Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Сутінки у спальні Крістіана Грея

Сутінки у спальні Крістіана Грея

Блоги
Укрінформ
Сказати чесно, цей жанр, ця франшиза і конкретно цей фільм - не моя територія.

На першу частину пішов виключно з особистих симпатій до Джеймі Дорнана та Дакоти Джонсон. Першого я вподобав у серіалі «Падіння», де він, до речі, відмінно виглядав в дуеті із Джилліан Андерсон, а друга мені припала до душі своєю зворушливою наївністю і вразливістю, які додають Дакоті якоїсь особливої чарівності.

Додатковим аргументом до перегляду картини «П'ятдесят відтінків темряви» стала ще й звичка доводити справи до кінця: коли вже почав дивитися, так дивись повністю і складай цілісну думку. Тому, звісно, планую переглядати і третю частину.

Що ж до частини другої, то невеликий прогрес у порівнянні з «П'ятдесятьма відтінками сірого» помітний і стосується, головним чином, акторської гри. Зокрема, «хімія» між Дорнаном і Джонсон зміцніла: актори краще відчувають одне одного. Завдяки цьому Анастейша виглядає ще більш зворушливою і беззахисною, попри всі її спроби зіграти часом справжню стерву, які особисто на мене, втім, справили абсолютно протилежний ефект. Крістіан ж, з одного боку, начебто став більш щирим і відкритим, але з іншого, в його історію додали вагому порцію таємниць і потенційних «кістяків у шафі» (сподіваюся тільки, не в буквальному сенсі).

До слова, це, на жаль, єдине, за що можна похвалити сценариста. Але про це - буквально за пару рядків, а поки, закінчуючи з акторами, похвалю ще Кім Бейсінгер, завдяки таланту якої Єлена Лінкольн хоча б не виглядає у стрічці картонним персонажем. Більше з акторів у фільмі Джеймса Фоулі зачепитися нема за кого. Перед переглядом у мене були сподівання на Беллу Гіткот, але її Лейла розчарувала.

А тепер, як обіцяв, - про сценарій. Тут знову майже суцільний морок. Сюжет і конкретно діалоги і далі вбивають своєю примітивністю, порожнечею і тупістю, і з цим, по-моєму, залишається тільки змиритися: краще, найімовірніше, вже не буде. За всіх без винятку акторів дуже ніяково, нехай і розумієш, що це не їх провина, а нарікати, підозрюю, слід на вкрай низьке смислове навантаження літературного першоджерела. Ну не спілкуються так адекватні люди!

Натомість франшиза тепер точно залишиться в історії вже завдяки тому, що може стати своєрідною візитівкою Дня Святого Валентина, настільки щільно набили її творці (передусім саме другий фільм) солодкогламурними атрибутами і фішками цього, з моєї точки зору, дуже сумнівного свята. Тут кожен отримав свою вигоду: студія - пристойну касу, випустивши картину в прокат якраз незадовго до 14 лютого, а «модератори» Валентинова дня - неперевершений двогодинний рекламний ролик в особі «П'ятдесяти відтінків темряви». Ось тільки що виграв глядач, витративши гроші на вельми сумнівне щодо якості видовище?

Водночас справедливість вимагає визнати, що кілька еротичних сцен у стрічці зняті по-справжньому красиво. Адже ні для кого не таємниця, що навіть сцени у ліжку можна зняти так, що буде з душі вернути від вульгарщини і поганого смаку, а можна перетворити практично на справжнє мистецтво. І кілька епізодів у стрічці Фоулі, повторюся, знято саме так, за що знову респект акторам, а разом із ними - оператору Джону Шварцману.

Маю сумнів, що у майбутніх «П'ятдесяти відтінках свободи» я побачу щось нове, оскільки книги Е-Л.Джеймс, вочевидь, написані в одному ключі - відповідно, такими ж будуть і всі три фільми. Але почате, як вже сказав, я звик доводити до кінця. А тому до зустрічі вже у наступному лютому.

Михайло Коронкевич

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-