Подорожі: Албанія. Практичні поради
Що подивитися в Албанії, ви вже знаєте, але що ви знаєте про саму Албанію? Кореспондент Укрінформу поділиться власним досвідом, спостереженнями і набутими знаннями.
Почнемо з історії
Історія Албанії нараховує кілька століть. У період античності територія сучасної Албанії була населена іллірійськими племенами і входила до складу Римської імперії. Потім територія увійшла до складу Візантії. У XIII столітті було утворено королівство Албанія. З XV століття — частина Османської імперії. І в 1912 році отримала незалежність. На культуру Албанії вплинули греки, турки, італійці та серби. Найбільше це відбилося на архітектурі та мові. Так, наприклад, у лексиконі албанців часто можна почути слова з турецької, але насправді до кожного з цих слів існує еквівалент у рідній мові.
У часи комунізму, протягом правління Ходжі, який побоювався вторгнення з боку всіх своїх сусідів, в Албанії було побудовано понад 700 тисяч бетонних бункерів, по одному на 4 жителя країни. Щільність бункерів — 24 штуки на квадратний кілометр. Малі бункери розташовувалися групами по 3 і більше штук, в місцях найбільш ймовірного наступу противника. Зараз бункери є пам'яткою країни, їх можна зустріти скрізь, у деяких відкрили кафе або ресторани, в інших – хостели та міні готелі.
Ходжа був найбільш жорстоким правителем за всю історію Албанії. У часи його уряду так само жорстко переслідувалася релігія. У 1967 році Албанія була проголошена «першою у світі атеїстичною державою». Релігійний світогляд і особливо проведення релігійних обрядів прирівнювалося до державних злочинів і каралося аж до страти. Ходжа спалив майже всі церкви і храми на території країни. Вціліли лише одиниці. Усі церкви, мечеті і храми, які ви можете побачити сьогодні – новобудови.
Після уряду диктатора на тлі запанувала анархія, позачергові вибори 1997 року виграла посткомуністична Соціалістична партія, правонаступниця Албанської партії праці. Лише в 2005 році вона знову поступилася більшості місць у парламенті Демократичної партії. У 2009 році Албанія подала заявку на вступ до ЄС.
І закріпимо радами
В Албанію українцям віза не потрібна. А албанцям до речі не потрібна віза в європейські країни взагалі.
Албанська архітектура місцями чимось нагадує бразильську, індійську чи турецьку, а в старих містах – грецьку або італійську. Вас може здивувати величезна кількість недобудованих будинків по всій Албанії, більшість з яких стали покинутими.
В Албанії не виробляються солодощі або шоколад. Усе привозять з Туреччини, Італії, Косово, Словаччини та Сербії. Навіть у ресторанах знайти традиційний десерт складно, вибір мізерний. Зате тут смачні фрукти. Найпоширеніший – фіга. Цікаво, що яблука в Албанії є одними з найдорожчих фруктів, оскільки їх тут зростає не багато.
Найпопулярніший традиційний перекус в албанців – burek і dhallе. Бурек – солона сирна слойка, а даллє – розведений водою йогурт. Це дуже ситно і смачно! Начинка у бурека буває різною, друга за популярністю – м'ясна.
Місцева горілка – Раки, або Ракі, Ракія. Дуже міцна штука. Вона популярна у всіх балканських країнах, а місцем походження вважається Туреччина. Але в албанців свої хитрощі її приготування. У деяких закладах можна знайти більше 25 видів ракі. А найкращим пивом вважається «Корча».
Читайте також: Як і на чому можна заощадити під час поїздки
Албанія – гірська країна. Тому, якщо вам за картою здалося, що ви з легкістю об'їдете її за пару днів, ви дуже помиляєтеся. Гори тут просторі і широкі, хребти тягнуться уздовж всієї країни. Дорога з пункту А в пункт Б може зайняти півдня, оскільки ви будете або об'їжджати гори, або в прямому сенсі їздити по горах. Будьте до цього готові і правильно розраховуйте свій час, думайте про нічліг заздалегідь.
Транспортна система – головний біль. Тут ходять тільки автобуси або маршрутки. І то не скрізь і не завжди. Наприклад, зі столиці Тирани ви можете дістатися до будь-якого міста. Але не з кожного міста ви зможете знайти автобус навіть в сусіднє селище або місто. Якщо найпопулярніші міста, такі як Вльора, Шкодер, Саранда, Гірокастра, транспорт ходить кожні 40 хвилин або годину, то в інші міста, в кращому випадку, двічі на день – рано вранці або в обід. І потрібно враховувати те, що назад ви можете і не встигнути повернуться, тому що вам потрібен час, щоб оглянути всі визначні пам'ятки, а деякі красиві місця знаходяться в передмістях, відповідно - часу потрібно багато. Дорога створює не мало проблем і забирає багато часу. Кращий варіант подорожі по Аланії – машиною. Тоді проблем не виникне. Оренда машин тут одна з найдешевших в Європі. Від 10 євро за добу, але бензин – навпаки, один з найдорожчих – 1,5 євро за літр.
З автостопом тут - 50/50. Головне попереджайте спочатку, що у вас немає грошей, щоб заплатити. Албанці не впустять можливості заробити на вас. З цим ви зіткнетеся і в автобусах, і в таксі. Дівчатам-автостоперам завжди потрібно бути на сторозі, у випадку яких-небудь «пропозицій» не панікувати, достатньо серйозним і дуже рішучим тоном відмовити. Албанці і такої можливості намагаються не випускати...
Албанці народ чесний і гостинний. У більшості випадків вам захочуть допомогти, а не обдурити. Але не всі водії настільки чесні, пару сотень лек можете і «переплатити». Краще дивіться скільки заплатили попередні пасажири, і скільки здачі їм дали. До речі в кожному автобусі або маршрутці є контролер. Проїхати зайцем неможливо. Вони пам'ятають усіх, і навіть хто з яким багажем зайшов.
В Албанії ви зустрінете не багатьох, хто говорить англійською. Тому більше покладайтеся на себе або карту (мене постійно рятував офлайновий додаток MAPS.ME, - авт.). Водіїв, які розмовляють іноземною мовою, – 5%. Ще непоганою спробою буде заговорити італійською.
1 гривня – 4,57 албанських лек. Ціни в Албанії приблизно такі ж, як і в Україні. Тому можна спокійно орієнтуватися на наш ринок.
Найвигідніший мобільний оператор – «Водафон». Ним користується майже кожен албанець. Також в Албанії працює 4G. Але купити картку в Албанії обійдеться дорожче, ніж в Україні. Тому варто подумати про це заздалегідь. Щодо інших операторів – не рекомендується. Деякі з них взагалі не мають ніяких тарифів у цій країні і дзвінки обійдуться більше, ніж 100 гривень за хвилину з кожного. А з деяких інших операторів ще й не завжди можна зателефонувати на місцевий номер. Перевірено на особистому досвіді.
Більшість пам'яток в Албанії – безкоштовні, що дуже і дуже тішить.
«Фаліміндері» - означає «Дякую». «Ту дуа», «Ту ду шерой» - «Я тебе люблю», «Я тебе кохаю» відповідно. Але якщо ви почули фразу «Ту чіпша ропт» - знайте, перехожі лаяться.
Для досліджень гірських регіонів краще всього вибирати квітень або травень. Після - річки осідають, а водоспади висихають.
У всіх бюветах, які вам трапляться на шляху, знаходиться чиста і хороша питна вода. Тому на воді можна економити.
У столиці Тирані варто побувати, як і у всіх столицях світу, напевно. Зовсім не схожа на Київ, для українців точно буде в новинку. Муралів у нас в Києві набагато більше, хоча і в Тирані їх теж можна не мало зустріти.
І наостанок: після відвідин Албанії, ви точно будете щасливі, що народилися в Україні! До речі всі албанці прагнуть покинути свою країну, вони не задоволені рівнем життя тут. Тому більшість працює в Італії, Косово, Греції та Сербії.
