- Що для вас було найважчим, коли жили на Майдані?

- Думаю, холод. Ну, і не вистачало душу, чистого одягу. Такі звичайні речі допомагають почувати себе краще, а їх не було.

- Чи потрапляли ви в якісь сутички на Майдані? Адже були випадки, коли травм зазнавали і працівники ЗМІ.

- Так, я чув про це. Щось на зразок сутички було зі мною 18 лютого. Я йшов за священиком вздовж лінії, сформованої  «беркутівцями», і знімав. Мені щось говорили, але я не розумів, що саме. Проте в мене жодного разу не було проблем із протестувальниками. Я ніколи не відчував себе безпечно, коли лишав територію Майдану. Безпечніше було на Майдані.

- Як дбали про свою безпеку? Мали якийсь захист?

- Лише страховку, передбачену для туризму (засміявся - ред.). Бронежилета не мав, тільки протигаз, який видали в Будинку профспілок. Якщо чесно, то було страшно.

- За цей час щось змінилося? Ви побачили іншу Україну?

- О так! Люди очікували змін, але втомилися від того очікування. Гадаю, їх також виснажив конфлікт на Сході країни. Я помітив у них певну апатію. Думаю також, українці розчаровані у перебігу розслідування убивств героїв Небесної Сотні. Під час презентації своєї виставки побачив, що люди досі відчувають пережитий біль. Вони шукають тих, хто може їм допомогти. Звертаються навіть до іноземців, але вважаю, допомагати їм має держава. Виставка, яку я презентую в Києві, саме для цих людей. Для мене честь поділитися цими історіями, показати більше. Це пам'ять про учасників Майдану, особливо - про вбитих. Мені було важливо показати історію того, що відбувалося, з обох боків. «Тітушки» у моєму розумінні, це як прояв легітимізації державної структури, сили. Поряд з ними - міліція та «Беркут». Виходить, вони були на одному боці. У Лондоні подібну ситуацію важко уявити.

- До Майдану, наскільки відомо з вашої біографії, знімали протести у Великій Британії та Іспанії. Чи можете порівняти їх із подіями на Майдані?

- В Україні була революція, а в згаданих країнах - протести, до яких призвела фінансова криза в США та Європі у 2011 році. Країни втрачали гроші. Європейський Союз мав урізати фінансування для своїх членів. Саме це стало причиною протестів. Але вони не були такими жорстокими, як в Україні. На Майдані були смерті. Майдан - це щось таке, з чим раніше я ніколи не мав справи.

- Яка була реакція закордонних ЗМІ на ваші фото з України? Вони користувалися попитом?

- На моїх фото відображалося насильство, жорстокість. Людям це цікаво. Це стало популярним за кордоном, на це хотіли дивитися. Проте після лютого інтерес спав. Потім почалася анексія Криму, яку я теж висвітлював. І це, зважте, знову було цікаво закордонній аудиторії. Люди були зацікавлені фотографіями, де зображувалися вогонь і насильство.

- Виходить, цікавилися насильством, а не подіями, як такими?

- Думаю, іноземцям цікаво було побачити ілюстрації жорстокості, яка була на Майдані, найкривавіші моменти. Проте багато моїх друзів із Великої Британії розуміли, що відбувається в Україні насправді. Я їм розповідав, бо Майдан став частиною мене.

- Зараз продовжуєте знімати в Україні? Над чимось працюєте?

- Так. Я спілкувався з ветеранами АТО та пораненими, які побували в Іловайську. Зробив кілька знімків.

Українці дуже переймаються тим, що їхню країну презентують, як дуже депресивну

- Були на сході?

- Ні, не був. Зустрічався з ними тут, у Києві.

- На деяких фото з України, розміщених на вашому сайті, впізнала Україну. Де подорожували?

- Був у Одесі, Вінниці, Львові, Черкасах, Коломиї, Яремчі, відвідав Закарпаття.

- Деякі фотографії з інших українських міст справили пригнічене враження, навіть здалося, що вони дещо депресивні.  Україна справді такою здається людині, яка тут не живе? Чи це якийсь задум фотохудожника?

- Думаю, українці дуже переймаються тим, що їхню країну презентують, як дуже депресивну. Ці роботи для мене - не пропаганда якихось жахів в Україні. Своїми фотороботами я більше розказую, яка вона чудова. Фото, про які ви говорите, з рубрики мого сайту «Приватні моменти». Для мене це просто частина проекту. Знаю, що в Україні є певні проблеми, особливо з забезпеченням нормального життя людей з обмеженими можливостями. Але не маю на увазі ваших паралімпійців. Знаю, що вони успішно виступили на Олімпійських іграх 2016 року. Незважаючи на їхній успіх на олімпійських змаганнях, для звичайних українців з обмеженими можливостями життя не видається легким. Саме це я відобразив на фото. Проте повторю: це всього лише проект, а мій сайт - не джерело інформації для туристів.