Як ворог використовує наші національні особливості
«З причини любові до свободи вони ніколи не згоджуються служити або підкорятися, і особливо у своїй власній країні.
Оскільки серед них немає одностайності, вони або зовсім не йдуть на угоди, або одні йдуть, а інші одразу їх порушують, оскільки всі тримаються різних думок, і жоден не бажає поступитися іншому.
Слід поширювати чутки, що з інших місць на них готується напад, щоб через цей поголос, завдяки завбачливості керівників, кожен воював за власні володіння, не маючи можливості з‘єднуватися з іншими і творити складності нашому війську.
Оскільки у них багато керівників, між якими немає згоди, не позбавлено сенсу приручити деяких із них словами чи хабарами, і насамперед тих, хто володарює поблизу наших кордонів, і тоді нападати на інших, щоб не всі вони прониклися ворожнечею до нас і не схилилися до єдиновладдя».
(Візантійський „Стратегікон", кінець VI ст. н.е.)
Так було півтори тисячі років тому, і так є досі.
Олександр Палій
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама