Куратор виставки «Бункер Гітлера»: Хотіли б бачити більше туристів з України
Про це кореспондентові Укрінформу в ФРН, яка відвідала виставку, сказали розробник і куратор експозиції Віланд Гібель (Wieland Giebel) і співробітник видавництва книг про Другу світову війну Historiale Е.V, один з організаторів експозиції Енно Ленце (Enno Lenze).
«Люди, солдати Радянського Союзу були якраз тими, хто змусив Гітлера вчинити самогубство, зробив можливим завершення Другої світової війни, вони втратили 300 тисяч людей тільки в боях за Берлін. І ми б хотіли, щоб якомога більше людей з колишнього СРСР, особливо з України, (хоча ми розуміємо, що у вас зараз багато більш важливих проблем, ніж їздити до Берліна) приїжджали і знайомилися зараз з історією тут, більше дізнавалися, тому що це також, з нашої точки зору, важлива частина історії самої України», - говорить Енно Ленце. При цьому він визнає, що саме вихідці з колишнього СРСР знають історію Другої світової війни набагато краще, ніж у багатьох інших країнах.
Гібель додає, що вони хотіли б, щоб приїжджали більше відвідувачів з країн, зокрема колишнього СРСР, в яких політична ситуація нестабільна, і невідомо, в якому напрямку рухається. «І ми б хотіли показати точно, до якого кінця це призводить», - додає він.
Експозиція показує макет бункера, в якому наклав на себе руки 30 квітня 1945 року Гітлер, а також сім'я Гебельса. Вперше відтворено робочу кімнату глави Третього рейху, в якій він провів останні місяці перед поразкою Німеччини у Другій світовій війні. Представлено багато історичних фотографій та документів, які розповідають про становлення і безславний кінець Адольфа Гітлера та націонал-соціалізму.
Сам бункер, розташований в парі кілометрів від бункера на Анхальтербанхов, де зараз і розташований музей, як стверджують, зовсім зруйнований, там зараз лише невеликий стенд для туристів. У будь-якому випадку, німецькі керівники та історики не стали б перетворювати його на культове місце. «Ми не хочемо робити Гітлер-шоу і Гітлер-туризм», - каже автору Віланд Гібель, пропонуючи тим, хто бажає побачити воскову копію фашиста №1, вирушати до Музею мадам Тюссо. Завдання нинішньої експозиції, у створення якої, до речі, держава не вклала жодної копійки, - показати неприпустимість повторення злочинів фашизму, війни, що забрали не менш як 70 мільйонів життів. Відвідати музей можна тільки у складі екскурсії, щоб не допустити моментів «прославлення». За поведінкою екскурсантів уважно стежать організатори, у випадку «неналежної поведінки» негайно і без розмов виведуть на вулицю.
Бункер, в якому розташувалася експозиція, був одним з найбільших в Берліні, всього таких різного розміру в столиці планувалася тисяча, але були побудовані близько 500. Пропуск в бункер могли отримати лише арійці, здебільшого жінки і діти, чиї годувальники перебували на фронті. Виходило, що з понад 3 мідльйонів жителів Берліна (на початок 1945 року) такий доступ мали всього лише близько відсотка. Решта повинні були перечікувати бомбардування в підвалах своїх будинків.
Будували п'ятиповерховий бункер на Анхальтербанхоф (3 надземних і 2 підземних поверхи) у 1942 році, коли почалися регулярні бомбардування столиці з повітря (чого перед початком війни керівники Третього рейху навіть не припускали). На роботах були зайняті в тому числі і радянські військовополонені. Бункер був розрахований на перебування 3500 осіб протягом 3 годин. Але в останні квітневі дні 1945 року в нього набилися 12 тисяч осіб. Люди стояли, не маючи фізичної можливості навіть сісти, протягом декількох днів, на власних фекаліях, тому що не впоралися з навантаженням каналізація, водопровід і вентиляція, розповідає Гібель. Вони змогли вийти на повітря лише 1 травня, їх вивели ССівці, які підірвали водоканал з метою затопити вокзал і бункер. Бомбардування міста до того часу вже фактично припинилися. До наших днів дожили лише кілька свідків тих днів.
У бункері вже кілька років працює Музей історії Берліна. Його відвідують близько 100 тисяч осіб на рік. Здебільшого це німці, а також представники Великої Британії і США (літаки яких бомбили Берлін), а також, на подив самих співробітників, громадяни Данії й Норвегії.
Ольга Танасійчук, Берлін.
Бункер і музей
