10 грудня. Пам’ятні дати
10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини, що проголошує права особистості, цивільні та політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини. Чимало країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції. Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року. Щодо України, то останнім часом ситуація з правами людини в країні значно погіршилася. Пов’язано це, передусім, з російською окупацією Криму, де спостерігається тотальне порушення засадничих прав і свобод людини окупаційною владою, а також на сході, в зоні проведення бойових дій та на окупованих територіях. Згідно з соціологічними дослідженнями на тему прав людини, проведеними в жовтні–листопаді цього року фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою «Ukrainian Sociology Service», українці достатньо песимістично оцінюють зміни у сфері прав людини після Революції гідності. Лише 4% респондентів вважають, що ситуація покращилася, 23% вважають, що ситуація з одними правами змінювалася на краще, а з іншими – на гірше. Натомість 35% опитаних вважають, що ситуація однозначно стала гіршою. Найбільше погіршення ситуації з правами людини зазначили жителі Донбасу (60%). Третина українців (30%) готова в обмін на власний добробут поступитися державі часткою своїх прав та громадянських свобод, 35%, навпаки, заради особистої свободи та гарантій дотримання всіх громадянських прав готові терпіти певні матеріальні труднощі, і ще 35% не змогли зробити певного вибору. Регіонально особливо виділяється позиція жителів Донеччини та Луганщини, де 55% населення готові терпіти матеріальні труднощі заради збереження прав і свобод, і лише 22% готові обміняти їх на добробут.
Події дня:
115 років тому (1901), в п’яту річницю смерті шведського інженера-хіміка, винахідника і промисловця, засновника Нобелівських премій Альфреда Бернхарда Нобеля (1833-1896), у Стокгольмі та Осло були вручені перші премії, які на сьогодні є одними з найпрестижніших міжнародних відзнак. Першими лауреатами стали: Вільгельм Рентген (Німеччина, фізика), Якоб Ван-Гофф (Нідерланди, хімія), Еміль Берінг (Німеччина, фізіологія і медицина), Франсуа Сюллі-Прюдом (Франція, література), Жан Анрі Дюнан (Швейцарія, премія миру) та Фредерік Пассі (Франція, премія миру). Традицію вручати премії саме в цей день (день смерті Нобеля) продовжено й нині. Наразі церемонія нагородження проходить в столицях Швеції та Норвегії. В Стокгольмі королем Швеції вручаються премії в галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури й економіки, а премія миру – в Осло головою Норвезького нобелівського комітету в присутності короля Норвегії та членів королівської родини. Разом з грошовою винагородою, лауреатам вручається медаль і диплом. День Нобеля (10 грудня) має в Швеції статус державного свята і супроводжується офіційним підняттям національного прапора.
Ювілеї дня:
165 років від дня народження Мелвіна Дьюї (1851-1931), американського бібліотекознавця. Автор знаменитої «Класифікації і предметного покажчика для каталогізації і розстановки книг і брошур у бібліотеці» (1876). Заснував першу в світі професійну організацію бібліотекарів – Американську бібліотечну асоціацію (1876). Висунув чимало прогресивних пропозицій (стандартизація каталожної картки, бібліотечний почерк, уніфікація скорочень слів у каталогізації), обгрунтував ідею централізованої систематизації.
125 років від дня народження Неллі Закс (1891–1970), німецької поетеси, лауреата Нобелівської премії (1966). Відомі, головним чином, зрілі вірші поетеси, зібрані в збірки «В обителях смерті», «Зоряне затемнення», «Майбутнє невідоме нікому», «Втеча і перетворення». Головна тема творчості Закс – трагедія єврейського народу, що зазнав масового винищення в гітлерівських таборах смерті. Це було й її особистою темою: сім’я поетеси загинула; лише їй самій, разом з хворою матір’ю вдалося за сприяння шведської письменниці Сельми Лагерлеф вирватися в 1940 році до Швеції. Як сказав один із дослідників творчості Неллі Закс, «у її віршах сплавлені в одне ціле хасидські перекази, середньовічні німецькі легенди, попіл крематоріїв і піски Синаю». Крім поетичних творів, Закс видала також і збірку п’єс.
Цього дня 1908 року народився Олів’є Мессіан (1908-1992), французький композитор, органіст, музикознавець, орнітолог, професор Паризької консерваторії. Учасник Другої світової війни, рік перебував у німецькому полоні. Автор опери «Святий Франціск Ассізський», симфонії «Турангаліла», «Каталога птахів» для фортепіано. Серед учнів Мессіана – «стовпи» сучасного авангарду П’єр Булез, Яніс Ксенакіс, Жерар Грізе, Штокхаузен. Джерелом натхнення для композитора були Святе Письмо, григоріанські хорали і поезія сюрреалістів. Музика Мессіана складна для виконання (тому й виконується рідко), але надзвичайно витончена, сповнена непідробної глибини і духовності.
Сьогодні виповнюється 75 років від дня народження Ігоря Дмитровича Поклада (1941), відомого українського композитора. Випускник Київської консерваторії (навчався в Андрія Штогаренка). Ще під час навчання був художнім керівником ансамблю «Мрія». Ігор Поклад – професійний композитор, чудовий мелодист, тому йому до снаги будь-які жанри: і академічна музика, і пісні, і музика до театру та кіно. Але найбільш яскраво він реалізував себе в пісні. Хто не чув його «Ой летіли дикі гуси», «Чарівну скрипку», «Тиху воду», «Кохану», «Зелен-клен», які сміливо можна назвати народними піснями і які зігріли серця не одному десятку людей. Крім того, Ігор Поклад є автором музичної комедії «Друге весілля в Малинівці», мюзиклів «Конотопська відьма», «Серце моє з тобою», «Різдвяна ніч» за Гоголем, «Засватана – не вінчана» за Іваном Карпенком-Карим, «Чмир» за Марком Кропивницьким; фольк-опери «Чумацькі фрески», рок-опери «Цар Ірод». Він написав чимало музики до кінофільмів, мультфільмів (композитор обожнює мультиплікацію – із семи серій мультиків про козаків п’ять зроблені під його музику). Пісні писав на слова Юрія Рибчинського, Дмитра Луценка, Бориса Олійника. Їх виконували Ніна Матвієнко, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Тамара Гвердцителі, Василь Зінкевич. У житті Ігор Поклад надзвичайно скромна людина. Він володіє доволі рідкісною серед творчих людей якістю: вміє оцінити чужий талант. Вміє допомогти. Він з породи тих, хто сумнівається. Не у власних силах, а в якості своєї праці. Йому завжди здається, що могло б бути краще. Так було з популярною піснею «Дикі гуси» – першою спільною роботою з Юрієм Рибчинським. Вже були популярними «Зелен-клен» і «Тиха вода», а в пісні «Дикі гуси» композитор сумнівався. Не дуже подобався куплет. Зрештою, Юрію Рибчинському вдалося переконати Поклада «запустити» пісню. Її першою виконавицею була Ніна Матвієнко.
Роковини смерті:
29 років з дня смерті Яші Хейфеца (1901-1987), американського скрипаля і педагога, одного з найвидатніших виконавців ХХ ст. Народився в Литві; з 1917 року жив у США. Автор понад 100 транскрипцій для скрипки. Сучасники називали Яшу Хейфеца «імператором скрипки». Цей «титул» він завоював не тільки завдяки своїм різноманітним артистичним достоїнствам, але й самою манерою гри – владною, потужною і сміливою. «Найвидатніші скрипалі світу, - пише один із тогочасних критиків, - визнають його за метра… Хоча музика нині не є бідною на визначних скрипалів, але варто побачити Яшу Хейфеца, котрий з’являється на естраді, як одразу ж розумієш, що він і дійсно вищий за інших. До того ж його відчуваєш завжди дещо на віддалі; він не усміхається залі; він ледве дивиться туди. Він тримає свою скрипку – Гварнері 1742 року, що колись належала Сарасате – з ніжністю. Відомо, що він залишає її у футлярі до останнього моменту і ніколи не розігрується перед виходом на сцену… Він тримається як принц і володарює на естраді. Зал завмирає, стримуючи дихання, милуючись цією людиною». В останні роки життя маестро різко знизив артистичну активність. У 70-х роках він інколи брав участь у камерних вечорах як ансамбліст. Крім того, приділяв чимало уваги педагогічній роботі. Говорячи про оволодіння вищою майстерністю, він наголошував на основному принципі, якому і сам був вірний усе своє артистичне життя: «Не існує магічних слів, які могли б розкрити таємниці скрипкового мистецтва. Немає і кнопки, на котру достатньо було б натиснути, аби грати правильно. Треба дуже багато працювати, лише тоді скрипка у вас зазвучить».
