Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Почайна-таун з вікнами Овертона. Сталевий зашморг для літописної ріки

Почайна-таун з вікнами Овертона. Сталевий зашморг для літописної ріки

Блоги
Укрінформ
Про маніпуляції з незаконним житловим будівництвом біля озера Йорданського і частини літописної ріки Почайна

Терміном «вікно Овертона» найчастіше позначають технології інформаційних вкидань, які поступово легалізують неприйнятні поняття. Те, що вважалося незаконним і неможливим, спочатку стає допустимим, а потім і зовсім відбувається, ніби так і має бути. На певній стадії для того, щоб розкрити вікно, використовуються діти, старі люди, інваліди ets.

25 листопада в суботу в Києві було презентовано підсумки Національного архітектурного студентського конкурсу Steel Freedom - 2017. Цей конкурс проводиться асоціацією учасників ринку сталевого будівництва, яка просуває будівельні матеріали. Участь в ньому бере багато студентів українських вузів, яких у цьому зацікавлюють їхні ж викладачі, а журі в цьому році було заявлено досить цікаве, в тім числі – імениті архітектори міста та відомі девелопери.

Серед партнерів конкурсу в цьому році була компанія Arricano, яка надала студентам орендовану нею ділянку на березі озера Йорданського (кадастровий номер 8000000000: 78: 098: 0020) для проектування житлового 34 поверхового будинку. Як повідомляє компанія на своєму офіційному сайті, ця ділянка була надана виключно з освітніх цілей. І в жодному разі не для реального проектування і житлового будівництва, про які поки що не може йти й мови.

Чесно кажучи, вся ця історія настільки лицемірна, що хоч вішайся на тій же запроектованій свічці. Але докладніше.

Озеро Йорданське сьогодні – це частина водної системи літописної річки Почайна, на якій в 70-80-х роках минулого століття було побудовано район Оболонь. Водна система складається з шести озер, пов'язаних одне з одним колекторами, та річки, яка витікає з останнього Йорданського озера і тече до дніпровської затоки Вовкувата. Ділянка, котра потрапила на конкурс Steel Freedom - 2017, межує з озером Йорданським, і прямо під ним проходить 270 метрів підземного русла річки Почайна.

Ця ділянка на березі Йорданського озера давно та сумно відома. За часів Майдану забудовник (та сама, до речі, компанія) спробував поставити на ній зелений паркан, за яким звести автосалон. Однак люди той паркан знесли на раз-два-три, і зробили це настільки переконливо, що оператор автомобільного ринку, якого запрошували розміститися на ділянці, тричі перехрестився та відмовився від привабливої пропозиції.

Мешканці теж зітхнули вільніше, оскільки побоювалися забруднення і засипання частини озера, яке славиться чистою водою та шикарною риболовлею. Справа в тому, що ділянка землі під забудову, відміряна орендарю, частково заходить на водну поверхню Йорданського. Тому по паперах вода там не скрізь є водою, і, відповідно, чиновники можуть не помітити зникнення частини водойми. У Києві таким нікого не здивуєш, адже більшість водойм вважається "технічними", а ті, котрих, до всього, ще й немає на балансі спеціалізованого комунального підприємства "Плесо", забудовники постійно намагаються стерти з карти міста (відомий приклад – озеро Качине).

У 2014 році за ділянку біля Йорданського йшли судові баталії про скасування договору оренди та повернення землі, ініційовані нинішніми депутатами Київради Ганною Свириденко та Мариною Кочур, але суди пройшли по колу і у 2015 році знову застрягли в першій інстанції. Єдиним їх плюсом була, наскільки мені відомо, чинна донині заборона на проведення будівельних робіт на ділянці.

Тоді ж на Оболоні постійно виникали чутки про майбутнє будівництво на цій ділянці житлових свічок, траплялися навіть проекти такого будівництва, які аж ніяк не радували око оболонцям.

Підкреслю, що зараз, за законом, будівництво багатоповерхівок на Йорданському неможливе, адже функціональне призначення земельної ділянки – це роздрібна торгівля та комерційні послуги. Так що зводити на ньому можуть хіба що торговельний центр, а не житлові будинки. За передбаченої законодавством процедури, щоб змінити функціональне призначення земельної ділянки, необхідно домогтися прийняття відповідного рішення Київради.

Підозрюю, що забудовник – за зміну призначення ділянки, адже незаконне будівництво висоток на Йорданському – це чималий конфлікт із жителями й активістами. Це новий київський епіцентр негативу, кривавої м'ясорубки, знесення парканів, встановлення наметів, судових позовів. Компанія Arricano котирується на західних біржах, позиціонується в Україні, як «біла». Інакше кажучи, це вам не тітушня з Качиного чи Ревуцького, гра повинна бути інша – тонка.

Більш того, настрій на Хрещатику, 36 з приводу цієї ділянки давно був не на користь орендаря. Київрада могла ще цієї весни розірвати договір оренди з компанією Arricano!

Відповідний проект рішення був внесений Мариною Кочур і набрав чимало голосів. Зізнаюся, в тому, що він тоді не пройшов голосування, є і моя участь. Я повірила на слово інтелігентному забудовнику, що частина озера засипана не буде, а висотки будувати не збираються. Можливо, ті депутати, які захотіли поцікавитися моєю думкою, натиснули б іншу кнопку.

Втім, я тоді зробила ставку на інший спосіб порятунку частини озера від засипання, а саме на проект рішення Київради про надання статусу парку берегів Йорданського і Кирилівського депутата Людмили Костенко, яким передбачено винесення в натуру прибережно-захисних смуг (ПЗС) водойми відповідно до чинної ситуації.

Це означає, що ділянка водної поверхні, яка наразі потрапляє в землевідведення компанії Arricano, стане водою не тільки в реальному житті, але й на папері, а навколо озера Йорданського буде відведена територія – 50 метрів від кромки води, недоторканна для будівництва. І що найважливіше, ця територія буде недоторканною для будь-якого орендаря: і цього «білого», і наступних, котрим він може цю ділянку продати. Проект Людмили був прийнятий Київрадою, тому вже зараз берега Йорданського отримали статус парку, а з приводу винесення ПЗС в натуру є домовленості з КП "Плесо" з розробки проекту землевідведення ПЗС в 2018 році.

Але озеро озером, а під ділянкою компанії Arricano є й підземна Почайна, яка тече з Йорданського озера  в бік проспекту Бандери. Я зовсім забула про неї.

У конкурсному завданні Steel Freedom - 2017 на проектування житлової свічки вкладена моя улюблена карта Києва 1855 року, в якому по'єднання Почайни зі старим озером Йорданським за формою схоже на свастику. Цієї карти раніше не було у вільному доступі в мережі, виклала її я. В конкурсному завданні розповідається про мою улюблену річку, її історичне значення, про створення двох парків уздовж русла, що примикають до ділянки з півдня та півночі (парк Почайна і озерний парк Йорданське–Кирилівський), і наголошується на необхідності врахувати в проектуванні концепцію переможця Всеукраїнського архітектурного конкурсу на створення парку Почайна, який ми проводили разом із Департаментом містобудування та архітектури КМДА навесні цього року.

Але в цьому завданні немає жодного слова про реальне функціональне призначення земельної ділянки та необхідність збереження підземної річки.

На початку листопада я звернулася до організаторів конкурсу, компанії Arricano і всіх членів журі. Заявила, що земля біля Йорданського не призначена під житлове будівництво, в той же час є вимоги законодавства до проведення архітектурних конкурсів, згідно з якими інформацію про реальний стан справ були зобов'язані надати конкурсантам.

Я нагадала їм про гучні аналогічні порушення при реальному будівництві в Києві. Наприклад, на Оболоні – це скандальний довгобуд торговельного центру в колі над станцією метро Героїв Дніпра. Функціональне призначення цієї земельної ділянки – вулиці й дороги, тому влада довго називала будівництво центру роботами з гідроізоляції метро. Я просила організаторів конкурсу не підставляти дітей, а тому зняти ділянку біля озера Йорданського з конкурсу або офіційно в конкурсному завданні вказати інформацію про її реальне функціональне призначення.

На жаль, організатори Steel Freedom - 2017 так мене не зрозуміли. Повідомили, що конкурс приватний, тому вони, мовляв, нічого не зобов'язані дотримуватися. Компанія Arricano, поміркувавши, розмістила на своєму сайті прес-реліз про те, що студентські проекти не будуть використані під будівництво, а житлове будівництво на ділянці не передбачено. Єдиний член журі, який почув мене – Анна Бондар, в недавньому минулому заступник головного архітектора Києва, на конкурсі не був почутий сам. Думаю, вона ще скаже своє слово, як кращий в країні фахівець з проведення архітектурних конкурсів, адже в процедурі голосування була маса порушень та просто слизьких моментів.

Якщо конкурс претендує на статус "Національного" та "Архітектурного", він повинен відповідати вимогам закону. В іншому випадку конкурс може називатися, наприклад, інженерно-конструкторським й одразу ж має вказувати на офіційному сайті й у документах, що для нього важлива не «фізична реалізація проекту» і «реалізація конкурсного проекту в будь-якій із категорій», а, навпаки, відсутність будь-яких рамок, які стримують сталеву дитячу творчість. Тому вітаються роботи з проектування на Місяці та Марсі, куди передбачається силою думки перенести запропоновані партнерами конкурсу земельні ділянки.

Одна людина в Київраді якось розповідала мені, навіщо проєвропейського забудовнику дитячі архітектурні конкурси. "Відразу двох зайців убити можна, – сміявся він. – Й іноземним інвесторам чи потенційним покупцям землі показати, мовляв, бачите, чого люди хочуть. Елітний житловий район – на Почайні. А ще – до мера занести рекламний буклет, виданий за підсумками, – щоб красиві дитячі картинки Національного архітектурного конкурсу використовувати як підставу для зміни функціонального призначення землі з роздрібно-торговельного на житлове будівництво. Проти дітей не попреш».

Ось вони – вікна Овертона.

Отже, конкурс Steel Freedom - 2017 відбувся.

Особливо мене вразила архітектурна концепція, що отримала третю премію. Багатоповерхівка, яка носить назву Почайна-таун, розташована прямісінько на нашій підземній ріці! Сталева свічка знищує Почайну! Член журі поставив автору запитання про те, яким же чином він врахував історичний аспект відродження літописної річки, якщо побудував будинок поверх річки. У відповідь той довго лив воду.

Чи могла я два з половиною роки тому подумати, що, витягуючи на поверхню геть забуту історію чудової річки, допоможу створити вбивчий для неї Почайна-таун – сталевий шпиль, що давить своїм масивом Йорданське озеро? Що весь цей час я, виявляється, присвячую тому, щоб розкрутити новий житловий комплекс, що стоїть на літописній річці?

Авторы проекта - Дарья Корба, Елизавета Пасичник, Роман Полянский
Автори проекту - Дарина Корба, Єлизавета Пасічник, Роман Полянський

Втім, не все так погано. Світлою плямою в цій історії стали для мене учасники конкурсу – дівчата-студентки 4 курсу КНУБА Дарина Корба і Ліза Пасічник, які не пішли на поводу в організаторів, котрі підставляти їх під проектування багатоповерхівки. Молоді архітектори знайшли мене в мережі Фейсбук та буквально витрусили всю історичну, картографічну, нормативну і життєву інформацію, що стосується озера Йорданського як частини літописної річки Почайна. Дізналися і вказали в проекті всі обмеження території, а потім і зовсім відмовилися проектувати житлову свічку. Їхній проект, який передбачає невисотне і зелене житлове будівництво, не зайняв призових місць, але отримав глядацькі симпатії. Більш того, в своєму виступі 25 листопада архітектори розповіли про те, що намагалися замовчати організатори і партнери – про незаконність житлового будівництва біля озера Йорданського. Тому особисто в моїй душі вони посіли перше місце справжнього Конкурсу. Сподіваюся, займуть і у вашій.

Анабелла Моріна (керівник ГО "ГР Почайна" Анна Гончаренко)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-