Богдан Савлюк, творець «Теплих іграшок»

Український козак та гуцул мали б домінувати над іноземними Бетменом та Спайдерменом

18.12.2016 09:22

"Теплі іграшки" з'явилися навесні 2015 року в Івано-Франківську. У випускника філософського факультету Богдана Савлюка ідея виникла спонтанно. Захотілося власними руками створити іграшку, яка конкурувала б із заморськими бетменами, матрьошками та губко-бобами. Згодом, у невеличкій майстерні з'явилися три серії українських рукотворів - "Козаки", "Повстанці" та "Гуцули". У кожній - по 10 персонажів, які мають своє ім'я та оповідку. Деякі з цих забавок уже поповнили зібрання польських, німецьких та італійських колекціонерів. Інші - стали окрасою у робочому кабінеті Яроша, у приймальнях українських мерів та політиків. То що таке "Теплі іграшки", як і хто їх створює, та яка з них відкриє серію "Недоторкані", їх творець Богдан Савлюк розповів кореспонденту Укрінформу.

- Богдане, то що таке "Теплі іграшки", ляльки чи українські сувеніри?

- "Теплі іграшки" - це арт-майстерня, яка має на меті передати українську культуру та історію в іграшці. Це - рукотвори, що популяризують національну іграшку. Я взявся за них, коли збагнув, що український козак, гуцул мав би домінувати над іноземними персонажами: Губкою Бобом, Бетменом, Спайдерменом. Мета - докласти зусиль, аби діти виховувались на своєму, рідному.

- А що вас так розвернуло - від філософії до мистецтва?

- Я працював у різних сферах. Був і в політичних партіях, і в "Буковелі", і в соціальній службі. Але відчував, що все це не моє. Раптом натрапив на книгу з мотивації, у якій радили віднайти усе, що подобалося в дитинстві. Я згадав про свої фігурки з пластиліну, як мені подобалось їх ліпити, як радів, коли вони вдавалися. Тоді й узявся за творчість. Перші іграшки, зізнаюсь, були не дуже милими. Але коли вже моєю ідеєю зацікавились журналісти, тоді це дало мені, справді, великий поштовх. Майже відразу з'явилась перша серія іграшок.

Я дуже люблю Карпати, вони лягають мені до серця більше, ніж море. Через це з'явилась колекція "Гуцули". Робота над нею мені приносила неабияке задоволення. Тоді думав, хтось побачить цього гуцулика, комусь подарує, у когось він викличе посмішку. Ось тому вони й "Теплі іграшки", бо заряджені доброю енергетикою, зроблені з любов'ю і часто викликають у людей гарні емоції.

- Створення арт-майстерні було затратною справою для молодого філософа?

- Ні. Початковий етап затягнувся майже на півроку. Тоді я багато вчився, не все виходило. Чимало іграшок просто горіли в печі. Починав з української полімерної глини. Вона виявилась досить кепською. Бельгійська - дорога, але більш якісна. Через Інтернет переглядав відео-уроки, вчився ліпити пропорційні фігурки. Прибутків майже не було. Втім, іграшка вдосконалювалася. Після запікання, вона ніби увічнювалась, ставала безсмертною.

Першими іграшками були три козаки з відомого мультика. Вони вийшли досить схожими на реальних прототипів. Їх фото я виставив у Фейсбуці. Друзі й нарадили, що можна робити бізнес. Ті козаки пізніше розвалились, не продались. Утім, іграшок ставало все більше. Пізніше з'явилась і упаковка. Її мені роблять на замовлення. Франківський художник розробив логотип "Теплих іграшок". Тепер вони упізнавані. Адже "Теплі іграшки" - колекційні. Цього року вони їздили в Монреаль, Мюнхен, торік - були в Римі. Дві колекції "Повстанці" та "Гуцули" поїхали тепер до Варшави. Знаю, що замовляли колекції навіть у Мексику.

- А хто їх замовляє, як і де купують?

- Їх замовляють люди, які теж популяризують українську культуру. Деякі з них мають свої магазинчики, там і продають, можна замовити і безпосередньо у мене - через Фейсбук.

- Тепер ця справа дозволяє молодій людині почуватися впевнено? Замовлень багато?

- Вже дозволяє, за день можу отримати заробіток і до тисячі гривень. Важко було, коли у соціальній службі моя зарплатня за місяць сягала півтори тисячі. А тут я працюю на себе і отримую велике задоволення від роботи, творчості. Розумію, що великі гроші на іграшках неможливо заробити, і не приховую, що часом це - мистецтво заради мистецтва, бо "Теплі іграшки" приносять задоволення людям. Навіть на фестивалях буває, що люди їх не купують, а щасливі від того, що просто фотографують.

- А як близькі поставились до вашої ідеї?

- Спочатку скептично. Але коли почитали й побачили добрі відгуки, схвалили. Для мене важливою була перша підтримка друзів, сусідів.

- Тепер є три серії "Теплих іграшок". А як з'явились мультфільми?

- Насправді є чотири серії. Одну я створив для Музею Небесної Сотні на малюнок Юрка Журавля. Він дозволив мені зробити іграшки з його картини. Кожна серія "Теплих іграшок" налічує 10 персонажів. "Повстанці", "Гуцули" і "Козаки". Часто їх купують для колекції, або ж на подарунок. Ось для друзів Ореста чи Ксенії (показує, - авт.), є однойменні іграшки. Для друга, який любить пиво, можуть замовити "вуйка Петра". Роблять замовлення і для дітей. Особливо після того, як в Інтернеті з'явилися наші мультики "Хоробрі серця" та "Воїни лісу".

До мультиків я звернувся, насамперед, задля просування української іграшки. Утім, дуже цікаво було побачити ці рукотвори в динаміці. Іграшка стала ніби живою. Через мультик я зміг передати історію кожного персонажа.

- Їх історії самі вигадуєте?

- Не завжди. Олекса - прототип Довбуша. Історія відома - він відбирає капітал у багатих і віддає біднякам. Повстанець Андрій Крук - із пісні "Крук - чорний сотник УПА" гурту "Рутенія". Супер-Ксенія - з пісні. "Мольфар Архип" мусив потрапити до колекції "Гуцули", бо в тій місцевості завше є свої чарівники.

- Повернімося до мультиків. Хто складає сценарій, працює над зйомкою, озвученням?

Нещодавно я їздив у Тернопіль на фестиваль "Кінохвиля", де й познайомився з авторами мультику "Козаки". Мені порадили до відео "Теплих іграшок" додати більше драматургії. Розумію, що в мене це перші спроби. Втім, у Інтернеті вони зібрали за тиждень до 100 тисяч переглядів, і ще 30 тисяч росіян їх передивилось. Тому й відгуки там є різні, навіть лайливі.

- Влітку на фестивалях питають багато про "Гуцулів". Зараз, після мультику, розібрали "Повстанців". До речі, коли ми створюємо мультфільми, уся декорація обов'язково є з природи. Вже на весну ми готуємо зйомку мультика про гуцульське село. Історію розповідатиме Іван Франко. Буде кохання, фантастика, чорт із пекла і буде важливість книги у житті людини. Хочу, аби глядачі розуміли, що книга може допомогти вирішити складні життєві ситуації.

- Ні, Я не малюю. Усе створюю в голові. Ось Данило-Кобза спершу був без жупана, у вишиванці. Потім я передивився і зробив його з більшою бородою, у шапці. Часом я довго працюю над тим, аби іграшка сподобалась мені. Потім на Фейсбуці я роблю пост, де ставлю перші прототипи. Обирають люди. Таке собі народне голосування.

- А були ще цікаві замовлення?

- Ні. У мене є Ксенія, Дзвінка, які мені більше імпонують. У кожній колекції для мене є дорогі персонажі. Перші прототипи колекцій я досі зберігаю вдома.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ.

Фото перше: typical.if.ua; фото в тексті: Юрій Рильчук / Укрінформ.