Чому українцям у царській Росії відмовляли у праві на національну ідентичність?

Уже звичним стало нарікати на переслідування української мови і культури в Російській імперії, де аж до революції 1905 року діяли Емський указ і Валуєвський циркуляр. Не дивно, що українців, яких офіційно «нє било і нєт», під час регіональних переписів населення записували як росіян. У найпроблемніших з погляду національного складу губерніях і краях вдавалися до обрахунку за віросповіданням, у результаті чого всі православні разом з українцями та хрещеними євреями ставали представниками титульної нації.

Отож перший і, як виявилося, єдиний в історії Російської імперії загальний перепис населення, проведений 9 лютого (28 січня ст. ст.) 1897 року, дає унікальні статистичні дані. Адже тоді ставили запитання про рідну мову, яка для росіян передбачала три варіанти відповідей: великоросійська, малоросійська і білоруська. Тож було отримано цілком об’єктивні дані про кількість українців, які не відцуралися національного походження і всупереч офіційній державній політиці зросійщення вважали себе малоросами.

Зрозуміло, що найбільше в імперії виявилося великоросів — 44,3%, за ними йшли малороси — 17,8%, поляки — 6,3%, білоруси — 4,3%, євреї — 4,0%, татари — 3,0%. На той час значна частина Західної України входила до складу Австро-Угорщини, а так зване царство Польське було частиною Російської імперії.

Дані перепису засвідчують, чому українцям відмовляли у праві на національну ідентичність, адже без малоросів росіяни не дотягували до 50%, становлячи всього-на-всього найчисленнішу етнічну групу. Зате записавши до свого складу малоросів і білорусів, «рускіє» вже могли гордо заявляти, що їх аж 66,4%, а православних — майже 70%, що обгрунтовувало імперські претензії на звання Русі та Третього Риму християнства.

За даними Першого загального перепису, співвідношення росіян і українців в імперії становило приблизно 3:2. Не менш промовисті цифри про національний склад жителів малоросійських губерній. На Полтавщині етнічних росіян нарахували аж 2,6%, на Поділлі — 3,3%, Київщині з її заселеною російськими священиками і чиновниками «матір’ю городов руських» — 5,9%. Найбільш зросійщеною виявилася Таврійська губернія, до складу якої входив Крим. Однак навіть тут великоросів було 27,9%, а українців — 42,2%, що свідчить про безпідставність нинішніх претензій Росії на міфічну Новоросію та «ісконно руські» землі кримських татар.

У Воронезькій губернії та області війська Донського кількість малоросів становила 36,2% і 28,1%, хоч на деяких територіях цих адміністративних одиниць наші одноплемінники становили переважну більшість. Дещо менше українців нарахували на Курщині (22,3%) і Астраханщині (13,3%). Однак в останній чисельність росіян не сягнула навіть половини її населення, — лише 40,8 %.

До речі, в Бессарабській губернії, де проживало 1,9 мільйона осіб, було лише 8% росіян і майже 20% українців. Причому території нині окупованого Росією Придністров’я належали до заселених переважно українцями земель.

Не дивно, що проведений у 1926 році вже Всесоюзний перепис населення засвідчив, що на території РСФРР проживає 7,9 мільйона українців. Зокрема у Центрально-Чорноземному районі (насамперед, у вже згадуваній Воронежчині і Курщині) — 1,7 мільйона, у Північнокавказькому краї — 3,1, Сибіру — 0,8, Казахській АСРР, яка на той час ще була автономією Росії — 0,9, у Далекосхідному краї — 0,3. До речі, в цьому краї, де був розташований компактно заселений українцями Зелений клин, росіян було лише утричі більше.

Ситуація кардинально змінилась після організованого Сталіним Голодомору, коли вже звичне для країни співвідношення між кількістю росіян і українців змінилось із 3:2 на 3:1 та залишалось незмінним аж до розвалу СРСР — країни, що виявилась страшнішою від царської «тюрми народів». Втім, у сучасній Росії, де кількість українців зменшилась від 4,4 мільйона осіб після розвалу СРСР до 1,9 мільйона за даними Всеросійського перепису 2010 року, ситуація ще гірша. У путінській імперії зуміли нарахувати в 1,3 раза менше наших етнічних одноплемінників, ніж живе у США, зате 5,3 мільйона татар стали другою за чисельністю етнічною групою після титульних росіян.

Віктор Шпак

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства