Після Євро-2012 це ще одна спортивна подія світового масштабу на території України. «Укрінформ» аналізує, що означає таке рішення УЄФА, чому обрали саме Київ, скільки на цьому заробить столиця і чи можливо буде потрапити на матч пересічному українцю. 

Політика, досвід Євро-2012, відсутність конкурентів

Отже, чому обрали Київ? Столиця України ідеально вписувалась у нову політику УЄФА – розширення географії фіналів клубних турнірів – Ліги чемпіонів, Ліги Європи, Суперкубка УЄФА. Україна ще не приймала такий важливий матч, хоча подібну можливість вже використали Ірландія, Румунія, Польща, Норвегія, навіть Грузія. Щоправда, вони приймали фінали ЛЄ та Суперкубок, натомість ми одразу отримали головну «страву» – фінал ЛЧ. Безумовно, на рішення УЄФА вплинули також успішний досвід Євро-2012, елітна арена в Києві та гарантії від української влади. Насамперед, це були гарантії безпеки, зважаючи на події на Донбасі та бурхливе політичне життя столиці.

Якщо говорити про кулуарні домовленості, то про фінал ЛЧ-2018 у Києві журналісти говорили між собою ще рік тому. Казали, що питання вирішувалось на найвищому рівні ледь не у 2014-у Президентом України Петром Порошенка, віце-президентом УЄФА Григорієм Суркісом і Мішелем Платіні, тоді ще керівником УЄФА.

Політично це рішення також цілком відповідає сьогоднішнім реаліям – Європа підтримує Україну та її прагнення до євроінтеграції. До того ж, наша країна у плані організації не якийсь кіт у мішку: окрім Євро-2012 ми проводили молодіжне Євро-2009, наші клуби - постійні учасники групових турнірів та плей-офф еврокубків.

Ще один фактор, який зіграв на нашу користь, це відсутність конкурентів. Ви щось про них чули? От і я не чув. Напівофіційно говорили про бажання Мадрида, де мають відкрити новий стадіон «Атлетико». Втім, ніякого лобіювання та рекламної кампанії іспанці не проводили. Швидше за все, усі, хто хотів прийняти фінал ЛЧ-2018, знали про сильну заявку Києва ще рік тому, а отже не втручались у тендер.

Фінал у Києві як прелюдія до чемпіонату світу у Росії

Зрозуміло, що така подія в країні - це престиж. У травні 2018 року Київ стане на два-три дні столицею світового спорту. Зауважимо, що за останні 25 років фінали Ліги чемпіонів приймали лише європейські топ-держави. Винятком стали Афіни, Стамбул і Москва, які вважаються світовими центрами туризму та мають п’ятизіркові футбольні арени. Тож Київ отримав чудовий шанс закріпити імідж привабливого міста для іноземних гостей після, сподіваємось, успішного Євробачення-2017. 

До речі, усі пам’ятають, що фінал ЛЧ-2018 відбуватиметься за кілька тижнів до початку футбольного чемпіонату світу в Росії? А це ще одна нагода для України нагадати світу про себе на тлі майбутнього путінського Мундіалю. Такий собі розгін для західних журналістів та вболівальників, можливість побачити Київ і згодом порівняти його з російськими містами ЧС-2018. Зрозуміло, що ці порівняння мають бути на нашу користь.

А гроші? Київ заробить менше, ніж Мадрид, але все ж таки…

Окрім державного престижу та позитивного іміджу столиці, багатьох цікавить й фінансова вигода. Зі слів президента Андрія Павелказрозуміло, що на проведення матчу ніяких додаткових коштів з державного бюджету брати не потрібно. Незначні гроші на презентаційні заходи та благоустрій витратять місто, федерація, стадіон. Решту витрат бере на себе УЄФА, який за власний кошт виготовлятиме рекламу, вестиме білетну програму, організовуватиме телетрансляцію, оплачуватиме проживання численних офіційних гостей фіналу.

Як свідчить досвід останніх фіналів ЛЧ, до міста в середньому з’їжджаються до 100 тисяч вболівальників. Не всі вони йдуть на стадіон, половина фанатів залишається дивитися трансляцію у фан-зонах та барах, де вони, звісно, суттєво витрачаються. Окрім вболівальників до Києва приїде кілька тисяч журналістів (права мають майже 150 світових телекомпаній), а це також прибуток для столичних готельєрів та рестораторів.

Загалом, прибуток міста від фіналу ЛЧ коливається в межах 100 млн євро. Але, то за цінами Мілана, Лондона, Мюнхена. Ми навряд чи зможемо стільки заробити, втім прибуток у розмірі 50 млн євро є цілком реальним.

Українці будуть зайвими на фіналі?

Наостанок про те, чи не стануть українці чужими на цьому святі футболу? Я вже на кажу про те, що «Динамо» та «Шахтар» мають мізерні шанси дійти до фіналу. Це і так зрозуміло. Питання у тому, який відсоток квитків потрапить до вільного продажу та чи будуть вони нам по кишені? Судячи з білетної програми УЄФА, понад 80% квитків підуть вболівальникам клубів-фіналістів та учасникам програми «Друзі УЄФА» (спонсори, партнери, офіційні делегації).

Решту виставлятимуть в міжнародному інтернет-продажі, і лише незначна кількість потрапить до відносно вільного продажу. Скажімо, через певні організації чи посередників. 

Отже, шансів купити білет у пересічного українця буде дуже мало. До того ж, коштуватимуть квитки недешево – найнижча категорія від 2,5 тисяч гривень. Усім, хто не захоче займатися полюванням за перепустками на матч, радимо стати учасником футбольної мегаподії в економ-режимі. Просто прийти до фан-зони, поспілкуватися з іноземними вболівальниками, випити з ними пива та витратити відкладену тисячу гривень на сувеніри та враження.

Святослав Василик, Київ