Кусючі ціни в Ріо не всіх злякали
Як вдихнути в Олімпіади свіжий струмінь повітря, додати їм потужнішої енергетики, більшої популярності? Міжнародний олімпійський комітет шукає для цього різні можливості. Одна із них – розширення географії проведення Олімпійських ігор. Досі вони найчастіше проводилися у Європі – дев’ятнадцять разів (рекордсменом тут є Великобританія, де відбулося чотири Олімпіади). П’ять Ігор приймав Азійський континент. Стільки ж – Північна Америка (чотири з них – США). Дві Олімпіади проходили в Австралії. Одна – у Центральній Америці (Мексика).
І от новий напрям – Південна Америка. Цілком природно, що першою з південноамериканських країн виставила свою кандидатуру Бразилія, найбільша – і за населенням, і за територією, і за економічним потенціалом – держава цієї частини планети. Не можна сказати, що перемога її представникові, місту Ріо-де-Жанейро, далася легко. На прийняття XXXI літніх Олімпійських ігор сподівалися кілька інших великих міст світу, зокрема, Мадрид, Токіо і Чикаго. Саме ця четвірка була допущена до вирішальних турів голосування. Цікаво, що в першому з них Ріо зайняло друге місце, поступившись столиці Іспанії. Зате в другому бразильський магаполіс вирвався вперед, а в третьому закріпив свою перемогу, більш ніж вдвічі випередивши свого головного конкурента – Мадрид.
Голосування за кандидатури олімпійський міст – це, так би мовити, таємниці «мадридського двора». Але, думається, багато з тих, хто підтримав кандидатуру Ріо-де-Жанейро, можливо, згодом пошкодували щодо свого вибору. Адже поступово почало з’ясовуватися, що Бразилія провалює підготовку до Ігор-2016. МОК навіть на початку 2014 року почав консультації щодо того, аби перенести XXXI Олімпіаду в іншу країну, скажімо, у перевірену в ділі Великобританію. Віце-президент МОК Джон Коутс, зокрема, заявив, що підготовка до Ігор в Ріо – найгірша з тих, які доводилось йому бачити. Але зрештою варіант «Б» вирішили не застосовувати. Якоюсь мірою МОК заспокоїло те, що Бразилія загалом непогано справилася з проведенням чемпіонату світу з футболу 2014 року.
Всі ці хвилювання, тривоги, емоції – тепер вже історія. Олімпіада в Ріо-де-Жанейро, не дивлячись ні на що, відбулася. У її змаганнях взяло участь понад десять тисяч найкращих спортсменів планети. Ігри в Ріо висвітлювали понад двадцять тисяч журналістів, які працювали практично в цілодобовому режимі.
Та особливо хотілося б виділити наймасовішу аудиторію Олімпіади. Йдеться про тих, хто щоденно заповнює її арени змагань і захоплено, гучно й віддано вболіває за атлетів з рідних для них країн. Це була найбільша тривога організаторів Ігор – чи не відлякає ситуація в Бразилії іноземних туристів, чи заповняться тамтешні стадіони, готелі, кафе і ресторани, місця відпочинку і розваг, чи, зрештою, окупляться немалі витрати на підготовку та проведення Олімпіади.
Тривога була небезпідставною. Бразилія – світ неблизький. Дорога до її берегів коштує недешево. Скажімо, переліт з європейських країн до Ріо й у зворотному напрямку обходиться кожному туристу в півтори – дві тисячі американських доларів. Що вже казати про більш віддалені куточки планети… Готелі в Ріо теж недешеві. А в дні Олімпіади ціни в них підскочили не менш, ніж у півтора раза. Особливо у готелях, близьких до місць олімпійських змагань – Маракани, Копакабани, Барри, Деодоро. Можна було поселитися у менш дорогих хостелах, але там – мінімум зручностей і гуртожиткові розселення – по чотири і навіть дванадцять чоловік в одну кімнату.
Тисячі мешканців Ріо у сподіваннях дещо заробити на Олімпіаді запропонували для гостей міста свої скромні помешкання, переважно одну-дві кімнати із щоденним сніданком. Дехто цими пропозиціями скористався, у тому числі й кілька моїх знайомих. Але тут їм довелося враховувати дві обставини. По-перше, вибирати ті з помешкань, які розташовані відносно недалеко від стадіонів або хоча б транспортних олімпійських маршрутів. А, по-друге, намагатися поселитися у відносно безпечних районах велетенського міста, принаймні подалі від його фавел, де й самі бразильці почуваються не дуже впевнено. Нагадаємо: фавели – це переважно околиці Ріо-де-Жанейро, де панує безробіття, бідність і їхнє рідне дитя – злочинність. Відвідувати їх учасникам Олімпіади та її гостям не рекомендувалося.
Що ж, готелі й хостели можуть служити своєрідним барометром того, скільки гостей прийняла столиця XXXI Ігор у ці дні. Ті, які по-сусідськи з уже згаданими чотирма кластерами Олімпіади, стовідсотково заповнені. Але є ще значна частина готелів, а особливо хостелів на близьких і віддалених околицях міста, та й навіть у його центральній частині, де можна було відшукати вільні місця і окремі номери. Ще менш заселені туристами були приватні помешкання. Звідси можна зробити висновок, що на Олімпійські ігри приїхало менше гостей, ніж сподівалися їхні організатори. Остаточна цифра невідома, але, як вважають організатори, йдеться про триста – чотириста тисяч чоловік.
З якої країни найбільше гостей? Безсумнівно, із Сполучених Штатів. І це добре видно по тому, хто і скільки квитків придбав на ті чи інші змагання. На всі змагання Олімпіади було продано 7,5 мільйона квитків. З іноземців найбільше з них купили американці. За ними з помітним відставанням ідуть французи. Трійку «призерів» замикають німці. Далі йдуть японці, австралійці, канадці, іспанці, португальці. Словом, представники більш заможних у сучасному світі країн. Щодо України, то продажем квитків до Ріо в нас не займався жоден туроператор.
Тут слід зауважити, що вартість квитків, як і дороги до Ріо та його готелі, – теж доволі висока. Були, звичайно, і відносно дешеві квитки, як, приміром, на попередні матчі турніру з хокею на траві (17 доларів США). Ну, не «прижився» в Бразилії хокей. Навіть трав’яний. А от квиток на матч попереднього футбольного турніру Олімпіади коштував 60 доларів. Що вже казати про фінальну гру: мінімальна ціна квитка на неї – 360 доларів. Ще більш захмарні ціни на церемонії відкриття та закриття Ігор: ті, хто придбав на них квитки, заплатили за кожен не менше як по тисячі американських доларів.
* * *
І все ж справжніх прихильників і цінителів спорту не лякають ні відстані, ні дороговизна, ні можливі небезпеки. Кожен з них прийняв однозначне для себе рішення – їхати! І кожен заздалегідь підготувався до цієї неблизької дороги. І от нині мрії цієї велетенської, строкатої, багатоголосої армії вболівальників збулися. Вони почували себе не простими туристами, не лише вболівальниками, а й повноправними учасниками цього найбільшого на планеті спортивного свята, яким є Олімпіада.
Тільки у перші хвилини, прийшовши на стадіон чи в зал, де відбуваються змагання, важко визначити, хто і з якої країни тут присутній. Дуже швидко все прояснюється. І виявляється, що домінують тут вболівальники Бразилії. І це природно, бо ж на їхній землі відбуваються перші у Південній Америці Ігри. І це не лише представники восьмимільйонного Ріо, а й близьких і далеких міст і штатів Бразилії. Ну, а як вміють уболівати бразильці – загальновідомо. Нам, українським журналістам, було приємно відзначити, що бразильці підтримували українських олімпійців (якщо вони, звичайно, не змагалися з бразильськими).
На трибунах виділяються американці. І не лише своєю кількістю, а й експресивністю (але не агресивністю), уболівальницькою безпосередністю, а головне – зірково-смугастими прапорцями: їх має ледь не кожен з них. Традиційно на трибунах багато німців – вони теж, незважаючи на таку національну рису, як стриманість, здатні виявляти бурю емоцій, коли виступає їхній атлет. Причому зовсім не обов’язково, щоб він перемагав. Німецькі уболівальники з непідробною щирістю підтримують кожного свого земляка-спортсмена.
Багато на Іграх японських туристів. Вони, як правило, тримаються гурту не тільки на трибунах, а й на міських вулицях і площах. Традиційно стримані і ввічливі, вони під час виступів своїх атлетів теж дають волю емоціям, підкріплюючи їх гордим розмахуванням прапорів із знаком Сонця, котре, як відомо, «сходить» у їхній країні. Зауважимо: на цій Олімпіаді японці не просто гості, а й уважні спостерігачі за тим, як вона організована і проводиться. адже через чотири роки саме їхня столиця Токіо прийме наступні тридцять другі Ігри.
Неможливо переповісти прояви тих уболівальницьких пристрастей, національних почуттів і звичайних людських емоцій, які доводилося щоденно спостерігати на Іграх чергової літньої Олімпіади. Головне, що вона зібрала під свої стяги з п’ятьма кільцями спортсменів, журналістів, любителів спорту з усіх куточків планети. Олімпіада проривом у Південну Америку ще більш розширила свою географію. «Неохопленим» нею залишився тільки один континент – Африка. З різних, переважно фінансових причин. Але успішне проведення чемпіонату світу з футболу 2010 року у Південно-Африканській Республіці свідчить, що й черга Африки вже не за горами.
Михайло Сорока (Укрінформ), Ріо-де-Жанейро
реклама