Кіберсфера стає п'ятим простором ведення бойових дій. Військовим конфліктам передуватимуть конфлікти у кіберпросторі - агресивна пропаганда, хакерські атаки
- Так, однозначно. Офіційно вже визнано, що кіберсфера стає п'ятим простором ведення бойових дій, і тому сильні держави планують свою оборону не тільки в повітряному, морському, наземному чи космічному просторах, але і в кіберпросторі. Про це свідчать дії окремих держав: створюються спеціальні кіберкомандування, формуються окремі підрозділи, які опікуються безпекою саме суверенітету держав у кіберпросторі. А в майбутньому, і зараз це вже спостерігається, військовим конфліктам передуватимуть конфлікти у кіберпросторі. Йдеться про агресивну пропаганду і хакерські атаки на критичну інфраструктуру держави, елементи системи військового управління тощо. Тут варто назвати енергетику, газ, системи управління підприємствами, банківську й фінансову сфери і таке інше.
- Що ми зараз можемо зробити для того, щоб зміцнити кібербезпеку України, включно з можливостями стратегічного партнерства з іншими країнами, наприклад державами-членами НАТО?
- Тут треба вказати на кілька напрямів діяльності нашої держави. По-перше, є позитивні зміни на політичному та законодавчому рівнях - врешті було прийнято стратегію кібербезпеки України на рівні держави (березень 2016 року - ред.), і вже зараз формується система забезпечення кібербезпеки України. Тобто виділено відповідні елементи постійної готовності - підрозділи МВС, СБУ, Міністерства оборони, Нацбанку, указом Президента України зовсім недавно створено координаційний центр з кібербезпеки при Раді Нацбезпеки й оборони України. Таким чином, є відповідний політичний та адміністративний поштовх для формування системи забезпечення кібербезпеки країни. Наступний напрям дії - безпосередня взаємодія нашої держави з країнами-партнерами, тобто визначення загальних цілей, цінностей, однакового розуміння викликів та ризиків у сфері кібербезпеки і координації дій, щоб захистити наш кіберпростір і зробити його безпечним для кіберпростору інших держав. Потрібно, щоб між нами було взаєморозуміння і довіра.
- Іншими словами, це свого роду розпізнавання "свій-чужий"...
- Можна і так сказати. І третій важливий елемент - це робота з населенням. Люди повинні розуміти виклики, які на сьогодні існують у кіберпросторі. Вони повинні усвідомлювати, що це реальні ризики, які можуть порушувати звичайне життя кожного громадянина. І враховуючи те, що Україна займає високе місце у рейтингу людського капіталу, то це завдання може бути виконано у досить короткі строки. І, звичайно, йдеться про технічну підготовку відповідних підрозділів, тобто розвиток своєї індустріальної бази та бази інформаційних технологій, критичного програмування, розробку власних засобів захисту і насичення відповідних армійських і спеціальних підрозділів відповідною технікою і досвідом роботи у кіберпросторі.
КАДРИ Є, ПРОБЛЕМА З ФІНАНСУВАННЯМ
- А на якому етапі ми перебуваємо у питанні розвитку так званої кіберграмотності, коли можна сказати, що загалом ми можемо себе захистити від загроз у віртуальній сфері?
- Україна зараз вже має багатий досвід підготовки фахівців у сфері захисту інформації, тобто спеціалісти у нас хороші. Однак, проблемою є те, що на державній службі такий фахівець довго не затримується, тому що в приватному секторі такі фахівці мають вищу зарплатню. Це - проблема, але є досвід, що за рахунок державно-приватного партнерства ці проблеми можна вирішувати. Зараз треба вирішувати питання - на яких умовах з приватного сектора можуть залучатися фахівці до виконання завдань державного характеру, тому що потенціал фахівців у нас є.
У нас є досвід, і є певні досягнення стосовно розробки власних систем безпеки, і Україна досить достойно виглядає в цьому питанні. Проте, потрібна взаємодія із зовнішніми партнерами, оскільки основна індустріальна база програмного й апаратного забезпечення, наприклад мікропроцесорна техніка і таке інше, перебуває за кордоном. І тому взаємодія з крупними корпораціями і з партнерами з західних країн - є дуже важливою для досягнення відповідного рівня безпеки.