Федір Шандор, фуд-блогер, експерт із закарпатського гастротуризму
На Закарпатті вже є висока кухня. І є люди, які за це платять
11.09.2016 09:00

- Із ресторанів це вищезгадані два заклади - в Мукачеві та Перечині. Але тут треба зважати, що діти, можливо, не будуть задоволені. Вони люблять пити колу, солодкі шипучки - тут таке не дають: узвар або фреш. Також ці заклади відходять від використання ліцензованої алкопродукції - мають власні пивоварні, винарні та міні-гуральні, аби забезпечувати потреби своїх клієнтів. Із дегустаційних залів, наприклад, по сиру, враховуючи такі чинники як дотримання гігієни, контроль якості продукту, можемо радити поки лише Селиську сироварню. Хоча на Закарпатті наразі є 8 сироварень. Селиська функціонує найдавніше, вони уже набили руку. Іншим ще треба попрацювати над кінцевим продуктом. Серед карпатського меду - зараз мова не про «дурилки», коли береться масовий мед із Полтавщини чи Черкащини і втридорога продається тут як карпатський, - раджу завжди Дім меду у Мукачевому. У них надзвичайно широкий спектр продукції - від десертної до лікувальної. Це вражає, особливо іноземців. Недавно не міг звідти витягнути групу швейцарців, яких ні вином, ні пивом, ні сирами не здивуєш.

- Як відрізнити на Закарпатті, що мед не «дурилка»?

- Враховуйте ознаки: колір, аромат трав. Знайте, що на Закарпатті нема гречаного та соняшникового меду. Й карпатський мед порівняно дорогий. Від 200 грн за літр. Але ціна не показник, бо «200 грн» можна наліпити на будь-що. Основний орієнтир - це брати від тих людей, у кого бачите вулики на подвір'ї.

- Ці два заводи останнім часом відчули ринок. Й підлаштували під нього свою якість. Вони мусять вирощувати Цвайгель, Мерло, Мюлер Тругау, Золодьонь - у східних зонах смаки цих виноградних сортів не знають. А раніше працювали тільки на масового споживача - в містах-мільйонниках України, Росії. На Закарпаття вони не працювали. А за цей час маленькі винороби відчули нішу, вони самі організувалися у фестивалі, яких є зараз вісім за рік. Облаштували дегустаційні зали, яких є 104, засадили мікровиноградники, відновили ті старі чотири винні зони Закарпаття (мова про Ужансько-середнянську зону, Бобовищансько-Мукачівську, Угочаську та Бегерівсько-Мужіївську). Тепер ці зони самоокреслилися і працюють. Тут можна знайти те гаражне вино, яке вважається найдорожчим й найексклюзивнішим, за яким полюють у Європі.

– Класика, яку всі знають. Для масового туриста - це угорська, словацька, німецька кухня на Закарпатті. Якщо для цінителів, то сюди їдуть по крафтове пиво любителі пива, по гаражне вино цінителі вина, не тому що воно круте, а тому що воно ексклюзивне. Приїжджають по сири. Ми недавно сміялися з одного експерта. «Что-то эта брындзя пахнет убитым животным!» Ми всі сміялися, це ж нонсенс, вона має пахнути, бо якщо бринздя не пахне, то це - пластмаса. Якщо вино не пахне сіркою, це не вино. Якщо сир не тхне, це не сир.

- Буває. Але тут треба мати на увазі, що на вас чекатиме. Вбийте в пошуковик запит «закарпатська кухня» - вам видасть назви страв, а там за вмістом орієнтуйтеся, що би ви хотіли скуштувати. А потім за це можна зробити селфі із тією їжею і себе «продавати» друзям у мережах. Люди їдуть за враженнями, вони в шоці, коли узнають, що це є тут, в Україні.

Але бувають і компроміси. Якщо комусь вино кисле - то для таких є ізабельні сорти. Десь недоперчують бограч. Але якщо бограч тобі перчить - нащо ти його узагалі їси? Пиво на Закарпатті з гірчинкою, такою тяжкою, що скули скручує, - але тут таке роблять. Хочеш пробувати - пробуй, ні - є магазин, купуй пляшкове.

- Гастротури самодостатні, чи люди їдуть насамперед подивитися Закарпаття, а тоді вже відчути самк?

- Багато хто останнім часом їде спеціально покуштувати. Навіть зі Львова, нашого вічного конкурента, до нас привозять на бограч, на вино.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-