1 грудня. Пам’ятні дати

01.12.2016 08:00 2047

Сьогодні виповнюється 25 років відтоді, як українці на Всеукраїнському референдумі проголосували за незалежність власної країни

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, за який тоді проголосували 346 народних депутатів. Результатів референдуму затамувавши подих чекали не тільки самі українці, але й цілий світ – у столицях головних міжнародних гравців планети чудово розуміли, що доля Союзу вирішується в Україні, адже, незважаючи на проголошення Україною незалежності, уже начебто демократична Росія не полишала надій втягнути її до чергового «оновленого союзу». «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність», - таким був головний аргумент тих, хто бачив майбутнє своєї батьківщини тільки у незалежному статусі. Напередодні референдуму великий вплив мала небайдужа позиція української інтелігенції, зокрема, пристрасне слово Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громадськості: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!». Так, історія пішла далі, але в її анналах зафіксовано, що 1 грудня 1991 року 90,92 відсотки виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян. Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі – 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян. Втретє за 350 років нашої героїчної і водночас трагічної історії – від Визвольної війни середини ХVІІ століття – Україна здобула самостійність. Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: Радянський Союз як об’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу з’явилася нова незалежна держава – Україна. Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року пройшов в один день з першими виборами президента України, ним став Леонід Кравчук.

Події дня:

5 років тому, 1 грудня 2011 року була створена Ініціативна група «Першого грудня» –  об’єднання, створене у 20-ту річницю референдуму за незалежність України відомими інтелектуалами та громадськими діячами у відповідь на звернення трьох традиційних українських церков (Української православної церкви Київського патріархату, Української греко-католицької церкви та Української православної церкви Московського патріархату). В основу програмних документів закладена декларація, яка містить базові принципи для об’єднання українського народу, та Хартія Вільної Людини, яка відтворює життєві орієнтири для нашого суспільства. Гаслом групи є слова: «Вільна людина у вільній країні». До складу Ініціативної групи «Першого грудня» входять відомі та авторитетні в українському суспільстві діячі, зокрема В’ячеслав Брюховецький, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Попович, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський, Юрій Щербак та інші.

Наступного дня після силового розгону Майдану і рівно через 22 роки після того, як українці обрали своєю долею незалежність, вони масово вийшли на майдани, площі та вулиці міст і сіл, аби відстоювати власні права і свободи. 1 грудня 2013 року у Києві відбувся один із найвелелюдніших мітингів Революції Гідності, що дав поштовх подальшому загостренню протистояння між українцями і владою. Жорстоке побиття студентів, здійснене спецпідрозділом «Беркут» на Майдані Незалежності за вказівкою вищого керівництва держави вночі 30 листопада, обурило громадськість. Першого дня зими громада зібралася на Всеукраїнське віче. О 12:00 колона мітингувальників рушила з Михайлівської площі вулицею Володимирською до парку Шевченка. Далі маршрут пролягав Хрещатиком, повз Бессарабську площу і закінчився на Майдані Незалежності. Це була хода колосальних розмірів: її початок був на Майдані, а кінець – у парку Шевченка. За різними даними, того дня у Києві мітингували близько півмільйона осіб. Цього ж дня мітингувальники зайняли будівлю КМДА і Будинок профспілок. Поки на сцені Майдану Незалежності виступали політики, дехто з учасників акції намагалася штурмувати Адміністрацію президента. «Беркут» відбив штурм, а потім почав переслідувати нападників. Силовики діяли з максимальною жорстокістю, б’ючи всіх, хто траплявся їм на шляху. Таким чином, крім учасників протесту постраждало близько 40 журналістів, у тому числі й іноземних видань. Акції протесту 1 грудня 2013 року відбулись також у багатьох інших містах країни: Львові, Луцьку, Тернополі, Чернівцях, Рівному, Харкові, Дніпропетровську, Хмельницькому, Одесі, Вінниці, Ужгороді, Кіровограді, Донецьку, Луганську, Житомирі.

Щороку 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1988 році; відзначається за підтримки Генеральної Асамблеї ООН. СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус вражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців і років, знижується, і це призводить до виникнення різних захворювань, перш за все інфекційних, що вражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему та ін. СНІД уперше виявлений у США у 80-х роках. За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн. До 1996 року у світі налічувалися вже понад 21 млн інфікованих. Утім, за даними ВООЗ, останнім часом у світі спостерігається зниження темпів захворюваності на СНІД. Кількість нових випадків інфікування за період з 2000 року знизилася на 35%, а число випадків смерті у зв’язку зі СНІДом скоротилася на 25%. Майже 16 мільйонів людей на сьогодні отримують антиретровірусну терапію, зокрема більш 11 мільйонів у країнах Африки. За шість місяців 2016 року в Україні за даними Українського центру контролю за соціально небезпечними захворюваннями МОЗ України було зареєстровано 7 612 нових випадки ВІЛ-інфекції (з них 1 365 дітей до 14 років). Всього з 1987 року в Україні офіційно зареєстровано 287 970 нових випадків ВІЛ-інфекції, від СНІДу в Україні померло 39 887 осіб. Найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Київська, Миколаївська й Одеська області, а також Київ. І це без урахування АР Крим та Севастополя, які не надають даних щодо статистики епідемії з квітня 2014 року. Також відсутні дані щодо деяких місяців з Донецької та Луганської областей. Починаючи з 2008 року, українці найчастіше інфікуються через незахищений секс. Більшість випадків інфікування ВІЛ в Україні сьогодні реєструються у молодих людей віком від 15 до 30 років.

Ювілеї дня:

255 років від дня народження всесвітньо відомої мадам Марі Тюссо (Гросхольц; 1761-1850), французького скульптора, засновниці знаменитого Лондонського музею воскових фігур. Мисткиня прожила довге й насичене життя. Народилася вона у Страсбурзі. Батько – ельзаський офіцер, загинув під час Семирічної війни. Росла й виховувалась дівчинка в сім’ї французького скульптора Філіпа Куртіуса, який навчив її мистецтву виготовлення воскових скульптур. Хоч родина і була заможною, Марі з дитинства заробляла сама. Ліпила з воску іграшки, фрукти і квіти, розфарбовувала їх і продавала, маючи таким чином кишенькові гроші. 17-річною, разом із вітчимом, зробила погруддя Вольтера. Через декілька місяців філософ помер. Марі запропонувала накинути на бюст сюртук і виставити у вітрині майстерні. Цей хід зробив майстерню Куртіуса надзвичайно популярною серед парижан. У 20 років Марі була надійною помічницею пана Куртіуса й працювала нарівні з ним. Справи йшли вгору, від замовлень не було відбою. До того ж її помітила королівська родина. З початком Революції все пішло шкереберть, Марі навіть хотіли гільйотинувати, але непересічний талант скульптора допоміг їй вижити під час кривавих подій. Вона робила посмертні маски Робесп’єра, Марата, Марії Антуанетти та багатьох інших. У 34 вийшла заміж за інженера Франсуа Тюссо. У подружжя народилося двоє дітей, але життя не складалося. Марі, попри післяреволюційні важкі часи, заробляла гроші, виховувала дітей, а чоловік, який виявився гульвісою і п’яницею, забирав усе до копійки. Зрештою у мадам Тюссо урвався терпець і вона, забравши старшого чотирирічного сина й колекцію воскових фігур, гайнула через Ла-Манш до Лондона. Британцям сподобались експонати француженки й її справи поволі пішли вгору. У 1835 році вона відкрила в Лондоні власний музей – Музей мадам Тюссо. Вона була дуже заможною городянкою (могла викупити цілий квартал у англійській столиці), але жила ощадливо. Померла Марі Тюссо у 88 років. «У мене все є. Я щаслива людина. Те, чого мені бракує – я можу запросто купити у найближчій крамниці», - сказала вона незадовго до смерті.  Нині «Музей Тюссо» – найвідоміший музей Лондона. Його щомісячний прибуток – понад 700 тисяч доларів. Крім лондонського, у світі існують ще 20 філій славетного музею.   

50 років від дня народження Тараса Борисовича Штонди (1961), українського оперного співака (бас), народного артиста України (2008), одного з найвідоміших басів сучасної опери, володаря прекрасного і насиченого голосу. В 1993 році закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського – клас Галини Станіславівни Сухорукової (пам’ять про свого педагога Штонда зберігає завжди, згадуючи наставниця з неодмінною теплотою і повагою). «З таким голосом як у тебе неодмінно потрібно в консерваторію, тому що голос надзвичайно гарний, щоби так погано співати…», - сказала на першій зустрічі зі своїм майбутнім студентом Галина Станіславівна. Музикою Штонда жив з дитинства, хоча й народився в простій родині. В 16 років він ставив платівку з записом Шаляпіна і намагався співати так само, як і той. Відтоді Шаляпін є його кумиром. Дехто навіть порівнює Штонду з легендарним басом, але він відмахується: «Так, слухав і слухаю; так, подобається, але я – інший…» Штонда лауреат багатьох міжнародних конкурсів, серед яких Міжнародний конкурс ім. Хуліана Гаярре (Іспания, 1996), Міжнародний конкурс ім. Франсіско Віньяса (Іспания, 1997),  Гран-Прі Марії Каллас (Греція, 1997), Міжнародний конкурс ім. Бюль-Бюля (Азербайджан, 2000), Міжнародний конкурс ім. Г. Свиридова (Росія, 2001 р). З 1992 року – соліст Національної Опери України. На сцені цього театру Штонда виконав провідні ролі басового репертуару, серед яких:  Базіліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно), Борис Годунов, Пімен, Варлаам; Досіфей («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Грємін, Кочубей, Король Рене, Ебн-Хакіа («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Іоланта» П. Чайковського), Князь Ігор, Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Алеко («Алеко» С. Рахманінова), Тарас («Тарас Бульба» М. Лисенка), Ярослав («Ярослав Мудрий» Г. Майбороди та інші. А загалом за творчу кар’єру Штонда виконав майже 40 партій басового репертуару. Співак з успіхом гастролює світом. Йому аплодували у Великій Британії, Іспанії, Італії, Швейцарії, Нідерландах, Данії, Швеції, Норвегії, Бельгії, Франції, Німеччині, Чехії, Польщі, Бразилії, Японії та інших країнах.

Роковини смерті:

Сьогодні день пам’яті Євгена Олександровича Сверстюка (1928-2014), українського громадського діяча, науковця, філософа, публіциста, борця за незалежність України, який відійшов у вічність 1 грудня 2014 року.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-