Москва: Звірячий оскал матрьошки
Хокей взагалі й першість світу з хокею зокрема для нинішньої Росії штука - дуже важлива. Це одна з основ національної гордості й, на жаль, національного чванства. Нарівні з Перемогою і Освоєнням космосу. Точніше - з Міфом про Перемогу і Міфом про Освоєння космосу, які схожі на реальні подіі, що за ними стоїть, приблизно так само, як кам'яна скіфська баба схожа на справжню жінку.
В ОЧІКУВАННІ ПЕРЕВАГИ
Хокей вдало доповнив їх і склав разом з ними тріаду імперської величі й непереможності. І зв'язок тут набагато тісніший, ніж могло б здатися спочатку. Головний клубний турнір, відкритий кубок Росії, точніше, створеної нею Континентальної хокейної ліги (КХЛ) називається - Кубок Гагаріна. Саме так. Не якогось великого спортсмена, хокеїста, а першого в світі космонавта. Показуючи тим самим якісь космічні претензії російського хокею. І проходить чемпіонат світу в травні, коли вся країна, обплутана георгіївськими стрічками, то готується до Дня Перемоги, то святкує його, то відходить від нього. Але тільки для того, щоб тут же почати готуватися до Дня Росії (12 червня) і Дня початку Великої Вітчизняної війни (22 червня).
При цьому послухайте, як описує всенародне очікування Чемпіонату світу культовий ще з радянських часів тижневик «Футбол-Хокей»: «Відлуння минулого міцно вкоренилося у свідомості російських громадян, так що на час великих хокейних змагань вся країна об'єднується в дружнє патріотичне братство і чекає від збірної Росії доказів переваги Радянського Союзу над рештою світу».
«Переваги когось над рештою світу ...». Здається, ми це вже десь чули. Причому, схоже, це говорили саме ті, Перемогу над ким ми святкуємо 9 Травня. Так що зв'язок з Міфом про Перемогу зафіксували. А що далі? А далі, як і обіцяно, Космос. Точніше космічна дурість, що сприймається, як буденність: «Ось і талісман турніру - Лайка - мимохідь нагадує нашим гостям, яке жива істота в 1957 році першою в світі опинилася на космічній орбіті і хто його туди запустив». Ні, ну ви зв'язок ловите? Там були безпородні дворняжки Білка і Стрілка, тут сибірська лайка (і Лайка). Але вид-то один - псини. Тому потрібно пишатися. І весь світ мокрим носом у цю гордість тикати.
ЗЛІСТЬ І УСМІШКА - 75 НА 25
І ось я влився в натовп уболівальників. Симпатичні люди різного віку з палаючими від передчуття великого хокею очима. Ось тільки... прапори дратують - ті, на яких на тлі російського триколора зображений грізний рик ведмідя. Ну, бог з ним. Фани і не такі малюнки собі дозволяють. Але ось підходжу до Фан-містечка, до Будинку хокею Росії. І... без перебільшення застигаю від подиву. Якщо «космічна Лайка» талісман турніру, той - вболівальницький символ (як Чебурашка у олімпійської збірної Росії). І хто ж у ролі цього символа? Матрьошка. Ну, нормально, справа звична. Тільки матрьошка зі звірячим оскалом. І з вибитим зубом. І написом «За Родіну!» На її матрьошкиних грудях. Заходжу всередину Будинку. Тут матрьошки ще трьох видів. Дві такі ж злющі. І одна з посмішкою. Разом 75 на 25%. Очевидно, так організатори та оформлювачі турніру представляють пропорцію росіян, готових дивитися на решту світу зі злістю і з посмішкою.
Дивно. Але уболівальників ці фігури не дивують. Прикольно... Вони підходять, фотографуються. А я все намагаюся пригадати, що ж мені нагадують ці рикаючі ведмеді, ці оскалені матрьошки.
І згадую. Малюнки, карикатури часів «холодної війни». Тільки тоді так Радянську Росію і радянських людей, росіян малювали ідеологічні противники. А наша пропаганда переконувала, що ми хороші, добрі. Не ведмідь-людоїд з червоними очима, а олімпійський Мішка. І добра матрьошка, а не зла, з загостреними зубами (згадав, точніше, друзі підказали - таких матрьошок зараз зображують на постерах Музеїв окупації в Східній Європі).
А тепер російська пропаганда сама популяризує карикатурне самовикривальне зображення. Яке цікаве пожвавлення, ребрендинг і експлуатація старих стереотипів! Що стоїть за цим? Перш за все, декларативне прагнення «переграти» холодну війну. І одночасно з цим невпевненість у своїх силах. Тому що, коли хтось упевнений у собі, він не робить страшні пики, щоб налякати опонента.
МУДРА НЕУЧАСТЬ
І ось урочисте відкриття Чемпіонату. Компактна, але яскрава і симпатична постановочна церемонія. А далі - черга урочистих слів. Виступає президент Міжнародної федерації хокею Рене Фазель. Оголошена присутність міністра спорту Росії Віталія Мутка і мера Москви Сергія Собяніна. І нарешті, прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв оголошує Чемпіонат світу з хокею 2016 року відкритим.
Треба сказати, що у відсутності патрона Дмитро Анатолійович не спить на ходу, як у нього це буває. А навпаки - виглядає бадьорим, навіть веселим. Але все-таки цікаве питання. А чому сам Володимир Володимирович не вшанував відкриття своєю увагою? Він же ніби як дуже любить хокей. Сам почав грати. Губернаторами призначає своїх хокейних спаринг-партнерів. Напевно, і сюди міг би приїхати?
Ні, не міг би! Тому що в умовах автократичного суспільства, що спирається на зомбоящик, ризик надто невиправданий. Адже досі Росія ще жодного разу не вигравала першості, що проходила у неї вдома. А раптом і тут на старті - програш чехам! А раптом турнір взагалі не вдасться! Так, загалом, і вийшло. В усякому разі, з першим матчем - досить болюча поразка від чехів - 0:3!
А мудрий президент Путін тим часом у цей день поїхав до Сочі, де була запланована зустріч з прем'єр-міністром Японії Сіндзо Абе. І в зображенні російських медіа ця розмова ні про що на вищому рівні стала черговою великою і безумовною перемогою в нескінченному літописі під назвою «Путін знову всіх переграв...». Як повідомили, з посиланням на інформацію якогось агентства, злий, як матрьошка, Обама телефонував Абе і буквально забороняв йому їхати до Путіна. Але той наплював і вирвався на свободу. Що, зрозуміло, показує велич сьогоднішньої Росії й найвищий авторитет її президента. Ну, і безуспішність чергових дрібних зловтішаннь «Обамки», якому залишилося зовсім трохи президентства. На відміну від ВВП, який тут нічим, окрім старіння організму, не обмежений.
Так, а якщо збірна Росії, що провалила старт, раптом набере хід і заграє, що в турнірах за кубковою системою буває досить часто, то Володимир Володимирович, звичайно, підтягнеться. І буде, фігурально кажучи, на коні: «Де Путін - там Перемога!». (І де Гагарін - теж. Картинка з натури. Спальний район Москви. На торці п'ятиповерхової будівлі - креативний стріт-арт. Зображення Гагаріна і підпис: «Юра, ми виправилися. І повернули Крим!». Ноу коммент).
НЕПРИСТОЙНИЙ ЕПІЛОГ
Говорити в репортажних текстах про своїх попутників в електричці - майже так само непристойно, як переказувати розмови з таксистами. Але якщо посипати голову попелом, вибачитися і окремо розповісти, як це непристойно - то можна.
Отже, північ. Але народу досить багато. Чоловік років 65-70. Жилавий, міцний, накачаний, він розклав на сидінні товар - георгіївські стрічки різної довжини, пілотки різного фасону. Деякі просто із зірочкою, деякі - з великою кількістю всіляких військових і псевдовійськових значків. На грудях у нього висить щось дивне - гільза від АКМ у вигляді кулона, підвішена знову ж таки на георгіївській стрічці. Сказати, що все це виглядає вульгарно, значить, нічого не сказати. Але ніхто не обурюється. Люди підходять, перебирають, приміряють, прицінюються.
Рушили. Раптом патріотичний коробейник жвавішає:
- Ой, наші ж сьогодні з чехами грали. Як закінчилося, хтось знає?
Сидить поруч з ним чоловік зі смартфоном в руках каже:
- Програли.
- З яким рахунком?
- Не знаю, з яким. Але точно програли.
Через якийсь час він знаходить в мережі рахунок і повідомляє - 3:0.
- От йолкі! Цей тренер у нас (Олег Знарок, - О.К.) Він же сам із Латвії. Це через нього нас знову так принизили перед Заходом (Знарок тренує збірну РФ два роки. Один раз взяв «золото», один - «срібло», О.К.).
Сказавши це, коробейник сумує. Але не довго.
- А хто там судив?
- Не знаю. Тут не написано. Зараз пошукаю.
- Напевно, американець. Або канадець. Я ж сам колишній спортсмен. Знаю, як ці судді можуть присадити. І не продихнеш!
Володар смартфона шукає, шукає прізвище судді, але ...
- Ні, не можу знайти. Не знаю, хто судив.
- Так, точно, американець. Або канадець! Вони нас всі не люблять. Інакше б ми так не програли...
І він повертається до свого патріотичного товару. Він знову спокійний і впевнений. Росіяни не можуть програти просто так, бо виявилися слабкішими. За кожною поразкою (вона ж приниження) - чиїсь підступи. А так-то ми краще за всіх.
Загалом, де Путін - там Перемога.
А ще... Спи спокійно, Юра, ми виправилися. Крим і Пальміра - наші! Ти ж, здається, про це мріяв? Або про Місяць? Але він теж наш. Рогозін обіцяв. Зуб давав. Ну, той, якого у матрьошки не вистачає. Або це він зуб давав, що космодром в 2015 здасть?..
Неважливо. Все одно ми - кращі.
P.S. Судді матчу Росія-Чехія: Даніель Піхачек (Німеччина) і Тобіас Верлі (Швейцарія). Згідно з підсумковим протоколом матчу обидві команди отримали по десять хвилин штрафу.
P.S.S. Ви думаєте, це когось у чомусь переконає? По-перше, «Німеччина». Та ще напередодні Дня Перемоги. Ну ви зрозуміли... А прізвище?! Піхачек! Так він чех, напевно. Ну й так далі ...
Олег Кудрін, Москва.
(Фото автора)
