Юрій Гарбуз, голова Луганської облдержадміністрації

Ми повинні говорити зі своїми земляками. Потрібен діалог

17.01.2017 10:32

Наша розмова з Юрієм Гарбузом почалася буквально через п'ять хвилин після спілкування з Іриною Геращенко та міністром у справах окупованих територій Вадимом Чернишом. Високі (для провінції) гості два дні з'ясовували, як витрачаються кошти, виділені з держбюджету на відновлення інфраструктури в Донецькій та Луганській областях. Тому і перше запитання до голови Луганської облдержадміністрації було на цю ж тему. А якщо точніше - як був розподілений виділений Луганщині бюджетний мільярд?

НЕ РОЗПОРОШУВАТИСЯ!

- З приводу Фонду регіонального розвитку... Я не знімаю з себе відповідальності, що пізно увійшов у справи департаменту, тому що Фонд регіонального розвитку народився без мене. Цього року такого не повториться.

Потрібно розуміти, що коли у нас припадає 100-150 об'єктів на Фонд регіонального розвитку - виходить пшик (для Луганської області було затверджено 150 об'єктів, по сотні з яких вже розпочато роботи; у Донецькій області таких об'єктів 595, - ред.). Треба взяти два-три об'єкти, великих, конкретних, на два роки. Тому в цьому році ми переглянемо саму стратегію підходу та змінимо ситуацію докорінно.

Стосовно тих грошах, які зайшли до нас (1 млрд грн). Коли вони пішли по об'єктах, ми подивилися на рівень того ж медичного обладнання, підходу до дитячого охорони здоров'я... Тут нам дійсно є чим пишатися. Не кажу, що це моя заслуга - це і збіг обставин, і робота команди, і зусилля кожного з нас. Але результати реально видно. Останніми роками була дуже тривожна ситуація з дитячою смертністю. Щоранку, протягом багатьох місяців мені доводилося влаштовувати дітей на лікування в інші області. Щодо нейрохірургії та онкології це і залишається частково, але в іншому питання лікування маленьких пацієнтів вирішені. У тому числі - допомога новонародженим.

Як тільки я утвердився як губернатор - питав, що треба зробити, щоб не було такої проблеми в лікуванні дітей? Фахівці сказали: ось таке обладнання, транспорт, будівля, реанімація - і тоді ми змінимо ситуацію. Я чітко поставив завдання: за два місяці ми повинні здати готову під ключ будівлю. Мета була досягнута, і сьогодні ми змогли вже побачити маленьких луганчан, які лежать, крихітні, недоношені, сім місяців - але всі живі, слава Богу! Ми їх не повезли виходжувати до жодної сусідньої області. З матусями все добре. Ось цим я пишаюся! Це вже для нас перемога.

(Показник дитячої смертності в Луганській області сьогодні становить 7-8 випадків на тисячу, приблизно, як середній по Україні. До відкриття дитячої реанімації Луганщина за цим показником була у "лідерах", та до того ж іще - до половини хворих дітей відправляли в інші області. Материнська смертність сьогодні 0%, - ред.).

Одна з основних проблем у нас у Луганській області - все-таки охорона здоров'я. У нас сьогодні 50 з гаком тисяч онкохворих. Практично з 43 об'єктів, які працювали в області, на підконтрольній території у нас залишилося тільки шість. З того мільярда, який до нас прийшов, ми визначилися, що десь 337 мільйонів йде на охорону здоров'я. На дороги розраховуємо виділити 265 мільйонів. Сподіваємося, що "Укравтодор" десь теж 50 на 50 з нами спрацює у 2017-му.

ЕХ, ДОРОГИ!..

- Депутатів насторожувало, чому я акумульовував гроші й не відпустив - тоді як в інших областях всі одразу побігли дороги робити, хоча вже сніг пішов. Я ж сказав, як тільки перший мороз ударив: - стояти! Роботи зупинилися. А дві дорожні компанії я вже вигнав з області. Дав їм можливість показати свої технології, але вони не впоралися з тими завданнями, які були поставлені не з ямкового, а з капітального ремонту доріг. Асфальтний завод поставили - але не тієї якості...

Київські дорожники мені кажуть - вам виділили 260 млн грн - витрачайте! А я відповідаю: я господарник, а не гравець. І виявився правим, хоча мене всі лаяли. Тепер говорю з "Укравтодором": "Ви ж обіцяли дати нам на цей рік 1,2 мільярда, а тепер мова йде тільки про 60 млн грн. Адже це суттєва різниця". Скільки таких областей, які на дороги виділили так багато грошей, як ми? Тільки одна Луганщина на всю Україну. І пропоную: ми виділяємо 260 мільйонів - і ви стільки ж, а не шістдесят. Нехай уже не йдеться про мільярд. Але хай буде п'ятдесят на п'ятдесят, щоб співпрацювати з державою на паритетних засадах.

Виходить, тут мене інтуїція не підвела. Тепер ми ці гроші складемо. Зараз йдуть нові торги. І ми не будемо чекати серпня, почнемо роботи, як тільки сніг зійде...

- Чому ж не вийшло так зробити минулого року?

- Гроші прийшли тільки у липні; потім два місяці тендерів. Кілька тендерів зірвалися через "технології ділків". Тому реально ми почали працювати тільки у жовтні-листопаді. І всі розраховували, що я ці гроші швидко спущу, як це зазвичай буває протягом останніх 20 років. Але я вчинив інакше. Чекав, що зараз мене будуть лаяти. Але коли пояснив і показав, мені сказали, що діяв розумно.

- Що ви маєте на увазі під "технологіями ділків"?

- Тут використовується така технологія... Є компанії, які демпінгують спеціально. Припустимо, оголошено тендер на проведення робіт на 100 гривень. Приходить час розкриття рахунків; виходить компанія і оголошує, що готова виконати цей фронт робіт за 50 гривень. Насправді вона не може зробити це за таку суму, тому що її не вистачить навіть на закупівлю матеріалів для робіт. Але саме вони виграють тендер. Потім вони кажуть: вибачте, ми не можемо виконати зобов'язання. Але тоді потрібно заново проводити тендер. Значить, знову два місяці втрачено.

- Чи можна боротися з такими махінаторами в окремо взятій області?

- Не знаю, чому силові служби не спрацьовують на випередження. Я зараз хочу перед тим, як оголошувати тендер, ставити перед силовиками завдання перевіряти репутацію учасників. Адже зараз як? Шукають винних потім. Тепер я прошу силовиків розібратися, що це за компанія, де вони беруть участь, чим знамениті, де демпінгували. Тобто проводити оперативні дії перед початком тендеру і у разі необхідності - брати "ділків" за комір.

ХТО ПОКЛАДЕ КАШУ В ТАРІЛКУ?

- Але чим я незадоволений собою? Все-таки треба залучати один, але путній проектний інститут. Спочатку начебто зрозуміло, що планується зробити, і гроші є, але коли доходить справа до експертизи, виявляється, що проект - слабкий. І ми знову втрачаємо час, витрачаємо його на доопрацювання. А потім виходить, що території не впоралися з освоєнням коштів. Таких прикладів багато, особливо з Фонду регіонального розвитку. Тому найближчим часом ми знайдемо одну або дві проектні організації, а краще - залучимо якийсь спеціалізований інститут, щоб проекти розроблялися саме там.

- А ви перед народними депутатами питання ставите? Скажімо, ту ж проблему житла для ВПО неможливо вирішити навіть при наявності грошей - немає механізму.

- Так, і про це йшла мова. Є ціла низка важливих спеціалістів, без яких не можна обійтися. Ми повинні забезпечити їх житлом. Але купувати квартири військово-цивільна адміністрація не може - немає законних підстав. Друге питання - як формувати чергу цих людей? Звертався до народних обранців з пропозицією: черга на отримання житла на території АТО, яка йде по міськвиконкому конкретного міста - це одне, а та, що формується з вимушених переселенців - інше. І як ці квартири розподіляти між людьми? Повинен бути чіткий законодавчий механізм.

Третя проблема - покинуті будинки. Особливо - в селах. Але туди ніхто не хоче йти, хоча там, найголовніше, є і робота. Сьогодні у аграрних господарств і фермерів немає ні скотарів, ні сторожів. Це робота, яка не вимагає спеціальної кваліфікації. Але центр зайнятості нас останнім часом настільки розбалував, що ми, за великим рахунком, не хочемо працювати. У нас в області зараз 140 вакансій, які не заповнені. І в Національній поліції є до тисячі вакансій. Але люди не йдуть.

- Можливо, якісь пропозиції є у Концепції МОП з приводу відновлення регіону та розвитку миру?

- Цей документ нагадує міркування про те, як ми будемо їсти - рукою або ложкою? Але треба спочатку розуміти, хто покладе в тарілку кашу. Це не перший приклад того, як по-різному ми бачимо ситуацію. Наприклад, я вважаю: якщо донори хочуть вкласти тисячу доларів, умовно, в якийсь об'єкт, з нашої сторони головне - запропонувати низку об'єктів. І нехай донор сам визначиться, куди вкласти ці кошти. І сам же контролює процес. Тоді ми позбудимося корупції. А наскільки реальна Концепція? Думаю, ми з міністром про це ще поговоримо.

"...ТОМУ ЩО ЖИТТЯ - БОРОТЬБА"

- З міністерствами вам доводиться швидше воювати - або там прислухаються до ваших аргументів?

- Скажімо так: це боротьба.

- Напевно, насамперед у Міністерстві енергетики?

- Так, я кожного разу приїжджаю та вибиваю гроші на зарплати шахтарям. Але це неправильно! Це ж не моя шахта. Це державне підприємство, сфера відповідальності міністерства. Я не вугільник, не розумію стратегій, які вони там розробляють, але чітко розумію, що в області є десятки тисяч людей, які працюють на шахтах і так годують свої сім'ї. Якщо вугілля Україні не потрібне, давайте чесно про це скажемо. Але тоді давайте спільно шукати, чим завантажимо людей.

- Але чи можна зберегти вугільну галузь Луганщини?

- Можна. Треба поставити одну або дві збагачувальні фабрики безпосередньо на шахтах, прибравши рух вугілля на ЦЗФ в сусідню область і назад. Правда, тоді зникає схема крадіжки вугілля. А це багатьом не сподобається.

Друге: перевести Сєвєродонецьку ТЕЦ, яка генерує та продає електроенергію, з газу на вугілля. Але тоді у деяких компаній не будуть купувати газ. Зате буде збережена шахта, робочі місця, ми зекономимо на рік в межах 40 млн грн. Адже протягом тривалого часу хтось з цих проблем годується. Систему важко ламати.

Чому я пішов у губернатори з Верховної Ради? Неможливо змінити систему, перебуваючи там. Я прийшов, щоб змінити її звідси. І мотивація моя щира. Тому і з'являються "швондери", ледь тільки я починаю давати лад. Над ними (за ними) стоять "батьки". Як на першій за моєї каденції демонстрації було, коли мене запитували, до кого звернутися. Пообіцяли дати 150 гривень за наїзд на Гарбуза, а чомусь дали тільки п'ятдесят? Я кажу людину: "Так я і є Гарбуз". - "Ой, вибачте, а не підкажите, у кого забрати ще 100 гривень?"

- Тож яка доля пропозицій щодо збагачувальних фабрик?

- Пропонував створити їх, використовуючи механізм державно-приватного партнерства. Міністерство поки що не йде на це. Триває процес боротьби інтересів, і не можу сказати, коли буде поставлена крапка в цьому питанні. Хто переможе - ви побачите.

НА БАЛУ

- Вас влаштовує робота вашої команди?

- Команда є, але сказати, що вона повністю працездатна, не можу. Є люди, які пашуть, і є ті, які просто танцюють. І багато таких, які танцюють.

- До речі, про танці. Один із ваших радників звинуватив вас у тому, що ви збираєтеся влаштувати "губернаторський бал", посилаючись на ту обставину, що аморально веселитися під час війни...

- Немає і не було ніяких планів про "бал". Була ініціатива зібрати всіх керівників районів і підбити підсумки року, звірити плани на 2017-й - у неформальній обстановці. Як то кажуть, зустріч без краваток. Для мене важливо вислухати людей, комусь важливо висловитися, і щоб це було не у форматі наради. Ви пам'ятаєте, як ще недавно йшла "війна" між районними адміністраціями та районними радами? Мені вдалося практично всіх примирити та об'єднати. Їх же не збирав жодного разу ніхто - ні Москаль, ні, тим більше, Тука...

- ...Але з'явився відомий пост на Фейсбуці, і пішли різні коментарі.

- Ось, виявляється, як можуть діяти політичні опоненти та клани - ті, хто очікують на те, що я піду. Думаю, попереду нас ще чекає загострення пристрастей. Політичний клан, який довго керував Донбасом, бореться зі мною за місце першого керівника.

- Ви багато говорите про примирення. Які сили повинні в цьому брати участь?

- У першу чергу - це сили самої області. Одна з моїх пропозицій стосувалася того, що не потрібно обмежувати, скільки кілограм товару можуть нести на ту сторону люди. Там ціна впаде, і у такий спосіб можна буде прибрати корупційний момент. Коли є якесь обмеження, з'являється мотивація для створення корупційних схем.

- Вам видається нормальним той факт, що на Мінських переговорах Донбас представляють якісь дейнеги та пушиліни, і нікого немає від українського Донбасу?

- Ну-у... Це як би не мої повноваження, але я піднімав питання і перед ОБСЄ-шниками, і перед Червоним Хрестом: допоможіть! Тоді це буде одним з тих моментів, який прискорить розуміння. Тому що я не можу розмовляти з Плотницьким, і великого бажання немає. А ось з народом, з земляками - поговорив би. Крім того, в тих переговорах є багато моментів господарських. Ми туди воду даємо, електроенергію - і мені, напевно, легше було б домовитися з цих питань. І не просто погаласувати на політичні теми, а відстояти якісь позиції, додати значущості позиціям територій, підконтрольних українській владі.

У будь-якому випадку ми повинні говорити. Зі своїми родичами, земляками. Потрібен діалог. Крім нас самих, не помирить нас ні Америка, ні Росія, ні навіть Київ.

Є ідея проекту "Музика чутна крізь стіни". Цей проект народився в дискусії з Петером Шварцем. Пам'ятайте композицію "Pink Floyd"? Говорив про це з міністром культури, і він підтримав ідею. Суть пропозиції: запросити музикантів з Києва та Австрії, Польщі та Литви, Сєвєродонецька та Луганська, з Москви. Ці артисти "говорять" мовою музики. І в Сєвєродонецьку протягом двох-трьох місяців проводити репетиції. І показати всьому світу, що ми можемо...

Є рада старійшин. Я звернувся до керівників, які дуже "дорослі", в різних партіях були, але їхня головна ідеологія - процвітання рідного краю. Запропонував створити таку ж раду старійшин там, і щоб ці громадські організації почали спілкуватися. Мене начебто підтримали й ті, хто залишився на тій території. Але почати співпрацювати бояться - великий ще вплив Росії.

- Але ви вірите, що у 2017 році ми повернемося до Луганська?

- Так.

Михайло Бублик, Сєвєродонецьк.