Бути чи не бути Каховській ГЕС-2?
Укрінформ вже опублікував думку української екоспільноти, яка консолідовано виступає проти відновлення Каховської ГЕС. Тепер свої аргументи представили експерти, які вважають її відбудову необхідною.
Насамперед треба зауважити, що буквально завтра відбудовувати ГЕС ніхто не почне. Як мінімум для цього треба звільнити територію лівобережжя Херсонської та Запорізької областей, а потім провести науково обґрунтований аналіз та зрозуміти, що робити з цією територією. І підійти до цього необхідно максимально виважено, оскільки на одних шальках терезів – економічний зиск для країни (його, до речі, фахівці на сьогодні теж оцінюють по-різному), а на інших – екологія, історія, потенціал туризму та рекреаційної активності.
Урбаніст та співзасновник волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати» Віталій Селик пропонує згадати історію, чому в 1950 році вирішили будувати Каховську ГЕС. Малося на увазі підвищити продуктивність південноукраїнських степів, знизити ризики від посушливого клімату, при тому, що саме на півдні Херсонщини і Запоріжжі - найродючіші в Україні чорноземи.
Після Другої світової війни, коли через колгоспи, руїну та великі посухи в Україні був катастрофічний неврожай, комуністична влада, як завжди, постановила вирішити проблему глобально – через будівництво по тих часах гігантського Каховського водосховища на Дніпрі, системи каналів та Каховської ГЕС. У червні 2023 року все це було остаточно зруйновано ворогом. То чи відновлювати цей комплекс після нашої перемоги? Адже треба зважати й на те, що за 70 років, які минули після побудови Каховської греблі, принципово змінилися і технології зрошувального землеробства, і промислові технології, наприклад, на металургійних комбінатах півдня і сходу України?
БЕЗ ВІДНОВЛЕННЯ ГЕС НЕМОЖЛИВА МЕЛІОРАЦІЯ ТА СТАЛЬ ДЛЯ ОБОРОНИ
Політолог, економіст, керуючий партнер «Національної антикризової групи» Тарас Загородній наполягає на відбудові Каховської ГЕС. На його думку, без відновлення ГЕС неможливо забезпечувати меліорацію півдня України і функціонування промислового вузла Запоріжжя та Нікополя, де виробляється сталь, вкрай потрібна для оборонної промисловості. Цей промисловий вузол планувався в Радянському Союзі, виходячи з того, що дешевше побудувати греблю, потім робити меліорацію, що одночасно забезпечить і промислові підприємства, і міста, які знаходяться на Дніпрі.
«Тобто, в обмін на Великий Луг, про який так багато говорять історики та екологи, ми будемо вбивати промисловість, яка нам потрібна для виробництва зброї, зменшувати обороноздатність країни. І перетворимо територію на пустелю, звідки мільйону людей доведеться поїхати за кордон, тому що в них не буде роботи», – каже експерт.
Він нагадав, що за часів Великого Лугу на цій засушливій території жило дуже мало людей. З початком індустріалізації та урбанізації, коли з’явилася можливість забезпечити водою ці регіони, вони почалися активно заселятися. Зараз у багатьох населених пунктах регіону впав рівень води, питної в тому числі, яку використовують у домогосподарствах, бо впав рівень водосховища. Води не вистачає не те щоб полити город, а щоб пити – її туди завозять. Тож, потрібно будувати водопроводи до цих сіл, але це значно підвищить вартість води, і невідомо, чи зможе людина за таких умов ефективно вести домашнє господарство.
Як зауважив урбаніст Віталій Селик, щоб поливати землі на Херсонщині, потрібно акумулювати воду у водосховищі в сезон, коли є великий потік води – її зупиняють великою дамбою, інакше вона просто протікає повз. І, якщо Дніпро буде текти в своїй природній течії, ми не зможемо зібрати потрібну кількість для поливу. За його словами, існують версії, що можна не відновлювати водосховище, а наробити свердловин, протягнути трубопроводи. «Такі технології мають право на життя, але вони значно дорожчі, ніж ті технології, які використовувалися при частково самотічних каналах», – переконує пан Селик.
ЯКЩО ПОВЕРНУТИ ДНІПРО ДО ЧАСІВ ВЕЛИКОГО ЛУГУ, ТАМ ПЛАВАТИМУТЬ РИБАЛЬСЬКІ ЧОВНИКИ, А НЕ ВЕЛИКІ СУДНА
Економіст Тарас Загородній має скептичний погляд і на логістичний потенціал та відновлення наземних транспортних артерій після зникнення масштабної водної перепони, про який кажуть екологи.
«А звідки й куди ці транспортні артерії будуть іти? Припустимо, вирощується пшениця в Київській чи Черкаській області, перевантажується на річковий транспорт (тому що воднотранспортний – найдешевший), пускається в море і відправляється за кордон. Про які нові логістичні шляхи вони говорять? Автомобільні шляхи – це найдорожчий транспорт щодо будівництва і утримання. Треба робити, як мінімум, залізницю. Хто за це буде платити?», – зауважує він.
За словами експерта, якщо повернути Дніпро до стану періоду Великого Лугу, то питання, чи будуть там проходити великотоннажні судна, чи зможуть плавати лише човники з рибалками.
А урбаніст Селик наголошує на логістичних перевагах існування великого водосховища – за останні роки на ньому були збудовані великі перевалочні порти, елеватори від кількох великих аграрних компаній, і тепер, коли рівень води впав, ці елеватори опинилися на відстані ледь не в кілометр від берегової лінії. Тобто, якщо не відновлювати водосховище, доведеться перенести ці підприємства ближче до берегової лінії.
Ще один момент, на якому зупинився Тарас Загородній: якщо не відбудовувати Каховську ГЕС, залишиться питання, як буде забезпечуватися водою Крим, де були солончаки, поки не було побудовано Північнокримський канал. Оскільки до 1954-го року на Кримському півострові води катастрофічно бракувало, Україна вкладала власні бюджетні гроші, щоб побудувати Північнокримський канал і щоб Крим отримав можливість вирощувати сільгосппродукцію.
На переконання Загороднього, звісно, наразі не треба нічого будувати, поки там не закінчилися бойові дії, але після війни Каховську ГЕС обов’язково треба відбудовувати.
ГЕС – ЦЕ МАНЕВРОВА ПОТУЖНІСТЬ, ЯКА Є НАЙБІЛЬШ ЗАПИТУВАНОЮ. ЇЇ ВІДБУДОВА НЕОБХІДНА
Що стосується енергетичного потенціалу. Екологи спираються на те, що у Каховської ГЕС він був мінімальний, і після її зруйнування українці нічого не відчули. Тому, вони вважають, що відновлювати цього «монстра» заново, щоб виробляти 0,05% енергії в енергобалансі, економічно не вигідно. Як варіант, вони пропонують розвивати на її територіях відновлювальну енергетику, наприклад, сонячні електростанції.
Натомість у директора «Центру дослідження енергетики» Олександра Харченка протилежна думка і він переконаний у необхідності відбудови ГЕС.
Він пояснює, що існує три типи генерації: базова – це атомна електростанція в українському випадку. Вона генерує певну постійну потужність у мережу, наприклад, один ГВт потужності (1ГВт =1000 МВт). Але АЕС не може швидко знизити потужність до 100 МВт або 900 МВт. Технічно вона на це нездатна.
Другий тип потужності називається маневровий, бо генерація і споживання електроенергії мають співпадати. Це фізика процесу, якщо кількість згенерованої і спожитої електроенергії не співпадає, то в системі стається каскадна аварія. Відповідно, постійно є потреба збільшувати і зменшувати обсяг електроенергії, що генерується. Тож енергетики потребують потужностей, які можуть терміново збільшити або зменшити виробництво.
І є третій тип генерації – це сонячна і вітрова генерація, які взагалі не керуються нічим, крім погодних умов. Зайшло сонце – сонячна генерація випала з мережі, немає вітру – немає електрики, а люди все ще хочуть її споживати. Треба терміново знайти маневрову генерацію, яка перекриє цей дефіцит.
«Якщо екологи хочуть спробувати, як це виглядатиме в реальному житті, я можу тільки їм порадити відрізати свій будинок від загальної електричної мережі, поставити багато сонячних панелей і спробувати в такому режимі пожити. Якщо вони витримають місяць (навіть влітку), я буду вкрай здивований», – каже експерт.
За його словами, саме гідроелектростанція – це якраз маневрова потужність і вона є найбільш запитуваною і потрібною, бо споживачі не готові, коли сонце світить, використовувати електроприлади, а коли воно зайшло – виключати.
«Тому аргумент, що там можна побудувати сонячні чи будь-які інші потужності такого типу, не працює. В українській енергосистемі потреба маневрової генерації тільки збільшується, бо під час війни московські терористи руйнують у першу чергу саме маневрові потужності. Тому, з точки зору енергетики, жодного сумніву, що цю генерацію треба відновлювати не виникає», – впевнений директор «Центру дослідження енергетики» Олександр Харченко.
Зауважимо тут, що для розв'язання цієї проблеми, мабуть, існують й інші способи. Адже є в Європі і в світі чимало промислово розвинених країн, де взагалі відсутня гідроенергетика.
Є Й КОМПРОМІСНІ ЗАДУМИ
Ще одна проблема. Землі лівобережжя Херсонщини і Запоріжжя дуже заміновані. На їх розмінування можуть піти десятки років, а поки їх розміновують немає сенсу відновлювати систему поливу.
«У будь-якому разі, в той момент, коли Запоріжжя і Херсонщина будуть звільнені, треба зробити паузу. Не поспішати, проаналізувати все, насамперед – економіку. Так, комуністична влада не все прорахувала при плануванні Каховського водосховища – починаючи від того, що на неглибокій частині акваторії водосховища вода випаровувалася у величезних об’ємах, завершуючи тим, що дуже багато енергії витрачалося на перекачування води з річок, які впадали в Дніпро і опинилися нижче рівня водосховища.
Або ж не надто вдала ідея з вирощуванням бавовни на землях, які мало зволожувати Каховське водосховище. У Херсоні навіть спеціально для цього збудували бавовняно-паперовий комбінат. Перших кілька років української бавовни вистачало на його роботу, а потім сировину почали завозити з Киргизії чи Узбекистану. Довелося повернутися до традиційних культур сільського господарства, хоча добре запрацювали рисові поля. Але при цьому все одно витрачалось дуже багато енергії на полив, – розповідає Віталій Селик.
Наразі є плани протягом 2-х років за 1 мільярд євро відбудувати Каховську ГЕС у тому вигляді, як вона була раніше, тобто, за старим проєктом. Але, на думку експерта, це теж неправильно.
«Коли ми звільнимо землі Лівобережжя, маємо спільно з бізнесом та європейськими партнерами (бо це стосується не тільки України, а й ланцюжків харчування в усьому світі) оцінити, які потрібно залучити ресурси, щоб відновити економіку на тих землях. Потрібно буде повністю переосмислити цей регіон, прорахувати різні концепції, як його відновлювати, – каже пан Селик.
Зараз економісти обговорюють те, що водосховище потрібне, можливо, у меншому масштабі, ніж було. Або його можна побудувати в іншому місці, чи закрити деякі території земляною дамбою і не затоплювати такі великі площі. Тим паче, що там, де був затоплений Великий Луг, глибина водосховища була невелика і вода швидко випаровувалася.
Урбаніст не виключає, що можливо знайти й агрокультури, яким не треба так багато води для поливу і, відповідно, не треба для цього відновлювати Каховське водосховище. Або ж розвиток тих територій можна буде пов’язати з будівництвом рибних господарств. Тобто,ю до відбудови Каховського водосховища треба підходити раціонально, виважено і глибоко проаналізувавши ситуацію. «Коли території будуть звільнені, прорахувати всі ці речі і тоді вирішувати. Можливо, екологічні фактори переважать», – припустив пан Селик.
Для того щоб ситуація зберігала статус-кво, уряд впровадив мораторій і заборонив нецільове використання земель під Каховським водосховищем, які осушилися. Там поки що нічого не відбуватиметься: не будуть створюватися ні екологічні заповідники, ні парки, також ці землі не будуть роздаватися фермерам чи приватним підприємствам.
«Зараз все перебуває в точці очікування. Можна, звісно, багато і довго дискутувати варто чи не варто відбудовувати Каховське водосховище, але точно відповіді не буде, поки не буде звільнено лівобережжя Херсонщини, поки ми не побачимо, в якій ситуації знаходяться землі та канали зрошення. А далі має бути раціональний злагоджений підхід до вирішення проблем, до балансу між економічним зиском і екологією», – впевнений урбаніст та співзасновник волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати» Віталій Селик.
Любов Базів, Київ
Перше фото ілюстративне.
