Новому голові Верховного Суду Всеволоду Князєву 42 роки. До цього часу він очолював Велику Палату суду, яка розглядає найскладніші справи в державі. Тому не дивно, що його ім’я від самого початку було серед імовірних претендентів на посаду, коли у жовтні тодішня голова ВС Валентина Данішевська оголосила про свою відставку. Зрештою, під час пленуму 22 жовтня за нього віддали голоси більшість суддів. Протягом місяця Князєв входив у курс справ, доки 30 листопада у Данішевської не сплив термін повноважень, а першого грудня – приступив до обов’язків голови суду.
У цей же день ВС виступив з досить різкою заявою про тиск на суд у відповідь на пост у Фейсбук прессекретаря президента Сергія Никифорова. Як зізнається новий голова, текст заяви готувався за його участі.
У інтерв’ю Укрінформу Князєв розмірковує, чому у влади сформувалася специфічна культура спілкування з судами і відповідає на запитання, що треба з цим робити.
Голова ВС також розповів, про що говорив з президентом, яким бачить вирішення “квартирного питання” суддів ВС, чому призупинено розгляд справ стосовно оскарження санкційних списків і як ставиться до ліквідації ОАСК.
ПАТРІАРХАЛЬНІ ПАРАДИГМИ САМОУТВЕРДЖЕННЯ, НА ЖАЛЬ, ЩЕ ІСНУЮТЬ У ВІДНОСИНАХ У НАШОМУ СОЦІУМІ, НАВІТЬ У ПОЛІТИЦІ
- Всеволоде Сергійовичу, ви місяць вникали у справи і другий тиждень працюєте. Вже увійшли в новий темп роботи?
- Темп дійсно шалений, поступово вхожу в нього. Не просто. Це такий майже цілодобовий драйв. Але справляюся.
- А що для вас непросто?
- Величезний обсяг інформації. Якщо раніше був секретарем Великої Палати і відповідав лише за цю ділянку роботи, то сьогодні я відповідаю і за весь Верховний Суд, і за всю судову систему.
- Скільки часу займає робота?
- Зараз у мене з особистого життя – це шість годин поспати, більше дозволити собі нічого не можу. Вихідні намагаюся приділити дітям. Хоча останні суботи доводиться присвячувати роботі. Але неділю намагаюся все-таки провести із сім’єю. Та я йшов на це свідомо і впевнений, що впораюся.
- Я була на пленумі Верховного Суду, на якому вас обрали головою. Під час своєї промови ви сказали, що досвід вашої попередниці на посаді Валентини Данішевської буде вам у нагоді. В якій іпостасі вона допомагатиме?
- Я вдячний Валентині Данішевській за віддану роботу упродовж усіх цих років. Для неї зараз головне – відпочити. Але я сподіваюся на її поради, підтримку і допомогу перший час. Вона на це погодилася. Чи буде це офіційне оформлення, чи просто допомога час від часу, ми ще визначимо.
- Чи зустрічалися з президентом після обрання?
- Я мав коротку зустріч з президентом, протягом якої ми обговорили нагальні проблеми судової системи.
- Які саме?
- Нестача кадрів у судах, необхідність призначення нових суддів, низьке фінансування апаратів судів. Я також звернувся до президента з пропозицією видати укази про призначення суддів та привести до присяги вже призначених суддів.
- Ви маєте на увазі, привести до присяги 135 суддів, подання на призначення яких зробила Вища рада правосуддя?
- І тих, хто був призначений упродовж цього року. І тих, хто призначений із цього переліку з 135-ти суддів, щодо яких робила звернення Вища рада правосуддя. Присяга призначена на 14-те грудня (інтерв’ю відбулося 9 грудня - ред.).
- Тут є питання. З одного боку, ми знаємо, що в судах не вистачає двох тисяч суддів, а в деяких, кажуть, взагалі суддів немає. А з іншого боку, громадські організації закликали президента із переліку 135 суддів не призначати 91 суддю, котрі мають негативний висновок Громадської ради доброчесності. Тобто, раз ви просили за них президента, то вважаєте, що цих суддів все-таки потрібно призначити?
- Є спеціальні визначені законом процедури призначення цих суддів. Якщо у громадськості є претензії до певного кандидата, то після проходження оцінювання колегією із трьох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, подолати негативний висновок Громадської ради доброчесності може лише пленарне засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів, якої, як ви знаєте, вже більше двох років не існує. Багато суддів – і ті, що мають висновки, і ті, що не мають, – “зависли” і не могли бути призначені. Тож законодавець тимчасово дозволив ВРП перейняти на себе ці повноваження ВККСУ.
Вища рада правосуддя, наскільки мені відомо, колегіально переглянула всі ці випадки. Там, де не було цих висновків, внесла подання про призначення суддів, там, де висновки були, дала їм оцінку. В якихось випадках погодилася з думкою громадськості, десь не погодилася, але прийняла колегіальне рішення про призначення цих суддів на посади. Це рішення має бути виконане.
- Ви заступили на посаду 1 грудня і в цей же день з боку ВС була досить різка заява про тиск і притягнення до відповідальності у відповідь на пост у Фейсбуку прессекретаря президента Сергія Никифорова, у якому йшлося, що для ОП відмова КС привести до присяги двох суддів виглядає як затягування часу з надією, що “Верховний Суд ухвалить вигідні рішення для скомпрометованої верхівки КСУ”. Ви дали так зрозуміти, що не згодні з тим, що робить політична влада в країні?
- Я завжди стояв на засадах захисту суддівської незалежності і буду далі стояти на тому, що Верховний Суд є незалежним, й інші гілки влади не мають втручатися в його роботу. Висловлювання, які мали місце з боку Офісу президента, я вважаю неприйнятними. Тому й заява, яка складалася за моєї участі, була відповідна.
- Чи була потім якась комунікація між Верховним Судом і Офісом президента з приводу цієї перепалки?
- Комунікація була на рівні відповіді пресслужби суду.
- А з президентом ви спілкувалися уже потім, після цієї вашої відповіді першого числа, чи до цього? Це питання піднімалося?
- Так, потім. У цілому було повне взаєморозуміння щодо необхідності забезпечення верховенства права та незалежності судової гілки влади.
- До речі, коли можна очікувати на фінальне рішення Великої палати ВС у справі звільнення президентом з посади судді КС Тупицького, яке може розставити всі крапки над “і” в цій історії з призначенням нових суддів?
- Ми провели значну роботу в рамках цієї справи, вирішили ряд процесуальних питань, ця справа є непростою. Продовжуємо її розглядати.
Мені здається, уже багато про що сказав сам Конституційний Суд у своєму рішенні, коли відмовився привести до присяги нових суддів Конституційного Суду.
Але Верховний Суд буде виносити рішення відповідно до Конституції та внутрішнього переконання суддів.
- У продовження теми. Наприкінці жовтня секретар РНБО Данілов сказав, що українські суди утворили "корпорацію" та є "більш небезпечними, ніж олігархи". На вашу думку, чи таким чином мають складатися стосунки влади з судами? Як змінити цей своєрідний аб’юз?
- Чому в деяких сім’ях чоловік приходить додому і починає кричати на жінку чи якось ще утискати її? Так він хоче показати, що головний, а вона має йому підкорятися. Такі патріархальні парадигми самоутвердження, на жаль, ще існують у інших відносинах в нашому соціумі, навіть у політиці. Тому ми показуємо і будемо показувати, що теж маємо силу.
- Раз ми згадали Данілова, то що ви можете сказати про санкційні дії РНБО? Санкції можуть замінити слідство і судові вироки?
- Якщо я зараз про це скажу, то мені не буде що написати в судовому рішенні (посміхається). А я розглядатиму всі ці справи. Тому просто не маю права про це розповісти, інакше це не відповідатиме правилам суддівської етики. Заздалегідь суддя не може висловлювати свою позицію у справі.
- Після запровадження РНБО санкцій – до ВС надійшла низка позовів, які зараз розглядає Касаційний адмінсуд. Ви раніше говорили, що є проблема, пов’язана з відсутністю у ВС технічних умов для розгляду справ із таємними документами, якими є справи щодо санкційних списків. Потрібне відповідне обладнання і сертифікація, а ВС не може отримати це протягом року. Яка тоді має бути техніка для фіксування розгляду справ, частина доказів в яких – під грифом "таємно"?
- У кожній судовій справі ведеться аудіофіксація судового засідання. Коли ми розглядаємо справу, в якій є таємні матеріали, має бути спеціальне обладнання, яке б одразу шифрувало цей аудіозапис і зберігало його таким чином, щоб сторонні особи не могли його скопіювати і потім розшифрувати. Таке обладнання, яке б відповідало вимогам спеціальних служб, наскільки мені відомо, в Україні не виробляється. Тому є два виходи. Перший – знизити нормативні вимоги до такого обладнання. Але я розумію, що тут ми можемо «влізти» в питання держтаємниці оборони і розвідки.
Другий варіант – розглянути у Верховній Раді законопроєкт, яким спростити фіксування судового засідання у таких справах, прибрати з нього аудіофіксацію і записувати старим способом за допомогою простих технічних засобів, які при цьому унеможливлюють копіювання аудіофайлу на флешку. Цей варіант опрацьовується у Верховному Суді. Ми думаємо над таким законопроєктом для того, щоб зрушити ці справи з місця.
Ми розуміємо, що позивачі в цих справах, ймовірно, можуть почекати певний час, а потім звернутися до Європейського суду з прав людини зі скаргою на відсутність доступу до ефективного правосуддя в Україні. І можна лише прогнозувати, яке рішення ухвалить Європейський суд.
- Тобто, поки не буде рішення Верховної Ради щодо ініційованого вами законопроєкту, справи стосовно накладення санкцій на Медведчука, Марченко і низки телеканалів будуть заморожені?
- Поки вони фактично заморожені. Але як буде далі, не можу з упевненістю сказати, бо всередині Верховного Суду триває дискусія, що ці справи все одно потрібно розглядати.
ДЕЯКІ ГОЛОВИ СУДІВ ДЛЯ ВІДПРАВКИ ПОВІСТОК ПО СПРАВАХ КУПУВАЛИ МАРКИ І КОНВЕРТИ ЗА ВЛАСНІ КОШТИ
- З приводу фінансування. 2 грудня ухвалили держбюджет, у якому на судову гілку влади передбачили 19 мільярдів гривень. Цих грошей вистачить? Спочатку ДСАУ, здається, просила 26 млрд...
- Так і є. Звичайно, такий бюджет набагато кращий, ніж минулого року, коли працівникам апаратів судів виплачували зарплату нижче за мінімальну. Через це велика кількість працівників судів першої та другої інстанцій просто звільнилися.
Також протягом 2021 року в судах не було паперу, марок, конвертів, щоб відправляти кореспонденцію учасникам процесу. Я знаю, що деякі голови судів для відправки повісток по справах купували марки і конверти за свої власні кошти.
У наступному році грошей на це передбачено трохи більше, і я сподіваюся, такої проблеми з марками вже не буде, а працівники апаратів судів будуть забезпечені зарплатою на якомусь більш-менш прийнятному рівні. Але недофінансування все одно значне.
- Можна запровадити електронну систему відправки кореспонденції...
- Це вимагає величезних грошей і часу. Але це все поступово впроваджується. Та ми маємо розуміти, що ця електронна система ніколи не дістанеться віддаленого села, де немає Інтернету, та старенької жінки, яка судиться за свою пенсію. А таких позивачів і відповідачів у нас мільйони. Тому це не таке просте питання...
- Нещодавно керівники апаратів столичних районних судів заявили про масове звільнення своїх працівників через низькі зарплати. В окремих судах протягом поточного року звільнилися близько третини працівників.
- А в деяких і половина.
- Очевидно, ці люди вже не повернуться?
- Не повернуться, бо робота складна, відповідальна, а оплата – просто мізерна. Я вже казав в одному з інтерв’ю, що зарплата працівника апарату суду нижча, ніж у прибиральниці в супермаркеті, яка ні за що особливо серйозне, в принципі, не відповідає. То як ми можемо втримати цих людей?
- У суддів райсудів зарплати – в районі 60-80 тисяч і, я чула, вони скидаються на доплати помічникам і працівникам суду...
- Звісно, судді намагаються втримати своїх помічників, секретарів, консультантів. Не всі так можуть. У когось хворі батьки, хтось має робити операцію. Різні ситуації є й у суддів.
- Тобто, ситуація з районними судами поки не вирішена?
- Ситуація буде кращою, аніж минулого року, але далекою від ідеальної.
- Ви якось говорили, що не виключаєте можливості повернутися до практики, коли Верховний Суд відігравав роль у бюджетному процесі. Про що йдеться?
- Верховний Суд відчуває свою відповідальність за суддів і працівників апарату судів першої й другої інстанції, але якогось інструменту для участі в бюджетному процесі у нас немає.
Ми не можемо висловити свої побажання, брати участь у засіданнях бюджетного комітету, офіційно спілкуватися з цього приводу з міністром фінансів, бо не є учасниками бюджетного процесу щодо судів першої та апеляційної інстанцій.
Свого часу Верховний Суд був розпорядником бюджетних коштів щодо всіх судів. Потім цю систему змінили, зробили відповідальною за фінансування судів першої та другої інстанцій Державну судову адміністрацію. Це має свої плюси і мінуси. Звичайно, мені, як голові Верховного Суду, повністю займатися ще питаннями фінансування всієї системи буде важкувато. Але необхідно, щоб Верховний Суд не був повністю виключений з цього процесу. Ми маємо висловлювати свою думку з цього приводу на рівні Мінфіну, на рівні бюджетного комітету парламенту. Тому, думаю, потрібно вносити зміни до законодавства таким чином, щоб Верховний Суд надавав пропозиції щодо фінансування судів першої та другої інстанції.
Я БАЧУ ПРІОРИТЕТ У ПРОГРАМІ ФІНАНСУВАННЯ БУДІВНИЦТВА ЖИТЛА ДЛЯ СУДДІВ
- Коли вас обирали на пленумі, першим питанням з боку суддів було, чи збираєтеся вирішувати проблему отримання суддями Верховного Суду службових квартир.
Законодавство дійсно передбачає забезпечення суддів житлом. Але ж хіба судді не розуміють, у якій реальності живуть? Тим більше, мені здається, зарплати судді Верховного Суду в розмірі близько 300 тис. грн цілком вистачає для купівлі власного житла, і ставити таке питання – взагалі якось неетично...
- Коли з цього приводу спілкувався з суддями Верховного Суду, чув діаметральні точки зору. Частина категорично виступають за отримання службового житла. Багато суддів кажуть, що зарплати у нас великі й дозволяють житло винаймати. Хтось уже накопичив гроші й придбав житло. Тому з цього приводу будемо радитися і приймати якесь «соломонове рішення».
Стосовно себе можу сказати, що зарплата дозволяє мені винаймати квартиру, достатню для потреб моєї сім’ї.
- На пленумі ви іще сказали, що розглядаєте питання отримання житла через спільне інвестування, коли забудовник зводить будинок на ділянці ВС, а потім частина квартир передається суддям. Відомо, що у ВС є ділянка у столиці по вулиці Старонаводницькій. Чи плануєте реалізовувати такий проєкт?
- На сьогодні Верховний Суд погоджує меморандум з Кабінетом міністрів, за яким ця земельна ділянка буде забиратися у суду, натомість нам виділять приміщення для судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Цей процес був запущений задовго до того, як я став головою Верховного Суду, і підходить до завершальної стадії.
Мені здається, що судді Верховного Суду, які мають дійсно непогані зарплати, здатні знайти фінансові механізми для отримання власного житла, яке буде у їхній власності, на відміну від службового, яке потрібно повернути після того, як завершуєш працювати. Тому пріоритет я бачу скоріше в програмі фінансування будівництва, ніж отримання службового житла, і ми над цим будемо працювати.
- У ВС готові прийняти до розгляду частину справ з Окружного адмінсуду Києва, як передбачає ухвалений у першому читанні президентський законопроєкт №5067?
- У принципі, концептуально проти цього законопроєкту ми не заперечуємо. Єдине, треба виділити саме ті справи, які потребують розгляду саме Верховним Судом.
- Раніше пані Данішевська говорила, що цей законопроєкт додасть ВС приблизно 200-300 справ на рік. Якщо враховувати, що ВС протягом року розглядає десятки тисяч справ, то це видається не критичним...
- Дійсно, 200-300 справ, здається, небагато, але проблема в тому, що першою інстанцією щодо розгляду цих справ виступатиме Касаційний адміністративний суд, а апеляційною інстанцією – Велика Палата Верховного Суду, де є всього одна колегія із 21 судді, й яка розглядає до тисячі справ у рік. Якщо додати ще 300, то це на 30 відсотків збільшить їх кількість. Зараз Велика Палата вже працює щодня до 7-8 години вечора, а такий крок ще збільшить навантаження. Але ми роботи не боїмося, якщо дійсно в цьому є необхідність, ми готові взяти на себе таке додаткове навантаження.
- Чи потрібно ліквідовувати ОАСК?
- Я думаю, що справа не в ліквідації, а в повноваженнях. Якщо в одному суді концентрується величезна кількість повноважень, то можемо його ліквідувати і створити новий, який назвемо не ОАСК, наприклад, а якось по-іншому, але з часом на цей суд теж будуть нарікання з об’єктивних і суб’єктивних причин. Тому маємо подумати, як розділити повноваження ОАСК в межах судової системи таким чином, щоб система працювала збалансовано.
- Чи вдалося суддям за чотири роки подолати залишок справ, який дістався у спадок від Верховного Суду України?
- Коли ми розпочинали свою роботу, нам «у спадок» передали 78 тисяч справ, які не були розглянуті Верховним Судом України та Вищими спеціалізованими судами. За 4 роки ми розглянули вже більше 375 тисяч справ. Наразі вихідний залишок у Верховному Суді складає 29 тисяч справ. Це означає, що за 4 роки ми більше, ніж удвічі скоротили цей залишок. За моїми розрахунками, ще за півтора року ми повністю ліквідуємо залишок, і кількість справ, що розглядаються, буде відповідати тій кількості, що надходять. Встановиться нормальний робочий процес.
- У суддів було побоювання, що робота Етичної ради при ВРП, за допомогою якої має бути перезавантажено цей орган, зупинить його роботу, коли почне перевірку з дійсних членів. Нещодавно Етична рада вирішила розпочати перевірку з кандидатів на вакантні посади членів ВРП. Чи можна це вважати досягненням певного компромісу і що ризику зупинки роботи ВРП уже немає?
- Я сподіваюся, що Етична рада працюватиме таким чином, щоб робота Вищої ради правосуддя не зупинялася. Я вдячний міжнародним експертам, що вони дійсно підтримали нас у цьому напрямку і пішли на певний компроміс. Сподіваюся, що домовленості будуть дотримані.
- Уже два роки, як працює ВАКС, а Касаційний кримінальний суд у складі ВС є останньою інстанцією у розгляді його справ. Після рішення у справі колишнього судді апеляційного суду Черкаської області Пономаренка, якому через процедурні моменти скасували вирок, є побоювання, що інші рішення у важливих корупційних справах НАБУ так само можуть бути скасовані...
- Я вивчав цей кейс, й у мене не виникло сумнівів у законності рішення, яке ухвалили судді Касаційного кримінального суду.
Закон прямо передбачає, що у випадку, коли обвинувальний акт невчасно подається слідчими органами до суду, це є підставою для закриття кримінального провадження, крім тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя і здоров’я. Про корупційні злочини в цій статті мова не йде. Це означає, що суддя не має іншого варіанту, як закрити кримінальне провадження.
Така норма стимулює слідчих працювати вчасно, щоб підозрюваний не був постійно «підвішений» і не чекав роками, коли слідство йде, а обвинувальний акт все не складається й не складається.
З одного боку, виглядає так, що три дні – це не багато, і можна було б закрити на це очі. А давайте подумаємо: чотири дні – це багато? Може, теж не багато. А сім днів, а місяць, а пів року? До якої межі ми можемо казати, що процедурні порушення несуттєві?
Специфіка кримінального процесу – якраз у тому, що будь-які процедурні порушення тягнуть за собою скасування судових рішень. Тому, якщо законодавець визначив певні межі, то слідчі органи мають їх дотримуватися. Або тоді треба вносити зміни до Кримінального процесуального кодексу.
Слідчі, прокурори, судді – всі мають неухильно дотримуватися вимог кримінально-процесуального законодавства. Тоді будуть виноситися справедливі, законні рішення. І нарікань з боку суспільства до них не буде.
Будь-яке рішення може подобатися чи не подобатися. В той же час, якщо дійсно будуть докази чи інформація про негідну, корупційну поведінку будь-якого судді Верховного Суду, маємо на це реагувати жорстко і вимагати об’єктивного розслідування і притягнення винних до відповідальності.
- У 2019 році розпочалася реформа прокуратури, під час якої звільнили кілька тисяч прокурорів. Вони, у свою чергу, подали переважно однотипні позови про поновлення на посадах. Суди зверталися до ВС із тим, щоб отримати зразкове рішення і потім швидко розглянути ці позови, але суд відмовив. Чому?
- Тут є і процесуальне питання, і фактичне. Процесуальне полягає в тому, що коли винесено рішення Верховним Судом, як судом касаційної інстанції, то зразкової справи вже бути не може. Бо інститут зразкової справи працює лише тоді, коли немає рішення Верховного Суду, і Касаційний адміністративний суд розглядає певну справу як суд першої інстанції, а в апеляційній інстанції її переглядає Велика палата Верховного суду. Отже, коли вже є практика в судах касаційної інстанції з певного питання, то розглядати зразкову справу з цього питання вже неможливо. Це перше.
І фактичне питання. Для того, щоб поставити питання про зразкову справу, потрібно, щоб правова проблема в кожній з них була однакова. Наскільки я спілкувався з колегами і вивчав деякі матеріали з Реєстру судових рішень, то у прокурорів є різні юридичні ситуації, які колеги в Касаційному адміністративному суді умовно поділили на кілька груп. Наразі планується розглянути ці питання на засіданнях палати Касаційного адміністративного суду, і по цих різних категоріях, різних юридичних ситуаціях сформувати єдину судову практику.
БУВАЮТЬ СИТУАЦІЇ, КОЛИ СУДДІ МОЖУТЬ В ОДИН ДЕНЬ РОЗГЛЯНУТИ ДВІ ОДНАКОВІ СПРАВИ Й УХВАЛИТИ ПРОТИЛЕЖНІ РІШЕННЯ
- Говорять, у ВС є проблеми з єдністю судової практики, коли ухвалюються сотні справ із застосуванням взаємовиключних правових позицій. Як збираєтеся виправляти це?
- Кожен суддя Верховного Суду розглядає до тисячі справ на рік. І бувають ситуації, коли судді, які сидять в сусідніх кабінетах, можуть в один день розглянути дві однакові справи і винести два протилежних рішення. Ми створили інформаційну систему для пошуку правових позицій, намагаємося максимально використовувати механізми об’єднаної палати, Великої Палати, але, на жаль, маю констатувати: проблема з єдністю судової практики у Верховному Суді все ще існує.
Можливо, справа – в самій структурі Верховного Суду. Ми розбиті на чотири касаційних суди, які знаходяться в різних кінцях міста, судді мало спілкуються одне з одним і немає достатніх інструментів для обміну думками стосовно правових позицій.
Я вважаю, необхідно поліпшувати комунікацію на рівні секретарів судових палат, більше спілкуватися, покращувати інформаційно-технічне забезпечення.
За підтримки міжнародних партнерів ми розробили програму «База правових позицій Верховного Суду», яка дозволяє аналізувати текст касаційної скарги і шукати під неї правові позиції. Спочатку ми хотіли її використовувати лише для суддів Верховного Суду, а потім вирішили, що необхідно надати її абсолютно всім: звичайним людям, юристам, адвокатам, суддям першої і другої інстанцій – всі можуть використовувати цю програму на сайті суду. Вона поступово наповнюється нашими правовими позиціями. Це не просто, бо судді ухвалюють сотні рішень кожного дня, але за цим я бачу майбутнє.
Є країни, які подібні програми використовують уже давно і пішли навіть далі. На одній із міжнародних конференцій ми вивчали досвід Китаю і Бразилії, де нескладні справи розглядає штучний інтелект. Якщо людина незгодна з рішенням штучного інтелекту, вона може подати апеляцію до судді. У деяких країнах уже постають моральні питання, чи має право людина на перегляд її справи людиною, чи достатньо, щоб перегляд здійснював лише комп’ютер. Тож деякі країни використовують штучний інтелект досить активно. Ми у цьому плані ще «пасемо задніх».
- Я чула, у ВС планують ухвалити Стратегію розвитку суду. Що вона передбачатиме?
- На минулому пленумі, який відбувся на початку грудня, я анонсував створення робочої групи зі стратегічного реформування Верховного Суду. Запросив усіх суддів, які мають бажання і час, приєднатися до неї.
Робоча група проаналізує всі наші процеси, у т.ч. й причини відсутності єдності судової практики, ефективність роботи апарату суду, структуру суду, і внесе пропозиції, які в подальшому будемо опрацьовувати і приймати відповідні рішення.
Думаю, персональний склад цієї групи затвердимо у лютому 2022-го року. І до осені, за результатами її роботи, будемо приймати рішення щодо змін у Верховному Суді.
Алла Шершень, Київ
Фото: Євген Котенко