Крим не може не бути з Україною – сам Горний тому свідок!

Ви знаєте, за останні три роки з’явилося у нас чимало такого, чого ні читати, ні дивитися нормальна людина буквально не здатна себе примусити. Для автора, крім, звісно Соловйова з Кисельовим, у цей список давно уже потрапив один пан, який регулярно публікує блоги «про Крим» під псевдо «Александр Горный». Через що, спитаєте, така честь? Знаєте, зраджувати теж можна по-різному. Можна так, як робить це переважна більшість: мовчки. А можна, невтомно демонструючи свою «русскость», роблячи вигляд, ніби України в Криму і не було ніколи. І робити це, як дрібна шавка - тобто дуже голосно, «принципово і безкомпромісно». Коротко кажучи, – бути святішим від патріарха Кирила. От пан Горний – саме з цього прошарку.

Але вчора, сам не знаю з чого раптом, клікнув на сайті «Эхо Москвы» на черговий дуже злий на все на світі блог Горного – і попав, що називається, саме в те! Прочитане – без перебільшення – вразило. Та цього блогера Горного треба цитувати довго і з величезним задоволенням! Приведемо, наступаючи пісні на горло, і додаючи пропущені коми, лише деякі, найбільш промовисті цитати:

• Не  секрет, что многие жители Крыма сохранили украинские паспорта. Более того, есть, скажем так, слухи, что и некоторые госчиновники, которые были обязаны сдать свои документы или сдали, являются обладателями украинских гражданских и  загранпаспортов.

• Недалеко от границы с Крымом в Херсонской области созданы паспортные столы, которые решают все эти вопросы и довольно быстро. Крымчанину,  желающему обновить свой украинский паспорт, даже не надо пересекать границу, всё могут решить посредники в Симферополе и других городах Крыма за довольно небольшую сумму денег, от 100 до 300$. Насколько востребована данная услуга? Востребована и очень. По имеющейся информации, крымчанами в 2015-2016 годах получено около 60 000 украинских биометрических загранпаспортов. Про операции с  внутренними украинскими паспортами уже просто молчу. Счёт на сотни тысяч. (...) Такая ситуация с двойным гражданством может привести к очень непредсказуемым последствиям, особенно в  свете идиотизма, коррупции и безобразий, которые многие крымчане наблюдают уже в российском Крыму. 

• Крымские татары довольно быстро адаптировались экономически, но большинство из них не хотят и не собираются адаптироваться, и интегрироваться в Российскую Федерацию.

• У многих крымчан есть ностальгия по Украине, но той, которую они знали до Майдана. (…) За  застольем много разговоров на эту тему, многие открыто говорят о том, что не в такую Россию они шли.

• В Совмине и Госсовете засело и окопалось очень много перекрасившегося жулья, которые лоббируют исключительно свои интересы. (…) Да и среди крымских политических и  экономических элит много тех, кто имеет бизнес и недвижимость на Украине, вот и  кооперируют свои усилия и плевать они хотели на итоги референдума.

• Очень интересная ситуация с украинской колбасой. Вы можете купить украинские продукты на симферопольских рынках из-под прилавка.

• Логистика между Крымом и Украиной работает прекрасно. Комфортабельные  небольшие автобусы везут до российской границы, крымчане по украинским !!!! паспортам переходит на украинскую сторону, и там они уже садятся в большие комфортабельные автобусы, которые их развозят по всей Украине. Всё работает чётко и за разумные деньги.

• Моё мнение однозначное. Между Крымом и Украиной должен быть полностью закрыт свободный проезд и введён визовый режим. Ситуация непроизвольно раскачивается и уже выходит из под контроля на негативном внутреннем фоне в самом Крыму.

• Крым на пороге больших потрясений. Самое обидное, что в  Кремле видимо не до конца понимают происходящее тут…..

• … Если честно, в последнее время задрали украинские СМИ, которые с пеной у рта цитируют и переписывают мои посты. Господа, отвалите, пожалуйста, и не лезьте во внутренние наши дела, сами разберёмся.  Крым это Россия, запомните это и  не портите свою нервную систему.

Ну, останній пункт - це вже у пана Горного прикінцева істерика і абсолютно необхідний для улюбленого автором жанру «верноподданического стука» сигнал «куда надо», що він особисто жодних сумнівів не має і готовий надалі вірно служити. А щодо суті цитати, то скажемо без «пены у рта»: Крим це не Росія, а силою відірваний від України шматок, який болітиме і гнитиме доти, поки не повернеться додому – в Україну. Цей висновок - однозначний і без жодних у тому сумнівів - витікає хоча б і з того, що пише сам Горний. Зауважте, останній абсолютно щирий лише в двох речах: у цій «інвентаризації» кримських негараздів і у своїй «зоологічній» ненависті до України. Тобто картина, яку дає Горний – дуже близька до реальної.

Якщо про висновки - конкретніше, то головний з них такий: 60 років адміністративної, а потім і політичної приналежності Криму до українського центру не минули просто так – Україна надійно вкоренилася на кримській землі – ментально і економічно. «Референдум» березня 2014 року – зняв лише вершки багаторічної антиукраїнської роботи російських ЗМІ і спецслужб у Криму, а «корішки» залишилися українські і вони, звісно, проросли і проростатимуть.

Саме це і роз’ятрює душу блогера Горного. Тисячі «свіжих» біометричних паспортів, десятки тисяч «старих» закордонних паспортів, сотні тисяч внутрішніх паспортів України… Кримчани в Україні звикли жити інакше – вільніше, це було б найточніше узагальнення. Далеко не всі з них ходили на «референдум» (мінімум 30% відсотків явки приписали в Москві, це доведені факти), але й у багатьох з тих, хто ходив, облуда з очей уже спала – і всі вони зрозуміли та відчули, де опинилися. Перспектив немає ніде – ні в економіці, ні в соціальній сфері, бо відірваний на 100% незаконно анклав присвоїла відстала країна, що за три роки після того скотилася до положення міжнародного ізгоя, який відчайдушно і безуспішно намагається відкрутитися від наслідків свого злочину.

А те, про що бідкається, чим обурюється Горний – все природно і зрозуміло: «вільні розмови» на кухні, глухе невдоволення, масова готовність скористатися українським - тим, що залишилось, хоча б можливістю показати по всьому світу український паспорт. А під це уже виникла, ніби з нічого, транспортна система, яка зв’язала окупований Крим з материковою Україною – через Чонгар і Новоолексіївку - комфортабельна, надійна, недорога. Український бізнес в Криму хитрує, мімікрує, щось заробляє...

Ну і «Крымские татары (…) не хотят и не собираются (…)   интегрироваться в Российскую Федерацию». Кримські татари хочуть в Україну – і цим сказано все, адже тільки вони є корінним народом у Криму.

«Ситуация непроизвольно раскачивается и уже выходит из под контроля на негативном внутреннем фоне в самом Крыму» - волає Горний, закликаючи до введення візового режиму. Що ж, нехай вводять візи, а Україні в жодному разі на адміністративному кордоні з Кримом їх вводити не треба. Нехай вони самі і вимагають свої візи, придумують приводи, щоб не пускати кримчан в Україну, і це будуть додаткові аргументи за те, щоби Росія забиралась з Криму геть.

Коли це буде? Україні часто дорікають за відсутність чітко сформульованої політики щодо повернення Криму. Може, це й так і ці претензії не є безпідставними. Але попри відсутність «офіційного меморандуму», політика ця сформулювалася, ніби, сама собою, так люди протоптують стежки - там, де зручніше і швидше.

У Криму немає майбутнього в нинішній Росії, він не є російським ані історично, ані географічно – це зрозуміло усім, хто дружить з логікою та здоровим глуздом. Навіть на астрономічному рівні зафіксовано, що Крим – це Україна: та довга-предовга срібляста хмара через усе нічне небо, яку росіяни називають «Млечный путь», в українській мові має назву «Чумацький шлях». Саме орієнтуючись по ньому – з півночі на південь – їхали до Криму по сіль середньовічні чумаки. А для обміну вони везли у посушливий кримський степ те, що вродилося на українському чорноземі.

Зв’язки між Кримом та материком – давні і природні, спираються вони, передусім, на економіку та нагальні потреби. Можна побудувати міст через Керченську протоку, можна кинути ще електро-нитку, але велика вода може надійти до Криму тільки з материкової України. А відтак, сучасного сільськогосподарського виробництва не буде на півострові, поки не повернеться Україна. Можна примусити російських бюджетників приїжджати до Криму через Керченський міст, але це не замінить потоку з кількох мільйонів українців і сотень тисяч громадян інших країн, які приїздили щороку відпочивати на кримські курорти. Повноцінного курортного сезону з відповідними заробітками місцевого бізнесу і жителів в Криму більше не буде, поки не повернеться Україна. Так само, поки не повернеться Україна, ніхто не інвестуватиме в Крим жодного законного центу.

В Україні є люди, які досі ображаються на кримчан за березень 2014-го, але то мине. А поки – нехай вони там собі хитрують з бізнесом і паспортами, жують під ковдрою українську ковбасу, куплену з під прилавка, та лають на кухні Аксьонова з його організованою злочинною групою. Крим повернеться. Всьому свій час. Одкровення Горного – ще один тому доказ.

Сергій Тихий, Київ