Коронавірус у Криму. Добрі справи у важку хвилину
Про ситуацію з коронавірусом в окупованому Криму інформації небагато і переважно вона повниться чутками і недомовками. Тому за новинами люди часто звертаються до соцмереж.
Приміром, одним із найбільш надійних і перевірених джерел у Facebook є сторінка кримського журналіста і блогера Заїра Акадирова. Досвід репортера і професійні навички аналітика (а він працював як у провідних кримських виданнях, так і у загальноукраїнських, наприклад, в газеті «Коммерсант-Украина»), дозволяють побачити в його матеріалах і деталі, і загальну картину життя в Криму.
От і сьогодні він показує приклад журналістської роботи в умовах дефіциту інформації про поширення коронавірусної інфекції в Криму. Він не просто пише: немає масок і дезінфікуючих засобів в аптеках, катастрофічно дорожчають продукти в магазинах і на ринку. Він заходить до конкретної аптеки, він робить закупи у найближчому магазині і не стільки він сам, скільки йому розповідають – що, де і чому відбувається те, що відбувається. Він не політизує, але і не бурчить, не скаржиться, а просто розмовляє з людьми, які живуть тим життям, яке тут є, і хочуть, щоб це життя було для них прийнятним.
Стиль подачі публікацій Заїра – точність, чіткість, конкретність. До речі, Укрінформ при використанні інформації про ситуацію з коронавірусом у Криму часто посилається саме на його матеріали.
Багато журналістів у Криму, та й на материковій Україні знають, що репортерство для цього журналіста – це і робота, і хобі. Він щодня виходить на вулицю і стрімить діалог зі звичайними людьми. Або сидить в інтернеті та аналізує загальну картину з поширенням коронавірусної інфекції на півострові. Але, що важливо, він шукає і знаходить насамперед ті факти, які – на фоні паніки та ажіотажу – несуть позитив і розповідають про добро. Так, каже журналіст, сьогодні негативної інформації про несумлінних підприємців, які наживаються у Криму на гречці, лимонах, імбирі та захисних масках – дуже багато, але, за його словами, «є і позитивні приклади».
«Це і безкоштовні обіди, і напої для медиків від підприємців, і продуктові набори для малозабезпечених від волонтерів, і підключення до інтернету за рахунок провайдера, і багато іншого. Друзі, давайте робити добро частіше. Вам повернеться у стократ більше, ніж увесь цей миттєвий прибуток в умовах паніки», – звертається популярний блогер до кримчан.
І, як приклад безкорисливості в «епоху коронавірусу», Заїр Акадиров наводить у Facebook розповідь про мешканку селища «Ак-Мечеть» у Сімферополі Ельміру Усеїнову, яка за десять днів від дня оголошення в Криму карантину пошила з бавовняної тканини і безкоштовно роздала усім бажаючим більше 1000 захисних масок.
Хто така Ельміра Усеїнова?
За фахом вона – педагог дошкільного виховання, 15 років пропрацювала у дитячому садочку. Зізнається, що шиття – її захоплення з дитинства. Ніде спеціально не навчалася цій справі. Спочатку шила одяг рідним, а потім – на замовлення. Так стала швачкою-самоучкою. Будинок, в якому живе Ельміра Усеїнова, розташований у сімферопольському селищі компактного проживання кримських татар «Ак-Мечеть». Сьогодні Ельміра багатьом відома у Криму як майстер з пошиття стильного жіночого одягу.
«Люблю шити. Творити, вигадувати. Приймаю замовлення на пошиття дитячого одягу будь-якої складності», – пише вона на своїй сторінці в Instagram, де у неї близько 5 тисяч підписників. І там, до речі, лікарі сімферопольського медцентру «Генезис» у медичних пов'язках «від Ельміри» дякують її «за жест доброї волі».
Чому вирішила шити маски?
Рішення безкоштовно шити захисні маски для тих, хто не може їх придбати, Ельміра пояснює просто: «Я хотіла бути корисною людям у цей складний час».
Спочатку вона просто хотіла зробити щось корисне.
«Відразу почала думати, що можу зробити, чим можу допомогти? Вирішила шити маски, тому що це мені найближче. Поставила собі завдання: забезпечити увесь наш мікрорайон "Ак-Мечеть", щоб якомога менше людей захворіли", – розповідає Ельміра.
У результаті вийшло, що не тільки жителі масиву «Ак-Мечеть» були забезпечені масками, але і жителі розташованого по сусідству мікрорайону «Бор-Чокрак» (Фонтани). Крім того, стали надходити замовлення з лікарень.
Так, у коментарі до матеріалу про Усеїнову лікарка відділення фтизіатрії і пульмонології Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру Гульнар Ібрагімова дякує за надані їм захисні маски.
За 10 днів майстриня пошила більше тисячі масок – в день виготовляла більше ста. Їй допомагали члени родини – донька і сестра чоловіка, вони забезпечували безперервний конвеєр, який працював щодня з 10 ранку до 10 вечора.
«Я їх сварила, якщо вони щось робили неакуратно. Вони мені заперечували: "Все одно безкоштовно..." Я їм кажу: "Знаєте що, у нас навіть безкоштовні маски мають бути якісними!"
На сьогодні, за словами майстрині, в їхньому районі масками усі забезпечені, «але якщо мені телефонують з проханнями, я їм відповідаю: пошию, приходьте, забирайте». І продовжує шити.
Як забирають маски? На подвір'ї перед будинком стоїть скринька з масками. Усі бажаючі підходять і просто забирають, скільки їм треба.
«Якщо скринька виявлялася порожньою, мені телефонували, і я виносила нові маски. Намагалися працювати так, щоб усі бажаючі були забезпечені», – розповідає жінка.
Звідки у Ельміри стільки бавовняної тканини на маски?
Переважно весь матеріал на маски використовувався із залишків тканини, яку їй приносили для пошиття одягу на замовлення. Але була проблема з резинками. Купити їх було неможливо, тому що всі магазини вже закрилися.
«Я просила у людей. Тоді вони почали приносити і резинки, і тканину. Усе це йшло на пошиття масок. Не думала, що дістати маски буде такою великою проблемою, але багато людей не могли знайти їх у продажу», – розповідає Ельміра.
Маски, які наша героїня продовжує шити і безкоштовно роздавати людям, сьогодні, якщо дуже пощастить, можна придбати за 100-150 рублів (від 35 до 60 грн). Чи вважає Ельміра, що її ініціатива має стати показовим прикладом для інших?
«Та прям, я не вважаю свій вчинок чимось надприродним. У цьому випадку мені просто хотілося допомогти людям», – заперечує вона.
Як пояснила Ельміра, у кримських татар є традиція «садака» – добровільна милостиня нужденним. Але у цьому випадку, уточнила вона, це допомога не стільки грошима, скільки можливість зробити щось корисне для людей своїми руками.
Крім того, ми це робимо разом зі своєю родиною, своїми близькими, які змушені бути в ізоляції, і це ще більше об'єднує і ріднить нас, зізнається Ельміра.
«Я роблю те, що можу і що шалено люблю. Хоча мені кажуть: «Навіщо це тобі треба? Краще б ти відпочивала». Але я отримую від цього задоволення», – каже жінка.
І в цьому автор розповіді журналіст Заїр Акадиров і його героїня Ельміра Усеїнова – брат і сестра не по крові. Вони ставляться до своєї роботи, як до улюбленого хобі, як до задоволення, суть якого – приносити користь.
* * *
Сьогодні багато кримських татар порівнюють окупацію Криму з коронавірусною інфекцією. Принаймні, і тоді, і зараз люди відчувають схожі почуття – бажання перемогти нову реальність і одночасно страх перед невідомістю, переживання за близьких з «групи ризику» і водночас – безпорадність кожного перед підступністю ворога. І все ж будь-який вірус - і COVID-19, і вірус завойовницьких амбіцій коли-небудь буде переможений. Важливо знайти способи боротьби. Такі, як загальний опір епідемії, почуття сильного ліктя один одного, взаємна підтримка у складних ситуаціях і безкорислива допомога всім, хто її потребує. І тоді зараза відступить, а людство переможе.
Зера Аширова, Київ
