Метро «Почайна»: Подяка літописній річці

Відтепер на карті Києва замість «Петрівки» красуватиметься горда назва «Почайна» – на честь легендарної ріки, у водах якої, змішаних із дніпровськими, 988 року князь Володимир здійснив Хрещення Київської Русі. 

Рішення про перейменування станції метро «Петрівка» на «Почайна» Київська міська рада прийняла учора – 8 лютого. Дана зміна назви – частина процесу декомунізації. Петрівкою раніше називали мікрорайон на Подолі, а назвали так – на честь комуністичного діяча Григорія Петровського, який був керівником всеукраїнського ЦВК й котрому закидають співучасть в організації Голодомору в Україні 1932-33 років. Його ж прізвище фігурувало також і в декомунізованій назві міста Дніпропетровськ.

Досить дивно, але для багатьох киян (особливо, тих, хто став містянином нещодавно) назва «Почайна» мало що говорить. Хтось її асоціює ледь не з «чаєм»! Для тих же, хто щось про неї чув, буде відкриттям, що річка з такою назвою протікала саме в місцині, яка до останнього часу мала назву Петрівка. І хоч місце впадіння Почайни в Дніпро змінилося, русло її й нині перетинає проспект Степана Бандери. 

Почайна – найдревніша літописна ріка Києва, колишня права притока Дніпра, що витікала з Йорданського озера на Оболоні. За історичними джерелами, Почайна була старицею (старим, давнім річищем) Дніпра або ж його протокою, рукавом, що відгалужувався від основного Дніпрового русла у районі між Вишгородом та гирлом Десни. Почайна, русло якої вже у 20 столітті було штучно переміщене, нині впадає в Дніпро нижче урочища Хрещатик – вже не біля Поштової площі, а поблизу Північного мосту. 

Легендарна ріка найбільш відома як одне з місць Хрещення Русі князем Володимиром Святославичем у 988 році. Саме в Почайну, як свідчить «Звичайне житіє св. Володимира» (початок XIV століття), після свого хрещення великий князь повелів скинути ідол шанованого слов'янами «Волоса, бога (скотія)». 

У верхів'ї річки Почайни археологами було знайдене й найбільше за площею та щільністю забудови унікальне поселення зарубинецької археологічної культури, котре безперервно існувало там з II століття до н.е. аж до середини II століття н.е. А після того – вже як поселення празької археологічної культури – існувало до VI століття нашої ери.

Вкрай занедбана протягом радянського часу, загнана в труби й частково перетворена на річище технічних стоків ріка Почайна нині активно відроджується – й не лише зусиллями громадських активістів, як було раніше.

Київрадою влітку 2017 року було прийняте рішення створити парк навколо озер Кирилівське і Йорданське, що на Оболоні. Про це свого часу детально писав Укрінформ. Ще раніше депутати проголосували за парк «Почайна» в районі Петрівки. Щоправда, досі триває процес юридичного закріплення земельних ділянок за цими зеленими перлинами. Лише після цього можна буде розпочати проектні й ландшафтні роботи. У даній ситуації враховується й те, що практично всі інші водойми Оболоні є руслом стародавньої річки Почайна. Відтак, якщо ідею з парком втілити – 300-тисячний масив зможе пишатися унікальним історичним водно-парковим кільцем.

Топографічна зйомка 1897 і карта 1902 року показують, що розташування озер Йорданське та Кирилівське збігається з колишнім руслом річки Почайна. Втім, як і інші Оболонські озера – каскад озер Опечень або Опечань (назва, похідна від «Почайна»), Лугове, Мінське, Редьчине (воно не входить в систему Опечень, хоча до Почайни відноситься).

- Витоки Почайни знаходяться біля Вишгорода, – стверджує голова громадського об'єднання «Громадський рух «Почайна» Анабелла Моріна. – Спільно з істориками та краєзнавцями цього міста ми вивчили питання. Деякі дослідники, в тому числі й гідрологи, називають цю річку старицею – старим руслом або древнім рукавом Дніпра, інші – самостійною рікою. Припускаю, що за тисячоліття було і так, і сяк. Зараз багато що змінилося. Сучасна Почайна – це водна система, що складається з шести озер, з'єднаних між собою підземними колекторами, і, власне, самої річки, що впадає в дніпровський залив Вовкувата на Оболоні. Київська гавань також відноситься до Почайни, але зараз із нею не з'єднана.

Від Йорданського озера сучасна річка Почайна йде в підземний колектор довжиною 270 метрів під проспектом Бандери. Потім з'являється її відкрита ділянка – в бетонному лотку, і без нього, але в насипах. Вона з'єднується з Дніпром в затоці Вовкувата, хоча раніше впадала в гавань київського річкового порту.

- Чому так вийшло? – продовжує розповідь Анабелла Моріна. – У 30-ті роки минулого століття київські інженери вирішили перегородити обміліле русло Почайни і зробили насип для Петрівського залізничного мосту. Пізніше вздовж насипу з'явилася вулиця Електриків. За цим насипом знаходиться гавань, яка раніше була її дельтою. Літописна річка «відповіла» будівельникам тим, що розлилася, утворивши широке озеро прямо перед залізничним насипом.

Влада намагалася вирішити проблему підтоплення оболонських луків ще в 50-х роках минулого століття, тоді було прокопано широкий канал, який з'єднує русло Почайни з Дніпром. Тепер у тому місці знаходиться озеро Вербне.

При будівництві Оболоні довелося врегулювати всі водні питання в районі, в тому числі «відносини» з річкою, і зробити їй нове гирло – в затоці Вовкувата. 

Дослідження засвідчили: за часів Київської Русі гирло Почайни знаходилося там, де Поштова площа. Власне це гирло і залишки стародавнього порту були виявлені зараз археологами при розкопках. У стародавньому Києві ідол Перун стояв на горі (там, де зараз будинок МЗС – ред.), а ідол Велес – під горою – в торгово-промисловій частині (на Подолі) – біля пристані на річці Почайна, розповіла Укрінформу Анабелла Моріна. У «Житії Володимира» говориться, що цей ідол був повалений під час хрещення Русі в 988 році: «А Волоса ідола... веле в Почайну-ріку воврещи». Тому активісти руху за відродження літописної річки пов'язують її з древнім богом Велесом.

- Про те, що Хрещення Русі відбувалося не у водах Борисфена, а в Почайні, кияни стали забувати лише в останні десятиліття, – пояснює Анабелла Моріна. – Про річку первохрещення горювала й Ліна Костенко:

«Мені відкрилась істина печальна:
Життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
Ріка вже стане спогадом ріки.

І тільки верби знатимуть старі:
Киян хрестили в ній, а не в Дніпрі».

Про те, що християнське таїнство здійснювалося саме в Почайні, йдеться зокрема в «Житіях святого Володимира». Втім, в інших стародавніх літописах йдеться і про хрещення городян у Дніпрі. У 19 столітті був знайдений компроміс: хрещення, мовляв, відбулося одразу в двох річках, на місці їх об'єднання, тобто в гирлі Почайни, де вона впадає у Дніпро. Або ж хрещення могло відбуватися в період їх розливу навесні, коли не зрозуміло, чиї води підтоплюють київський Поділ – Дніпра чи Почайни.

На користь хрещення саме в Почайні свідчать і деякі інші аргументи. На картах Києва 18-19 століть, наприклад, Почайна часто підписана, як річка Йорданська – по аналогії з річкою Йордан, в якій отримав хрещення сам Христос. Поруч з Почайною безліч місць, які отримали йорданські назви. Старе озеро Чернеч також називалося Йорданським, після його осушення назва перейшла до одного з озер Почайни – Опечані. Також існували Йорданський струмок, Йорданський храм, Йорданська вулиця. Зараз всі вони повернулися на карту Києва, але трохи в інших місцях.

Вже не одне століття існує легенда про срібний ківш, який невідомий київський паломник загубив у Єрусалимі, а потім знайшов у себе на батьківщині, зачерпнувши води чи то в колодязі Йорданського храму, чи то в річці. Мовляв, Йордан і Почайна пов'язані підземними водами. Втім, якщо згадати, що назва «Почайна» перекладається в тому числі й як «ківш зі священною вологою», то смисл цієї легенди стає набагато глибшим.

Найближчим часом продовжиться проектування, а в наступному році – будівництво парку «Почайна» і ревіталізація русла Почайни. Це перший міський проект, яким передбачено повернення річки до практично природного стану. Ділянку, де річкове русло поміщено в лоток, передбачається звільнити від бетону. Береги будуть укріплені більш гуманним чином – за допомогою каміння й інших природних матеріалів, русло отримає природну звивисту форму. Крім того, планується створити тематичні композиції на історичну тему – «Почайна – літописна річка первохрещення киян». 

...Отже, рішення Київради назвати станцію метро ім`ям легендарної, хоча й майже забутої киянами ріки  – цілком виправдане і, віримо, буде підтримане усіма мешканцями столиці. 

Укрінформ