Від Франції-1960 до Франції-2016: Чемпіони світу стали чемпіонами Європи
Фінальний турнір ХI чемпіонату Європи з футболу у 2000 році вперше приймали відразу дві країни - Бельгія та Голландія. Першість виграла збірна Франції, яка перемогла у фіналі італійців за правилом "золотого" гола. "Триколірні" стали першою командою, яка виграла першість Європи в ранзі чемпіона світу.
До символічної збірної Євро-2000 увійшли представники чотирьох країн.
Воротар: Франческо Тольдо (Італія; 12.02.1971) - довгий час він був у збірній другим голкіпером після Джанлуїджі Буффона і вкрай рідко з'являвся у воротах "Скуадри адзурри". Кіпер "Фіорентини" дочекався свого часу, коли перший номер італійців травмував руку перед Євро-2000. На континентальній першості Франческо з лишком виправдав довіру Діно Дзоффа. Особливо запам'яталася його гра в матчі з голландцями у півфіналі, в якому він відбив три пенальті. У сезоні 1999/2000 Тольдо допоміг "Фіорентині" гідно виступити в Лізі чемпіонів УЄФА, а в 2001-му перейшов в "Інтернаціонале", з яким згодом виграв п'ять скудетто. У 2010 році - у своєму дев'ятому і останньому сезоні в Мілані - він завоював з "нерадзуррі" Кубок європейських чемпіонів, після чого завершив кар'єру.
Захисники: Лоран Блан (Франція; 19.11.1965) - нинішній наставник національної збірної Франції втретє поспіль потрапив до символічної збірної чемпіонату Європи. Після тріумфу в Бельгії і Голландії захисник завершив кар'єру в збірній. Всього у складі "триколірних" він провів 97 матчів. Клубну кар'єру Блан почав в "Монпельє" на позиції півзахисника. Потім він встиг пограти в дев'яти різних командах, в тому числі в іменитих "Барселоні", "Інтернаціонале" і "Манчестер Юнайтед". Чемпіон світу та Європи зарекомендував себе надійним центральним захисником і завоював безліч трофеїв;
Фабіо Каннаваро (Італія; 13.09.1973) - якщо у фіналі Євро-2000 його команді для перемоги над французами не вистачило лише кількох секунд, то у фіналі ЧС-2006 капітан "Скуадри адзурри" допоміг італійцям повернути "триколірним" боржок. У Бельгії і Голландії Фабіо не пропустив жодного матчу, але кращий момент в його кар'єрі настав шість років по тому. Разом з перемогою на мундіалі захисник удостоївся двох цінних нагород: "Золотого м'яча" і призу ФІФА кращому гравцю світу за підсумками року. У 1999-му уродженець Неаполя виграв з "Пармою" Кубок УЄФА, а потім захищав кольори італійських грандів: "Інтера" і "Ювентуса". У 2006 році Каннаваро став гравцем мадридського "Реала", з яким виграв два чемпіонати Іспанії, після чого повернувся в "Юве". Останнім клубом захисника, який провів рекордні 136 матчів за збірну Італії, став "Аль-Ахлі" з Дубая;
Паоло Мальдіні (Італія; 26.06.1968) - син колишнього футболіста "Скуадри адзурри" Чезаре Мальдіні відзначався у фінальних стадіях усіх чемпіонатів для збірних - від ЧЄ-1988 до ЧС-2002. Найближче до "золота" захисник підбирався на Євро-2000 і на мундіалі 1994 року в США, коли італійці у фіналі поступилися по пенальті бразильцям. На його рахунку також п'ять перемог в Лізі чемпіонів УЄФА і сім - в серії А;
Ліліан Тюрам (Франція; 01.01.1972) - за 14 років у збірній Франції уродженець Гваделупи провів за неї 142 матчі, встановивши національний рекорд. У складі "триколірних" Тюрам брав участь в семи великих міжнародних турнірах, двічі завоювавши "золото" - на домашньому чемпіонаті світу-1998 і на Євро-2000 в Бельгії і Голландії. Тоді однією з головних складових перемоги французів стала впевнена гра правого захисника і його найнебезпечніші підключення в атаку. У 2005 році разом з Зіданом Тюрам повернувся в збірну, щоб посилити її напередодні світової першості. У фіналі ЧС-2006 "триколірні" програли по пенальті Італії, де тривалий час виступав Тюрам. Він провів по п'ять років в "Пармі" і "Ювентусі", а завершив яскраву кар'єру в 2008 році в "Барселоні".
Півзахисники: Патрік Вієйра (Франція; 23.06.1976) - п'ятий француз, який подолав позначку в 100 матчів за збірну. На переможному чемпіонаті світу-1998 він значився серед резервістів, але на Євро-2000 грав в команді одну з ключових ролей. Хавбек виходив на поле у всіх матчах, додаючи команді ефективності як в атаці, так і в обороні. Саме після його кинжального проходу у чвертьфінальному матчі з іспанцями Юрій Джоркаєфф відправив переможний м'яч у сітку воріт Сантьяго Канісареса. Свою кар'єру Патрік завершив влітку 2011 року;
Зінедін Зідан (Франція; 23.06.1972) - один з кращих футболістів свого покоління пережив зоряний час в пам'ятному фіналі ЧС-1998 у Франції, коли два його точні удари головою принесли господарям першості золоті медалі. Не дивно, що того ж року Зізу був нагороджений призами кращому футболісту Європи й світу. Через два роки французи на чолі з Зіданом перемогли на першості континенту, а їхній лідер, за загальним визнанням, виглядав навіть яскравіше, ніж два роки тому. Зізу вирішив долю півфінального поєдинку з португальцями, холоднокровно реалізувавши пенальті в додатковий час. На ЧС-2006 в Німеччині мало хто вірив в команду Раймона Доменека, але Зідан учергове перевершив самого себе і подарував країні медалі. Правда, цього разу срібні - у фіналі лідер французів був вилучений з поля, а його команда поступилася в серії пенальті італійцям. Після цього матчу плеймейкер алжирського походження завершив свою блискучу кар'єру, отримавши за підсумками 2006 року "Золотий м'яч";
Луїш Фігу (Португалія; 04.11.1972) - його послужний список налічує рекордні для збірної Португалії 127 матчів, перший з яких він провів у 1991-му, а останній - в 2006 році. За цей час півзахисник, який славився відточеною технікою та ювелірними подачами з флангу, забив за національну команду 32 м'ячі. На Євро-2000 він проявив себе у всій красі і допоміг команді дістатися до півфіналу, зігравши настільки яскраво, що шість місяців по тому був удостоєний "Золотого м'яча". Завершив кар'єру гравця в 2009 році;
Едгар Давідс (Голландія; 13.03.1973) - спочатку кар'єра футболіста в національній команді відверто не йшла. Уже перебуваючи зі збірною на Євро-1996 в Англії, був відправлений додому після публічного конфлікту з рульовим "помаранчевих" Гусом Хіддінком. Зате в подальшому чіпкий "опорник" сповна віддав збірній всі борги, ставши одним з кращих в складі голландців на ЧС-1998 і Євро-2000, на яких вони доходили до півфіналу. Безстрашний, рішучий, динамічний - все це про нього. На Євро-2004 разом зі збірною Голландії дістався до півфіналу і через рік завершив міжнародну кар'єру.
Нападаючі: Патрік Клюйверт (Голландія; 01.07.1976) - із 40 голами є найрезультативнішим футболістом в історії збірної Голландії. І це при тому, що кар'єру в національній команді він завершив досить рано - в 28 років. Проте, уродженець Амстердама встиг взяти участь в трьох чемпіонатах Європи, з яких стоїть окремо домашній Євро-2000. Колишній нападаючий "Мілана" поділив перше місце в суперечці бомбардирів із Саво Мілошевичем і запам'ятався хет-триком у чвертьфінальному поєдинку з Югославією. Однак у найважливішому матчі турніру - проти італійців в 1/2 фіналу - лідер збірної Голландії дав осічку, не реалізувавши в основний час 11-метровий;
Франческо Тотті (Італія; 27.09.1976) - його відносини зі збірною були далеко не безхмарними. Довгий час кумир Риму вважався головною надією "Скуадри адзурри", за яку провів 58 матчів, забивши дев'ять м'ячів, проте футбольна Італія чекала від нього набагато більшого. І хоча йому вдалося виграти зі збірною мундіаль-2006, інші великі форуми за участю Тотті - ЧС-2002 і ЧЄ-2004 - і нападаючий, і його команда відверто провалили. Приємним винятком для шанувальників Капітано став Євро-2000, на якому їх улюбленець був справжнім лідером атак "Скуадри адзурри" і допоміг їй завоювати "срібло". Забив він небагато - всього два м'ячі - зате чудово діяв у підіграванні й утворив грізний тандем в атаці з форвардом Філіппо Індзагі. У фінальному матчі з французами Тотті приніс безліч неприємностей ешелонованій обороні "триколірних" і удостоївся звання кращого гравця.
*******************
Французька збірна Роже Лемерра виглядала навіть більш переконливо, ніж команда Еме Жаке, яка відсвяткувала тріумф на домашньому чемпіонаті світу 1998 року. Нападаючі Тьєррі Анрі і Давид Трезеге встигли зміцніти й повели національну команду за собою.
Обидва форварди внесли істотний внесок у перемогу "триколірних", але їхнім лідером був Зідан. Півзахисник "Ювентуса" у чвертьфінальному поєдинку з іспанцями відзначився прямим ударом зі штрафного, а у півфіналі на 117-й хвилині забив з пенальті "золотий" м'яч у ворота збірної Португалії.
Навіть великі гравці у порівнянні з Зіданом виглядали дещо блідо. У додатковий час чвертьфінальної зустрічі з французами лідер "Реала" Рауль промахнувся з пенальті, поставивши хрест на надіях збірної Іспанії. До цього іспанці з величезними труднощами вийшли з групи С - поступаючись югославам з результатом 2:3, вони зуміли забити два м'ячі під завісу поєдинку. Характер на груповому етапі продемонстрували і португальці, які, поступаючись по ходу зустрічі два м'ячі, здолали збірну Англії з рахунком 3:2. У підсумку збірна Португалії вийшла з групи, а англійці і німці залишилися за бортом плей-офф.
Бельгійці також склали зброю на стадії групового етапу, а голландці вийшли у чвертьфінал, де в пух і прах розбили збірну Югославії - 6:1. Щоправда, в матчі 1/2 фіналу з італійцями дружина Франка Райкаарда зазнала невдачі. "Скуадра адзурра" залишилася вдесятьох на 34-й хвилині, проте "помаранчеві" не тільки не змогли відкрити рахунок, але і двічі промахнулися з пенальті. У підсумку основний і додатковий час завершився нульовою нічиєю, а в серії 11-метрових голландці промазали ще тричі, подарувавши італійцям першу путівку у фінал чемпіонату Європи з 1968 року.
У другому таймі вирішального поєдинку "Скуадра адзурра" вийшла вперед завдяки голу Марко Дельвеккіо. Здавалося, французи приречені, але в самому кінці основного часу Сільвен Вільтор вразив ближній кут воріт Франческо Тольдо. Вся лава запасних збірної Італії на чолі з Діно Дзоффом була відправлена в нокдаун, а на 13-й хвилині додаткового часу Трезеге завдав чудовий удар, який послав італійців у нокаут.
За матеріалами uefa.com
