Артемій Троїцький

Журналіст, музичний критик. У 1995-1999 роках - головний редактор російської версії журналу Playboy. У 1991-1994 роках - голова музичної редакції Російського телебачення. В кінці 1970-х - початку 1980 років організовував концерти таких груп, як "Кіно", "Акваріум" і "Машина часу". Артемій Кивович Троїцький (Майданик [31]) народився 16 червня 1955 року в Ярославлі. Його батько, Ківа Львович Майданик, був відомим вченим, істориком-латиноамериканистом [27], [47]. C восьми до тринадцяти років Троїцький жив у Празі, де його батьки працювали в журналі "Проблеми світу і соціалізму" [31], [27]. Вже в шкільні роки він захопився рок-музикою. Так, відомо, що в 1967 році юний критик, видаючи власний рукописний журнал, розмістив у ньому свою рецензію на що вийшов в тому ж році альбому Sgt pepper's Lonely Hearts Club Band групи The Beatles [32], [31]. Після закінчення школи в 1972 році Троїцький поступив в Московський економіко-статистичний інститут. Сам він згодом пояснював, що надійшов туди тому, що це був єдиний вищий навчальний заклад, куди не треба було складати усні вступні іспити - в старших класах школи Троїцький сильно заїкався [31], [27]. проте вже на першому курсі він вів дискотеки в Московському державному університеті (згодом у пресі відзначали, що Троїцький "був першим диск-жокеєм в Москві" [31]). В той же час студент почав займатися журналістикою, ставши "порівняно відомим у вузьких колах" після публікації його статті про групу Deep Purple в молодіжному журналі "Ровесник". У 1977 році Троїцький, за його словами, "з великими труднощами" закінчив інститут за спеціальністю "математик-економіст", та за розподілом повинен був почати працювати в Центральному статистичному управлінні. Але Троїцький працювати в ЦСУ не став, і якийсь час переховувався від міліції, побоюючись бути притягнутими до відповідальності за дармоїдство або за ухилення від служби в армії. У 1978 році він влаштувався молодшим науковим співробітником в Інститут історії мистецтв, де займався "соціологією в поп-музиці", поки не був звільнений у 1983 році. За спогадами самого Троїцького, офіційним приводом для цього стало порушення ним трудової дисципліни, реальною причиною звільнення критик згодом називав існували у нього на той момент "серйозні проблеми з владою" [31], [27], [32]. В кінці сімдесятих - на початку вісімдесятих років Троїцький організовував неофіційні виступи таких рок-груп, як "Машина часу", "Зоопарк", "Кіно". Крім того, в 1982-1983 роках він був гітаристом у групі "Звуки Му" [31], [32]. Згодом, не визнаючи терміна "продюсер" по відношенню до себе ("це лайливе слово"), Троїцький все ж погоджувався, що "продюсував "Кіно", "Акваріум", "Машину часу" і так далі", і, насправді - "просто любив ці групи і допомагав їм" [40]. Критик також писав статті для самвидавних журналів "Дзеркало" і "Вухо". У 1983-1985 роках його замітки заборонили публікувати в офіційній пресі. Тоді він став співпрацювати з латвійським телебаченням, де у співавторстві з режисером Юрісом Подниексом вів програму "Відео-ритми", першу в Радянському союзі, присвячену відеокліпам [31], [32]. Наприкінці вісімдесятих років Троїцький видав на Заході кілька книг, присвячених історії радянського року: "Назад в СРСР" (Back In The USSR; згодом була перевидана в СРСР під назвою "Рок в Союзі: 60-е, 70-е, 80-е...") і "Тусовка. Що сталося з радянським андеграундом" (Tusovka: Whatever Happened To The Soviet Underground Culture) [31], [39], [41], [32]. У 1990 році він випустив книгу "Поп-лексикон", розраховану на вітчизняного читача [39]. Також Троїцький продовжив організовувати концерти: за його ініціативою групи "Браво", "АВІА", "Звуки Му", "Ігри", "Телевізор" побували на гастролях за кордоном. Крім того, він виступав координатором гастролей закордонних гуртів і виконавців [31]. З початку 1990 років Троїцький став вести передачі на радіо. У 1990-1996 роках він був автором передачі "Ковчег дядечка Ко" на радіо Maximum, потім на "Радіо 101". Працював Троїцький і на телебаченні. У 1991 році він став головою музичного мовлення Російського телебачення, організувавши "Програму А". У 1994 році Троїцький перейшов на телеканал НТВ, де вів передачу "Кафе Обломов", запрошуючи в ефір різних музичних виконавців. З 1997 року програма стала виходити на телеканалі "Росія" [31], [33], [28], [32], [39]. Троїцький згодом оцінював роки своєї роботи на телебаченні як "бездарно витрачені". "Я не оцінив ступеня корумпованості цієї організації", - зазначав він [33]. У 1995 році Троїцький заснував і став першим головним редактором російської версії американського журналу Playboy, залишався ним до 1999 року. Крім того, сам він визнавав, що "доклав руку" до створення жіночого журналу Cosmopolitan, і згодом, за відомостями ЗМІ, "наполягав на користь", яку ці журнали приносять російським читачам – "незважаючи на те, що сам він прихильником вітчизняного глянцю в його нинішньому вигляді аж ніяк не є" [31], [40], [33], [35]. Робота в журналах не залишалася єдиним видом діяльності для Троїцького. У 1997 році він почав вести програму "FM Достоєвський" на радіо "Європа плюс", в ефірі якої ставилися пісні, яким "не знаходиться місця у вітчизняному радіопросторі". Передача йшла на "Радіо 101", потім на радіостанції "Ехо Москви", а з 2010 року стала виходити на "Фінам FM" [31], [43], [28]. З 1998 року [31] Троїцький працював на телеканалі "Культура", де недовгий час робив передачу "Культтовари" [32], [39]. Крім цього, він продовжував писати статті та рецензії в різні видання, співпрацював з "Новою газетою", журналом Rolling Stone і газетою The Moscow Times [41], [32]. У 2000 році критик на порталі Estart.ru почав вести колонку "Диверсантъ-Daily", яка потім стала окремим інтернет-проектом [31]. Троїцький пробував себе і в ролі кіноактора: так, у 2001 році він зіграв Тоцького в картині Романа Качанова "Даун Хаус" - сучасної інтерпретації роману Достоєвського "Ідіот" [31]. Крім того, там Троїцький виступив і як музикант: його пісня "Сніг з її волосся" вийшла на саундтреці до фільму [40]. У 2006 році Троїцький видав книгу "Я введу вас у світ Поп...", в 2008 році - книгу у двох частинах "Гримучі скелети в шафі" [39]. Троїцький називався власником власних музичних лейблів ("Захід", "Прибій", Zenith), що випускали музику, маловідому в Росії. Згадувався він у пресі і як один із засновників лейбла General records [41], [28], [31]. Критик і сам кілька разів виступав в якості музиканта, записав чотири пісні в різні роки [40], [41]. У 2008 році Троїцький став одним із засновників музичної премії "Степовий вовк" [36], [34], а вересні 2010 року почав вести програму "Королі пісні" на телеканалі "Культура" [28], [45]. За відомостями ЗМІ, Троїцький не соромився використовувати гострі висловлювання по відношенню до музикантів, які йому не подобаються. Так, після перемоги Діми Білана на конкурсі "Євробачення" він у прямому ефірі телеканалу "Росія" заявив, що співак - "так собі артист", після чого запропонував у наступному році доповнити виступ конкурсанта підтанцьовкою гімнастки Аліни Кабаєвої та бек-вокалом оперної співачки Анни Нетребко [37]. Різкі висловлювання Троїцького неодноразово призводили до судових конфліктів. У 2010-2011 роках три позови (двоє цивільних і один кримінальний) проти критика подав колишній інспектор 3-го спецполку ГИБДД Микола Хованський, який розслідував справу про аварії на Ленінському проспекті за участю топ-менеджера "Лукойлу" Анатолія Баркова. Приводом для розглядів стало те, що Троїцький на концерті групи ДДТ, публічно назвав Хованського однією з "самих поганих ментів Росії", при цьому нібито переплутавши дату, в яку сталася аварія [23], [22], [17]. По одному з позовів Мосміськсуд влітку 2011 року визнав висловлювання Троїцького "інформацією, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію" Хованського, однак ніякого штрафу на критика не наклав [18], [19]; потім навесні 2012 року це справа Верховний суд РФ відправив на перегляд [2]. За результатами розгляду іншої позову Гагарінським районним судом міста Москви відповідач був зобов'язаний виплатити екс-майору ДАІ компенсацію розміром у 10 тисяч рублів за завдану ним моральну шкоду [15]. Третє справу (кримінальне) було закрито за заявою самого Хованського, після того, як стали відомі результати лінгвістичної експертизи, виправдала Троїцького [12], [13], [14]. У березні 2011 року Вадим Самойлов, колишній лідер групи "Агата Крісті", спочатку подав проти Троїцького цивільний позов, а потім, у травні - ще один позов, кримінальний, по тій же статті, що і Хованський, після чого стосовно Троїцького в порядку приватного обвинувачення також було порушено кримінальну справу. Зазначалося, що музиканту не сподобалося, що критик назвав його "дресированим пуделем" заступника голови адміністрації президента Росії Владислава Суркова (Самойлов в 2003 і 2006 роках записав два музичних альбому на вірші чиновника) [22]. У жовтні 2011 року, після того як лінгвістична експертиза не визнала заяви Троїцького образливими, з'явилися повідомлення про те, Самойлов відмовився від звинувачень на адресу музичного критика [10], [11]. Проте у листопаді 2011 року судові слухання у цій справі відбулися: суд відхилив позов музиканта [9]. 7 грудня 2011 року в Кримінальний кодекс РФ були внесені поправки, що скасовують кримінальну відповідальність за статтею 130 (образа), 28 грудня того ж року мировий суд у Москві на цій підставі припинив кримінальну справу стосовно Троїцького за позовом Самойлова [8], [3]

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-