Рефат Чубаров: Повернення Криму залежить від мобілізації українського суспільства (19.10.2015)

Статті Романа Сущенка 07.11.2016 06:00 315

Які публікації Романа Сущенка могли роздратувати Кремль? Укрінформ дає ретроспективу статей нашого журналіста, незаконно кинутого за грати в Лефортово

Ми впевнені, що саме журналістська діяльність Романа Сущенка у Франції, країні, позиція якої зовсім не байдужа Кремлю, його гострі судження, його спілкування з французькими й загалом європейськими політиками й політологами, друзями України, його застереження у розмовах із ними: не вірити Путіну - і роздратували Кремль. Роздратували настільки, що там не зупинилися перед вчиненням зухвалої провокації й сміховинними (як для нас, колег Романа по Укрінформу) звинуваченнями у шпигунстві.

Тож, ми вирішили нагадати читачам і колегам з інших видань, про що і як писав Роман Сущенко останнім часом. Публікуємо черговий матеріал з ретроспективи журналістських дописів Сущенка на сайті Укрінформу.

Читайте, оцінюйте самі: 

Повернення Криму залежить від мобілізації українського суспільства

Днями на 197-й сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО ухвалила рішення щодо продовження моніторингу ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна). Резолюція допоможе й надалі тримати «кримське питання» на порядку денному не лише цієї спеціалізованої установи, а й загалом в ООН. Член офіційної делегації України в ЮНЕСКО, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров в інтерв'ю Укрінформу розповів про свою місію у штаб-квартирі цієї установи ООН, про важливі зустрічі у Парижі, про блокаду та сьогоднішню ситуацію в Криму, а також про те, яким чином Сирія пов'язана з українським півостровом.

МІСІЯ В ЮНЕСКО

- Рефате Абдурахмановичу, у чому полягала ваша місія у ЮНЕСКО?

- 14 жовтня разом із колегами ми презентували проект резолюції на засіданні Виконавчої ради ЮНЕСКО. На жаль, відповідно до існуючих норм та у зв'язку з міжнародною ситуацією, ми повинні кожний термін (щороку) підтверджувати статус Автономної Республіки Крим в Україні. Тому презентація резолюції для нас була дуже важливою. Ми підтвердили, що Крим є Україною і звернулися до Генерального директора ЮНЕСКО Ірини Бокової з проханням повною мірою реалізувати механізми щодо моніторингу ситуації на кримському півострові, у тому числі з правами людини. Маємо результат: 18 країн з Україною включно підтримали нашу позицію. Чотири, як і попереднього разу, зокрема Росія, виступили проти.

- Що це дає Україні?

- На новий термін ми виходимо з твердою позицією ЮНЕСКО, що у Російської Федерації при вирішенні багатьох питань не буде можливості напряму впливати та змінювати формулювання міжнародного документу, який стосується компетенції ЮНЕСКО, на відміну від тих, які було закріплено у середу в Парижі.

- Як ви загалом оцінюєте ефективність та потенціал ЮНЕСКО щодо захисту прав людини та сфер, за які відповідає ця установа, у контексті російської анексії Криму?

- Загальновідомо, що ця організація є інтегрованою в ООН і, попри ухвалену 27 березня 2014 року резолюцію Ради Безпеки, коли 100 країн виступили проти анексії Криму, ЮНЕСКО намагаються використати росіяни та їхні симпатики. Вони прагнуть розвіяти консолідоване розуміння того, що Крим є і залишатиметься частиною України. Росіяни мають вплив у багатьох сферах, і ЮНЕСКО для них є одним із найважливіших майданчиків для маніпуляцій після ООН. Я не ставлю під жоден сумнів авторитет ЮНЕСКО, він величезний. Водночас, усі ті слабкості, які притаманні всім міжнародним організаціям, зокрема, ООН, тією чи іншою мірою притаманні і її спеціалізованим установам.

- Що ви маєте на увазі?

- Існуюча система внесків є можливістю впливати на вразливі аспекти діяльності всіх цих організацій. Можливість поєднання різних сторін співпраці між впливовими державами, з іншими державами в багатьох сферах, зокрема, військовій або комерційній, переноситься на ту сферу діяльності, якою опікується ЮНЕСКО. Тому багато членів Виконавчої ради цієї організації є обережними щодо визначення своєї позиції, у тому числі, з кримського питання в ООН. У цьому контексті, заклики російської делегації щодо теми дискусій, мовляв, питання Криму не лежить у компетенції й сфері діяльності ЮНЕСКО, використовуються певними державами у власних інтересах. Хоча я не бачу жодних питань, пов'язаних у рамках ЮНЕСКО з анексованим півостровом, за які ми могли б бути спокійними в умовах окупації Криму. Росія втілює брутальну політику витіснення кримських татар, а сподіватися на те, що за їх відсутності Росія піклуватиметься про пам'ятники кримськотатарської культури та історії - це, м'яко, кажучи наївно. На мій погляд, ЮНЕСКО у розгляді таких питань, як анексія Криму, і далі відчуватиме складнощі, особливо якщо Рада Безпеки, Генеральна Асамблея ООН, Рада Європи, Європейський парламент на знайдуть ефективних способів вирішення цієї проблеми.

Рефат Чубаров

ДИПЛОМАТИЧНИЙ ТА ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ ДІАЛОГ

- Які ще зустрічі у вас відбулися в Парижі?

- Відбулися важливі зустрічі з головами представництв іноземних країн при ЮНЕСКО. Зокрема, з представниками Туреччини, Швейцарії та Євросоюзу в ЮНЕСКО. Ми домовилися про максимально консолідовану спільну позицію. Крім того, відбувся ряд зустрічей на Ке д'Орсе (МЗС Франції) та у Сенаті.

- Як ви оцінюєте їхні результати?

- Цікавою та важливою була зустріч із керівництвом департаменту з питань Континентальної Європи МЗС Франції. Зустріч була насиченою і ключовою, з точки зору розкриття нашого розуміння процесів, які впливають як на зовнішню політику Франції з її європейськими партнерами щодо України, так і на політику щодо виконання мінських домовленостей і можливий розвиток ситуації. Особисто я є прихильником мінських домовленостей. Торік домовленості зіграли свою роль у припиненні кровопролиття і відведенні загрози вторгнення в Україну. Але сьогодні Мінськ-2 ставить Україну перед великими ризиками.

- Що ви маєте на увазі?

- Я голосував за зміни до Конституції як народний депутат України, але не зможу проголосувати за проведення виборів на окремих територіях Донецької та Луганської областей до того, як Росія не гарантуватиме виведення незаконних військових формувань, закриття кордонів зі свого боку на контрольовані бойовиками території. Йдеться про 400 км кордонів. Не можу уявити послідовність, як можна проводити вибори за таких обставин. Французька сторона говорила про таку послідовність. Дипломати вислухали з розумінням нашу позицію. Одразу після нашої зустрічі керманичі департаменту пішли на нараду за участю представника Франції у мінській групі П'єра Мореля. Наші думки були озвучені там також.

- Про що говорили з сенаторами?

- Ми зустрічалися з представниками комісії Сенату Франції. Розмова викликала глибокі розмірковування. Мені здалося, що намагання у короткий термін відшукати ефективне розв'язання, як кажуть західні дипломати, «української кризи», але насправді - війни між РФ і Україною, надихає наших співрозмовників використовувати навіяні окупантом речі. Зокрема, я почув, нібито більшість населення в Криму підтримала референдум за приєднання до Росії. Довелося нагадувати хронологію анексії та поспіху організації так званого референдуму за приєднання півострова до РФ. Один із сенаторів, здається з Ельзасу, був надзвичайно здивований справжніми фактами.

Насправді, ми надзвичайно вдячні МЗС Франції за їхню позицію по видавництву Larousse (видавництво випустило атлас, у якому Крим «приєднало» до РФ, тому французька дипломатія виступила з жорсткою позицію  щодо територіальної цілісності України) та загалом французькій владі й парламентаріям за їхнє рішення по «Містралям». Водночас, ми відверто говорили про маніпулювання з боку росіян контекстом заяв західних лідерів. Згадаймо про те, як перекручувалися останні заяви Меркель та Олланда.

- Рефате Абдурахмановичу, звідки міжнародні організації сьогодні можуть отримати інформацію про ситуацію у Криму?

- Сьогодні є два джерела. Перше, це офіційна влада Росії та її відверта пропаганда. І друге - це мешканці Криму, кримські татари, які збирають інформацію і надають її усім міжнародним організаціям. Дуже важливою є інформація, яку збирає Кримська польова місія, до якої входять як українські, так і російські правозахисники. Але їм заборонено в'їзд до Криму. Достовірну інформацію мають і у місії помічника генсека ООН з прав людини Івана Шимановича. За півтора року офіційний дозвіл від окупаційної влади в'їхати на територію півострова мали лише дві організації.

- Що це за організації?

- Це делегація Ради Європи на чолі з комісаром з питань прав людини Нілсом Мужнієксом, яка торік два-три дні перебувала у Криму. Її доповідь дуже роздратувала Москву. Друга організація, яка цього року відвідала півострів за спеціальною домовленістю з українською владою та Путіним - це неофіційна делегація Туреччини. До її складу увійшли досвідчені дипломати, експерти, правозахисники. Вони оприлюднили свій звіт у червні. Жорстка реакція Москви не забарилась. Відтак жодних міжнародних місій на півострові немає. Але присутність міжнародної місії у Криму на період окупації була би конче потрібною. Це деякою мірою захищало б людей, стримувало безмежну дискримінацію по відношенню до кримчан. Ми скрізь говоримо про це. Водночас, поки таку можливість нівелює сама Росія, оскільки пов'язує перебування місії з визнанням Криму російським. У такий спосіб проявилася слабкість системи міжнародних організацій і особливо там, де представлена Росія. З одного боку країна - постійний член РБ ООН, а з іншого - агресор, який блокує всі рішення міжнародної організації і не дозволяє з'ясувати, що насправді відбувається на півострові. І для кримськотатарського народу - це трагедія. Ми не можемо себе захистити.

- Як сьогодні складається ситуація в Криму?

- Репресивний апарат працює. Десятки людей притягнуті до, так би мовити, карної відповідальності, сотні - до адміністративної за начебто порушення закону, їх примусили платити великі штрафи. Спецслужби фіксують усіх кримських татар. Вламуються до їхніх осель. Повернулися радянські часи у найгірших традиціях, повернувся страх, з'явилися люди, які пишуть доноси, анонімки. З літа у нас почали зникати молоді люди: одних насильно і відкрито забирали, інших знаходили закатованими й убитими. Усі мечеті в Криму обладнані засобами технічного контролю. Інформація записується на комп'ютери, до яких не мають доступу священнослужителі. Раз на тиждень представники спецслужб знімають цю інформацію, аналізують ретельно кожну особу. Для ФСБ сумлінне дотримання усіх канонів ісламської релігії - це додатковий критерій для підозри. Якщо людина глибоко віруюча, значить він екстреміст, смертник, людина яка становить загрозу. Для ФСБ кращий мусульманин - це той, який удень іде на намаз, а увечері п'є горілку. А чим більше людина дотримується релігійних канонів, тим вона більш підозріла. У християнських храмах цього немає, але на великих службах як у мусульманських, так і православних культових закладах постійно присутні ФСБ-шники. Вони все контролюють.

- Скільки сьогодні кримськотатарських в'язнів перебуває у Криму?

- Сьогодні в Криму у катівнях ФСБ сидить семеро кримських татар. Мій заступник Ахтем Чийгоз був кинутий за грати ще 29 січня 2014 року за відмову йти на пряму змову з окупантами. Пізніше «закрили» Алі Асанова, Мустафу Дегерменджи. Крім того, арештовано четверо кримських татар, які є представниками однієї з релігійних течій, яку окупанти вважають екстремістською. Ці четверо людей були арештовані у селах, розташованих біля Севастополя. Їх оголошено представниками терористичних ісламських організацій.

- Як ви оцінюєте ефективність перших тижнів блокади Криму?

- У ситуації, що склалася, ми вимушено шукаємо шляхи, щоби впливати на окупантів. Блокада є одним із інструментів, який має принести результати. Ми мали намір увести блокаду ще торік. Але існував великий ризик, що російські війська спробують пробити коридор до Придністров'я, або через Маріуполь до Криму. Цього року ми відчули іншу загрозу - те, що кримська тематика витісняється на периферію. Щоб мобілізувати суспільство, ми вирішили 20 вересня розпочати блокаду.

Це не є блокада у класичному розумінні. Дороги залишаються відкритими, люди перетинають адміністративний кордон, автотранспорт пересувається без перешкод. Це блокада постачання товарів. Свого часу Україна створила вільну економічну зону «Крим», коли товари без мита постачалися на півострів. Українські компанії отримували великі прибутки з цього, але, разом з тим, більша частина товарів перекидалася на материкову частину РФ без акцизів. Ці товари змінювали маркування на півострові та йшли до Росії. Крим став своєрідним контрабандним хабом. З одного боку, я і сотні таких же, як я, їздили по світові й вимагали невизнання Криму російським, вимагали уведення санкцій проти Росії, а, в той же час, Україна робила навпаки. Тепер це припинилося. Завдяки блокаді ми повернули кримське питання у політичний дискурс.

- Які наступні кроки, чи варто чекати на енергетичну блокаду?

Блокада енергетична можлива, її дуже побоюються у Криму, оскільки тих генеруючих можливостей, які присутні на півострові, не вистачить для підтримання життєдіяльності. Якщо не припинити енергопостачання, окупанти зміцнюватимуться у військовому відношенні. Якщо ж це зробити, там одразу настане колапс. З іншого боку, якщо ми припиняємо електропостачання, Росія завдасть удар у відповідь. Вона має важелі у сфері енергозабезпечення і може припинити електропостачання на північ України. Віялові відключення стануть реальністю. Крім того, може постати питання сировини для українських АЕС, яку ми отримуємо з Росії. Тут багато запитань, на які я поки що не знаю відповідей. Перше, що потрібно, - щоб ВРУ скасувала закон про вільну економічну зону у Криму.

СИРІЯ І КРИМ

- Чи пов'язуєте ви військове вторгнення Росії в Сирії з анексією Криму?

- Я не можу знайти відповідь, яке завдання є головним, коли Володимир Путін активізував участь Росії у війні в Сирії. Для нього є важливим відчуття власної небезпеки. Він - у ситуації, коли визнання помилки (анексії Криму та війни з Україною) є неможливим, але й є чітке розуміння стану, в якому він опинився. Тому через ескалацію у Сирії Путін намагається витягти свої каштани з багаття. Думаю, що цими каштанами є Крим. Він намагається створити нові кризові ситуації на міжнародній арені й примусити Захід йти на поступки Росії. Але поступки - за рахунок України. Думаю, що Путін з кримського питання не відступиться. Якщо після Сирії нічого не відбудеться, він шукатиме інші шляхи розв'язання. Він розуміє, що цивілізований Захід не віддасть йому під повний контроль всю Україну, і тому думає, де він може залишиться, щоб нові виклики його оминули, - і це є Крим.

Після блокади, на тлі сирійської проблеми, Крим став звучати голосніше. Ми почали говорити про блокаду у Вашингтоні, Парижі та Анкарі. На жаль, сирійська криза змушуватиме лідерів багатьох країн знайти рішення у короткий термін. Існує ризик, що такі рішення не будуть прийняті на користь України. Водночас, ті люди, які зібралися на адміністративному кордоні з Кримом, налаштовані рішуче. Є певна втома - як в Україні, так і на Заході. Тут все очевидно. Багато залежить від України.

Україна не може очолити консолідований Захід, але вона може створити ситуацію, щоб Захід був більш рішучим. Для цього потрібно облаштувати своє життя всередині і визначитися з реформами. Це й боротьба з корупцією, і реформа правосуддя, переведення взагалі державної діяльності на інший режим, але це питання довіри.

- Які ваші подальші кроки у цьому контексті?

- Ми співпрацюватимемо з нашими партнерами й надалі. Зокрема, із західними країнами, з Туреччиною, Азербайджаном. Ми багато робимо, щоби Крим знали і не забували. Ось днями у Берліні планується "круглий стіл" із неурядовою організацією - фондом Конрада Аденауера. Ми говоритимемо про кримськотатарський пазл у політиці Путіна: чому він для нього важливий, і чому він маніпулюватиме кримськотатарською проблематикою. Згодом, у Європейському інституту в Цюріху ми говоритимемо про зусилля для захисту прав людини в Криму. Захід володіє інформацією щодо стану прав людини на півострові, але у нього відсутні дані економічного становища та соціальних процесів. Чим більше на Заході знатимуть про ці проблеми, тим швидше Крим повернеться до України.

Роман Сущенко. Париж.

ukrinform.ua

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-