Серце Муси, яке об'єднало тисячі людей

Серце Муси, яке об'єднало тисячі людей

Укрінформ
Погляд цього трирічного малюка проникає у саме серце кожної небайдужої людини

В Криму і далеко за його межами людей не відпускає історія з Мусою Сулеймановим, якого шукали дві доби в радіусі 10 км, а знайшли біля будинку в дренажній ямі. Образ невинної дитини, якій судилося стати прикладом гіркого досвіду та помилок дорослих, продовжує хвилювати всіх. Його розумне обличчя, блискучі і чорні, як маслини, очі, ніби щось хочуть розповісти нам, але що саме - ми вже ніколи не дізнаємося.

БІЛЬ, РОЗПАЧ І ГОРЕ

27 липня в селі Строганівка з маленьким хлопчиком прийшли попрощатися близько трьох тисяч осіб – в основному кримських татар, але були на мусульманському кладовищі і люди інших національностей і віросповідань.

"Аллаху Акбар!" - вигукували кримські татари у жалобній процесії до кладовища, несучи на руках і передаючи один одному в живому коридорі табут (похоронні носилки) з тілом дитини. І ця фраза про те, що Бог великий, не просто стрясала околиці, а передавала почуття людей, в ній чулися і ноти покірності перед величчю смерті, і плач чоловіків, і почуття нестерпного болю і відчаю, що доходить до крику. Ніякої політики, ніяких гасел і ніяких претензій – усе відступило, залишились тільки біль, розпач і горе.

А втім, цей хлопчик у житті більшості з цих людей був лише два або три дні - його шукали, за нього молилися, його любили, як рідного, і він став дорогим для абсолютно чужих людей.

Усі, хто шукав Мусу, мріяли обов'язково знайти його - як у схожому випадку трирічної давності, коли зник, але був знайдений живим у лісі під Білогірськом інший хлопчик. Як і тоді, люди мріяли розшукати Мусу і встати в довгу чергу, щоб потиснути маленьку долоньку дитини-втікача. За його життя готові були віддати багато чого: кажуть, що тільки-но з'явилися версії про те, що "напевно, хлопчика викрали", хтось запропонував дати мільйон (напевно, рублів) за те, щоб дитину повернули матері.

Червоні і білі, бідні і багаті, менеджери і городники – усі об'єдналися одним бажанням стати пліч-о-пліч, щоб бути причетними до порятунку дорогоцінного життя дитини, що висить на волосині...

Письменник Тимур Пулатов, який мешкає у Криму, написав на своїй сторінці у Facebook, що Муса – гордість свого батька-політв'язня Руслана Сулейманова, тому що своєю трагічною загибеллю ця маленька людина змогла об'єднати розрізнений та розшарований народ у Криму.

"З волі злої долі - вперше за багато років кримці знову, об'єднавшись, як єдиний народ, забувши про чвари, взаємні звинувачення та непорозуміння, тяготи життя в неволі, запалили факел, який освітив весь Крим, кожну стежку, кожен куточок, щоб почути серцебиття маленької людини-шахіда, як продовження життя і надії", - написав він.

ЗАПИТАННЯ, ЩО ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙ

Але надії не судилося справдитися. Смерть Муси Сулейманова, крім плачу та розбитих сердець, залишила багато запитань. Справу у найдрібніших подробицях обговорюють у соцмережах, іншого джерела інформації такої резонансної справи – ні звітів, ні брифінгів, ні пресконференцій - на жаль, у Криму немає.

Ось деякі з запитань, які допитливі користувачі соцмереж винесли на це та багато інших обговорень у Facebook.

Якщо дитина була знайдена у дренажній ямі тільки 26 липня, чому "МЧС", "следком" і добровольчий пошуково-рятувальний загін "Лиза Алерт", які працювали на місці з 24 липня, не обстежили яму відразу? Як дитина могла самостійно відкрити люк дренажної ями, якщо вона була закрита дерев'яним щитом, на якому зверху лежав важкий камінь? Навіть якщо дитина дійсно провалилася туди сама, як дерев'яний щит і камінь могли потім повернутися на місце? Куди поділися шльопанці, які були на дитині, і чому не спливли чи не залишилися біля ями? Чи можна виключити версію "повернення трупа" (до ями — ред.), якщо яма була обстежена відповідними службами у перший день пошукових робіт? І чому, зрештою, пошукові собаки не привели до ями, а понеслися в бік траси?

Відповіді на ці запитання надходили відразу, під час обговорення. Зокрема, "про камінь" координатор пошукових робіт Шевкет Семедляєв сказав, що його міг без будь-якого умислу повернути на місце хтось із тих, хто сходився до будинку Сулейманових після пропажі дитини.

“Перші люди почали сходитися за годину-півтори після виявлення пропажі. Камінь міг поставити хто завгодно, після того, як почався кіпіш. Чи був там камінь щодня, постійно, я не можу сказати", - написав у коментарях Шевкет Семедляєв.

Він вважає, що версія "повернення трупа" - це "маячня, в якій немає сенсу".

“Сенс? Повертати тіло дитини в місце, де зараз тисячі людей, камери тощо. Не поширюйте хе*ню, чесне слово", - написав Семедляєв.

Другий координатор пошукових робіт зниклого хлопчика Ернест Усманов пояснив ситуацію навколо "шльопанців", які нібито ніде не були виявлені. За його словами, він особисто діставав тіло хлопчика з вигрібної ями і "шльопанці на ньому були".

Крім того, він вважає, що дитина трьох років цілком могла підняти кришку люка дренажної ями, яка являла собою щит з дерева вагою 8 кг (оперативники "следкома" зважували цей щит на очах координаторів-пошукачів).

А питання щодо дренажної ями, яку нібито з перших днів обстежили відповідні служби, Усманов пояснив так.

“Яму перевіряли, і не один раз! МНС, СК і волонтери, причиною того, що її не викачали відразу, стало те, що усі на 100% були впевнені, що люк завжди був закритий, і те, що тапочки з пінки мали б спливти на поверхню у випадку потрапляння у воду, так і ходили ми по цій ямі два дні, сьогодні вона почала протікати, багато жінок в домі - підтримка матері, вмивання, туалети тощо вимагають більшої кількості води і яма переповнилася, ми викликали машину, щоб відкачати її, під час відкачування спливло тіло", - прокоментував Ернест Усманов.

Він ще раз підкреслив, що "тапочки були на ньому".

"Ми бачили це на власні очі, точно так само ми бачили його тіло і обличчя, на тілі не було ознак насильницької смерті", - стверджує координатор пошуків.

“Підкинути тіло туди неможливо фізично, бо за 3 метри під стінкою сиділи люди похилого віку, за 5 метрів на ганку - жінки, і всюди навколо - волонтери, багато волонтерів і родичів! Постійно, протягом двох діб, біля ями перебувало понад 200 осіб! І навіть рано вранці, з 3 до 5, ми не спали, ми йшли відпочивати тоді, коли приходила зміна, це 8-10 ранку! Фізично неможливо пройти непоміченим, відкрити люк і закинути тіло в нього, не потрапивши на очі всім нам!" - аргументував Ернест Усманов

Варто зазначити, що пошуково-рятувальний загін "Лиза Алерт", який працював на місці, в Інстаграм відзвітував, що вигрібні ями – це не їх профіль, тому в тих роботах вони участі не брали.

Ситуацію з собаками пояснив блогер і журналіст Заїр Акадиров у відео на своєму youtube-каналі.

За словами співрозмовника журналіста Володимира Кузнєцова, який працював до 1999 року начальником Контрольно-рятувальної служби Криму, дві собаки взяли слід біля озера, ще дві – біля вигрібної ями. При цьому собаки, за його словами, виявили слід дитини в радіусі 150 метрів навколо будинку. Він також розповів, що у перший же день пошуків досвідчені водолази досліджували дно озера, а фахівці перевірили дренажну яму, "прошерстив ее кошками".

Нагадаємо, співробітники “Следственного комитета” казали, що вони оглядали яму, але нічого не виявили в ній, бо тіло було занурено. І тут у користувачів соцмереж виникає питання якщо не про умисел, то принаймні про професіоналізм відповідних служб, які чомусь не припускали, що затонуле тіло не спливатиме відразу, а тому "треба було шукати більш ретельно".

Саме сумлінне відпрацювання слідчими органами та МНС дренажної ями у перший же день пошуків, вважають люди, зняло б сьогодні питання можливого вкидання тіла на третій день зникнення дитини – 26 липня.

ХТО ВИНЕН У СМЕРТІ МУСИ?

Думки людей про те, хто винен у смерті Муси Сулейманова, розділилися. Одні кажуть, мовляв, такою є воля Аллаха і доля дитини, яка народилася для того, щоб дати урок кожному з нас. Інші упевнені, що в цій історії ще багато запитань, які залишилися без відповідей і "переступати через них – підлість" як щодо дитини, так і щодо кожного з нас.

Є ще одна сторона, яка знає і називає імена тих, хто винен у трагедії. Приміром, Кримськотатарський ресурсний центр, простеживши ланцюжок переслідування "владою" батька загиблої дитини Руслана Сулейманова, назвав конкретні прізвища суддів, прокурорів та слідчих, які, працюючи однією командою, сфабрикували і узаконили політичну справу проти активіста. Вони відлучили його від сім'ї, посадили до СІЗО, для чогось тягали по психушках. Вони позбавили дитину повноцінної опіки, а сім'ю – годувальника. І поки ця країна бореться з вигаданими терористами, страждають сім'ї молодих чоловіків, гинуть їхні діти, помирають ще не старі батьки.

І розповісти про це нікому, адже Америка і Європа не відправлять до сірої зони - Крим - своїх журналістів. Найбільш гірке покарання випало вбитій горем 31-річній мамі Муси Сулейманова, яка, як могла, намагалася утримувати свою сім'ю і яку "влада" Криму тепер збирається звинуватити у "неналежному виконанні батьківських обов'язків".

Дуже слабкою, але втіхою для неї в цій трагедії може бути те чудо, яке створив її маленький син, підкоривши та об'єднавши серця тисяч людей.

Зера Аширова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-