12 грудня. Пам’ятні дати
Відзначається в Україні згідно з Указом Президента від 18 жовтня 1997 р. щорічно в цей день «…ураховуючи заслуги Сухопутних військ України як найчисленнішого виду Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності держави…» Сухопутні війська Збройних Сил України були сформовані у складі Збройних Сил України на підставі Указу Президента України відповідно до статті 4 Закону України «Про Збройні Сили України» у 1996 році. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань, Сухопутні війська відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функцій я у мирний, так і воєнний час. Сучасні Сухопутні війська Збройних Сил України – це багатофункціональний організм, який складається з механізованих і танкових військ, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, частин і підрозділів протиповітряної оборони, спеціальних військ, частин і установ, технічного й тилового забезпечення. Нині особовий склад Сухопутних військ Збройних Сил України з честю виконує свій обов’язок перед народом, демонструючи вірність військовій присязі, відповідальність, високий бойовий вишкіл і професіоналізм. Як найчисельніший вид та основа бойового потенціалу Збройних Сил України, Сухопутні війська несуть найбільше навантаження та відіграють вирішальну роль у ході виконання завдань антитерористичної операції щодо забезпечення територіальної цілісності та недоторканності кордонів держави.
Події дня:
15 років тому (2001) в Лейпцизі (Німеччина) був відкритий перший у Німеччині меморіал, присвячений пам’яті жителів Європи, вивезених на примусові роботи до нацистської Німеччини. За оцінками істориків, на лейпцизьких заводах під час війни (до 1944 року) працювало понад 10 тисяч східноєвропейських робітників, зокрема і українців.
Ювілеї дня:
195 років від дня народження Ґюстава Флобера (1821–1880), французького письменника. Автор «Мадам Боварі», «Саламбо», «Спокуси святого Антонія», «Виховання почуттів». Сучасник Еміля Золя, Шарля Бодлера, Жорж Занд; літературний наставник та вчитель Гі де Мопассана. В історію світової літератури Флобер увійшов як блискучий стиліст. Це видно з його прекрасних текстів; про це він неодноразово наголошував, зокрема і в листуванні. «Нехай краще загинуть Сполучені Штати, ніж хоча б один принцип! Я волію здихати, як собака, ніж на одну секунду скоротити фразу, яка ще не визріла». Серед шанувальників творчості французького письменника був і Володимир Набоков – теж неперевершений стиліст.
153 роки від дня народження Едварда Мунка (1863-1944), норвезького художника, графіка. Саме Мунку норвезька школа живопису зобов’язана виходом на авансцену світового мистецтва. До цього вона була глибоко провінційною. Мунк, Генрік Ібсен у літературі та Едвард Гріг в музиці складають «велику трійцю» – гордість і славу Норвегії. Однією з найвідоміших картин художника є «Крик» (1893). Цю роботу вважають початком експресіонізму в європейському мистецтві. Понад 30 років на батьківщині Мунка не визнавали. Лише коли він став художником зі світовим ім’ям, співвітчизники звернули на нього увагу. «Тепер мені платять тисячу крон за відбиток ноги, - іронізував Мунк. – Якщо я намочу ноги, то, варто мені їх поставити на картон, я отримую тисячу крон. Хіба ж і не смішно? Проте я не продаю картин. Вони моє все». Мунк заповів місту Осло понад тисячу картин, чотири з половиною тисячі малюнків, більш аніж п’ятнадцять тисяч відбитків. У рік смерті художника, ця колекція була оцінена в десять мільйонів крон. Між тим, єдиними цінними речами в будинку художника були два ордени – Святого Ульфа та Почесного Легіону та кишеньковий годинник на шнурку від черевиків.
113 років від дня народження Ясудзіро Одзу (1903-1963), японського кінорежисера. Поставив фільми «Токійський хор», «Єдиний син», «Брат і сестра Тода», «Смак простої їжі», «Токійські сутінки», «Квіти Хіган». Одзу досить довго вважався суто японським режисером, тому за життя режисера жоден його фільм не був показаний на жодному з міжнародних кінофестивалів. Світ знав імена інших японських кінорежисерів – Куросави, Мідзогуті та Ітакави, хоча в самій країні їх вважали «експортними» режисерами, що адаптували національну японську естетику, культуру й світогляд відповідно до смаків західного глядача. Одзу вважався режисером езотеричним, недоступним за межами Японії. Всі його фільми, а можна сказати, що це був один єдиний фільм довжиною в життя, розповідають про японську сім’ю, про батьків і дітей, про традиції та їхню повільну руйнацію. На Заході Одзу став знаменитим вже після смерті. Тепер жоден серйозний список фільмів-фаворитів, який складається найавторитетнішими режисерами світу, не обходиться без Одзу. Німецький кінорежисер Вім Вендерс – один із «полонених» кіно Ясудзіро Одзу, сказав в одному з інтерв’ю: «Якби мені довелося обирати, то я без сумніву обрав би дитинство на жорсткому татамі в японській родині, аніж у величезному американському особняку». Кіно Одзу надзвичайно близьке до філософії дзену, бо цінності, які сповідує японський режисер, прості й відповідають головному дзенському імперативу – вони неегоїстичні. Із європейських кінорежисерів близьких за творчою манерою до Одзу можна назвати Робера Брессона. Цього ж дня виповнюються 50 роковини смерті режисера.
50 років від дня народження Ройса Грейсі (1966), видатного бразильського бійця змішаних бойових мистецтв, майстра бразильського джіу-джитсу. Спортсмен входить до Зали слави UFC. Піонер в царині спорту змішаних єдиноборств, вважається однією з найбільш впливових постатей в історії ММА. Грейсі зажив слави завдяки своїм перемогам у перших турнірах UFC. За допомогою бійцівських технік він перемагав над набагато крупнішими супротивниками. В 1993 і 1994 роках переміг на турнірах UFC 1, UFC 2, UFC 4. Грейсі відомий як популяризатор бразильського джіу-джитсу. Його досягнення в змішаних єдиноборствах сприяли змінам у підготовці бійців змішаного стилю, в результаті чого бійці почали приділяти більше уваги вивченню боротьби в партері.
Роковини смерті:
265 років з дня смерті Генрі Болінгброка (1678-1751), віконта, англійського державного діяча, одного з лідерів торі. В 1704-1798 рр. – військовий міністр, у 1710-1714 рр. – міністр закордонних справ. Сприяв підписанню Утрехтського миру, яким завершилась війна за іспанську спадщину. Зажив слави публіциста - був автором «Листів про вивчення і користь історії», памфлету «Ідеал короля патріота» та інших творів, що справили помітний вплив на літературу англійського Просвітительства.
