14 листопада. Пам’ятні дати

14.11.2016 08:00 1064

Сьогодні Всесвітній день боротьби з діабетом – одним із найпоширеніших захворювань у світі

Уперше Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом проводився Міжнародною діабетичною федерацією і Всесвітньою організацією охорони здоров’я 14 листопада 1991 року. З 2007 року Всесвітній день боротьби з діабетом проводиться під егідою ООН. Дата обрана не випадково – 14 листопада день народження Фредеріка Бантинга, канадського фізіолога, котрий відкрив (спільно з Джоном Маклеодом) гормон інсуліну, за що отримав у 1923 році Нобелівську премію з фізіології та медицини. Це відкриття врятувало і продовжує рятувати життя мільйонам людей. Метою Всесвітнього дня боротьби з діабетом є підвищення поінформованості про діабет – не тільки про кількість хворих, але і про те, яким чином можна запобігти розвитку цієї хвороби. За прогнозами медиків, цукровий діабет до 2030 року стане сьомою найпоширенішою хворобою на планеті. Ця підступна хвороба входить до трійки захворювань, які найчастіше спричиняють інвалідизацію населення та смерті (після атеросклерозу і раку). За даними ВООЗ сьогодні на цукровий діабет хворіють 350 мільйонів людей. Очікується, що ця цифра у найблиижчі 20 років подвоїться. Цукровий діабет характеризується стійким підвищенням рівня глюкози у крові, може виникнути у будь-якому віці і продовжуватися протягом всього життя. Чітко прослідковується спадкова схільність, однак реалізація цього ризику залежить від дії багатьох факторів, серед яких лідирують ожиріння та гіподинамія. Розрізняють цукровий діабет 1 типу чи інсулінозалежний і цукровий діабет 2 типу чи інсулінонезалежний. Катастрофічне зростання захворюваності пов’язане з цукровим діабетом 2 типу, частка якого становить понад 85% всіх випадків. Саме цукровому діабету 2 типу й присвячена тема цьогорічного Всесвітнього дня боротьби з діабетом. Всесвітня організація боротьби з діабетом звертає увагу на важливість скринінгу для ранньої діагностики цукрового діабету 2 типу та його лікування, щоб зменшити у подальшому ризик серйозних ускладнень. За даними МОЗ в Україні понад мільйон хворих на цукровий діабет, з них більш як 200 тисяч є інсулінозалежними. Цим людям доводитися стикатися з серйозною проблемою відсутності інсуліну – якісний закордонний інсулін у лікарнях відсутній, доводиться купувати за власний кошт вітчизняний, який є дуже низької якості та погіршує стан хворого. Міністерство охорони здоров’я вже створило інтерактивний реєстр хворих на діабет. У відомстві планують переформатувати стару базу даних та видавати інсулін лише за рецептом. Україна має перейти на Європейську систему відшкодування вартості препаратів інсуліну.

Подія дня:

98 років тому (1918), через декілька днів після закінчення Першої світової війни, в Україні було створено Директорію – тимчасовий революційний верховний орган, створений із опозиційних партій просоціалістичної орієнтації (разом вони називалися Українським Національним Союзом), який рівно за місяць – 14 грудня 1918 року, шляхом збройного повстання повалить Гетьманат  і стане верховним державним органом УНР. Намагаючись зберегти владу, гетьман Скоропадський, який прийшов до влади у квітні 1918-го року, проголосив федерацію Української держави з майбутньою небільшовицькою Росією, що й стало одним із приводів до антигетьманського повстання. Директорія була сформована у складі п’яти членів – представників різних політичних напрямів: від українських есдеків були Володимир Винниченко (голова), Симон Петлюра, Андрій Макаренко; від українських есерів — Федір Швець; від соціалістів-самостійників — Панас Андрієвський. Як відомо, Директорія продіяла два роки – до 10 листопада 1920 року, аж поки остаточно не програла більшовикам. А ще цього дня, поки на своєму таємному засіданні збиралася Директорія, яка будувала плани про повалення Гетьманату, чинний гетьман Павло Скоропадський затвердив ухвалений Радою Міністрів «Закон про заснування Української Академії наук в м. Києві», а також статут і штати УАН та її установ. Цього ж таки дня було видано наказ гетьмана по Міністерству народної освіти та мистецтва про призначення перших дійсних членів (академіків) УАН. Ними стали Дмитро Іванович Багалій, Агатангел Юхимович Кримський, Володимир Іванович Вернадський, Михайло Іванович Туган-Барановський та ін. Напередодні, 13 листопада 1918 р. було прийнято постанову Ради Міністрів, згідно з якою в розпорядження Міністерства народної освіти й мистецтва для УАН та її установ на період 1 листопада 1918 р. – 1 січня 1919 р. виділялось 869 216 крб. 69 коп.

Ювілеї дня:

245 років тому народився Марі Франсуа Ксав’є Біша (1771–1802), французький анатом, фізіолог і лікар. Вивчав медицину в Ліоні та Парижі. Працював лікарем у Головній паризькій лікарні. Створив наукову класифікацію тканин, поділив їх на типи й системи (за їхніми функціональними особливостями). Описав патологоанатомічні зміни органів у людей, що померли від різних хвороб. За своїми поглядами належав до ідеалістів, бо визнавав існування непізнаванної «життєвої сили». Праці Біша відіграли значну роль у розвитку патологічної анатомії й гістології. Помер Біша в 31 рік від сухот. Лікар Корвізар, що лікував його, написав Наполеонові про його смерть: «Біша помер на полі бою, на якому й до нього полягло чимало…, втім, навряд чи знайдеться хтось інший, хто зробив би за такий короткий проміжок часу так багато корисного і важливого як він…»

Фото: twitter

125 років тому народився винахідник інсуліну Фредерік Ґрант Бантінґ (1891–1941), канадський лікар і фізіолог, лауреат Нобелівської премії (1923, разом з Дж. Маклеодом). Учасник Першої світової війни – служив у Канадській медичній службі у Франції. У 1917 році 26-річний Бантінг отримав бойове поранення поблизу Камбре (Західний фронт; саме під час цієї битви були вперше масово застосовано танки), а в 1919 році був нагороджений Воєнним Хрестом за героїзм під вогнем. Після закінчення війни повернувся на батьківщину, в Канаду. Викладав у Торонтському університеті (з 1923 – професор), випускником якого і був. У 1922 році вперше одержав гормон підшлункової залози – інсулін. На знак визнання здобутків Фредерика Бантінга Всесвітній день боротьби з діабетом відзначається в день народження вченого 14 листопада. Варто зауважити, що Бантінг завжди підкреслював внесок свого асистента Чарльза Беста у відкритті інсуліну. Бантінг віддав Бесту половину своєї частки Нобелевської премії на знак подяки. Фредерік Бантінг – наймолодший лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини – на момент вручення премії йому було 32 роки. Він був пристрасним художником, брав участь в художній експедиції, організованій урядом у район північного полярного кола.

85 років від дня народження Валентина Григоровича Штолька (1931), українського архітектора, заслуженого архітектора України, президента Української академії архітектури. Серед споруд готелі «Тарасова гора» в Каневі, «Турист» у Черкасах, «Градецький» у Чернігові; Подільський критий ринок в Києві (1980). Загалом ним розроблено та впроваджено більше 100 проектів. Є автором 12 винаходів у галузі інноваційних великопрогонових систем покриттів. Лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка (1984) та інших професійних відзнак.

Фото: facebook

80 років від дня народження Антоніо Гадеса (Антоніо Естеве; Гадес – сценічний псевдонім; 1936-2004), іспанського танцюриста і хореографа, знаменитого виконавця танців стилю фламенко. Танцювальному мистецтву навчався у Пілар Лопес – її сестра була близьким другом Федеріко Гарсіа Лорки і неперевершеною виконавицею фламенко. Гадес увійшов в історію як творець «чоловічого» фламенко – тобто, звичайно, танцювали й до нього, але саме Гадес розробив і урізноманітнив техніку чоловічого танцю. Він ставив спектаклі у власній трупі, але передусім був відомий за кінотрилогією Карлоса Саури – «Криваве весілля», «Кармен», «Чаклунське кохання». Вони «звалилися» на радянських глядачів у вісімдесяті, коли, власне, і були зняті, і дивитися їх разом з яким-небудь «Амаркордом» Фелліні чи вже дозволеним Тарковським було частиною культурного ритуалу. В житті Гадес, схоже, був точнісінько таким, як і в танці – точним і безкомпромісним. В інтерв’ю французькому журналу Danser він цитує Бунюеля (у відповідь на запитання «Чи вірите ви в Бога?») – «Слава богу, я невіруючий». Розповідає, що любить Мадрид, Кубу, кубинську революцію і не радіє з приводу падіння комуністичного режиму. Тому що він, Гадес, воліє бачити світ справедливим, а люди все більше поклоняються грошам. Про що він мріє? Поставити «Дон Кіхота». Але не збирається розважати публіку – це «зрадить» його улюблену і суто іспанську історію про останнього і безнадійного романтика. Існує думка, що іспанець з байдужістю ставиться до смерті. Гадес з нею боровся, декілька років переборюючи важке ракове захворювання. Він помер у найулюбленішому місті світу – Мадриді у віці 67 років.

Роковини смерті:

300 років з дня смерті Готфріда Вільгельма Лейбніца (1646-1716), німецького вченого-енциклопедиста, математика, філософа-ідеаліста. просвітителя, члена Паризької АН. Засновник і президент Бранденбурзького наукового товариства (згодом – Прусська – Берлінська академія наук). У галузі математики завершив незалежно від Ісаака Ньютона створення диференціального та інтегрального числень. У фізиці відкрив закон збереження кінетичної енергії, сформулював один із найважливіших принципів фізики – принцип найменшої дії. Цього філософа і науковця називають «найбільш всеосяжною головою, котра на зламі ХVІІ й ХVІІІ століть мислила по-філософськи, у час, що не був бідний на філософські голови». Взагалі-то Лейбніц був вундеркіндом: читання, письма і латинської мови він вивчився самостійно. Потім навчався філософії та юриспруденції у Ляйпціґу, слухав лекції з математики у Єні. 21-річним захистив докторську дисертацію. Працював юристом у дворі курфюрста Йоганна Філіпа фон Шьонборна. Потім було чотирирічне відрядження до Парижа; спілкувався Ляйбніц і зі своїми лондонськими, віденськими, берлінськими та гаазькими колегами, зокрема й із Спінозою. Він об’їздив уздовж і поперек усю Європу, але переважну більшість свого життя мешкав у Ганновері, там займався юриспруденцією, був придворним історіографом та бібліотекарем курфюрста, листувався з європейськими вченими. Ганновер він не любив і залюбки б полишив місто, але ганноверський двір його не відпускав, хоча Ляйбніц і пережив чотирьох курфюрстів. Там він і похований у Нойштедтеркірхе.

Цього ж дня, через 115 років після смерті Лейбніца пішов із життя інший видатний німецький філософ, представник класичної німецької філософії – Георг Вільгельм Гегель (1770-1831) – разом із Шеллінгом і Гельдерліном (до речі, всі три німецькі генії товаришували, навіть у юності жили якийсь час в одній кімнаті) – один із найяскравіших і найоригінальніших умів свого часу, справжньої зірки інтелектуальної Європи всього ХІХ століття, «гуру» практично всіх марксистів. Та що там марксизм! Навіть італійський фашизм і німецький націонал-соціалізм намагалися використати гегельянство для своїх інтересів (Джованні Джентіле, Юліус Біндер). Дискусія навколо Гегеля та інтерпретації його наукового спадку не вщухає й сьогодні, що лише свідчить про стовідсоткову «справжність» його філософії.

25 років з дня смерті Тоні Річардсона (1928-1991), англійського режисера театру і кіно. Поставив вистави: «Озирнись у гніві», «Комедіант» і «Лютер» Джона Осборна, «Орфей спускається в пекло» Теннессі Уїльямса, «Отелло» Вільяма Шекспіра (в головній ролі Поль Робсон), «Кар’єра Артура Уі» Бертольта Брехта. З 1959 р. працював у кіно («Том Джонс»; премія «Оскар», 1964; «Смак меду», «Самотність бігуна на довгу дистанцію», «Готель Нью-Гемпшир», «Блакитне небо»). Був одружений з актрисою Ванессою Редгрейв. Обидві доньки від шлюбу – Наташа Річардсон і Джоелі Річардсон стали актрисами.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-