Кіножовтень: Нацистський Аушвіц, билинна Київська Русь, ілюмінатська Флоренція
У жовтневому прокаті історичні трагедії недавнього минулого і сучасності переплітаються із переказами глибокої старовини. Ті ж, кого залишають байдужим приманки широкого прокату, напевно знайдуть собі видовище за смаком серед фестивального різноманіття.
З 6 жовтня
Син Саула / Saul fia
Якщо вам здається, що ви й так бачили занадто багато фільмів, присвячених Голокосту, все ж зверніть увагу на цю дебютну картину угорця Ласло Немеша, що стала справжньою кіносенсацією минулого року. Серед численних нагород цієї картини, що увійшла ледве чи не до кожного авторитетного кінотопу 2015-го, – Гран-прі Каннського МКФ, «Золотий Глобус» та «Оскар» за кращий фільм іноземною мовою. Фільм справив сильне враження і на українських глядачів та критиків, котрі змогли побачити його у рамках торішнього Одеського кінофестивалю й на показі, організованому у Києві МКФ «Молодість» (на останньому картину представив виконавець головної ролі, поет Геза Реріг).
Центральний персонаж картини – в'язень Аушвіца, член відібраної нацистами групи ув'язнених, примушених брати участь в обслуговуванні конвеєра смерті, виносити трупи з газових камер і сортувати одяг загиблих. Серед тіл дітей він впізнає свого сина – або йому це лише здається, – після чого намагається відшукати рабина, котрий міг би провести над ним похоронний обряд.
За словами Немеша, на створення цього фільму про пошук Бога у самому серці земного пекла його надихнули романи Імре Кертеса, нобелівського лауреата, котрий пережив Аушвіц та Бухенвальд, і знамениті рядки з поеми Вільяма Блейка «Мільтон»:
...Чи світив крізь туман і дим
Нам лик Господній з височини
І чи був тут Єрусалим
Серед темних фабрик сатани
Осінні спогади
Цей ірано-чесько-український проект, дебют іранця Алі Фахра Мусаві, став першою повнометражною стрічкою, героєм якої виступає боєць АТО, котрий намагається адаптуватися до мирного існування. Втім, для персонажа «Осінніх спогадів», чию роль виконав Дмитро Лінартович, перебування далеко від лінії фронту носить тимчасовий характер. Молодий музикант Анатолій, котрий відправився битися з бойовиками і окупантами прямо з Майдану, отримав серйозне поранення і вимушений, незважаючи на прагнення чим швидше повернутися у стрій, відправитися на поправку до сільської місцевості. Там він несподівано виявляється однією з вершин любовного чотирикутника разом з немолодим вдівцем, закоханою у нього сестрою його покійної дружини і сліпою біженкою з Іраку, котру незадовго до появи Анатолія в селі виявили місцеві мешканців у лісовій гущавині.
Мелодраматичні колізії цієї історії повністю підпорядковують характери персонажів, примушують їх раз по раз поводити себе найбільш передбачуваним і, в той же час, безглуздим чином, і лише вдала гра деяких акторів, насамперед – чудового Олександра Ігнатуші, часом надає тому, що відбувається, мінімальної правдоподібності. Не можна не відмітити і вражаючої операторської роботи – візуальний ряд картини практично повністю побудований на великих планах, коли ж справа доходить до середніх, камера починає так тремтіти, що, здається, того і дивися вислизне з пальців оператора.
У той же час фільм передає, нехай і у досить умовній манері, неприкаяність, розгубленість наших солдатів, котрі повернулися з передової у захищене ними суспільство, яке, здається, вважає за краще не згадувати про їхнє існування.
Мій друг Борис Нємцов
Скріншот відео.
Прокатне відділення фестивалю «86» випускає на вітчизняні екрани стрічку росіянки Зосі Родкевич, чия українська прем'єра відбулася у рамках конкурсу європейських документальних фільмів на Одеському кінофестивалі, де картина отримала спеціальний диплом журі. Детальніше про неї ми писали в нашому одеському фестивальному щоденнику.
З 13 жовтня
Інферно / Inferno
Через сім років після появи кіноадаптації «Ангелів і демонів» на екрани виходить чергова екранізація Дена Брауна, автора детективних бестселерів, котрий з образливим для сучасної цивілізації успіхом грає роль володаря дум. Його романи, що є блюзнірськими не стільки навіть стосовно релігії або хоча б культури та історії, будучи для цього занадто дрібними, скільки стосовно поняття інтелектуального та «культурологічного» детективу (та й детективу взагалі), видаються при цьому цілком відповідними для перенесення на екран. Написані блідою, невиразною мовою, переповнені найбезглуздішими псевдомистецтвознавчими вигадками та фантазіями на історичні теми (що видаються за науково-популярні одкровення), вони, одночасно, насичені дією. Часом вони сприймаються як сценарій до комп'ютерного квесту, в якому гравці, перебираючи загальновідомі образи класичних шедеврів, пересуваються від одного ілюмінатського сховку до іншого.
Разом з тим, попередні екранізації, зняті, як і «Інферно», Роном Гарвудом, виявилися до образливого кволими й невиразними, тож надія побачити захоплююче видовище цього разу не надто велика.
Як би там не було, у «Інферно», наскільки можна зрозуміти з назви, дісталося Данте Аліг’єрі. Професор Роберт Легдон (у його ролі знову виступив Том Генкс), заледве не загинувши у Флоренції внаслідок замаху, намагається розшифрувати «Пекло», у чиїх терцинах міститься таємне послання. Загадка «Інферно» повинна допомогти героєві не лише врятуватися від переслідувачів-вбивць, але й розкрити змову могутньої терористичної організації, яка загрожує загибеллю людству.
Микита Кожум'яка
Герой українських казок та переказів, чиїм прототипом став безіменний герой «Повісті минулих літ», котрий здолав печенізького богатиря і тим самим врятував Київ від вторгнення лютих кочівників, уперше виступив мультиплікаційним персонажем ще півстоліття тому. Створений у 1965-му році на студії «Київнаукфільм» «Микита Кожум'яка» Ніни Василенко став одним з кращих анімаційних творів на староруську тематику: у розробленій нею історичній версії подій центральний персонаж стрічки бився саме з печенізькою ордою, що вторглася у межі Київської Русі.
Перший вітчизняний повнометражний тривимірний анімаційний фільм, що виходить зараз на екрани, знятий Мануком Депояном та інтерпретує казку про Кожем’яку-змієборця, при цьому трактуючи її досить вільно. Головний герой постає хлопчиком, сином Кирила Кожум'яки, котрий свого часу здолав дракона. Коли вогнедишна рептилія об’являється знову, маленький Микита вирішує кинути виклик чудовиську, розраховуючи більше на вправність, аніж на фізичну силу.
Варто зазначити, що у фільмі зроблена спроба відтворити мотиви та стилістику фентезі західноєвропейського й американського кінематографу. Розрахунок зробити «Кожум'яку» зрозумілим та прийнятним для іноземної аудиторії можна побачити і в образах персонажів – Роккі, ельфоподібного приятеля Микити, кажана Едді, відьми Сірінги.
Сподіватимемося, що фільм Манука Депояна компенсує враження, залишене попереднім досвідом вітчизняних аніматорів – першим українським повнометражним мультфільмом – «Бабаєм» Марини Медвідь.
З 20 жовтня
Повний розковбас / Sausage Party
Ще один тривимірний анімаційний фільм також розповідає про небезпечні пригоди, які, втім, цього разу зовсім не розраховані на увагу дитячої аудиторії. Навпаки, цей твір Грега Тірнана та Конрада Вернона виявився настільки самозабутньо непристойним, що отримав в Америці жорсткий прокатний рейтинг «R», який забороняє глядачам, котрі не досягли 17-річного віку, відвідувати фільм без супроводу дорослих. А заокеанські критики розцінили стрічку заледве не як найбільш потішну, а разом з тим – найбільш безжальну та безсоромну сатиру на тривимірні блокбастери «Діснея» та «Піксара». І якщо один з режисерів «Повного розковбаса», Конрад Вернон, відомий як автор відносно м'яких пародій на кшталт другого «Шрека», то серед сценаристів значаться Сет Роген та Еван Голдберг, автори одного з найскандальніших фільмів останнього часу, «Інтерв'ю». За твердженням Рогена, первинна версія сценарію була готова ще вісім років тому. Ці роки пішли на те, щоб переконати студії реалізувати настільки зухвалий проект.
Персонажами стрічки Тірнана та Вернона виступають продукти із супермаркету – сосиски, овочі, булочки та пластівці, що мріють, аби могутні й прихильні істоти чимшвидше забрали їх з полиць до своїх візків й понесли за розсувні двері, до іншого світу. Проте жаданий рай обертається пеклом – виявившись на кухні, герої стають свідками безжальної розправи, яка здійснюється над кількома беззахисними картоплинами й сардельками.
Приголомшені страшною правдою, продукти вирішують об'єднатися й дати відсіч людям.
ФЕСТИВАЛІ МІСЯЦЯ
1-го жовтня у столичній «Кінопанорамі» українським глядачам буде уперше представлений La Guarimba Film Festival, кінофестиваль короткого метра, що проводиться в італійській Амантеа. Програму, що складається з лауреатів престижних МКФ, таких, як кінофестивалі у Венеції, Торонто та Ансі, особисто представить директор фестивалю Джуліо Віта.
Більш детальна інформація розміщена на сайті Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів, який виступає організатором заходу.
Київський міжнародний фестиваль короткометражок також знову організовує унікальний огляд «100 фільмів за 100 хвилин», який стартує у «Кінопанорамі» 6-го жовтня. Відвідини програми ультракороткометражних стрічок можуть здатися занадто вже екстремальним способом перевірити свою кінематографічну сприйнятливість, чутливість реакції. Тим більше, що настільки коротка форма, що існує поза комерційними зобов'язаннями, тяжіє до різноманітних експериментів, вправ у стилі і естетичних пошуків, тому серед авторів представлених робіт немало як студентів провідних світових кіношкіл, так і представників контемпорарі-арту, котрі працюють на стикові живопису та кінематографу.
Проте відбірники відомі своєю здатністю поєднувати у своїх добірках радикальні кіноексперименти, твори на злободенну тематику й суто розважальні картини. Це дозволить глядачам не лише вчинити коротку прогулянку незвіданою територією кіноавангарду, але й приємно провести час.
Окрім Києва, покази «100 фільмів за 100 хвилин» пройдуть у Дніпрі, Чернівцях, Харкові, Львові, Черкасах, Сумах, Вінниці та інших українських містах, а також у Познані, Варні й Софії. Їх повний перелік із зазначенням дат та кінотеатрів можна побачити на сайті, а також на ФБ-сторінці фестивалю.
Фестиваль «Британський театр в кіно» у кінотеатрі «Київ» продовжиться 4-го жовтня повторенням спектаклю «Ричард III» у постановці театру «Алмейда», де роль одного з найбільш прославлених шекспірівських лиходіїв, котрий став у нашій свідомості своєрідним архетипом безпринципного політика, виконав Рейф Файнс.
11-го жовтня відбудеться показ спектаклю Королівського національного театру «Глибоке синє море» за п'єсою Теренса Реттігана, яка вважається одним з головних явищ післявоєнної британської драматургії. Твір присвячений підвалинам англійського істеблішменту середини 20-го століття та перипетіям нещасливого шлюбу й заплутаних любовних стосунків, що не занадто змінюються від століття до століття.
21-го жовтня «Шекспірівський театр Глобус», знайомий завсідникам фестивалю за блискучими інтерпретаціями Шекспіра та його сучасників, представить постановку комедії «Міра за міру», здійснену головним режисером театру Домініком Дромгулом. Варто зазначити, що визначення цього твору як «комедії» досить умовне – незважаючи на загальний комічний тон оповіді, велика кількість драматичних поворотів та досить невеселі міркування про особливості людської природи й державного устрою змушували шекспірознавців вдаватися до термінів «трагікомедія» та «проблемна п'єса».
Організатор «Британського театру у кіно», Британська Рада, розпочинає ще одну прикметну ретроспективу, у якій кінотеатральний простір перетнеться з музейним. Фестиваль «Фільми-виставки на великому екрані» відкриється у «Києві» 7-го жовтня фільмом «Леонардо HD» про унікальний проект лондонської Національної галереї «Леонардо да Вінчі: художник міланського двору», де вперше в історії зібрано в одному місці понад сорок робіт великого митця.
Стрічка «Матісс», яку буде продемонстровано 16-го жовтня, розповість про виставки так званих декупажів прославленого фовіста, що відбулися у лондонській «Тейт Модерн» та нью-йоркській MoMA.
11-й фестиваль «Дні польського кіно» відкриється 6-го жовтня у кінотеатрі «Київ» показом стрічки «Ексцентрик» Януша Маєвского, одного з патріархів польського кінематографу. Картина, дія якої розгортається у провінційному містечку наприкінці 1950-х, у жанрі шпигунського детективу з елементами любовної драми описує атмосферу боротьби з інакомисленням, що панує у Народній Польщі.
Серед найбільш значних фільмів огляду необхідно відзначити «Тіло» Малгожати Шумовської, що отримало «Срібного ведмедя» Берлінського МКФ за кращу режисуру. Стрічка присвячена людям, котрі пережили особисту трагедію й намагаються не зірватися у прірву свого горя, хапаючись за ближніх, таких же нещасних та самотніх.
Польський погляд на беззахисність емігрантів перед безжальною бюрократією цивілізованих країн представлений у «Чужому небі» Даріуша Гаєвського, що ґрунтується на реальній історії позбавлення батьківських прав подружжя поляків, котрі живуть у Швеції.
Негараздам сімейного життя у рідній країні присвячена трагікомедія Кінги Дембської «Мої дочки – корови».
Можливо, найбільш значною подією фестивалю для українського глядача стане київська прем'єра документального польсько-українського фільму Кшиштофа Копчинського «Діббук. Історія мандруючих душ», який викликав бурхливу і дуже неоднозначну реакцію на торішньому Одеському МКФ, де отримав приз FIPRESCI як кращий фільм Національного конкурсу. Ця розумна й чесна картина розповідає про взаємовідносини жителів Умані та паломників-хасидів, розкриває природу ксенофобії, національних стереотипів, історичних міфів – та свідчить про нашу здатність їх подолати.
Також у рамках фестивалю до 75-річчя з дня народження Кшиштофа Кеслевського у кінотеатрі «Ліра» будуть показані дві картини польського класика, «Подвійне життя Вероніки» та «Випадок».
«Дні польського кіно» пройдуть в Одесі, Вінниці, Харкові, Луцьку та Маріуполі. Більш детальна інформація розміщена на сайті Польського інституту.
Одно з небагатьох заходів, покликаних готувати зміну нинішньому поколінню кіноманів, фестиваль кіно для дітей та юнацтва «Крила», який вже дев'ятий рік проведе продюсерське агентство «Артмедіа», відкриється 8-го жовтня стрічками, що отримали перемогу на торішньому огляді – «Мій друг Кеєс у літньому таборі» голландки Барбари Бредеро та «Белль» француза Ніколя Ваньє.
Покази фестивалю пройдуть у кінотеатрах «Київ» та «Кінопанорама». Інформація про фільми та розклад доступна на ФБ-сторінці фестивалю.
Найстаріший серед вітчизняних оглядів національних кінематографій, фестиваль «Нове німецьке кіно», організований компанією «Артхаус Трафік» та Гете-інститутом, розпочнеться у кінотеатрі «Київ» 13-го жовтня. Хедлайнером програми 22-го фестивалю, до якої увійшло п'ять повнометражних фільмів та добірка короткометражок, виступає одна з найбільш гучних стрічок року, «Тоня Ердманн» Марен Аді. Фільм присвячений труднощам спілкування батька та доньки, котрі немов утілюють різні сторони національного характеру – прагматичної розсудливості та життєрадісного бунту проти філістерства. Ця відчайдушно потішна й, при цьому, глибока трагікомедія отримала нагороду FIPRESCI на Каннському МКФ.
«Тоні Ердманн» був уперше представлений українському глядачеві на кінофестивалі в Одесі, там же, у рамках конкурсної програми, можна було побачити й «Привіт з Фукусіми» Доріс Деррі. Про цю картину ми писали у наших одеських репортажах.
«Держава проти Фріца Бауера» Ларса Крауме оповідає про одного з національних героїв післявоєнної Німеччини, якого, як це нерідко трапляється, багато хто з його сучасників вважав зрадником національних інтересів. Активний учасник антифашистського опору, призначений генеральним прокурором землі Гессен, Фріц Бауер став у 1950-і роки ініціатором серії процесів проти нацистських злочинців, у ході яких йому довелося долати опір колег та чиновників найрізноманітнішого рівня, котрі були пов'язані з Третім рейхом або вважали подібні заходи несвоєчасними, здатними поколивати стабільність у суспільстві та зіпсувати міжнародну репутацію країни.
Дія стрічки відомого режисера Оскара Релера «Смерть хіппі! Нехай живуть панки!» розгортається у 1980-му, у Західному Берліні, куди з бюргерської провінції приїжджає завойовувати великий світ юнак, готовий залучитися до блиску й убогості столичного нічного життя.
Тригодинне документальне кінополотно «Ті, що загралися» Лутца Даммбека присвячене психотерапевтичним практикам, що впроваджувалися через телебачення та інші ЗМІ у 1960-х роках та слугували відправною точкою для маніпуляцій з масовою аудиторією, що застосовуються у сучасній Німеччині.
Окрім Києва, покази фестивалю пройдуть у Дніпрі, Одесі, Львові, Харкові та Чернівцях. Інформація про кінотеатри розміщена на сайті компанії «Артхаус Трафік».
З 13-го жовтня у кінотеатрі «Київ» також стартує унікальний огляд голландських короткометражок, який дозволить нашим глядачам краще пізнати культуру країни, з якою Україна виявилася пов'язаною настільки драматичним чином. Другий фестиваль «Короткий метр з Нідерландів» складений з 19-ти робіт, розбитих на дві програми. До добірки, наданої Інститутом кіно Нідерландів, включені номінанти та лауреати премії «Оскар», міжнародних кінофестивалів у Берліні, Клермон-Феррані та ін.
Опис стрічок та розклад сеансів незабаром буде розміщено на сайті кінотеатру.
Чи не найголовніша подія українського кінороку, 46-й Міжнародний київський кінофестиваль «Молодість», пройде з 22-го по 30 жовтня. Найбільший у світі фестиваль кінодебютів (участь у конкурсі якого стала відправною точкою у кар'єрі Денні Бойла, Жака Одіара, Брюно Дюмона, Нурі Більге Джейлана, Франсуа Озона, Кім Кі-Дука та кількох десятків інших зірок сучасної кінорежисури) як завжди характеризується чудовим відбором конкурсних секцій, чиї добросовісні відвідувачі зможуть познайомитися з першими роботами режисерів, які складуть славу мистецтва кіно найближчого майбутнього.
Глядачі фестивалю зможуть познайомитися і з традиційними паралельними конкурсними програмами, конкурсом українського короткого метра, орієнтованою на підростаюче покоління синефілів добіркою «Молодість» – дітям», «Сонячним зайчиком», складеним із стрічок ЛГБТ-тематики. Серед щорічних позаконкурсних добірок варто відзначити, насамперед, програму хітів престижних світових оглядів «Фестиваль фестивалів», національні огляди French Connection, German Wave та «Скандинавська панорама».
З нових програм згадаємо чудову добірку угорських фільмів, представлену на ознаменування 60-річчя з дня угорського повстання, придушеного радянськими танками. До «Угорської програми» увійшли стрічки головних національних класиків, таких, як Золтан Фабрі, Міклош Янчо, Іштван Сабо та Марта Мессарош, а також найбільш значні сучасні угорські картини. Необхідно відмітити, що ці фільми демонструватимуться на 35-міліметровій кіноплівці.
Програма «Литовський фокус» познайомить вітчизняних кіноманів з найбільш прикметними литовськими картинами останніх років, а також дозволить побачити відреставровані твори режисера Вітаутаса Жалак’явічуса, включаючи культовий фільм «Ніхто не хотів помирати».
До програми «Шекспір у кіно», організованої до 400-річчя з дня смерті людини, без творчості якого угорське мистецтво представити так само складно, як литовське або українське, увійшли чотири повнометражні екранізації, а також добірка короткометражних стрічок, знятих у період з 1899-го по 1910-ій.
Фестивальним центром залишається кінотеатр «Київ», покази пройдуть й на інших головних артхаусних майданчиках міста, «Кінопанорамі» та «Жовтні», а також у «Сінема-Сіті», «Планеті Кіно», «Україні» та муніципальних кінотеатрах. Безпрецедентна підтримка, яку надає цього року фестивалю КМДА, дозволила команді «Молодості» освоїти ряд нових локацій, таких, як Софіївська площа, де будуть показані перлини українського кінематографу, і навіть метрополітен, де обіцяють провести показ хоррору.
Повна програма та розклад «Молодості» очікуються на сайті фестивалю.
Олександр Гусєв. Київ
