«Нормандський формат»: битва за майбутнє (23.02.2016)

Роман Сущенко Статті Романа Сущенка 22.11.2016 00:00 461

Які публікації Романа Сущенка могли роздратувати Кремль? Укрінформ дає ретроспективу статей нашого журналіста, незаконно кинутого за грати в Лефортово

Ми впевнені, що саме журналістська діяльність Романа Сущенка у Франції, країні, позиція якої зовсім не байдужа Кремлю, його гострі судження, його спілкування з французькими й загалом європейськими політиками й політологами, друзями України, його застереження у розмовах із ними: не вірити Путіну - і роздратували Кремль. Роздратували настільки, що там не зупинилися перед вчиненням зухвалої провокації й сміховинними (як для нас, колег Романа по Укрінформу) звинуваченнями у шпигунстві.

Тож, ми вирішили нагадати читачам і колегам з інших видань, про що і як писав Роман Сущенко останнім часом. Публікуємо черговий матеріал з ретроспективи журналістських дописів Сущенка на сайті Укрінформу.

Читайте, оцінюйте самі:

Прийнято вважати, що у війні Росії проти України та її західних союзників протистояння відбувається на кількох фронтах: військовому, дипломатичному, економічному та інформаційному. Водночас, не варто забувати і боротьбу за мізки молоді, адже це інтелект майбутнього.

Днями в одному з найпрестижніших закладів Європи, Паризькому інституті політичних досліджень Sciences Po відбулася конференція на тему «Нормандський формат». Організаторами заходу виступили французько-російська асоціація Samovar Sciences Po та асоціація Jeunes pour une Grande Europe, які за мету ставили дати прогноз щодо міжнародних відносин в Європі на наступне десятиліття. До участі в дискусії запросили провідних експертів з Росії, України, Франції та Німеччини. За "битвою за розуми" спостерігав паризький кореспондент Укрінформу.

ПАРАДИГМА УКРАЇНСЬКОГО ОПОРУ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Україну в аудиторії вщерть заповненій студентами, викладачами, дипломатами і журналістами представила консультант політичної групи української сторони мінських домовленостей Оксана Мельничук. 14-ти хвилинний публічний, як згодом з'ясувалося, дебют українки вразив філософською глибиною, влучними посиланням на лідерів думок та емоційністю. Оксана з перших фраз опанувала увагою студентів завдяки харизмі та чіткості викладення причинно-наслідкових зв'язків подій останніх двох років. Адже нікому (майже нікому) не спало би на думку заперечувати ораторові, що поступальний розвиток міжнародних відносин на Європейському континенті упродовж наступного десятиліття можливий без врегулювання конфлікту в Україні.

Експерт запропонувала сфокусуватися на «корені зла», нагадавши майбутнім політикам та дипломатам, як швейцарський психолог Карл Густав Юнг описував характер масової істерії Гітлерівської Німеччини: «демони обожнюють натовп». Творець аналітичної психології Юнг, після капітуляції Рейху у травні 1945 року написав, що відтепер, коли ангели історії залишили Німеччину, демони шукатимуть нову жертву. «І це буде легко зробити. Той, хто втрачає свою тінь, кожен народ, який вірить в свою непогрішність, стане жертвою», - процитувала генія Оксана Мельничук.

На переконання експертів, російська пропаганда сьогодні заснована на міфології і рефлексії від приватизації власної історії тоталітарного суспільства, що має звеличуватися над загальною історією Об'єднаних Націй. Як зауважила Мельничук, конфлікт між Москвою і Києвом - це не просто конфлікт між країнами, це конфлікт між тоталітаризмом Росії, режимом Путіна та демократичним суспільством в Україні, народом який обрав демократичний шлях та європейські цінності.

Українка розвіяла три міфи, що нав'язує Європі Кремль. Перший, що Росія є світовою державою, другий - оскільки сучасна Росія є спадкоємицею Київської Русі, то має право на окремі території України у т.ч. у якості правонаступниці СРСР. Третій міф є продовженням попереднього, Кримнаш. Кремлівська логіка - наступна, Крим колись завоювала цариця Катерина II, отже російська армія законно знаходиться на території півострова.

У протистоянні з Росією, на думку Мельничук, роль Європи не є роллю арбітра, а насправді вона полягає у тому, щоб підтримати справжню демократію, яка хоче позбавитися тоталітарного режиму. За її словами, сьогодні Європа опинилася в ситуації, яку українські і російські інтелектуали називають «пасткою Заходу». «Людство після Другої світової війни в умовах об'єктивних і прогресивних позитивних змін втратили знання про засоби боротьби з варварством. Ми гадаємо, що живемо у сучасному цивілізованому світі, у якому важко уявити собі збройне порушення міжнародних кордонів і захоплення чужих територій як під часи воєн ХІХ століття. Але це вже сталося», - сказала вона. На її думку, людство надто розвинене, щоб протистояти примітивному варварству продемонстрованого Путіним. Водночас, щоб знайти адекватну відповідь, потрібно розуміння реальних змін в характері влади: хто нею володіє, як вона розподіляється, і які її наміри.

«Це буде виклик, який визначатиме успіх Європи найближчими роками», - переконана Оксана Мельничук, додавши, що потрібно набути «спроможність виробляти бажані результати». Вона вважає, що переваги нового бачення - це співпраця у мережах, зміцнення людського інстинкту до співпраці, а не «паралельної віртуальності», створення нового контенту та радикальна прозорість. Слабкою ланкою нового бачення є тонкий баланс між справжньою демократією і менталітетом натовпу. Головним рушієм нових змін в Європі має стати суспільство, які має сили і бажання діяти. Усі ці потреби довів Майдан Гідності у Києві. «Україна сьогодні залишається форпостом перед примітивним варварством Путіна. Щоб уникнути повторення історії Риму, потрібно думати і діяти разом», - закликала вона.

РОСІЙСЬКА ЕВОЛЮЦІЯ КРИМНАШ У ДОНБАСНАШ

Росію у битві за розуми мала представляти представник Дипломатичної академії РФ, дослідник, що спеціалізується на французькій зовнішній політиці, європейській інтеграції та відносинах між Росією і НАТО Тетяна Звєрєва. Науковець добре знаний в Європі своїми виваженими поглядами та адекватними оцінками. Натомість до Парижа приїхав політолог і публіцист, а ще президент Інституту національної стратегії (ІНС) Михайло Ремізов. Свого часу він закінчив філософський факультет МДУ, є кандидатом філософських наук і вважає себе фахівцем по політичній філософії. Працював редактором відділу політики «Русского журнала» і головним редактором Агентства політичних новин, з 2005 року очолює ІНС, а також пише в журнал «Питання націоналізму».

Свій майже 30 хвилинний (замість передбачених регламентом заходу 10 хвилин) виступ росіянин присвятив відбілюванню кривавих дій Москви в Україні. Так званий філософ «бісером» стелив перед студентами логіку подій в Криму та на сході України. Суть пропагандистських штампів Кремля було важко второпати студентам-іноземцям, про що свідчили не лише їхні розширені зіниці, здивовані вирази обличчя та обурені подихи, а й запитання, які згодом пролунали на адресу російського опонента. Алогічність викладення суті подій в Україні у виконанні Ремізова розпочалася з того, що Росія тут ні до чого, оскільки це глобальний конфлікт через зміни, що відбулися у світі. Увесь набір фраз, що більше нагадував марення під час лихоманки, ніж притомні аргументи, наводити немає сенсу. Але кілька, для повної картини все ж варто згадати. «На референдум у Луганську та Донецьку у 2014 році місцеве населення бігло з радістю і мало не з піснями. Більшість висловилася за свободу, оскільки не сприймає української влади. Шкода, що це так і не було реалізовано», - сказав Ремізов.   На його переконання, Кримнаш відбувся, через вільне волевиявлення народу півострова і під охороною російських військ. «А як ви хотіли? Населення Криму стільки років перебувало під постійною пропагандою київської диктатури, українського телебачення, пропаганди Майдану, фабрикації», - запевняв аудиторію політолог. У результаті країна виявилася розділеною, Донбас і Крим перебувають під контролем РФ, яка допомагає населенню. На його думку, в Москві у найкращому випадку перспективу для Донбасу бачать у реінтеграції регіону в Україну, але лише за умови автономії і на умовах Москви, і це якщо мінські умови будуть реалізовані. «Україна має стати федерацією», - імпровізував Ремізов, мабуть згадуючи «хотілки» Кремля.

Нарешті головним питанням порядку денного «нормандського формату», на думку російського опонента, є те, хто платитиме за відновлення Донбасу? Потрібен спеціальний статус, за відновлення має платити Євросоюзу, тому там варто зробити «єврорегіон», можливо тоді Росія також інвестуватиме туди, а до того, відповідатиме за його оборону, шокував присутніх Ремізов. Насамкінець «експерт» висловив думку, що Донбас може існувати під спільним контролем Росії, ЄС і України, а «тиснути на Росію з боку міжнародної спільноти безперспективно, Росія лише чинитиме опір, при цьому фактор санкцій не впливає на Москву взагалі». Виступ росіянина завершився мантрою критики на адресу Києва і кількахвилинною паузою шокованої аудиторії.

НІМЕЦЬКИЙ ПРАГМАТИЗМ ТА ФРАНЦУЗЬКА ЯСНІСТЬ

У реальний світ студентів повернула доктор політичних наук, науковий співробітник Французького інституту міжнародних відносин (IFRI), фахівець з французько-німецьких відносинах та питань безпеки Барбара Кунц, яка на заході представляла ФРН. Оратор з німецькою педантичністю виклала бачення ситуації Берліном.

На її думку, на порядок денний «Нормандського формату» впливає кілька чинників. По-перше, економічна співпраця між Німеччиною та РФ. На цьому тлі у Берліні постійно точаться дискусії. За словами Барбари Кунц, на контекст переговорів мають вплив так звані русофіли, або, як їх ще називають «діалогофіли». На відміну від Франції, де за діалог з Росією виступають праві та ультраправі політики, у Німеччині за посиленням співпраці з Москвою стоять ліві. У цьому й полягає феномен. Більш жорстку позицію відстоює правлячий консервативний блок ХДС/ХСС (Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз). До недавнього часу блок ХДС/ХСС покривав практично весь політичний спектр Німеччини від правих, помірних центристів до яскраво виражених популістів центру. ХДС виступає з набагато більш жорсткою позицією щодо Росії, ніж навіть їх партнери по коаліції, соціал-демократи. Ліві ж популісти з Die Linke є третьою за чисельністю фракцією в Бундестазі. Ця відносно молода партія виникла як альянс колишніх комуністів з НДР і відкололися від соціал-демократичної партії (СДПН) популістів на чолі з Оскаром Лафонтеном.

Наступним чинником, на думку вченої є співпраця з РФ та США по Сирії. Вона нагадала, що після анексії Криму було припинено співпрацю у Раді РФ-НАТО, а отже співпраця у більш широкому безпековому форматі практично неможлива. Тому гіпотетично співробітництво може здійснюватися по лінії Вашингтон-Москва, чого дуже прагне Кремль. І у цьому контексті Україна є важливою ланкою.

Важливим фактором впливу на Мінський процес, з точку зору Берліна, також є загальна економічна ситуація в ЄС і як його похідна - доля енергетичного проекту «Північний потік-2». Ряд країн, зокрема, Польща розцінюють його як загрозу національній безпеці, а тому блокують будь-які ініціативи як на європейському, так і на двосторонньому рівні.

Говорячи про перспективи «Нормандського формату», Барбара Кунц відзначила, Берлін і надалі наполягатиме на дотриманні мінських домовленостей. «Офіційні особи Німеччини (канцлер Ангела Меркель та міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр) прагматично оцінюють Мінськ-2 і намагаються дотримуватися збалансованої позиції», - вважає вона. Втім, для німецької влади очевидним є зниження рівня оптимізму та відсутність прогресу в переговорах, які все ж потрібно продовжувати, оскільки альтернативи Мінську немає. Погіршення ситуації на сході України, або нова агресія - однозначно спричинять нові жорсткі санкції з боку Євросоюзу. Водночас, Німеччина, граючи одну з «головних скрипок» у переговорному процесі, все більше приділятиме уваги новій архітектурі європейської колективної безпеки.

Про позицію Франції студентам розповів професор Паризького інституту політичних досліджень Sciences Po Флоран Парментьє. Він також відзначив, що у Парижі однозначно вказують, що альтернативи мінським домовленостям не існує. При цьому вчений визнав, що «з Путіним важко знайти політичне рішення» по Донбасу. Позиція Франції залишається також незмінною і по Криму: анексія півострова Росією є грубим порушенням міжнародного права, належність окупованої території є на 100% українською.

Окремо, Флоран Парментьє відзначив, що попри суттєві втрати Франції через санкції ЄС та контрсанкції з боку РФ, особливо у сільськогосподарській галузі та частково в промисловості, зміни позиції Парижа не варто чекати, у т.ч. і через консолідовану спільну політику Євросоюзу. Вчений також додав, що у Франції чудово розуміють, що наміри Москви силоміць «федералізувати» Україну матимуть фатальні наслідки для країни. Тому зміни до конституції, на яких наполягають учасники «Нормандського формату» перш за все стосуються децентралізації і аж ніяк не федералізації. На його думку, Париж продовжить симетричну стратегію: реакцією на ескалацію на сході України буде посилення санкцій, і не лише з боку Франції, ЄС, а й з боку решти міжнародної спільноти.

Україні ж вчений порадив поліпшити процес реформ та трансформувати державні інститути. Флоран Парментьє також обережно висловився щодо майбутнього Росії. «Революція в Росії? Навряд чи. Правління режиму Путіна до 2026 року? Цілком можливе», - зазначив він, додавши, що при цьому невідомо, що станеться до того часу з російською економікою. За його словами, сьогодні Росії бракує глобальних інвестицій, фактично для неї закриті іноземні ринки, залишається самоізоляція.

ХТО ПЛАТИТИМЕ ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДОНБАСУ

Подальше обговорення відбувалося у форматі запитання-відповідь. Студентів цікавило, чому впав режим Януковича, як вплинула агресія Путіна на Україну, що таке автономія для Донбасу тощо. Переважну кількість запитань було адресовано Михайлу Ремізову. Складалося враження, що аудиторія зовсім не розуміє, навіщо у ХХІ столітті Росії потрібна була війна в Європі. Загальний настрій визначив останнє запитання студента, який, усвідомивши протиріччя у виступі, наївно запитав Ремізова, якщо Росія не зацікавлена у подальшому конфлікті на Донбасі, то це ж повністю протирічить її імперським інтересам. На що, горе-лектор лише повторив кремлівську мантру, що євроінтеграція не потрібна Україні, на неї чекає деіндустріалізація, а військові бази НАТО в Одесі чи Харкові - це буде найрадикальніший випад проти Росії за всіх часів та народів.

Крапку у дискусії поставив модератор дискусії, колишній посол Франції в Росії Клод Бланшмезон (2000-2003 рр). Він відповів російському представнику, хто зрештою платитиме за відновлення Донбасу. Дипломатично оминувши роль агресора, кавалер ордена Дружби Російської Федерації, прямо заявив, що платити будуть Міжнародний Валютний Фонд, одним з акціонерів якого є Росія. «Так саме МВФ випише чек. А МВФ - це клуб акціонерів, членами якого є усі країни, у тому числі Європейський Союз і Російська Федерація. За Донбас заплатять друзі України. А друзі, це увесь світ, ЄС, США, Китай, Франція і зрештою Росія», - сказав Клод Бланшмезон. Україні ж, на його думку, важливо успішно провести реформи та ефективну децентралізацію зауважив він, і звернувшись до Ремізова, додав: «До речі у мінських домовленостях жодного слова про федералізацію немає».

Вже після конференції, модератор дискусії запитав у присутніх на конференції журналістів та дипломатів, чи не шоковані вони дискурсом російського опонента. На що один із журналістів лише пошкодував, що не встиг запитати у месьє Ремізова, що саме він курив сьогодні.

Роман Сущенко, Париж.
Оригінал статті 23.02.2016
 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-