«Справа Стешенка» - свідчення військових злочинів Росії в Криму

«Справа Стешенка» - свідчення військових злочинів Росії в Криму

Укрінформ
Подробиці фальсифікацій у «справі Стешенка», його звільнення та подальших дій з боку України

Одна з хороших новин в Україні з початку цього тижня – визволення з неволі в окупованому Криму політв'язня харків'янина Олександра Стешенка.

11 квітня 2018 року він був викрадений співробітниками ФСБ на адміністративному кордоні з півостровом і звинувачений в "підпалі будинку кримського муфтія". Йому присудили дворічний термін колонії-поселення і через 1 рік і майже 4 місяці Олександр звільнився умовно-достроково. 7 серпня він прибув до Харкова, де на залізничному вокзалі його зустріли журналісти, яким він лише коротко сказав, що не причетний до висунутих йому звинувачень, що підпал будинку муфтія – фантазія ФСБ, що наразі він не готовий до інтерв'ю, оскільки потрібно зібратися з думками після всього пережитого і єдине його бажання зараз – побачити рідних і близьких.

У КОЛІ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ, АЛЕ БЕЗ МАМИ

Серед рідних і близьких, які в цей день чекали Олександра з Криму, не було найріднішої і найближчої людини – мами. Діна Стешенко померла півтора місяця тому в харківській лікарні, так і не дочекавшись сина. Її не стало 14 червня. Жінка мала слабке здоров'я, але була змушена багато працювати, щоб утримувати арештованого сина і престарілих батьків.

Як розповіла правозахисниця Олександра Матвійчук, яка тримала зв'язок з Діною Стешенко, вона дзвонила їй кілька разів, завжди – тільки у найбільш критичних ситуаціях.

"Я довго збиралася із силами про це написати. Померла мати політв’язня Діна Стешенко. Ми познайомилися минулого року. Мої контакти їй дав Червоний Хрест. Вона дзвонила буквально кілька разів, і завжди тільки у критичних ситуаціях. Ніколи не жалілася, хоча на її плечі звалилося утримання ув'язненого сина та власних батьків (вони зараз лишилися зовсім самотні). Аби заробити гроші, Діна працювала з ранку до ночі офіціанткою. У неї на роботі лежало шість пар взуття, бо мала хворі ноги. Останній раз вона подзвонила із реанімації. Почалася гангрена ніг, а в неї не було грошей на переливання крові. Ми підняли колег в Харкові, Міністерство охорони здоров’я, вийшли на прямий контакт із лікарями. Діна почала йти на поправку", – розповіла Олександра.

За її словами, через деякий час їй зателефонувала мати Діни Стешенко, повідомивши, що Діна впала в кому.

"Діна була із тих людей, які не будуть вимагати чи просити. Вона боролася із усім, що на неї звалилося, наодинці. І я не можу позбутися думки, що саме тому вона і померла", – вважає правозахисниця.

Хоча, сказала Матвійчук, вона відразу сконтактувала її з адвокатами, які весь час вели її справу безкоштовно, але допомога, про яку вона дуже рідко просила, потрібна була їй постійно, щодня – і не тільки від громадських діячів, а й від держави.

ЯК З'ЯВИЛАСЯ "СПРАВА СТЕШЕНКА"?

11 квітня 2018 року об 11-ій годині Олександр Стешенко, який прямував із Харкова до Криму, був затриманий співробітниками прикордонної служби ФСБ Росії на КПП «Чонгар» на адміністративному кордоні з Кримом. Причиною затримання було названо проблему з фотографією Олександра в його паспорті, хоча раніше ніяких питань до паспорта, в тому числі при перетині кордону з Кримом, не було.

Хлопець устиг подзвонити матері й повідомити про затримання. Після цього протягом 11 днів жодної інформації про Стешенка не з'являлося.

Александр Стешенко
Олександр Стешенко / Фото: RFE/RL

Наступного дня Діна Стешенко зателефонувала на "гарячу лінію" громадської організації Крим-SOS і, розповівши про затримання, зазначила, що її син "ніде не воював і ніколи не брав участі в політичних акціях".

За її словами, він їхав у Крим на таксі через Новоолексіївку і на "російській" стороні його затримали. Через чотири години очікування до таксиста вийшов співробітник ФСБ, забрав речі Стешенка і сказав йому їхати без Олександра. З таксистом, до речі, після цього зв'язок теж припинилася.

І тільки 24 квітня адвокати Едем Семедляев і Айдер Азаматов виявили Олександра в спецприймальнику для адміністративно заарештованих. У цей день адвокату Едему Семедляеву вдалося зустрітися з Олександром – і в ході цієї короткої зустрічі харків'янин повідомив, що його піддавали тортурам, що від нього вимагали зізнань у тероризмі. Тоді ж він розповів, що, за версією ФСБ, він був затриманий в Криму не 11-го, а 12-го квітня, і не на Чонгарі, а на автовокзалі в Сімферополі за куріння у громадському місці і грубий опір поліції (стаття 19.3 КоАП Росії). Силовики нібито звинуватили його в тому, що він "повинен був клеїти якісь листівки", і за це він був засуджений на 12 діб.

24 квітня був 12-й день адміністративного арешту Стешенка й о 22.00 його мали відпустити. Однак пізно ввечері, коли адвокати чекали Стешенка на виході зі спецприймальника, на очах у них Олександра повантажили в білий автомобіль без номерних знаків і відвезли в невідомому напрямку. І він знову надовго зник.

Пізніше Стешенко розповість адвокатові, що його півтора місяця тримали в якомусь підвалі і піддавали тортурам. Спецслужби вимагали, щоб він зізнався в "підпалі будинку муфтія" і "змові з Меджлісом".

ЙОГО ТОПИЛИ В МОРІ, КАТУВАЛИ СТРУМОМ...

21 травня на сайті ФСБ з'явилася інформація про «викриття групи екстремістів», метою якої було, нібито, залякати проросійськи налаштованих кримських татар і порушити мир і "міжнаціональну злагоду" в Криму. Одним із "екстремістів" був Стешенко. Всього їх, за сценарієм ФСБ, було троє – він, якийсь Третьяков і Ерол Велієв (помічник депутата Верховної Ради України Мустафи Джемілєва), названий ФСБ організатором "екстремістської групи". Усі вони, нібито, за вказівкою голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова та за підтримки СБУ в січні 2018 року, використавши пляшки із запалювальною сумішшю, вчинили підпал будинку муфтія Криму Еміралі Аблаєва, який уособлював собою "кримського голуба миру".

Разом із повідомленням ФСБ з'явилося відео, в якому Олександр Стешенко "зізнався" в тому, що, нібито, готував теракти на території Кримського півострова, зокрема, підпал будинку кримського муфтія. За словами Стешенка, він відмовився від пропозиції спільників брати участь у теракті, але йому, нібито, відомо, що "підпал будинку муфтія" здійснили сам Велієв і третій учасник "екстремістської організації" Третьяков.

Метою цих "акцій", заявляли в ФСБ, є "залякування проросійськи налаштованих кримських татар".

На пресконференції в Києві голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров заявив, що ФСБ змусила Стешенка дати потрібні їй свідчення під жорстокими тортурами.

За свідченням адвокатів, Стешенка топили в морі, душили пакетами, до нього застосовували тортури електричним струмом, його били. Під час усіх переміщень у Криму йому одягали мішок на голову, тому харків'янину навіть не було відоме його місцезнаходження.

Після того, як українець дав ФСБ потрібні свідчення, його змусили зателефонувати матері і відмовитися від адвокатів. Він також попросив маму, щоб вона не комунікувала з правозахисниками та журналістами.

Це сталося незадовго до ініційованої організацією Крим-SOS пресконференції в Києві, на яку повинна була прийти і мати політв'язня і, за словами юриста цієї організації Андрія Острикова, "дати більшу частину історії про Стешенка".

Але Діна Стешенко не прийшла на пресконференцію і не відповідала на дзвінки правозахисників.

"Що з нею сталося, і з якої причини вона прийняла це рішення, і чи було це її добровільне рішення – відмовитися від пресконференції, ми не знаємо. Але всі ці місяці у нас із нею була постійна комунікація", – розповів юрист "КримЅОЅ".

Утім, вже тоді юрист припустив, що "можливо, на неї чинився тиск у зв'язку зі справою її сина", оскільки він "дзвонив їй і просив відмовитися від послуг адвокатів".

"Зізнання" на камеру ФСБ полегшило долю Стешенка. Кримінальну справу щодо екстремізму і тероризму після "каяття" було припинено. Він отримав два роки за псування чужого майна (ч. 2 ст. 167 КК РФ) і відбував термін у колонії-поселенні, де не такі суворі умови. З урахуванням перебування в сімферопольському СІЗО, де один день іде за півтора, Стешенку вдалося звільнитися достроково.

ПРО ІНШИХ "ЧЛЕНІВ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ГРУПИ"

Що стосується інших "членів терористичної групи" Велієва і Третьякова, то звинувачення їм Росія висунула заочно, вони «оголошені у федеральний розшук». Помічник депутата Верховної Ради України Мустафи Джемілєва Ерол Велієв, якого російські силовики звинувачують в організації «екстремістської групи» в Криму, повідомив, що не був знайомий ні з одним фігурантом цієї «справи». Єдине – він так само, як і Олександр Стешенко, навчався в Харкові. Велієв прожив у цьому місті приблизно дев'ять років, але з Олександром вони ніколи і ніде не перетиналися. Навіть при тому, що обидва були спортсменами-боксерами. Третій обвинувачений – Третьяков – теж, начебто, колишній спортсмен, і це, за задумом ФСБ, мало стати основою бездоганного сценарію про спільні "терористичні цілі" молодих людей.

Але, за словами Велієва, коментар якого з'явився відразу після "зізнання" Стешенка, до операції "підпал будинку муфтія" він не має ані найменшого стосунку.

«До версії ФСБ не маю ніякого стосунку. Там ідеться про те, що все це відбувалося в січні 2018 року. Я на території Криму востаннє був у вересні 2017 року», – розповів Велієв, зазначивши, що ця справа сфабрикована ФСБ.

СУПЕРЕЧКИ-ДУМКИ

Достроково-умовне звільнення Олександра Стешенка викликало великий резонанс, як в цілому в Україні, так і в сім'ях політв'язнів, які теж чекають визволення своїх рідних.

У дискусії, що розгорілася на сторінці в Facebook Ігоря Котелянця, який керує "Об'єднанням родичів політв'язнів Кремля" (він – брат політв'язня Євгена Панова), після звільнення Саші Стешенка з окупованого Криму висловлювалися думки від "Це найкраща новина за останній час. Слава Богу!" до "Звільнили одного, а тисячі заплатять" або "Вони просто так нікого не звільняють".

Звичайно, не порадіти за братів по горю – гріх, але чи так уже й не мають рації ті, хто каже, що звільнення заручника Кремля "не дає гарантії, що Росія знову не зловить українців і не почне ними шантажувати".

Напевно, люди хотіли сказати, що треба робити щось більше, ніж просто чекати умовно дострокового звільнення або обміну політв'язнями.

До речі, стосовно обміну росіян і українців, правозахисниця Олександра Матвійчук заявила, що це слово "обмін" взагалі потрібно викреслити з лексикону при вирішенні питань політв'язнів, тому що вони – люди, а не мішки з картоплею.

"Обмін. Це те слово, яке потрібно просто викреслити із свого лексикону і правозахисникам, і журналістам, і представникам держави. Обмін – це економічна категорія. Вона породжує попит та пропозицію, ідеї розмінювати людей за коефіцієнтами або взамін на певні геополітичні поступки. Варто усвідомити, що на окупованих територіях Криму і Донбасу проживають близько 5,5 млн людей. І навіть якщо сьогодні Путін вирішить усіх відпустити, нічого не заважає йому завтра ж кинути за ґрати вдвічі більше. Люди – це не мішки з картоплею. Людей потрібно не обмінювати, а звільняти", – заявила Матвійчук.

ЧОМУ РОСІЯ ВІДПУСТИЛА СТЕШЕНКА

У громадській організації "КрымSОS" вважають, що "справа Стешенка" – одна з багатьох, які свідчать про очевидні і жорстокі факти російської агресії в окупованому Криму. Відповідаючи на питання, що сприяло умовно-достроковому звільненню Олександра на тлі десятків інших справ про тероризм і екстремізм, керівник "КрымSОS" Таміла Ташева назвала кілька факторів.

Тамила Ташева / Фото: УП
Таміла Ташева / Фото: УП

"Можливо, українська сторона якимось чином втручалася у цю справу, однак мені про це не відомо. Але швидше за все, при тій переповненості в'язниць і СІЗО, "справа Стешенка" стала відпрацьованим матеріалом і вже ніяк не може послужити окупаційній владі. Його "зізнання", здійснене під тортурами, про те, що він нібито планував диверсії в Криму під керівництвом лідерів Меджлісу кримськотатарського народу – структури, яка визнана терористичною в Росії – виконало своє призначення. Цей месидж з боку Росії пролунав якраз напередодні поїздки Мустафи Джемільова в США", – пояснила Ташева.

У той же час, вважає вона, досвід перебування Олександра під слідством в окупованому Криму надзвичайно важливий для України.

"Ми зацікавлені в тому, щоб Стешенко дав пресконференцію і розповів про пережите в Криму, оскільки він є свідком воєнних злочинів, які Російська Федерація вчинила і продовжує чинити в окупованому Криму", – резюмувала Таміла Ташева.

Саме в той час, коли фабрикувалася "справа про підпал будинку муфтія", навесні 2018 року Міжнародний суд ООН висунув вимогу до Росії - пояснити причини невиконання нею рішення Суду від квітня 2017 року про скасування заборони на діяльність Меджлісу кримськотатарського народу.

Тамара Волкова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-