28 листопада. Пам’ятні дати

28.11.2016 08:00 537

Сьогодні день пам’яті Алли Горської – української громадської діячки, правозахисниці, художниці, шістдесятниці

Алла Горська (1929-1970) була вбита 28 листопада 1970 року у Василькові, що Київщині з політичних мотивів. Тогочасна офіційна версія – Горську вбив свекор, який потім і сам наклав на себе руки, кинувшись під поїзд. Радянські каральні органи могли вигадати будь-яку «легенду», аби тільки завуалювати власний злочин. Відомо, що останнім часом художниці постійно дзвонили невідомі, погрожували, за нею стежили. Алла Горська була дочкою відомого кінодіяча Олександра Горського, одного з засновників українського кіно (співпрацював з Олександром Довженком). Народилася в Ялті. Випускниця Київського художнього інституту. Упродовж 1959-1962 років працювала над творами шахтарського циклу, виконувала роботи в селах Чорнобильського району Київської області. Із 1962 року проводила громадську діяльність у клубі творчої молоді «Сучасник». Брала участь у виявлені місць поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківні. Від 1965 брала активну участь у дисидентському русі: подавала листи-протести до органів держбезпеки, виїздила на політичні суди, у т.ч. на суд, що чинився над В’ячеславом Чорноволом у Львові, надавала моральну та матеріальну підтримку політв’язням та членам їхніх родин. 1968 року підписала «Лист-протест 139» проти порушень Конституції СРСР на політичних судах. Двічі виключалася зі Спілки художників. У 1965-1970 рр. виконала у співавторстві низку монументальних мозаїк у містах Київ, Донецьк, Жданов (нині Маріуполь) та Краснодон. Горська була однією з найяскравіших особистостей серед усієї плеяди жінок-шістдесятниць. Порівняти її можна хіба що з Ліною Костенко. Обидві – ставні, горді, яскраві, з буйно-золотистими зачісками. Горська завжди називала речі своїми іменами, не завуальовуючи правди. Хтось комусь не міг прямо сказати, що той пише бездарні вірші, чи прозу, а Горська могла. Хтось відводив погляд, ніяковіючи, коли йому в очі брехали (а подібне траплялося на кожному кроці), а Горська погляд не відводила, дивлячись брехуну чи наклепнику прямо у вічі. І зло від того прямого, наче рентгенівського погляду никло. «Алла, як і Ліна, - чоловік!», - зауважив якось один із близьких друзів Горської. Вона могла висловитись нещадно, майже брутально. У гніві була справжньою фурією, а з друзями, перед якими благоговіла – надзвичайно лагідною. А ще вона вирізнялася особливо царственно-зневажливим ставленням до «благ земних». Убивство Горської завдало відчутного удару по всій українській інтелігенції. «Серед нас усіх не було живішої людини за Аллу. Вона була – саме життя. Вона мусила пережити нас усіх…» (Ірина Жиленко, українська поетеса-шістдесятниця).

Ювілеї дня:

140 років від дня народження Франтішека Главачека (1876-1974), чеського публіциста, перекладача. Учасник Руху Опору. Активний пропагандист і перекладач української літератури. Був особисто знайомий з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, Михайлом Павликом. Писав про Франка, Лесю Українку, Марка Вовчка, Бориса Грінченка, Михайла Драгоманова.

135 років від дня народження Стефана Цвайґа (Цвейґ; 1881–1942), австрійського письменника. Майстер психологічної новели (збірки «Перші переживання», «Амок», «Збентежені почуття»). Автор роману «Нетерпіння серця», антифашистського твору «Шахова новела», белетризованих біографій (зокрема, Стендаля, Діккенса, Казанови, Толстого, Достоєвського, Фрейда, Ніцше). Звичайно, творчість Стефана Цвейга не можна порівнювати з творчістю таких велетів німецької прози як Томас Манн чи Герман Гессе (з якими він, до речі, підтримував дружні стосунки), але це й не потрібно, бо в нього – свій неповторний, камерний і ні на кого не схожий стиль. Він віртуозно працював з документами, був неабияким психологом, а до того ж відмінно володів словом. Захоплюючі життєписи, створені ним на стику документа і мистецтва і сьогодні читаються з інтересом.

85 років від дня народження Олександра Михайловича Зайцева (1931-2009), українського артиста балету, балетмейстера, режисера, народного артиста України (2001). У 1958-1971 – соліст Київського театру опери та балету, 1973-1976 – головний балетмейстер українського ансамблю «Балет на льоду», з 1977 – у Київському цирку (головний балетмейстер, режисер-постановник). Поставив спектаклі «Вічний вогонь» (1974), «Світанок над Хортицею» (1974), балет «Золоті ворота» (ансамбль «Балет на льоду»). Автор понад п’ятдесяти дивертисментних номерів у Київському цирку, зокрема «Ніч на Лисій горі», «Лебедина пісня», «Закарпатські ігри з ведмедями», «Прометей», «Київські фрески».

Цього дня 1960 року народився Джон Гальяно (1960), один із найбільш епатажних сучасних кутюр’є. Джон Гальяно народився в Гібралтарі в сім’ї іспанця й англійки, а коли йому виповнилося 6 років, сім’я переїхала в Лондон, де юнак з відзнакою закінчив коледж мистецтв св. Мартіна. Кар’єру розпочинав в 1985 році, коли випустив дипломну колекцію одягу, на створення якої його надихнула Французька революція. Невдовзі він представив і свою першу колекцію на Тижні моди в Лондоні. В 1990-х роках Гальяно переїхав до Парижа, в 1995 році став творчим директором модного будинку Givenchy, а в 1996 році перейшов на роботу в Dior. Утім феєрична «епоха Гальяно» несподівано обірвалася в березні 2011 року, коли дизайнера усунули з посади арт-директора СD за расистські та антисемітські висловлювання в одному з ресторанів Парижа. Почалося слідство, виявилося, що раніше був аналогічний випадок, який вдалося залагодити. Дизайнеру були висунуті звинувачення в антисемітизмі, його оштрафували й звільнили з роботи як у Dior, так і у власному модному будинку John Galliano. Фешн-тусовка розділилася: одні вважали, що геніальному Гальяно можна пробачити подібні ескапади, а інші резонно доводили, що відповідати за власні слова повинен будь-хто. Репутаційний удар був досить відчутний – протягом чотирьох років після інциденту Гальяно жодного разу ніхто не запропонував роботу дизайнера, якщо не рахувати співробітництво з російською мережею парфумерно-косметичних товарів «Л`Етуаль». Лише у вересні минулого року Гальяно вдалося отримати роботу, пов’язану з фешн-дизайном. Він став креативним директором бельгійської марки Maison Martin Margiela. Нещодавно він представив і нову колекцію прет-а-порте сезону весна-літо 2016, яка здобула досить позитивні відгуки від гуру світової моди. Стиль Гальяно – сексуальність на межі витонченої чуттєвості й агресивності, провокаційний бондаж, анімалістичні принти, спідня білизна як елемент верхнього одягу, гротеск. Вбрання  для тих, хто не визнає жодних кордонів, любить екстраординарність і епатаж. «Я хочу, аби чоловік, дивлячись на жінку в сукні від Galliano, відчував непереборне бажання. Хіба це багато?», - риторично запитує Гальяно. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-