Cмоленська катастрофа: сім років у пошуках істини

Cмоленська катастрофа: сім років у пошуках істини

Укрінформ
У річницю трагедії питань більше, аніж конкретних відповідей

Смоленська катастрофа вже давно стала активним елементом внутрішньої політики Польщі. Його фактор значно посилився з моменту приходу до влади восени 2015 року партії Ярослава Качинського, який пообіцяв розповісти правду про катастрофу і покарати винних у трагедії. 

Чергова, сьома  річниця, є своєрідним етапом підсумування того, що вдалося зробити. Хоч зроблено за останній рік чимало, а принаймні активність польських слідчих та експертів дуже висока, остаточно розставляти точки над "і" все ще зарано. На нинішньому етапі слідства Польща починає покладати більшу відповідальність на Росію, що викликає у Москві нервову посмішку і роздратування.

ТУСК І ПУТІН - ВОРОГИ КАЧИНСЬКОГО 

Кожного 10-го числа місяця лідер "Права і Справедливості" (PiS) Качинський збирає своїх соратників під президентським палацом і на мітингу-реквієм у пам'ять про загиблих 10 квітня 2010 року підкреслює наближення моменту правди - коли світ довідається про справжні причини Смоленської катастрофи. Висновки урядової комісії екс-глави МВС Єжи Міллера з рапорту 2011 року Качинський і його оточення вважають не лише хибними, але й брехливими. Варто нагадати, що тоді польська урядова комісія назвала кілька причин катастрофи, основні з яких - помилки екіпажу президентського авіалайнера. Частина провини за трагедію покладалася також і на російських контролерів руху з військового аеродрому "Смоленськ-Північний", на якому мав приземлитися президентський Ту-154М, але їх провина не була визначальною.    

Лідер PiS майже від початку катастрофи основними винуватцями вважає двох осіб - екс-прем'єра Дональда Туска, а також чинного президента Росії Володимира Путіна. Питання лише в тому, як між ними розкладається відповідальність: порівну, провина котрогось є більшою, і чи вони могли діяти у змові? Туск поки що не фігурант кримінальних справ у контексті Смоленської катастрофи, але це може бути лише питанням часу. Глава міноборони Польщі Антоній Мацеревич, який є "фронтменом" в PiS у питанні Смоленської катастрофи, нещодавно подав заяву до прокуратури на Туска, звинувачуючи його у "дипломатичній зраді". У чому вона полягає, достеменно невідомо.

Але численні заяви з цього приводу політиків PiS дозволяють припустити, що йдеться про те, що Туск відразу не звернувся до Росії з вимогою про екстериторіальність місця катастрофи і міжнародний характер слідства. Відтак, це призвело до того, що де-факто у внутрішньо російському слідстві Міжнародний авіаційний комітет (МАК) у Москві у своєму рапорті з 2011 року відповідальність за катастрофу повністю поклав на польських пілотів. І як додаток, Москва й донині не віддає Варшаві уламки розбитого президентського Ту-154М, підігріваючи тим самим "теорію змови" як причину катастрофи. І це друга серйозна претензія Качинського до команди Туска. 

УЛАМКИ РОЗБРАТУ

ітак Качинського останнім часом став головним подразником у відносинах Варшави і Москви. Основою для можливої нормалізації відносин з Росією Польща називає саме повернення уламків розбитого повітряного судна, а також відміну ембарго на експорт до Росії своєї сільськогосподарської продукції. При цьому Варшава устами глави МЗС Вітольда Ващиковського повторює це настільки часто, що подекуди видається: поверни Росія літак - і країни відразу перейдуть до нормального порядку денного у співпраці, навіть не зважаючи на ситуацію на сході України. Але Росія літак вперто не повертає, а тому Варшава звинувачує її у "приховуванні чогось" і готує проти Москви позов до Гаазького суду.

І тут виникає резонне питання: а чому Росія не віддає літак? Здавалося б, віддай - і проблеми відпадуть самі собою! І були сигнали з російського боку в перший рік-два після катастрофи, що літак вже незабаром віддадуть. І напевно, власне такими і були усні домовленості Туска з Путіним. Проте, згодом Росія змінила думку і вирішила пограти цією картою, розпалюючи внутрішньополітичне протистояння в Польщі між прихильниками Туска і Качинського. Крім того, у Москві, ймовірно, не до кінця були впевнені, чи уламки літака все ж не буде в остаточному варіанті використано проти них, доводячи провину РФ у катастрофі.  Ну погодьмося, кому приємно, коли його називають світовим терористом, який вбив президента іншої держави? Путіну після подій у Грузії, Україні та Сирії вже ніби й не звикати до різних епітетів і порівнянь, але все одно - навіщо комусь давати в руки якісь додаткові аргументи.

А Варшава ображена на Москву за те, що та чинить не по-партнерському, і не хоче співпрацювати у Смоленському слідстві, чи хоча б віддати літак. Але Росія не вважає Польщу рівним собі партнером, як і не вважає собі партнером для діалогу Україну, Білорусь, Грузію, та й більшість країн регіону. Для неї партнерами для діалогу є США, Китай, можливо Німеччина. А інші мають виступати у ролі васалів, які підпорядковуються політиці сильного. "Захочу - віддам, а захочу - ні, і що ти мені зробиш? Буде так, як я хочу, а не як ти мені вказуєш!" - така політика розбишаки світового рівня, якому вже давно начхати на всі норми міжнародного права. Саме у такому психологічному ключі треба дивитися на питання з поверненням Росією літака екс-президента Качинського Польщі. 

ФІЛЬМ "СМОЛЕНСЬК" ЯК ПРОЕКЦІЯ ТЕОРІЇ ЗМОВИ 

Якщо взяти за основу версію змови, то як вона виглядає? Як не дивно, найбільш повно її подано у художньому фільмі "Смоленськ", який торік  восени вийшов на широкі екрани у Польщі.

Сюжет фільму наступний: відразу після Смоленської трагедії журналіст одного з польських приватних телеканалів на ім'я Ніна взялася детальніше розслідувати цю справу. Спочатку вона була переконана в офіційній версії катастрофи, що полягала в помилці пілотів повітряного судна. Однак, після того, як починає "копати глибше", вона розуміє, що не все так просто... Журналістка зустрічається з численними свідками подій довкола катастрофи, які їй розповідають нові, невідомі факти. Наприклад те, що упродовж короткого періоду часу після катастрофи за різних загадкових обставин (самогубства, автокатастрофи тощо) гинуть кілька ключових свідків, які знали "дещо більше", й інформація яких часто розбігалася з офіційною версією. Варто зауважити, що упродовж 2010-2012 років дійсно мали місце ряд смертей осіб, пов'язаних якимось чином з трагедією, наприклад борт-інженера польського літака Як-40, що приземлився перед Ту-154М у Смоленську, і який розмовляв з екіпажем розбитого літака Качинського за хвилини до трагедії. Проте, окрім спекуляцій у ЗМІ, офіційно, на рівні слідчих органів, ніколи не піднімалося питання безпосередньої причетності цих смертей до трагедії. У фільмі також демонструються напрочуд теплі відносини Туска і Путіна. 

У ході розслідування журналіст кардинально змінює свою точку зору і схиляється до версії замаху. У фільмі також є недвозначний натяк на те, чому смерті Качинського хотів особисто Путін. Це була помста за ініціативу Качинського з серпня 2008 року, коли під час агресії Росії проти Грузії за ініціативи екс-президента Польщі кілька глав держав (крім Качинського, тогочасні президенти України, Литви та Естонії Віктор Ющенко, Валдас Адамкус і Тоомас Гендрік Ільвес) полетіли до Тбілісі задекларувати свою підтримку грузинському колезі Міхеїлу Саакашвілі. За версією фільму, Путін не зміг простити Качинському цей зухвалий вчинок, який зірвав йому всі плани по агресії проти Грузії. У фільмі Ніні погрожують, аби вона "не заходила далеко" у своєму журналістському розслідуванні, а один із героїв наголосив, що рано чи пізно світ довідається правду про Смоленськ, "яка всіх перелякає". Фільм завершується кадрами з кабіни екіпажу президентського літака, коли  командир подає команду на відхід на друге коло і починає робити відповідний маневр, але техніка "чомусь" відмовляє...

РОБОТА НАД ВЕРСІЯМИ 

Однак версії - це замало, потрібні докази. Над ними зараз працюють в  Польщі два органи - Національна прокуратура, а також Урядова підкомісія з розслідування причин катастрофи, яка діє при міністерстві національної оборони Польщі. Обидва слідчі органи почали функціонувати в 2016 році. Усі з нетерпінням очікували на результати їхньої роботи, які мали бути представлені до сьомої річниці катастрофи. Свої результати прокуратура декілька днів тому представила під час прес-конференції у Варшаві. Натомість  урядова підкомісія з розслідування причин катастрофи доволі несподівано для багатьох перенесла доповідь про свої здобутки з четверга на понеділок і презентація відбудеться у день річниці катастрофи. Проте, ще торік у вересні голова цієї підкомісії Вацлав Берчинський зауважив, що виявлено маніпулювання Росією окремими даними, що стосуються трагедії. Тож можна припустити, що фактор відповідальності Росії за катастрофу під час презентації  роботи комісії звучатиме як основний.

У більшій відповідальності Росії також переконані слідчі Національної прокуратури, які перекваліфікували звинувачення на адресу російських контролерів руху на вежі "Смоленськ-Північний" з "несвідомого" на "свідоме" доведення ними екіпажу президентського літака Ту-154М до авіакатастрофи. Заступник генпрокурора Марек Пасьонек згодом пояснив цю позицію: контролери передавали екіпажу "неправдиву і невідповідну" інформацію про реальне положення літака під час зниження вже на відстані 8 км від початку злітної смуги. За його словами, за кілька хвилин до катастрофи були помічені збої в роботі радіолокаційної системи посадки RSP, тобто літак періодично зникав з радару контролерів руху. Враховуючи серйозні збої в роботі апаратури і в умовах вкрай несприятливих погодних умов для посадки, польські слідчі цілком резонно зазначають, що, маючи досвід і уяву, контролери не могли не усвідомлювати, до чого це може призвести. А отже їхні дії свідомі. Складно не погодитися з цим твердженням. Але чи це означає, що вони отримали вказівку "згори" вести літак до катастрофи? І яким чином це поєднати з версією вибуху на борту літака за декілька секунд до катастрофи, до якої схиляється міністр Мацеревич? У прокуратурі твердять, що доведення до катастрофи і теракт не обов'язково мають бути взаємовиключними версіями. Версію теракту прокуратура намагатиметься підтвердити або ж спростувати завдяки залученню міжнародних експертів з Італії, Іспанії, Великої Британії та Північної Ірландії щодо вивчення біологічного матеріалу загиблих та фрагментів літака на предмет наявності на них залишкових слідів вибухівки. Взагалі, ідея залучення міжнародних експертів - хороший хід для польської влади, яка таким чином показує, що для неї у слідстві важлива транспарентність, відкритість і врешті решт незаангажована фахова оцінка. Інше питання, чи влаштує нинішню владу, скажімо, оцінка, яка не зовсім збігається з версією замаху? 

Так чи інакше, але опозиція нищівно критикує владу, за те, що вона інструментально використовує трагедію у своїх політичних цілях і як механізм переслідування політичних супротивників - Туска, Радослава Сікорського, Еви Копач та інших чиновників попередньої владної команди.

ЗАМАХ І ДУМКА ПОЛЯКІВ

А що на це прості поляки? Цікаво, але більшість поляків не вірить у теорію замаху як причину катастрофи. За останнім опитуванням центру KANTAR Public для Польського радіо, більшість поляків вважає, що катастрофа стала наслідком людських помилок і трагічного збігу обставин (63%). Лише 12% опитаних переконані у чиїхось "поганих намірах" (12%), хоча і 25% не визначилися з цього приводу. Більшість поляків не дуже вірить і у свідомі дії росіян у доведенні до катастрофи: 54% не вірять у це, 24% схиляються до цієї версії, а 22% не визначилися з цього приводу. Тим не менше, найбільша група поляків (30%) переконана, що причини катастрофи все ще не з'ясовано, 22% вірять рапорту екс-міністра Міллера 2011 року і лише 6% експертній комісії міністра Мацеревича, яка у понеділок представить результати своєї роботи. 

Отже, у сьому річницю Смоленської катастрофи не варто очікувати на якісь прориви у слідстві, а варто розглядати його як один із чергових етапів. Незважаючи на те, вдасться чи не вдасться польській стороні підтвердити версію замаху як причину катастрофи, відповідальність за неї польська сторона, безумовно, перекладе на російську, зокрема на контролерів руху з вежі аеродрому "Північний". Навряд чи це рішення матиме якісь юридичні наслідки для самих контролерів руху, адже зрозуміло, що Росія їх не видасть Польщі. Утім, для нинішньої польської влади це не головне, а важливо зняти відповідальність з поляків - екіпажу літака, що раніше було обіцяно виборцям. Це важливо особисто для Качинського, який таким чином хоче відкинути твердження тих, хто наполягає, що його брат-президент через своїх підлеглих тиснув на пілотів з вимогою посадки літака у Смоленську за будь-яких обставин.

Відносини між Варшавою і Москвою у контексті розвитку Смоленського слідства навряд чи погіршаться (вони й без того перебувають у "льодовиковому періоді"), на покращення й поготів не варто сподіватися. Очевидно, що як у Польщі, так і в Росії, для покращення відносин чекатимуть на зміну політичної погоди, тобто - до зміни влади. 

Юрій Банахевич, Варшава.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-