- Одним із музичних символів Революції Гідності стала пісня "Пливе кача" у виконанні "Піккардійської терції". Як часто сьогодні виконуєте її, і чи нема побоювань, що ця пісня-реквієм стане заїждженою?

- Як реквієм "Пливе кача" почала звучати в той день, коли з Майдану ховали перших героїв - Жизневського, Нігояна, Кульчицького. І тоді теперішній міністр культури Женя Нищук (ми давно знаємося) згадав про цю пісню і її поставив, увімкнув на Майдані Незалежності у Києві. І якось воно це все - відчуття людські, сам настрій пісні, біль від втрати - з'єдналося, що стало стовідсотковим "попаданням" у точку. Хоча пісня сама була записана у 2001 році. З того часу ми її неодноразово виконували на концертах. Зараз ми її теж постійно виконуємо. Але був момент, коли ми її не виконували взагалі. Але люди хочуть чути цю пісню. Я єдине, чому переживаю за цю пісню, щоб вона, не дай Бог, не перестала викликати емоції та спогади. Бо якщо ми забудемо, чого ми там стояли, і хто за те загинув, то ми втратимо свій другий великий шанс (перший був у 2004 році). А третього шансу, боюся, може й не бути. Тому я дуже хотів би звернутися: люди добрі, хочете - скачайте з Інтернету, хочете - купіть собі диск, якщо вам дійсно хочеться почути "Пливе кача", але я би дуже хотів, щоб ми разом цю пісню не заїздили.

ЯКЩО ПІСНІ ПРО ВІЙНУ - ТО ТІЛЬКИ ЩИРІ

- Невдовзі після Майдану в Україні розпочалася війна, яка триває майже три роки. "Піккардійська терція" часто виступає для бійців АТО, для жителів сходу України. Яку з поїздок передусім пригадуєте, яка вразила найбільше?

Не так швидко, але є позитивні зміни - руйнується дуже багато стереотипів і міфів, які мали люди на сході

- Важко щось виділяти. Можна згадати останні гастролі по сходу, які ми мали, - 17 концертів за 17 днів (з 16 жовтня по 1 листопада, - ред.). Включно з Краматорськом, Маріуполем, Сєверодонецьком. 

Я можу сказати, що зміни в свідомості людей - очевидні. Можливо, це відбувається не так швидко, як ми цього хотіли б. Але є позитивні зміни - руйнується дуже багато стереотипів і міфів, які мали люди на сході. Зараз майже не чути тих, хто був відверто проросійськи налаштованим, - вони зрозуміли, що Росія вже до них не прийде, все, час вичерпався.

Знаєте, якщо у Краматорськ до тебе приїжджають діти з батьками і вчителями з Авдіївки, Торецька, незважаючи на те, що їм після концерту треба буде переїжджати ще блокпости, і невідомо, яка взагалі ситуація там буде ввечері, то я в такі моменти за майбутнє України спокійний. 

Маю подякувати хлопцям, які стоять там на блокпостах. Ми бували фактично за 40 км від самого Донецька, і я не почув там жодного нарікання, хамства - цілком виховано перевіряли паспорти, зверталися "на ви", бажаючи "доброго дня" і "до побачення". Взагалі, по сходу ми вже четвертий тур робимо. Перші були такою собі даниною, що ми давно не приїжджали туди. Було б добре, аби молоді виконавці, які ще не розкручені, теж їздили на схід і показували там місцевим жителям, що українська музика є різноманітною. Концерти, культурні зустрічі - це така форма спілкування, якої нам бракує, а маємо разом жити і відбудовувати Україну.

- В інтерв'ю Укрінформу Едуард Приступа, він же Діля, підкреслював, що майже ніхто з музикантів, навіть із тих, котрі виступають для бійців на передовій, не надихається темою війни, аби створювати патріотичні пісні з вірою у перемогу. А як відвідини сходу впливають на творчість "Піккардійської терції"?

- Аби надихнутися досвідом, там треба прослужити місяць, півроку, рік... Якщо ж ти їдеш просто підтримати людей, то це є частиною твоєї роботи. Але ще з часів Майдану я завжди був проти написання певної кон'юнктури. Лише про Небесну Сотню у нас з'явилося стільки текстів... До мене в день присилали по десять віршів, а скільки було написано пісень, які доступні в Інтернеті... Але нема відчуття, наскільки це було зроблено чесно, відверто. Бо можна написати цілий альбом, присвячений Майдану, не відправивши при цьому жодної гривні або бійцям у госпіталь, або добровольцям, які потребують забезпечення. От і невідомо, де є більший патріотизм. Тому я категорично проти такого, що коли вже ти поїхав туди (на схід, - ред.), виступив, то маєш щось про те написати. Ні! Хіба що тема справді є для тебе близькою, тоді цього приховувати не можна. Але з іншого боку, люди наші добре відчувають, де є нещирість.

19 грудня у межах проекту "Пісні війни" у нас була прем'єра пісні "Молитва на Різдво" в Інтернеті й на радіо. Зауважу, що там немає ані слів, ані музики "Піккардійської терції". Ми займалися лише аранжуванням і частиною виконання. Крім нас, там ще звучить Зиновій Медюх, котрий є автором цієї пісні, АТОвцем, а також львівська співачка Оксана Муха. Але ця пісня настільки зачепила, вона вийшла дуже щира - її було і легко, і водночас важко співати. Бо ця пісня - то думки учасників АТО, зокрема одного з них, який є автором. А ми маємо ці думки через виконання донести широкій аудиторії слухачів. На запис пісні нам знадобилося годин п'ять, це дуже швидко. Це означає - ми заспівали те, що відчували.

- У "Піккардійської терції" немає наміру видати альбом про війну на сході України?

- Треба не тільки про війну співати. У тій же пісні "Молитва на Різдво", крім рядків про війну, про людей, які звідти можуть не повернутися, є й розповідь про дітей, які на них чекають і моляться, аби зустріти разом Різдво. Тобто є трагізм, але є й певний позитив - він у надії. Бо якщо ми все життя будемо забивати трагізмом, забудемо, заради чого треба жити. А жити треба заради дітей, щоб піднімати країну, економіку, культурний рівень людей. Тому наступний альбом "Лети", який ми з "Терцією" запишемо наступного року до 25-річчя нашого колективу, буде такий, як і попередні. Там буде абсолютно різна музика: і фольклор, і авторські пісні. "Молитва на Різдво" також увійде до нього - в якості бонус-трека.