Кінолипень: Вічна війна заради вічного миру

Кінолипень: Вічна війна заради вічного миру

1952
Ukrinform
Хоча у кіношній програмі липня і «войовничі» фільми, фестивальне кіно - цілком «мирне»

Наша драматична сучасність спонукає кінематографістів шукати у минулому витоки соціальних і політичних конфліктів наших днів або проектувати їх апокаліптичне майбутнє. При цьому фільми липневого кінопрокату свідчать, що при всіх епохальних змінах суспільного устрою, наша тяга до вбивства і наша здатність до співчуття не дуже змінилися з біблійних часів.

З 6 липня
Людина-Павук: Повернення додому / Spider-Man: Homecoming

З такими темпами Людина-Павук цілком здатен наздогнати Бетмена за кількістю своїх кіновтілень – картина Джона Уотса, який отримав популярність завдяки кримінальній драмі «Поліцейська тачка», є вже шостою картиною про цього персонажа марвеловських коміксів з 2004-го року, і, що ще більш примітно, першим фільмом вже третьої франшизи за цей час (загалом– четвертої, якщо враховувати першу трилогію про героя, зняту в сімдесятих).

Сюжет стрічки цілком традиційний для відправної точки цієї серії. Нью-йоркський школяр Пітер Паркер (у його ролі виступив молодий британський актор Том Холланд), який відрізняється від своїх однолітків хіба що сором'язливістю, набуває, в результаті дивного інциденту з павуком, здатність плести павутину і ходити по стелі. Такі незвичайні властивості допомагають героєві не тільки подолати зайву боязкість, але й вступити в боротьбу з міською злочинністю. Однак таємниче вбивство дядька Пітера, який замінив йому загиблого батька, змушує юнака вступити в бій з противником куди більш небезпечним, ніж пересічні хулігани і грабіжники.

З 13 липня
Війна за планету мавп / War for the Planet of the Apes

Серія кінострічок про протистояння людства, майже винищеного мором, і людиноподібних мавп, що навчалися розмовляти, не тільки виявилася комерційно успішною, але й здобула теплий прийом у критики. Ймовірно, аудиторія побачила в цих картинах своєрідну притчу про зіткнення людини зі своїм тваринним початком, про парадоксальну боротьбу протилежностей, у якій дикому властиві відвертість і доброта, у той час як цивілізоване невіддільне від підступності і жорстокості. Хоч би там що, у третій стрічці франшизи мавпи все так само куди більш схильні проявляти милосердя і терпимість до ворогів, значною мірою завдяки своєму лідерові по імені Цезар, у той час як люди зробилися ще більш жорстокими після того, як їх очолив Полковник – солдафон-диктатор з садистськими нахилами.

Як і попередній фільм, «Революцію», «Війну за планету мавп» поставив Метт Рівз, відомий в першу чергу як режисер однієї з найкращих картин про кінець світу – «Монстро».

З 20 липня
У всьому винен єнот / Wakefield

Втома від розмірених буднів іноді виражається у вчинках досить екстравагантних. Центральний персонаж фільму - Робін Свайкорд, знайомий нашим глядачам за трагікомедією «Життя по Джейн Остін», видається людиною, що заслуговує на заздрість більшості своїх ближніх, будучи однаково успішною у своїй професії і в сімейному житті. Але самого героя обтяжує ця благополучна повсякденність з впевненим сходженням щаблями кар'єрної драбини і непохитною міцністю сімейного вогнища. Одного прекрасного дня, вкрай осатаівши від життєвої впорядкованості, поваги колег і любові дружини і дочки, він піднімається на горище власного будинку, завбачливо влаштувавши там склад провізії, щоб протягом довгих днів, які поступово розтягуються на тижні і місяці, спостерігати зі свого сховку за життям домочадців, які безутішно ламають голови над тим, куди він подівся.

Локалізатори, ймовірно, цілком справедливо розсудили, що симпатія аудиторії до єнотів може виявитися набагато сильнішою за їхні добрі почуття до американської літературної класики, і все ж варто відзначити, що оригінальна назва картини відсилає до однойменного оповідання Натаніеля Готорна про людину, яка без всякої видимої причини тікала від звичного життя, розірвала всі соціальні зв'язки – щоб одного разу спробувати повернути те існування, від якого вона відмовилася з власної волі. Слідом за цим трагікомічним твором, Робін Свайкорд досліджує мотиви та можливі наслідки тих дій, які ми тепер називаємо дауншифтінгом. «...Серед уявної хаотичності нашого таємничого світу окрема особистість так міцно пов'язана зі всією суспільною системою, а всі системи між собою і з навколишнім світом, що, відступивши вбік хоча б на мить, людина піддає себе страшному ризику назавжди втратити своє місце у житті».

Дюнкерк / Dunkirk

Дюнкеркська операція 1940-го року стала одним з найбільш яскравих прикладів того, що успішний відступ, евакуація може мати не менше значення для кінцевої перемоги військ, які врятувалися втечею, ніж виграна битва. 330 тисяч британських, французьких і бельгійських військових залишили нацистів безперешкодно господарювати у Західній Європі, щоб через чотири роки знову відкрити Другий фронт у Нормандії – не так далеко від того місця, де евакуювалися.

Перша історична картина Крістофера Нолана покликана стати найбільш виразним кінематографічним відображенням цих подій, описуючи те, що відбувається з точок зору персонажів, які знаходяться серед британсько-французьких сил, тримають оборону біля Дюнкерка, так і серед екіпажів кораблів, які поспішають їм на допомогу, і пілотів, які відбивають нальоти німецьких бомбардувальників.

Варто відзначити, що до цього часу найбільш вдалими фільмами, які зображали Дюнкеркську операцію, були «Уїк-енд на березі моря» Анрі Вернея і «Спокута» Джо Райта. Обидва були екранізаціями романів – відповідно, Робера Мерля та Іена Мак'юена, «Дюнкерк» же поставлений за оригінальним сценарієм самого Нолана.

Експеримент «Офіс» / The Experiment Belko

Чи міцна грань, що відокремлює добропорядного, мирного представника сучасної цивілізації від кровожерливого варвара? Грег Маклін у своїй низькобюджетній картині, яка проте отримала певний глядацький резонанс, висловлюється щодо цього зі стриманим оптимізмом. Хоча його герої не тільки можуть не боятися покарання за вбивство собі подібних, але, навпаки, відповідно до особливостей сюжету, саме відмова від вбивства загрожує їм загибеллю, багато хто з них воліють утримуватися від участі у кривавому дійстві, хоча знаходяться і ті, хто готовий скористатися ситуацією, щоб звести особисті рахунки.

Події розгортаються в будівлі компанії, де виявляється замкненим її персонал – пересічні офісні клерки, які отримали розпорядження, що ніяк не входить в число їхніх повсякденних обов'язків – почати один з одним смертельну сутичку.

З 27 липня

Атомна блондинка / Atomic Blonde

В епоху, яку коли-небудь, можливо, назвуть Другою Холодною війною – гарячий фронт пройшов через нашу країну – цілком природною є поява все більшої кількості фільмів, присвячених протистоянню блоків, розділених Берлінською стіною. Дія дебютної стрічки Дейвіда Літча розгортається як раз напередодні її падіння у 1989-му, в Західному Берліні. Спокійні будні агентів британської резидентури, що готуються, згнітивши серце, до нудьги неминучої розрядки, порушує вбивство одного з них членами таємничого угруповання. Щоб розібратися у тому, що відбувається, в Берлін надсилають спеціального агента (Шарліз Терон), що викликає відоме роздратування у керівника місцевого відділення МІ-6 (Джеймс Макевой), який вважає, що прекрасно впорався б і своїми силами. Однак розпорядження лондонського начальства і, не меншою мірою, чарівність його колеги змушують його змиритися з цією співпрацею.

Естетика нуара, в якій картина витримана, відповідає тональності її літературного першоджерела – графічного роману Ентоні Джонстада «Найхолодніше місто».

ФЕСТИВАЛІ МІСЯЦЯ

Фестиваль «Британський театр кіно» у кінотеатрі «Київ» продовжиться 4-го липня екзистенціальною драмою за п'єсою лауреата Нобелівської премії Гарольда Пінтера «Нічия земля», головні ролі в якій виконали Ієн МакКеллен і Патрік Стюарт.

11-го липня відбудеться повторний показ інсценізації стрічки Лукіно Вісконті «Одержимість» (у свою чергу поставленого за романом Джеймса М. Кейна «Листоноша завжди дзвонить двічі»). Центрального персонажа цієї класичної детективної інтерпретації любовного трикутника зіграв Джуд Лоу.

18-го липня буде представлено виставу за п'єсою Едварда Олбі «Хто боїться Вірджинії Вулф?» – не тільки найбільш відомої драми цього американського автора, який помер минулого року, але і одним з найпопулярніших творів сучасної драматургії про мінливості подружнього життя.

25-го липня буде знову представлено виставу «Розенкранц і Гильдернстерн мертві» за п'єсою Тома Стоппарда – притчі про відповідальність маленької людини за трагедії великої історії.

Фестиваль «Фільми-виставки» в кінотеатрі «Київ» представить у липні фільми про геніїв епохи Відродження та імпресіонізму.

9-го липня буде показана картина Дейвіда Бікерстаффа «Мікеланджело: Любов і Смерть», в якій відправною точкою для розповіді про життя і творчість творця розпису Сікстинської капели стає виставка його робіт у лондонській Національній галереї.

23-го червня відбудеться показ фільму Філа Грабськи «Я, Клод Моне», який досліджує епістолярний архів великого художника, що дозволяє дізнатися, з якого мотлоху розчарувань і депресії народжувалося його мистецтво.

13-го липня прокатна компанія «Своє кіно» випускає збірку «РомКом», яка складається з семи короткометражних романтичних комедій виробництва США, Британії, Іспанії та Бельгії. Цей мініфестиваль такого популярного, але при цьому такого, що сприймається з відомою зневагою жанру, покликаний засвідчити художній потенціал історій про любовні відносини, і, звичайно ж, підтримати у тих з нас, чиє особисте життя складається не кращим чином, віру в можливість позитивних змін – наприклад, при вдалому сусідстві в залі кінотеатру.

З 14-го по 22-го липня пройде Восьмий Одеський кінофестиваль – одна з головних подій вітчизняного кінороку: досить зазначити, що саме ОМКФ є головним майданчиком для прем'єр українських фільмів. Цього року палкі шанувальники вітчизняного кіно зможуть познайомитися з повнометражними ігровими дебютами найбільш багатообіцяючих українських режисерів. Так, у національний конкурс увійшли «Припутні» Аркадія Непиталюка і «Стрімголов» Марини Степанської, а австрійсько-українська картина «Січень-березень» Юрія Речинського увійшла і в національний конкурс, і в міжнародний. Також в обох конкурсних програмах буде представлений фільм Валентина Васяновича «Рівень чорного», що нашумів у кінематографічних колах.

Зрозуміло, сінефіли, чиї інтереси не обмежені вітчизняним кінопроцесом, також зможуть чудово провести в Одесі час, наприклад, на показах міжнародної конкурсної програми та конкурсу європейських документальних фільмів, програмі «Фестиваль фестивалів», що представляє переможців Каннського, Берлінського, Венеціанського, Локарнського та інших МКФ, а також різних спеціальних показах на кшталт демонстрації останнього французького фільму епохи Великого німого – «Дамського щастя» Жюльєна Дювівьє у супроводі симфонічного оркестру та французької оперної співачки Софі Фурньє.

Як і минулого року, «Укрінформ» буде вести докладний фестивальний щоденник, в якому ми познайомимо читачів з конкурсними програмами і найбільш значущими позаконкурсними показами.

Програма представлена на сайті ОМКФ.

Олександр Гусєв. Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-