Оманливий рай
Друзяка Скотт з роками не розгубив ні майстерності, ні творчої вправності з інтуїцією, ані стилю, натомість набув мудрості та досвіду, які в його картині помітні не менш, ніж усе вищеперераховане.
Флешбеки у стрічці «Чужий: Заповіт» дали відповіді практично на всі запитання, що залишилися після «Прометея» (особливий респект - за епізод з Інженерами), а сама історія пішла в розвиток і розвиток цікавий. Планета, на яку висаджуються астронавти із «Заповіта», що зазнав аварії, за всіх своїх домінуючих темних тонів не могла б навіяти більшого спокою. Безкраї і дуже урочисті у своїй, я б сказав, готичній красі ліси, поля пшениці, які злегка колишуться під вітром і які можуть не менш успішно заколисати і людей, ріки і струмки, що збігають схилами пагорбів і розливаються в долинах... Начебто справжній рай, і хто після цього скаже, що Скотт втратив почуття стилю разом із командою художників, що працювали над фільмом?
Колись ця планета, певно, і була раєм, але зараз він уже умовний. Майже непомітно в повітрі і за деревами починає літати невидима наразі загроза, виникає і міцніє неясне відчуття небезпеки. Для мене ця гра зла в кота й мишки, персонажі, котрі озираються, бояться ще незрозуміло чого і будують найнеймовірніші гіпотези, у фільмах цього жанру – часто один з найулюбленіших часових проміжків, часом навіть цікавіший за майбутню м'ясорубку. І саме в цьому полягає один з двох невеликих недоліків фільму: цей проміжок тут замалий, ним практично не встигаєш насолодитися, до справи надто швидко береться активний екшн. Сподіваюся, в цьому плані щось зможе компенсувати режисерська версія. Без повноцінного періоду «прихованої загрози» картина нехай трохи, але втрачає.
А коли вже йдеться про недоліки, назву і другий: майже безликий екіпаж «Заповіту» в плані персонажів й акторів, що їх грають. Не скажу, що я запам'ятав всю команду «Ностромо» з «Чужого» 1979 року народження, але там були герої (відповідно й актори), які все-таки краще запам'яталися. З астронавтів на «Заповіті» якщо постаратися, можна запам'ятати двох, але і то лише тому, що ближче до фіналу вони висуваються за сюжетом на перший план, а не завдяки їхній харизмі.
Тож навряд чи хтось з акторської команди нового «Чужого» може занести собі участь у фільмі в актив, за винятком Майкла Фассбендера, для якого ця картина стала справжнім бенефісом і, поза сумнівом, однією з кращих у його кар'єрі. Майкл чудово грає і вже знайомого нам андроїда Девіда, і його вдосконалену копію Волтера, а їхні спільні сцени стали однією з головних переваг і взагалі тим, на чому в основному і тримається це кіно. А те, як неперевершено Девід і Волтер в одному з епізодів завершальної третини фільму вводять глядача в майже містичну оману, гідне захоплення! Не знаю, які у Скотта плани щодо Волтера і Девіда у подальших частинах франшизи, але сильно сподіваюся, що хоча б другому в них знайдуть місце. Таланта і харизми Фассбендера сповна вистачило, аби компенсувати розчарування від шаблонних і бляклих як персонажів, так і акторів у «... Заповіті». Сподіваюся, що ситуація у наступних частинах тут зміниться на краще.
Що ж стосується ксеноморфів, то тут смак і стиль Скотту теж не зрадили. Хоча дивуватися особливо нічому: навіть у першому фільмі франшизи «Чужий» майже сорокарічної давнини, маючи в арсеналі скромні, порівняно з нинішніми, технічні можливості, Скотт «змайстрував» на екрані страхітливого і водночас стильного і бездоганного у плані естетики монстра – наскільки можна застосувати цей термін щодо героїв на кшталт Чужого. За 40 років, маючи у своєму розпорядженні набагато ширші можливості, режисер зміг розвернутися на повну. Сюжет і спецефекти дали змогу урізноманітнити ксеноморфів у всьому розмаїтті їхніх мутацій, але жоден з них не став рядовим, кожен з них оригінальний і має те, що умовно назвемо обличчям. І кожен з них не тільки лякає, але до певної міри, як не дивно, і захоплює. А вже про здатність з'являтися тихо, швидко, несподівано і говорити не доводиться, за всю історію франшизи вона практично сягнула досконалості.
А ось участь у «... Заповіті» Нумі Рапас, на яку я дуже сподівався, вийшла аж надто скромною і розчарувала сюжетним рішенням щодо її персонажа. До того ж є підозра, хоча поки без цілковитої впевненості, що одну з героїнь у продовженні «... Заповіту» спіткає та ж доля. Тут від сценаристів хотілося ширшого увімкнення фантазії, а не повторення пройденого, в іншому разі таке кіно може стати передбачуваним і нецікавим.
Щодо акторів у Скотта, я, втім, був не зовсім справедливий: крім Фассбендера, можна назвати ще Гая Пірса, який вдало зіграв главу корпорації «Вейланд» Пітера Вейланда, але роль у нього хоч і цікава, але, на жаль, невелика.
Традиційно у фільмах циклу і далі трохи дратує дурість деяких персонажів укупі з інстинктом самозбереження, що раз у раз їм відмовляє, а також їхньою якоюсь ненормальною цікавістю. Якщо треба сісти у зовсім не потрібному місці, не роззирнувшись довкола, майже напевно сядуть. Якщо треба стрельнути в когось невчасно, теж можете бути певні. Ну а вже зазирнути в кокон, де ймовірність знайти щось біле і пухнасте практично нульова, – зовсім святе! Зрозуміло, що без цього не було б історії, не було б самої франшизи, але іноді тупість ряду персонажів виходить за межі елементарного здорового глузду. На місці творців я б тут частіше вмикав елемент випадковості, збігу, а то вони часом надто вже безжально відмовляють деяким героям у присутності мізків як таких, аж дивуєшся, як їх у космос узагалі відпустили!
Знову добре попрацював із черговим саундтреком для фільму Джед Курзель. Раніше він вже порадував непоганою музикою до «Бабадуку» та «Кредо вбивці», а у «Макбеті» багато в чому завдяки саундтреку було створено неймовірну шекспірівську атмосферу! Допоміг створити відповідне емоційне тло і саундтрек Курзеля до нового «Чужого».
На завершення хочеться побажати Скотту нових ідей і рішень, із тим, аби всесвіт «Чужого» ставав ще яскравішим й ефектнішим з кожним новим фільмом, які ні на мить не відпускали б глядача від того, що відбувається на екрані. Стрічці «Чужий: Заповіт» це вдалося, сподіваюся, і майбутні продовження будуть принаймні не гірші.
Михайло Коронкевич
реклама