А що там, за обрієм?

А що там, за обрієм?

Блоги
1126
Ukrinform
Головне, за що треба подякувати режисерському квартету Клементса-Голла-Маскера-Вільямса, так це за талановито відтворений у «Ваяні» світ полінезійських міфів, переказів і легенд. 

Відтворений у напівлегкій, розважальній і водночас пізнавальній формі, що дозволяє на 100 хвилин зануритися в чарівну природу тихоокеанських архіпелагів з їх неповторною флорою, фауною і місцевими жителями.

Мультфільм відразу приголомшує яскравими фарбами: сліпуче-жовтим піском, пронизливо-блакитним морем, насиченими зеленню деревами, коричнево-червоними від засмаги тілами тубільців ... Персонажі не сказати, щоб вже так сильно оригінальні у візуальному плані, але ось зберігаються в пам'яті вже третій тиждень після перегляду, відтак художники з їхнім «оформленням» спрацювали щонайменше непогано, і коли б це залежало від мене, «Ваяна» на «Оскар» пішла б ще і в цій номінації, окрім кращого мультфільму і пісні. Краще за інших запам'ятовуються, звичайно, Ваяна і Мауї, що природно, але і ряд інших вельми оригінальні, серед яких перед, поза сумнівом, веде бабуся юної маорійки.

Загалом непогано прописано і саму історію, яка через інколи веселі, інколи небезпечні, а частіше - і ті, й інші разом пригоди Ваяни, доносить до юного і не тільки глядача важливі месиджі про кохання, дружбу, відданість, вірність традиціям свого народу, але в одночасно готовність і рішучість знехтувати ними заради блага своїх же рідних. Випливти далеко за межі рідного острова, порушивши з десяток правил, аби врятувати свій народ, чи залишитися для їхнього, близьких, спокою з дуже туманними перспективами на виживання? Це одне з питань, на яке доведеться шукати відповідь героям «Ваяни».

А ще цей мультфільм про те, що треба не боятися визнавати свої помилки, в тому числі яким не одна сотня років і які здаються непоправними. І якщо ти цю помилку визнаєш, твердо вирішиш виправити, то отримаєш шанс подолати найважчі перешкоди.

Якщо в невтомній, спраглій до пригод веселій Ваяні ми, за всієї її неповторності, все ж можемо упізнати щонайменше з десяток подібних героїнь, котрі діяли в низці інших анімаційних історій, то напівбог Мауї - фігура куди більш оригінальна зі своєю безтурботністю, легковажністю, звичками зірки шоу-бізнесу і небажанням перейматися будь-чим, що має хоч найменший натяк на серйозність, - принаймні, на початку. Свою роль відіграє і відмінно продумана зовнішність напівбога. Якщо подібне диво не насниться тобі першої-другої ночі після перегляду, можна вважати це справді непересічним фактом.

Оцінив я і гумор стрічки, хоча взагалі у ній більше драматизму, аніж веселощів. За винятком одного туалетного жарту з «водичкою», який, на мій погляд, був не смішний і не потрібний, явно вибившись із загального настрою мультфільму.

Одним із мінусів в мультфільмі стали допоміжні персонажі, які в подібних стрічках нерідко «роблять погоду», суттєво оживляючи сюжет. Але це, на жаль, не випадок «Ваяни». Півень починає дратувати своєю дурістю вже в першій третині. Порося, звичайно, симпатичне, але його замало, та й бігає він переважно на задньому плані. Картину пожвавлюють хіба що кумедні своєї крайньою суворістю і серйозністю пірати, але вони знову-таки в кадрі порівняно нетривалий час.

Однак набагато більшою проблемою стала для «Ваяни» сюжетна недотягнутість історії. Інакше кажучи, все вирішується надто просто, а труднощі, які доводиться долати героям, виглядають слабенькими. Бракує і мотивації вчинків персонажів.Ось, здається, герой рішуче налаштований на одне, а буквально за хвильку-другу, без будь-яких видимих ​​причин,змінює своє рішення на прямо протилежне. Так, розумію, дитячий мультфільм, але й тут питання потребують обґрунтованих відповідей і пояснень. Дія йде по накатаній з мінімумом якихось загадок, при тому, що загалом історія порушує, як я вже сказав, проблеми досить серйозні. Ось ця спрощеність і зіпсувала дещо враження від загалом непоганого мультфільму. Ця ж спрощеність може коштувати «Ваяні» перемоги на «Оскарі», оскільки її суперники і передусім «Зоотрополіс» із «Кубо: Легендою про самурая» в сюжетному плані глибші.

В актив «Ваяні» запишу ще й гарну музику тріо Фоа'ї-Манчини-Міранди, вона просто чудова і сприяє повному зануренню в цей чудовий світ. Не випадково пісня з цього мультфільму теж претендує на «Оскар», шкода тільки, що проти двох композицій із «Ла-Ла Ленду» її шанси невеликі.

Як підсумок: непоганий мультфільм, який міг бути ще кращим.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-