Скільки ж може тривати тужливе мовчання Шашкевича?

         Мене вражають парадокси нашого культурного та й державного життя. П’ять років тому, десь на початку 2012-го вийшла у світ Божий епохальна книжка. Перше в історії повне зібрання творів Маркіяна Шашкевича! Величезний том. Тридцять п’ять друкарських аркушів. Більш як п’ятсот широкоформатних сторінок…

         Наголошую на цифрах недаремно. У свідомості пересічного читача уявлення про галицького будителя українства обмежується відомими стереотипами. Невеличка збірка поезій. Дещо із публіцистики… Не дивно, що й досі поважний літературний «бомонд» надто скептично сприймає творчу спадщину Шашкевича.

         А тим часом галичани не дрімають. Багато літ свого життя присвятив збиранню і вивченню рукописів та маловідомих публікацій великого земляка наш колега, професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Михайло Шалата. Саме він упорядкував, відредагував і власними силами підготував до друку науково вивірене, художньо довершене, випущене на високому сучасному рівні видання. Я прочитав усе від титли до крапки. І можу засвідчити: це щось феноменальне! Це надзвичайно важливе для української держави духовне джерело.

         Відкривається книжка прямо-таки революційною передмовою Михайла Шалати під символічною назвою: «Перший соборник України». В ній видатний учений зовсім по-новому оцінює  довго замовчуваного нашого світоча, який на західних теренах услід за Шевченком далекоглядно провістив історичну єдність українського народу. Привертає увагу чітка тематична структурованість і композиційна єдність такого різнопланового, жанрово розмаїтого зібрання творів. Здавалось би, що можна було додати в розділі «Поезія» до вже опублікованих у давнішій збірочці творів Маркіяна Шашкевича? Та, виявляється, пошуки велися недаремно. І в цьому фактично академічному виданні вміщено вісім раніше не відомих поезій і ще дванадцять віднайдених фрагментів.

         А скільки несподіванок чекає нас у всіх інших розділах! Тут і прозова казка «Олена», і переклади та переспіви  зі Святого Письма, з латинської, грецької, староруської, сербської, чеської, польської мов. Тут і статті та публіцистичні фрагменти «Азбука і abecadlo», [«Проект фонетичного правопису»], [«Про походження назви «Буг» («Бог»)]». Ця остання стаття для мене, як і для багатьох інших подолян, є цілковитою несподіванкою. Ми так довго, сердешні,  шукали філологічні першовитоки назви річки Бог. А це давно зробив за нас доскіпливий галичанин.

         Окремим розділом подано глибоко філософські проповіді Маркіяна Шашкевича. В одній з них під назвою «Слово Боже к народу…» читаємо: «Бог нам послав… науку святую, щоби-смо, по тій науці жиючи, не зблудили у вічную погибель». Істинно: як сьогодні сказане!..

         Зачаровує і вражає вельми цікавий розділ мало кому знаних листів нескореного Маркіяна!  Писані вони німецькою, польською, латинською мовами. А ми, панове сучасники, тільки своєю та ще «общепонятною» володіємо, і то не зовсім доладно. Та найбілше вражає стиль письма. Які ж бо вони поетичні, Маркіянові листи! Навіть суто ділові. Що вже казати про ніжне послання дружині, в якому є такі зворушливі рядки: «Цілую Тебе, дорога Юлю, Ти знаєш, як щиро. Кохай мене, як я Тебе кохаю, – і буду я щасливий…, бо я тим щасливий, що Тебе кохаю». Зауважмо: «Ти» – тільки з великої літери!..

         Завершує том у своєрідному додатку майстерно укладена «Читанка для діточок в народних училах руских». Показово, що в ній Шашкевич помістив кілька власних творів, які відкривають перед читачем нову грань його самобутнього таланту.  До того ж ми особливо відчуваємо тут живий переклик споріднених душ: буквар Шевченка – читанка Шашкевича…

         Ще і ще раз переконуєшся: повне зібрання творів Маркіяна Шашкевича справді видано за всіма академічними канонами. Є тут чимало раритетних фотосвітлин, є докладні пояснення слів та багатосторінковий іменний показик. Але справжньою перлиною літературознавства можна вважати всеосяжні коментарі на диво добросовісного Михайла Шалати. Вони читаються як окрема книжка у книжці. Вони у всій багатовимірності показують сучасному світові яскравий портрет  українського предтечі.

         Залишається додати, що книжка вийшла у знаменитому дрогобицькому видавництві «Коло», яке очолює чутливий до новизни Микола Походжай. А споряджали у світ феноменальне видання знаний майстер книги Євген Пшеничний, художники Олександр Гейдек та Віталій Кравченко, а також дизайнер Наталія Дум’як.

         На жаль, доводиться завершувати це слово тим, що було сказано напочатку. Книжка є, але її начебто немає. Книжка вже стала історією, але Україна ніби нічого не чула і не бачила. А ми ще хочемо в Європу. А ми ще хочемо, щоб світ нас полюбив…

         Та скільки ж може тривати це тужливе мовчання Шашкевича? Прокидаймося вже від летаргійної сплячки, братове українці!

         Петро Перебийніс, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства