Серед курсантів, які проходять підготовку у 199 навчальному центрі Десантно-штурмових військ ЗСУ, є іноземці-добровольці.

Про те, що мотивує їх стати на захист України, які спеціальності вони обирають, в інтерв’ю Укрінформу розповів офіцер відділення організації навчального процесу цього навчального центру майор Владислав Стадніченко.

ІНОЗЕМЦІ САМІ ОБИРАЮТЬ ДШВ

- У своїх соцмережах 199 навчальний центр періодично публікує розповіді про іноземців, які проходять у вас базову загальновійськову підготовку (БЗВП). Розкажіть, як вони потрапляють у ДШВ?

- Іноземці самі обирають Десантно-штурмові війська. Вони звертаються у рекрутингові центри наших бригад або в 2 центр рекрутингу Десантно-штурмових військ (розташований у Житомирі, – ред.), де іноземців перевіряють, розповідають їм про посади. Далі вони вже самостійно вирішують, де і на яких посадах хочуть служити.

- Як давно ваш навчальний центр готує іноземців?

- Більшість таких курсантів з’явилася в нас на початку повномасштабного вторгнення.

- А яка в них мотивація боронити Україну?

- У кожного – своя. Наприклад, американці керуються боротьбою за справедливість. Представники Хорватії вважають, що має бути помста. Один словак говорив: якщо Україна впаде, то його країна буде наступною. Багатьом іноземцям дуже шкода українців.

Дехто розповідає, що хоче спробувати свої сили, порівняти рівень підготовки в країнах НАТО та в Україні, а комусь не вистачає адреналіну.

ПРОГРАМА БЗВП ПОТРЕБУЄ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

- Таких курсантів під час БЗВП готують разом з українцями чи окремо?

- Вони проходять підготовку разом із нашими курсантами. Це надалі допоможе їм налагодити комунікацію з іншими військовослужбовцями свого підрозділу.

- Якою мовою навчають іноземців? Чи хтось із них знає українську?

- Усіх навчають українською. Коли частини скеровують до нас на БЗВП іноземців, то разом із ними приїздять перекладачі. Дехто розуміє українську, зокрема представники слов’янських народів.

Окрім того, наші інструктори володіють базовим рівнем англійської мови, що теж допомагає в комунікації.

- Чи важко таким курсантам під час БЗВП?

- Багато чого залежить від фізичної підготовки. Програма БЗВП у Десантно-штурмових військах дуже насичена різними практичними заняттями, тому потрібна добра фізична форма.

- Якщо порівняти мобілізованого українського курсанта та іноземця, то кому складніше?

- Скажу, що обом однаково нелегко. До нас на БЗВП приходить багато колишніх військовослужбовців із різних країн. Тобто це ті, хто вже був в армії, і, певною мірою, їм легше, ніж мобілізованим українцям, які взагалі не служили.

Якщо порівняти іноземців, що служать у ЗСУ, з тими, хто на боці противника, то в армію РФ приїжджають із бідних країн без військового досвіду заради збагачення. Натомість до нас долучаються ті, хто вже себе колись випробував, наприклад, пройшов підготовку «морського котика» (елітний військовий підрозділ Військово-морських сил США, – ред.). Вони прибувають, уже маючи базову підготовку.

ІНОЗЕМНИХ КУРСАНТІВ НАЙБІЛЬШЕ ЦІКАВЛЯТЬ БЕЗПІЛОТНІ СИСТЕМИ

- Як іноземці оцінюють підготовку військових в Україні? Можливо, порівнюють зі своїми країнами?

- Наш рівень підготовки на досить високому рівні, оскільки Україна веде активні бойові дії. У нас поступово змінюється програма БЗВП з урахуванням досвіду бойових дій, тому вона актуальніша, ніж за кордоном.

Деякі військові розповідають, що в них дуже довго запроваджуються зміни в програми підготовки. Натомість ми за два тижні – місяць можемо внести необхідні корективи.

- За якими військово-обліковими спеціальностями ці курсанти далі йдуть у ЗСУ?

- Це різні спеціальності, але насамперед усіх цікавлять безпілотні системи.

ЗА КОРДОН ЇДУТЬ НАВЧАТИСЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ

- Раніше полковник Олександр Гуліцький з вашого навчального центру розповідав у інтерв’ю Укрінформу, що тепер курсантів навчають в Україні, а за кордон їдуть здебільшого представники інструкторсько-викладацького складу. Чого вони там можуть навчитися, і наскільки корисний такий досвід?

- Інструкторсько-викладацький склад їде за кордон навчатися методики викладання. У них великий бойовий досвід, але не кожен може донести курсантам матеріал. Натомість у країнах-партнерах добре вміють викладати методику.

Наші військовослужбовці також здобувають там практичний досвід роботи з іноземними зразками озброєння та ознайомлюються з новітніми технологіями.

- Розкажіть, яких фахівців із тих, кого готують у навчальному центрі, тепер найбільше потребують ДШВ?

- Фахівців безпілотних систем, із радіоелектронної боротьби, також стрілецьких спеціальностей.

60-РІЧНІ ІНСТРУКТОРИ ДАЮТЬ ФОРУ МОЛОДИМ

- А у вашому навчальному центрі є військовослужбовці в межах програми «Контракт 60+»? На яких посадах вони служать?

- Такі військовослужбовці в нас є. Здебільшого вони служать у підрозділах забезпечення.

Маємо інструктора, якому 60 років, і він ще може дати фору молодим. У нього великий досвід служби у спецвійськах. Цей інструктор постійно їздить на виконання завдань, після яких приносить у навчальний центр щось нове.

Ще один інструктор із фізичної підготовки того ж віку є майстром спорту з рукопашного бою. Його відряджали на виконання бойових завдань, зокрема, разом із Головним управлінням розвідки. У Макарові власноруч знешкодив майже 70 розтяжок. Наші військовослужбовці ходять до нього на тренування з рукопашного бою.

- Яка тепер ситуація з мобілізованими? Чи стало складніше їх готувати, і як ці люди себе показують під час БЗВП?

- Буває по-різному. Багатьох мобілізували силою – таких складніше налаштувати на підготовку й довести, що вона їм потрібна.

Водночас є люди, які розуміють, що коли вони вже потрапили в навчальний центр, то треба взяти із БЗВП максимум.

Ірина Чириця, Житомир

Фото надав 199 навчальний центр Десантно-штурмових військ ЗСУ