Фактчекери – детективи від журналістики
Протягом останніх двох тижнів Укрінформ та провідне німецьке інформагентство dpa провели серію вебінарів із розпізнавання фейків у соцмережах та медіа для журналістів та редакторів українських ЗМІ. Один зі спікерів тренінгу, фактчекер dpa Штефан Фосс, порівнює процес верифікації контенту - текстів, фото, відео - з роботою детектива: треба визначити усі підозрілі деталі, провести їх дослідження за допомогою як звичайної логіки, так і технічних інструментів, і зібрати докази, які дозволяють зробити однозначний висновок про те, чи є конкретний контент правдивим.
Метою вебінарів було обговорити з представниками українських медіа базові правила цифрового дослідження, зокрема, верифікації матеріалів в Інтернеті та набір інструментів, які можна швидко застосувати у щоденній роботі. Водночас тренінги дали учасникам можливість скласти уявлення про те, які справи з фактчекінгом у світі, чому затребуваність верифікації лише зростатиме, і в редакції кожного ЗМІ бажано мати хоча б одного співробітника, який би добре розбирався у методології перевірки новинного контенту.
Навички з фактчекінгу можна віднести до тих, які більшою мірою необхідні саме для роботи медіа. Разом з тим, розуміння основ верифікації стане у нагоді і всім, хто з професійних причин або особистих переваг часто використовує інформацію з соціальних мереж, які дедалі більше впливають на реальне життя їхніх користувачів. Не дарма у США все частіше знімають фільми на цю тему - близько місяця тому відбулася прем'єра «Соціальної дилеми» від Netflix, до цього був випущений документальний фільм від HBO «Після правди: Дезінформація та ціна фейк ньюс».
ЧИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ФЕЙКИ У РІЗНИХ КРАЇНАХ
Пандемія коронавірусу показала, що ціною споживання фейкових новин може бути і здоров'я, і в окремих випадках життя людей, які довіряються неперевіреним порадам з лікування або ведуться на конспірологічні теорії, які стверджують, що COVID-19 не існує. Коронавірус став однією з найбільш популярних тем для поширення фейкової і маніпулятивної інформації через соціальні мережі у всіх країнах світу. До цього ж топ фейків у різних країнах в основному мав свої місцеві особливості. В Україні, за спостереженнями експерта СтопФейк Артема Лаптієва, найбільше було фейків російського походження на теми незаконно анексованого Криму та окупованого Донбасу, просування наративу про Україну як недодержаву. А у Німеччині, за оцінкою фактчекера dpa Штефана Фосса, маніпуляції найчастіше виявлялися у питаннях міграції, криміногенної ситуації, екології.
Головним предметом уваги фактчекерів є контент, який поширюється через соцмережі. Набір популярних соціальних мереж може відрізнятися залежно від країни, а також змінюватися з часом, з появою нових платформ, або, як у випадку України, забороною на російські соцмережі.
В Україні фейки також виходять і з медіа, що пояснюється особливостями нашого інформаційного простору. Зокрема, у нас багато онлайн-медіа з короткою історією, з маленькими редакціями, в яких іноді журналісти відсутні взагалі, а матеріали у більшості – не авторські, а запозичені або підготовлені за відкритими інтернет-джерелами. Не кажучи вже про так звані сайти-сміттярки. У медіаполі Німеччини представлені переважно ЗМІ, які мають давню репутацію і дорожать нею. Хоча і там можуть виникнути на короткий час окремі сайти під назвою, схожою за звучанням на відомий місцевий медіабренд.
В Україні має місце великий вплив російських ЗМІ або ЗМІ, які фінансуються з російського капіталу. У Німеччині теж віщають RT і Спутник, але на загальну інформаційну картину в країні вони впливають набагато менше, хіба що на певний сегмент суспільства, який пов'язаний з пострадянським простором.
Досвідчений верифікатор зможе розібратися з маніпуляцією контенту в іншій країні, однак для цього йому знадобиться набагато більше часу, щоб вникнути в деталі і загальний контекст. Тому місцевий фактчекер у більшості випадків впорається із завданням швидше і краще зарубіжного.
ТИПИ ЗАВДАНЬ ФАКТЧЕКІНГУ
Завдання, які вирішує фактчекер, можна умовно розділити на: ті, для яких достатньо бути уважним і застосувати логічне мислення (аналіз деталей і всього, що може дати підстави для підозр); ті, які вимагають застосування спеціальних інструментів (зворотного пошуку зображень, інтернет-архівів тощо); ті, для яких не обійтися без запитів щодо розглянутого контенту або без консультацій з незалежними експертами (зазвичай, ученими певної галузі).
Від типу завдання залежить і час, за який можна зробити висновки. З досвіду роботи фактчекінгового підрозділу dpa, у середньому один співробітник може підготувати один фактчек за день. При цьому матеріали цього жанру вичитуються набагато ретельніше, ніж звичайні новини. Однак, якщо мова йде про перевірку інформації, для якої треба зробити один або кілька запитів в інституції або конкретному політичному діячеві, залучити наукових експертів або технічних фахівців, підготовка фактчеку може розтягнутися на дні. За міжнародною практикою, за фейками, які найбільш складно виявити, часто стоять спецслужби деяких держав або досвідчені хакери.
А найбільш складна підготовка (знання зі сфери цифрової криміналістики) необхідна для викриття так званих дипфейків. Поки проблема дипфейків для України, як, втім, і для Німеччини, гостро не стоїть. Але технології підробки відеоконтенту в світі існують і розвиваються. У цьому плані фактчекери більше спостерігають за тим, як це відбувається у США.
На сьогодні більшість маніпуляцій і фейків досить просто викрити за умови володіння базовими навичками та інструментами. Але сама їхня кількість продовжує збільшуватися з появою нових соцмереж і зростанням користувачів контенту соціальних медіа.
ЯК ВИБИРАЮТЬ ФЕЙКИ ДЛЯ СПРОСТУВАННЯ І ВИД РЕАКЦІЇ
Пріоритет у виборі підозрілого контенту для аналізу фактчекери віддають матеріалам, які важливі для суспільства і мали досить широке поширення у соцмережах. Втім, іноді творці фейків беруть, що називається, не якістю, а кількістю. Зокрема, як зазначає представник СтопФейк Артем Лаптієв, у російській пропаганді нових наративів створюється мало, все більше повторюються старі і такі, що вже піддавалися аналізу.
Один з перших кроків у верифікації текстової інформації - визначення, чи є контент, що перевіряється, фактологічним твердженням або чиєюсь особистою думкою, підкреслює Штефан Фосс. З думками фактчекери не працюють.
За його словами, найбільш характерною ознакою маніпулятивної інформації у соцмережах є те, що вона викликає у читачів почуття тривоги або гніву.
Одне з головних правил dpa при підготовці фактчеку - не повторювати помилкове твердження у заголовку.
Традиційний фактчек являє собою стислий (короткий) аналіз істотних деталей. Тому, як зазначають експерти Штефан Фосс і Артем Лаптієв, у деяких випадках для реагування на широке поширення неправдивої інформації більше підійде аналітична або публіцистична стаття.
ХТО ТАКИЙ ФАКТЧЕКЕР І ЯКІ ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ ВЕРИФІКАЦІЇ
Якщо зовсім коротко, то фактчекер - це той, хто не лише знає методи та інструменти, а й займається верифікацією на регулярній основі і дотримується принципу неупередженості.
Стандарти у цій сфері задає Міжнародна фактчекінгова мережа (International Fact-checking Network-IFCN), створена при Інституті Пойнтера (США) у 2015 році. На сьогодні вона об'єднує близько 100 організацій з понад 50 країн світу. Одна з головних умов для учасників - їхня редакційна діяльність не повинна перебувати під державним або політичним контролем і впливом. У IFCN ухвалений кодекс з 5 принципів (прихильність неупередженості і справедливості, стандартам і прозорості джерел, відкритості фінансування та організації, відкритої методології та чесної політики виправлень). При приєднанні до Міжнародної фактчекінгової мережі апліканти оцінюються за 31 критерієм на відповідність принципам.
Саме серед учасників IFCN шукають собі партнерів з верифікації такі платформи, як Facebook і Google. Також участь у мережі є надійною основою для дво- та мультистороннього співробітництва організацій з різних країн.
Найбільша кількість фактчекінгових організацій (від 5 і до більше 10) входить до IFCN від таких країн, як Індія, США, Франція і Велика Британія. Низка найбільших інформаційних агентств світу - AP і Reuters (США), AFP (Франція), EFE (Іспанія) і dpa (Німеччина) – представлені своїми підрозділами з верифікації.
Від ФРН у міжнародній фактчекінговій мережі два учасники, окрім dpa туди входить неприбуткова організація Сorrectiv. Також дві організації представляють в IFCN Україну-Стопфейк і VoxUkraine. Наприкінці березня цього року вони стали партнерами Facebook у нашій країні.
Для учасників міжнародної фактчекінгової мережі обов'язково вказувати на своєму сайті методологію, яку вони використовують при виявленні неправдивої інформації. І для тих, хто захопився питаннями верифікації, цікаво буде ознайомиться з їхніми підходами. Ще одним лідером з об'єднання зусиль міжнародного журналістського співтовариства у протистоянні фейкам є неурядова коаліція FirstDraft, яка була створена в США у 2015 році і займається дослідницькими проєктами та тренінгами.
Попри вже існуючі ефективні напрацювання міжнародних і національних фактчекінгових організацій, у багатьох редакціях ЗМІ немає співробітників (і тому прикладом є як Україна, так і Німеччина), які б профільно займалися верифікацією. І розвиток базових навичок фактчекінгу у всіх журналістів та редакторів – проблему повністю не вирішує, оскільки вони не завжди через свої основні обов'язки мають час на складні завдання з розпізнавання фейків. В ідеалі для невеликих редакцій треба мати у штаті хоча б одного фактчекера, а для великих ЗМІ – команду з верифікації. Саме тому після проведення базових вебінарів представники Укрінформу та dpa обговорюють можливість організації воркшопу для українських журналістів, які хочуть стати фактчекерами.
Наталія Костіна, Укрінформ
