Принцеса амазонок:  у століття гендерного рівноправ'я - на «ура»!

Принцеса амазонок: у століття гендерного рівноправ'я - на «ура»!

Блоги
572
Ukrinform
Екранізація коміксів Вільяма Марстона «Диво-жінка» в наше століття гендерного рівноправ'я була питанням дуже недовгого часу.

Із його кіноадаптацією, мабуть, навіть дещо забарилися, проте фільм від цього тільки виграв. Технології, що постійно прогресують, дали змогу зробити кіно в рази ефектнішим і видовищнішим. Однак набагато важливіше, що стрічка дочекалася саме свого режисера і своєї актриси на головну роль.

Перед Петті Дженкінс було непросте завдання зняти кіно толерантне і водночас близьке до першоджерела з усіма його відверто феміністичними наголосами, нікого не зачепивши і не принизивши. Після перегляду залишається поаплодувати і їй, і четвірці сценаристів: у стрічці немає навіть натяку на махровий, ба навіть якийсь надмірний фемінізм. Це фільм не про слабкість чоловіків, а про силу жінок, яка включає далеко не саму лише спритність та міцні м'язи. Персонажі-чоловіки не губляться на задньому плані, а грають з жіночими на рівних.

Так, Кріс Пайн, до якого я особливо небайдужий після його недавньої блискучої роботи в фільмі «За будь-яку ціну», може і не такий яскравий, як у тому ж «Стартреку», але цілком на рівні і все такий самий привабливий та мужній водночас.

Але бенефісом у «Диво-жінці», крім Галь Гадот, зрозуміло, все ж стала для мене робота іншого актора - Девіда Тьюліса, який, пережив, мабуть, свою другу зоряну мить після поттеріани, хоча зіграв після професора Люпина вже чимало хороших ролей, та й узагалі дуже ретельний у виборі проектів: нудних і прохідних ми в його фільмографії майже не знайдемо. Однак сер Патрік - точно з тих персонажів, яких не скоро забудеш, і справа не тільки в тому, що це роль в кінокоміксі-блокбастері. Витончений британський аристократизм, передусім внутрішній, розум, іронія, гумор, ну і блискуче закручена навколо цього персонажа інтрига (знову дякуємо сценаристам!), розв'язку якої нізащо не вгадаєш вж до самого фіналу, перетворюють цей образ на один з ключових, нехай у Патрика не так багато часу в кадрі. Але все, що є, він використовує чудово. Безцінний досвід для гарного актора!

Непоганий лиходій вийшов із Денні Г'юстона, який зіграв Людендорфа. У двох-трьох моментах у ньому з'явилось щось сильно схоже не героя Г’юго Вівінга в «Капітані Америці», проте загалом вийшло незатерто й цікаво.

Добре доповнили картину Саїд Тагмауї і Юен Бремнер - без них стрічка багато втратила б, насамперед - у плані гумору й оживляжу на тлі неминучих у подібних фільмах пафосних промов, якими, втім, надто не зловживали.

На роль Діани була не одна і не дві претендентки, але ця героїня точно чекала на Галь Гадот. Розім'явшись і примірявши на себе костюмчик у «Бетмені проти Супермена», вона чудово відіграла сольник: у Діані разюче органічно поєдналися сила і зворушлива жіночність, сильний безкомпромісний характер, цілеспрямованість та довірливість, ніжність, беззахисність перед цинізмом великого світу. До слова, контраст і «труднощі акліматизації» між її відокремленим від суєти далеким островом і, навпаки, островом густонаселеним, гучним і метушливим, де традиції зведено в культ (я маю на увазі Англію) Гадот грає не менш блискуче, аніж всі свої бойовки, вносячи у знайомство з цивілізацією дуже непоганий гумор, про який, дякувати Богу, не забудуть і далі за ходом дії. Водночас мимоволі замислюєшся: адже щось є в цих нехитрих і прямолінійних порадах Діани зі врегулювання складних політичних та інших проблем цивілізації часів Першої світової. Шкода, що до цих порад політики і громадськість дослухатися вже не могли.

Про вже згадані бойові сцени за участю Принцеси амазонок, а їх у «Диво-жінці» доста для найвимогливіших, багато говорити не хочеться просто тому, що їх треба просто бачити і насолоджуватися, настільки стильно, ефектно й динамічно вони зняті. Доводилося читати матеріали про те, як викладалася Гадот на зйомках. Результат вражає. Не знаю, скільки ще в загашнику Marvel, DC та інших таких супергероїнь, але те, що Діана у виконанні Гадот залишиться однією з найхаризматичніших і найпомітніших, для мене очевидно. Із нетерпінням чекаю на появу Галь у «Лізі справедливості», де компанія за іменами ще більш представницька, ніж у «Бетмені проти Супермена», і вже не в епізоді, а на весь фільм. Та й як, власне, її героїня працюватиме в цій поважній команді, теж вельми цікаво. Ну а потім можна буде й на сиквели чекати - як власне «Диво-жінки», так і тієї ж «Ліги справедливості». В обох я знову чекаю від Гадот дуже багато: планку у стрічці Дженкінс вона підняла високу.

Ще не можу не похвалити картину Дженкінс за антураж і цілком пристойну як для екранізації коміксу історичну точність. Що поробиш, слабкість у мене до того, аби «було, як насправді». Похвала ситосується головним чином Англії та полів Першої світової в Європі. Чари і супергеройство відмінно вплелися в ці панорами та воєнні будні.

Втім, до історичної батьківщини Діани - віддаленого в океані острову претензій немає. Там теж усе красиво і загадково: присутність міфів, легенд, які налічують тисячоліття, магії, чарів і таємниць, серед яких і стрижнева, яка впливає на долі всіх персонажів у картині, відчувається на кожному кроці. До речі, саме час для компліменту на адресу «компаньйонок» Діани, які створили для неї ідеальне оточення. Серед них, звичайно, варто виокремити навчену життям Робін Райт, яка, подібно до своєї героїні, випромінює з екрану і силу, і мудрість. Ну і красу, звісно.

На завершення хочу сказати, що останнім часом екранізації коміксів тішать мене дедалі більше. За останні два-три роки мене не розчарувала жодна: «Вартові Галактики» - перші і другі, «Доктор Стрендж», останні фільми з циклів «Месники» і «Капітан Америка», «Бетмен проти Супермена», недавня «Людина-павук: Повернення додому". Не кажучи вже про «Дедпула» й «Загін самогубців». Приємна тенденція, яка, сподіваюся, збережеться і надалі.

Михайло Коронкевич
Фото: IMDB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-