Кишинівські протести: спонсори і офшорні схеми
Народна мудрість стверджує, що шила в мішку не сховаєш. Рано чи пізно, воно завжди «вилізе» назовні. А в такій маленькій країні як Молдова, де кожен знає один одного якщо не на ім'я, то в обличчя, та ще й за наявності сучасних інформаційних ресурсів, - тим більше. Частіше рано і в невідповідний момент. І неодмінно вколе. Так сталося і з одним з молдавських «борців за справедливість», керівником новоспеченої партії «Платформа Гідність і правда» Андрієм Настазе.
Його «мішок з шилом» був захований далеко за межами Молдови, аж у німецькому Франкфурті.
Однак, через рік з невеликим після появи на авансцені політичного життя Молдови нової суспільної сили – Громадянської платформи «Гідність і правда» молдавський журналіст Габріель Келін зняв і показав народу документальний фільм-розслідування «Кишинів-Франкфурт: історія одного брехуна» (Відео).
Представлені у фільмі факти і документальні свідчення вже не так сильно шокували молдаван після «переходу» в невідомому напрямку банківського мільярда, який зараз повертають у скарбницю з їх гаманців. Вони тепер лише гірко посміхаються на всі факти викриттів.
Проте схеми, за якими «розсмоктуються» по кишенях тисячі і сотні тисяч євро, що їх, як стало відомо, відправляють в Молдову на підгодівлю протестів олігархи в бігах Віктор і Віорел Цопа, дають серйозний привід для роздумів. І якоюсь мірою відповідають на питання: кому і навіщо це потрібно.
Суми перекачуються за допомогою родичів братів Цопа і залежать від ступеня родинної спорідненості і, відповідно, ступеня довіри. Наприклад, сестра одного з «франкфуртських ідеологів молдавської революції» Аліна Цопа примудрилася зняти з рахунків одного з численних приватних підприємств, що належить її братові в Румунії, півмільйона євро готівкою. «Добрий» брат дав сестрі гроші аж ніяк не на косметику. Як стверджує автор фільму, гроші пішли в Молдову на фінансування антиурядових протестів у Кишиневі, бо повернення на батьківщину братам за нинішньої влади, скажімо так, «не світить».
Серед «головних героїв» фільму фігурує і один із ярих борців за «Молдову без олігархів, корупції і злодіїв», колишній прокурор і адвокат братів Цопа Андрій Настазе.
Саме на рахунки його 77-річної матері, яка мешкає у ста кілометрах від молдавської столиці, з офшорних рахунків надійшли 101 тисяча євро.
Щоправда, мати «відхрестилася» від грошей, щойно запахло «смаженим»: поняття не маю, звідки вони. Виникає питання, як тоді з її рахунку адвокат Настазе міг зняти гроші?
Вражає також і обсяг грошових коштів (близько 3,5 мільйонів євро), що надійшли на рахунки однієї з «незалежних» молдавських телекомпаній, яка в режимі «нон-стоп» мовить про те, як погано жити в Молдові за нинішньої влади, і як добре буде жити, коли до влади прийдуть Віктор і Віорел Цопа, їхній друг і соратник з «майданового бізнесу» Андрій Настазе і ті, хто ділить сьогодні мільйонні премії» з Німеччини. Як уїдливо жартують молдавські журналісти, за такі гроші можна бути «дуже незалежними ЗМІ»...
Сам Андрій Настазе лише за чотири роки (з 2009 по 2013 роки) зняв із різних банківських рахунків майже шість мільйонів молдовських леїв (більш 300 тисяч євро), що, як вважають автори журналістського розслідування, пішли аж ніяк не на досягнення благородних цілей революції, а, судячи з усього, на благоустрій власного особняку в одному з елітних районів молдавської столиці.
Є ще один нюанс у цій «мильній» історії. Усі кошти переводилися з рахунків офшорних компаній. І не останню роль у «підживленні» кишинівського майдану зіграв, як стверджують автори фільму, нині заарештований за корупцію та отримання вигоди з впливу, колишній прем'єр-міністр Молдови Влад Філат. Саме за його керівництва Департаментом приватизації в уряді Іона Стурзи Віктор і Віорел Цопа «розпиляли» одне із стратегічних підприємств країни – кишинівський міжнародний аеропорт. А їхнім адвокатом тоді став (за рекомендацією Влада Філата) той самий Андрій Нестасе, однокурсник «опального» екс-прем'єра з Ясського університету.
Після викриття цього «закулісся» «революції хризантем», молдаванам, а точніше тим, хто вже більше року протестує на площі великих національних зборів у Кишиневі, є привід запитати і себе, і лідерів «майдану»: а за що ж вони «рвуть сорочку», і кому це потрібно?
А як все гарно починалося: «Геть олігархів і злодіїв!», «Звільнимо владу від корупціонерів!», «Повернемо країну народу!».
Втім, ці гасла не втрачають актуальності, й не лише в Молдові. Втім хто поверне і чи чистими руками? Громадянське суспільство сьогодні обдурити вже не так просто, але воно ще не настільки зріле, щоб змінити ситуацію самостійно.
Зінаїда Гурська. Кишинів
