«Сонячний» літак Solar Impulse 2: неможливе є можливим
Навколосвітня подорож і багатоденні безпосадочні перельоти Solar Impulse 2 через океани доводять, що сонячна енергія може успішно застосовуватися не лише у виробництві електрики, але й, навіть, у сфері авіації. Це – колосальний технологічний прорив. Бо йдеться про принципове нове у багатьох сферах – матеріали, акумулятори, сонячні батареї, точніше, елементи до них тощо. Так, Solar Impulse 2 – не назвеш перспективним видом повітряного транспорту, але, по-перше, це нам очевидно лише зараз і невідомо, як буде, уже через років 10-20, а по-друге, проект уже зараз є символом того, що відновлювана енергетика дозволяє домогтися неможливого.
Шлях 40 тисяч кілометрів тривалістю 447 годин
Подорож літака Solar Impulse 2 (офіційна назва прототипу HB-SIA) навколо земної кулі розпочалася о 7:30 за місцевим часом 9 березня 2015 року в Абу-Дабі. Маршрут літального апарату розбили на 12 етапів з посадками в пунктах, назви більшості з яких нічого не скажуть людині-не фанату географії -Маскат, Ахмадабад, Варанас, Мандалай, Чунцін, Нанкін, на Гаваях, у Фініксі і Нью-Йорку… Два найдовші етапи (з Японії на Гаваї і з Америки (Нью-Йорк) в Європу (Севілья) зайняли близько 120 годин безперервного польоту. Повітряним судном керував Андре Боршберг.
Шлях Еміратів до Японії літак подолав за відносно нетривалий час і без особливих проблем. Вони почалися під час наступного перельоту до Гаваїв: через перегрів, сонячні батареї повітряного судна серйозно постраждали. Відтак літак зробив вимушену зупинку для ремонту. Але це було не єдиною причиною затримки: близько 8-ми місяців Solar Impulse 2 простояв в ангарі аеропорту Kalaeloa на гавайському острові Оаху, очікуючи, коли… тривалість дня у північній півкулі буде достатньою, щоби можна було забезпечити зарядку акумуляторів, а відтак, - проводити багатоденні безпосадочні рейси на сонячних батареях.
21 квітня 2016 року відремонтований Solar Impulse 2 вилетів із Гавайських островів до Фенікса (Арізона, США). На цьому етапі літаком уже керував швейцарський пілот Бертран Пікар, який змінив Андре Боршберга.
На 11 етапі відбувся переліт з Арізони до Оклахоми, а вже звідти до Нью-Йорка.
21 червня 2016 року літак продовжив подорож перельотом через Атлантичний океан до іспанського міста Севілья, а це – 5 734 км (!). Звідти, 11 липня, Бертран Пікар відправився у 50-ти годинну подорож до Каїра (Єгипет).
24 липня Solar Impulse 2 вилетів з Каїра і здійснив завершальний етап своєї навколосвітньої подорожі, досягнувши пункту старту - Абу-Дабі.
Двигун слабший від «Ланосу», крила - довші, ніж в аеробуса
Перші повідомлення про одіссею Solar Impulse 2, здалися настільки фантастичними, що машина видавалася в уяві ледве не над легенькою «моделлю», яка керується по радіо. Але це все не так. Це реально одномісний літак (кабіна розміром з салон невеликого автомобіля) загальною вагою більше двох тон - 2300 кг. Розмах крил Solar Impulse 2 — 72 метра, трохи більше, ніж розмах крил Airbus A380, найбільшого пасажирського літака у світі.
Кисневе обладнання салону літака забезпечує політ на висоті 12.000 метрів. Проте реально Solar Impulse 2 здатний піднятися «лише» на 8500 метрів. Щодо потужності його електродвигунів, то за сукупністю вони становлять 70 к. с. Енергію літак отримує винятково від сонця - через 17 тисяч фотоелементів, розміщених на поверхні фюзеляжу. Удень вони «крутять» двигуни і пропелери апарату напряму, а також заряджають батареї, які літак використовує вночі.
Над проектом Solar Impulse 2 працювали підприємець Андре Боршберг і лікар-психіатр Бертран Пікар (обидва при цьому льотчики-аматори). Вартість проекту - близько $150 мільйонів, а його спонсорами виступили близько 80 різних компаній, від Google і хімічної компанії Solvay до швейцарських годинників Omega.
Мирослав Ліскович, Київ
