Події у Москві: випускання пари чи початок демократизації?
Вчора Росія змусила про себе згадати українські медіа. У 80-ти містах Росії пройшли антикорупційні протести, тільки в столиці кількість учасників налічувала 30 тисяч. Чи інспіровані були протести владою, щоб випустити пар суспільного невдоволення? Чому основною мішенню протестантів був Медведєв? Чому сміливі люди йшли проти другорядного "Дімона", а не проти Путіна (Роттенберга, Ковальчука та інших)? Чи можна почати говорити про демократизацію Росії? І якщо вона буде, то у який спосіб: шляхом палацового перевороту, договору еліт, революції? Нарешті, що думати про росіян? Чи знаємо ми можливого нового лідера Росії.
Навальний непопулярний в Україні, його вважають людиною, яка пов'язана з російськими спецслужбами, хріном, не солодшим за наявну редьку. Чи народять акції альтернативу? Чи з'явиться хтось, здатний до гри поза системою? Обговорити ці питання ми вирішили з експертами.
УКРАЇНА НЕ ПОВИННА СПИСУВАТИ РОСІЮ
Ігор Чубайс, письменник, історик (Москва):
Ситуація дещо заплутана. А масова акція у Росії завжди пов'язана з активністю влади (якої саме, я можу тільки припускати). Але у мене виникла аналогія. У 1989 році я був на конференції товариства Меморіал. Це перебудова, тоді усі лаяли та розвінчували Сталіна, але ніхто не допускав критики Леніна. Як нібито це різні іпостасі, а не продовження одне іншого. Зараз ось лають Медведєва, хоча цілком очевидно, що вся влада - кримінальна, і кримінальна держава. Тому не буду аналізувати слогани.
Але найпозитивніше те, що в акції взяла участь колосальна кількість молодих людей, студенти і навіть старшокласники. Це нова хвиля, нова соціальна група, а що з цього вийде (навіть якщо це частково інспіровано владою), то зауважу. Плани маніпуляторів реалізуються зазвичай не так, як вони це задумували. Враховуючи кількість людей і градус напруження, подумайте. Як після цього виступати Путіну? Виступати Медведєву? Робити вигляд, що нічого не було? Як після цього готуватися до нібито президентських виборів? Як робити вигляд, що країна не висловила недовіру і намагатися проводити політику після війни?
Якщо це початок процесу (а я не виключаю), то все це дуже потужно, дуже позитивно. Тим більше, що сьогодні починається акція далекобійників, про яку не повідомляє жодна радіостанція, жоден урядовий ресурс. Це дуже серйозно. Вона добре продумана, обіцяють вивести від 10 до 20 тисяч людей. І далекобійники - це величезна соціальна група. Подумайте, якщо припинять працювати співробітники нафтопроводів, газопроводів? Акції енергетиків і далекобійників - це те, що відчує вся країна, і це буде мати більший ефект, ніж вчорашня подія. Народ намагається виходити з протестами. Україна не повинна списувати Росію і однозначно усіх позначати як ворогів. Ніяка пропаганда, гіперпропаганда не змогли переконати як мінімум 15% людей. І кількість тих, хто сумнівається, збільшується. І потім, в Україні - ситуація хоч і складна, незважаючи ні на що - є економічне зростання. А в Росії продовжується падіння, і воно буде тривати до 2019 року. А там наслідки можуть бути незворотними, тому я вірю, що повинні відбутися перетворення.
Що стосується виборів, у нас їх немає. У нас є гра, спрямована на збереження влади з імітацією народного волевиявлення. Будь-якого опозиціонера у цій владі намагатимуться виштовхнути, витіснити, зробити невидимим. Так багато разів було. Важко уявити, що у цій ситуації вийде справжній незалежний кандидат і заявить, що він хоче виграти. В авторитарних режимах влада змінюється не на виборах, а по-іншому. Хоча якісь особи можуть з'явитися. Можливо і таке. Влада з кимось домовляється і когось рухає, а цей хтось поводить себе потім по-іншому. Знаєте, Угорську революцію 1956 року очолив Імре Надь, він прихильник демократичних реформ. Але він співпрацював з КДБ. І коли почалася демократична революція, він став на бік повстанців і врешті-решт був убитий радянським урядом. А згадайте убивцю Бандери Сташинського, який перебіг на бік ворога і про все розповів.
МОЖЛИВО, ЦЕ ПОЧАТОК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ
Андреас Умланд, німецький політолог, засновник та головний редактор книжкової серії "Радянські та пострадянські політика і суспільство" (Київ):
Акції в Росії - подія, звичайно, значуща. Вони відбулися в кількох містах, вони закінчилися затриманнями і конфліктом з владою. Від часів Болотної площі це найбільші виступи з 2011-2012 року. Передбачати фінал важко, але я би бачив у цьому перспективу. Це не просто технологічна операція, і не виключено, що це початок демократизації Росії. Авторитарний регрес останніх кількох років очевидний, адже авторитарний режим можливий в умовах високих цін на нафту. При низьких цінах на нафту цей режим не вистоїть.
Думаю, що фокус протестувальників був на Медведєві, тому що фільм про нього передивилося понад 12 мільйонів осіб. Медведєв не є представником КДБ, ставки для демонстрантів, які ризикували, могли бути нижче, ніж пряма конфронтація з представниками Держбезпеки. Напевно, це пов'язано з тим, що більша частина демонстрантів пов'язували з його президентством якісь надії. І зараз фокус на ньому - в тому числі через те, що він став розчаруванням. Від нього чекали лібералізації, а цього не сталося. Зміну влади я припускаю, але скоріше як договір московських еліт. Не бачу поки потенціалу для революції, я бачу можливість трансформації режиму, яка буде проходити зсередини політичної еліти. Незважаючи на те, що це було в багатьох містах, але кількість людей була обмежена. Це був інтелігентний середній клас. Це не те, що може призвести до масового повстання.
Що стосується персони лідера, то така амбівалентність властива при авторитарних режимах. Ющенко був представником режиму Кучми. Історії та біографії нових лідерів, які вийшли з колишніх авторитарних еліт, трапляються. Але з Навальним історія складніша, він все ж таки піддавався пресингу, судовим переслідуванням, його брат став заручником. Може у нього є зв'язки з режимом, але я б не став це переоцінювати: всередині режиму багато людей, які мріють позбавитися від нього. Крім Навального, поки не бачу іншого лідера. Нємцов був якоюсь альтернативою, але поки що на цю роль може претендувати тільки Навальний. Тому я б скоріше ставився до нього, як до опозиціонера, а не як до інструменту влади. І повірте, будь-яка зміна режиму в Росії була б для України швидше сприятливим фактором. Гірше не буде. І якщо будуть зміни, то нове керівництво буде шукати відновлення зв'язків із Заходом. А це шлях послаблення тиску на Україну.
МЕДВЕДЄВА ДАВНО ВИКОРИСТОВУВАЛИ ЯК МАЛОХОЛЬНОГО ЛІБЕРАЛА
Всеволод Самохвалов, науковий співробітник Льєжського Університету (Бельгія):
Протести в Москві показують точку біфуркації в російському політичному процесі. З одного боку, очевидно, що російська влада має величезний досвід "випускання пари" і "зливання протесту". Не виключено, що Медведєва спочатку готували на роль жертви. Його давно використовували як місцевого дурника і малохольного ліберала. Його танці, селфі, айфони і бадмінтон служили лише сопливим фоном. Також ймовірно, якщо протести розгоряться сильніше, його можуть принести в жертву як поганого боярина. На його тлі Путін, як завжди, постане як сильний і спартанський лідер, і значна частина населення на це поведеться.
Однак хід протестів показав, що усі ці пост-модерністські технології сьогодні стикаються зі структурними змінами. Змінюється структура протестів і, хоча Навальний і закликав до мирних акцій, вчора спостерігалося явне відчуття роздратування і перший опір молоді поліції. Акції далекобійників, які розгортається одночасно, показують, що зріє невдоволення широких верств суспільства. Беручи до уваги погіршення економічного становища країни та неадекватність політичної еліти, можна очікувати подальшої хвилі протестів і навіть більш серйозних конфліктів.
Оксана Климончук, Київ
