17 листопада. Пам’ятні дати

Міжнародний день студентів є своєрідним днем солідаризації студентства світу – найбільш небайдужої, мислячої та активної частини суспільства. Саме студентство, молодь, завдяки своїй активній громадянській позиції була і залишається рушієм багатьох змін та однією з головних сил, що протистояла і протистоїть авторитарним і тоталітарним режимам. Саме такими були й витоки цього свята, яке, цілком можливо, невдовзі стане одним із офіційних днів Організації Об’єднаних Націй. Усе почалося 1939 року в Чехо-Словаччині. Як відомо, вже йшла Друга світова війна, Чехо-Словаччина давно була загарбана гітлерівською Німеччиною, життя в країні під владою окупанта ставало все більш нестерпним: стеження, залякування, доноси, постійні загрози арешту і смерті – і все це на тлі геббельсівської пропаганди з її безугавним вихвалянням «мудрого фюрера» та шельмування «ворогів режиму» з їхніми начебто одвічними підступними планами повалення влади. 28 жовтня 1939 року в Празі відбулась мирна демонстрація з нагоди 21-ї річниці створення Чехо-Словацької Республіки. Люди, здебільшого молодь, вийшли на вулиці, аби нагадати і суспільству, і окупантам – що вони, передусім, громадяни Чехо-Словаччини. Що вони, попри окупацію, пам’ятають про це, і усвідомлюють себе громадянами саме тієї – вільної – країни. Звісно, що гітлерівцям це не сподобалося: поліція і підрозділи СС розігнали мирну ходу, під час розгону був тяжко поранений 24-річний студент медичного факультету Ян Оплетал. 11 листопада він помер. Його похорон, який проходив 15 листопада, став справжньою протестною акцією проти окупації, у якій взяли участь тисячі людей. Знову дійшло до сутичок з поліцією. Наступного дня в Берліні відбулася нарада за участю Адольфа Гітлера, на якій було ухвалено рішення про  закриття чеських вишів «на три роки», та про конфіскацію майна навчальних закладів. У ніч з 16 на 17 листопада відбулися масові арешти чеських студентів у Празі та інших університетських містах. 9 провідних представників студентських організацій були страчені, а  понад 1 200 арештовані й наступного дня відправлені до концтабору Заксенгаузен. То було справжнісіньке жахіття: нацисти посеред ночі вривалися в студентські гуртожитки, все громили на своєму шляху, витягували роздягнених студентів на мороз, катували, кидали до в’язниць. На своїх зборах 1941 року в Лондоні Міжнародна Рада Студентів ухвалила заяву, в якій день 17 листопада в пам’ять про події в Чехії було оголошено Міжнародним днем студентів. Прикметно, що саме 17 листопада 1989 року, у тоді ще соціалістичній Чехословаччині розпочалась Оксамитова революція. А ще, саме цього дня в Греції вшановують пам’ять студентів Афінського політехнічного інституту, котрі загинули під час повстання проти хунти «чорних полковників» 17 листопада 1973 року. Цього ж дня відзначають і День студента в Україні. Свято встановлено «…на підтримку ініціативи студентської молоді України…» згідно з Указом Президента «Про День студента» від 16 червня 1999 року.

З 2002 року кожного третього четверга листопада відзначається Всесвітній день філософії. Цей день відзначається більш ніж у 70-ти країнах-членах ЮНЕСКО по всьому світу. В Україні відзначається з 2006 року, коли вперше 16 листопада у Київському університеті був проведений міжнародний науковий симпозіум, присвячений Дню філософії. Суть святкування вбачається в тому, щоб знайти спільну платформу обговорення глобальних соціокультурних перетворень, що відбуваються в наш час, долучити спільноту до філософської спадщини, привідкрити сферу повсякденного мислення для нових ідей і стимулювати публічні дебати мислителів і громадянського суспільства щодо викликів, які постають перед соціумом. Цього дня проводяться різноманітні регіональні філософські конференції та засідання, круглі столи, філософські кав’ярні, зустрічі з видатними діячами, виставки книжок, які стосуються актуальних філософських проблематик тощо.

Події дня:

95 років тому (1921) в ході Другого Зимового походу Волинська група армії УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника зазнала нищівної поразки від більшовиків у бою під с. Малі Міньки. Група була оточена більшовицькою кавалерією Григорія Котовського в районі Базару (тепер Житомирська область). Частина учасників другого Зимового походу потрапила в полон, і після рішучої відмови перейти на службу до Червоної армії 359 бійців Повстанської армії було розстріляно під Базаром. Тільки невеликий загін зі 150 бійців Волинської групи зумів прорвати оточення і 20 листопада перейти польський кордон. Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою спробою українських національно-державних сил збройним шляхом завоювати незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1921 років.

50 років тому (1966) згідно з резолюцією ХХІ сесії Генеральної Асамблеї ООН засновані Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО; почала діяльність з 1 січня 1967 року) і Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).

Ювілеї дня:

205 років від дня народження Миколи Дмитровича Іванишева (1811–1874), українського історика права. Ректор Київського університету (1862–1865). Один із засновників, згодом головний редактор видань Тимчасової комісії для розгляду давніх актів.

110 років від дня народження Соітіро Хонда (1906-1991), японського промисловця, винахідника, засновника компанії «Хонда гікен когіо» (1948) – одного з найбільших у світі виробників автомобілів.

Сьогодні виповнилося б 50 років Джеффу Баклі (Джеффрі Скотт Баклі; 1966-1997), американському співаку, мультиінструменталісту. Цей американський рок-музикант, що прожив лише 30 років, мав дивовижний голос і чудово ним володів. Він устиг надзвичайно мало, але те, що встиг – увійшло до золотого фонду сучасної музики. Як зауважив один із музичних критиків, «брутальним хлопцям у картатих фланелевих сорочках, що любили повипендрюватися, Баклі розкривав саму серцевину музики, показуючи її глибинну гармонійну суть». Йому подобалась поезія Аллена Гінзберга, а серед його музичних уподобань була і легендарна Ніна Сімон. «Мені подобається її смак і її печаль. А ще – тонка іронія… Вона здається мені дуже крутою…», - зауважив якось Баклі. Цю стислу і дуже влучну характеристику, яку він дав Ніні Сімон, можна стовідсотково переадресувати і самому Баклі: смак, тонка печаль та легка іронічність. Одна з найвідоміших композицій у його виконанні – кавер-версія всесвітньо відомої пісні Леонарда Коена «Hallelujah» (щоправда, Баклі надихався, передусім, версією валлійського музиканта Джона Кейла). Це й дійсно, одне з найкращих виконань, яке увійшло в список 500 найкращих пісень усіх часів журналу Rolling Stone. Пісня також зайняла 15-те місце в списку 100 найвизначніших пісень усіх часів за версією журналу Q Magazine, а в 2014 році була внесена до Національного реєстру звукозапису Бібліотеки Конгресу США. Єдиний прижиттєвий альбом Баклі «Grace», який він встиг записати, теж увійшов до різних престижних списків авторитетних музичних світових видань. Серед тих, хто називали Джеффа Баклі в числі найавторитетніших для них музикантів – Том Йорк (Radiohead), Меттью Белламі (Muse) і Кріс Мартін (Coldplay). Серед шанувальників вокалу Джеффа Баклі – Пол Маккартні, Боб Ділан, Роберт Плант, Джиммі Пейдж та інші. Баклі трагічно загинув наприкінці травня 1997 року у Мемфісі – втопився в річці. Експертиза не виявила жодних слідів алкоголю чи наркотиків. Це був нещасний випадок.

50 років від дня народження Софі Марсо (1966), відомої французької кіноактриси. Прославилася підлітком, дебютувавши у фільмі «Вечірка» («Бум»; 1980). Вдало знайдений образ «ідеальної французької дівчини», якою Марсо визнали за підсумками глядацького опитування, було розтиражовано у фільмах «Вечірка-2» («Бум-2», 1982), «Щасливої Пасхи» (1984), «Студентка» (1988), «Аромат кохання. Фанфан» (1993) та ін. Актрису часто залучали до найамбітніших проектів національної кіноіндустрії: «Форт Саґан», «Шуани!», «Дочка Д’Артаньяна», де вона втілювала ідеальну француженку, перетворившись з чарівного підлітка в одну з найкрасивіших актрис світового кіно. 1999 року зіграла дівчину Бонда у черговому, 19-му за ліком, епізоді Бондіани. У 1982 році, 16-річною, познайомилася з відомим польським кінорежисером Анджеєм Жулавським (старшим за неї майже на 30 років), стала його дружиною, знялася в декількох його фільмах («Мої ночі чарівніші за ваші дні», «Блакитна нота»). Саме завдяки Жулавському по-новому розкрився талант Марсо, вона стала актрисою світового рівня. Нині актриса продовжує активно зніматися, сама намагається знімати, а також іноді грає в театрі. Захоплюється класичною музикою, любить малювати (натюрморти, портрети), плавати, бере участь у захисті довкілля. Тричі була у шлюбі. Другим чоловіком Марсо був американський продюсер Джим Лемлі, а третім актор Крістофер Ламберт. В актриси двоє дітей – 21-річний син від першого шлюбу, 14-річна дочка від другого. «У молодості я була така неврівноважена, істерична і надчутлива!... Адже всі мої романи починалися дуже рано, а закінчувалися нічим… Лише Анджей зумів дати мені раду… Саме завдяки йому я змогла відчути радість творчості, гри, а також радість материнства…», - згадує актриса в книзі спогадів. Анджей Жулавський помер на 75 році життя в лютому цього року.

Роковини смерті:

95 років з дня смерті Михайла Івановича Білинського (1882-1921), українського військового діяча, контр-адмірала УНР. З 1917 року належав до Української партії Соціалістів-Самостійників. Був одним з організаторів українського морського міністерства. У травні-жовтні 1918 входив до складу української делегації, яка вела переговори про умови підписання мирного договору з Радянською Росією у Києві. Був морським міністром УНР в урядах, які очолювали Чеховський і Остапенко. У 1920-1921 – міністр внутрішніх справ УНР. Брав участь у Першому Зимовому поході армії УНР. Під час бою з частинами Червоної Армії потрапив в оточення в районі Базару (Житомирська обл.). Не бажаючи здаватись у полон, застрілився.