РФ втратила авторитет для протидії визнанню Голодомору геноцидом - історик

24.11.2016 16:23 256

Щоб світ визнав Голодомор геноцидом, потрібна політична воля. Натомість ми традиційно відзначаємо Дні пам'яті жертв Голодомору, а влада не робить потрібних кроків для офіційного визнання. 

Таке переконання висловив відомий дослідник Голодомору Станіслав Кульчицький - доктор історичних наук, професор, завідувач відділу Інституту історії України НАНУ - на прес-конференції в Укрінформі, повідомляє кореспондент агентства. 

"В суботу, 26 листопада, - пам'ятний день. І потім на цілий рік ми забуваємо про найбільшу трагедію в історії українського народу за тисячу чи й більше років. Створюється ситуація, коли ми через 2 роки - до нової круглої дати, 85-річчя Голодомору, - повинні вийти на ООН з тим самим питанням - визнання Голодомору як геноциду. І моральним обов'язком перед пам'яттю жертв є те, щоб міжнародна спільнота все ж визнала цю трагедію українського народу так, як вона визнала Голокост. Але я не бачу ніяких зусиль з боку влади. А основну роль має відіграти Адміністрація Президента України, тому що це питання - суто державне і зусилля науковців ні до чого не призведуть", - підкреслив Кульчицький.

Він додав, що тут повинен розгорнути роботу Український інститут національної пам'яті як виконавча структура, мають бути задіяні ресурси МЗС та державних органів, що мають вихід на ЗМІ світового значення і трибуну ООН.

Історик також зробив суттєве зауваження: в обліковій контрольній картці по Голодомору, підписаній 1 листопада ц.р. Петром Порошенком у зв'язку з нинішньою датою, йдеться про День пам'яті "жертв голодоморів".

"Тобто мова йде про інфляцію поняття "голодомор". Має йтися про один Голодомор і про голоди. У євреїв є одне - загальновідоме "Голокост" і "Шоа" - на івриті... А ми пішли на таку баналізацію. Це недобре. І це не вина Порошенка чи його адміністрації. Ця формула - у множині - виникла при Ющенку. Вона діє дуже негативно, тому що це і голод 1921-22 років, і 1946-47-го. Це були різні голоди. Там були на два порядки менші втрати і не було наміру нищити людей спеціально - просто забирали хліб в українських селян, щоб нагодувати петроградський пролетаріат, а у випадку Сталіна - 1947 рік - навіть французів, щоб трошки підвищити значення Компартії Франції", - сказав Кульчицький.   

Він також нагадав, що 2006 року, за президентства Ющенка, Верховна Рада прийняла закон про Голодомор, де в першому пункті було заявлено, що Голодомор є геноцидом. Але на міжнародному рівні  зусилля визнати Голодомор геноцидом "закінчилися провалом". Нині ми ризикуємо наступити на ті ж граблі - в Україні немає узгодженої позиції між демографами, істориками, взагалі гуманітаріями з приводу цієї трагедії. Зокрема, і досі називаються різні цифри - аж до 10 млн жертв. 

"Цифр досить багато. Всі цифри до відкриття демографічних архівів - це експертні оцінки, які базуються не на статистиці, а на відчуттях. У моїй книзі, опублікованій 2008 року, наводиться цифра 3,5 млн прямих жертв. Вона більш-менш збігається з сучасною цифрою Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ - 3,9 млн осіб", - зазначив вчений.

Також за аргументацією Кульчицького, Голодомор в 1933 році не був викликаний конфіскацією хліба і не був етнічною чисткою. Це був терор голодом, про що вперше заявив Роберт Конквест.

"Причиною Голодомору називали хлібозаготівлю. Це не так. Перший, речовий доказ того - що хліб забрали до 1 січня 1933 року, коли Сталін дав вказівку - і це документально обгрунтовано - вилучити всі запаси нехлібного продовольства", - зазначив Кульчицький.

Серед інших причин, сказав він, - "допомога Сталіна" після того постраждалим районам, яка давалася вибірково, і з точки зору категорії населення, і з точки зору регіонів. Найгірше це продовольство діставалося Харківщині і Київщині в тогочасних кордонах. Було також дві блокади - інформаційна та фізична.

"Сталінське табу - інформаційна блокада, яка була однією з причин самого механізму Голодомору, протрималася аж до 1987 року", - уточнив історик.

Нині, за його словами, Україна може досягти успіху у визнанні світом Голодомору геноцидом, бо за 8 останніх років відбулися зрушення. Ця проблема стала однією з найбільш розвинутих і досліджених у світовій історіографії - загальна кількість публікацій про Голодомор нараховує значно більше 20 тисяч в усіх країнах світу. Також Росія втратила той авторитет і ту політичну вагу в світі, коли може ефективно протидіяти зусиллям України в цьому питанні. Зросла доказова база Голодомору як геноциду.

"Головна проблема - показати намір влади нищити людей, що є основною ознакою геноциду - тепер уже має свою документальну базу. Досі конфіскація всього продовольства тривалого зберігання, яка буда здійснена в січні-лютому 1933 року і призвела до голодного мору, не мала письмових фіксувань. Так само, як не знайшли таких фіксувань у верхах нацистського керівництва з приводу Голокосту. Був тільки факт Голокосту. Але ж був і факт Голодомору. І тут демографи - команда з Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ на чолі  з американським професором-демографом Олегом Воловиною - за останні кілька років добилися надзвичайно вагомих результатів. Тобто питання, що стосується втрат, більш-менш зрозуміле", - сказав Кульчицький. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-