12 листопада. Пам’ятні дати
100-кілограмовий (за космічними поняттями – майже малюк) апарат був розроблений та виготовлений Європейським космічним агентством. У 12-річну подорож до комети 67Р/Чурюмова-Герасименко його було запущено на космічному апараті «Розетта» 2 березня 2004 року. Задача «Розетти» полягала в тому, аби доставити маленький зонд на комету, а потім слідкувати за ним і передавати на Землю ту інформацію, яка з нього надходила. Шлях «Розетти» з прикріпленими «Філами», який знаходився у режимі сну, не був прямим – космічному апарату довелося здійснити декілька гравітаційний маневрів – один раз навколо Марса і тричі – навколо Землі. Два з половиною роки від «Розетти» не було жодних вістей – космічний апарат рухався за інерцією. У травні 2011 року його теж перевели на режим сну і розбудили лише у січні 2014 року. У серпні 2014 року космічний апарат «Розетта» наздогнав комету Чурю мова-Герасименко і вийшов на її орбіту. Спуск «Філ» на поверхню комети був найвідповідальнішим моментом місії. За планом зонд повинен був за допомогою двигунів знизити швидкість падіння, викинути два гарпуни на двометрових тросах, а також просвердлити своїми ніжками ґрунт і таким чином закріпитися на поверхні. Але з невідомих причин стався збій (не запрацювали двигуни, не викинулися гарпуни тощо) – зонд, вдарившись об поверхню комети, наче м’ячик відскочив від неї і завис (сила тяжіння на кометі набагато нижча). Лише з третьої спроби «Філи» закріпилися, але не там де було заплановано – місце виявилося досить тінистим і сонячні батареї не могли отримувати достатньо світла. Акумулятора вистачило лише на три дні – 15 листопада він розрядився. До того ж, як виявилося згодом, зонд упав на бік. Тим не менш, переданої «Філами» інформації вистачило на багато місяців поспіль. Завдяки зонду на поверхні комети було виявлено органічні речовини, встановлено, що на ній існують природні цикли, а також відсутнє магнітне поле. Після цього зонд «заснув» аж до червня 2015 року, коли комета наблизилася до Сонця. Вчені отримали телеметрію, але нових даних вже не надійшло. Нині «Філи» разом з кометою знову віддаляються від Сонця. Контакт із зондом втрачено. Вірогідність того, що від нього колись отримають сигнал дорівнює нулю. Його провідник – космічний апарат «Розетта», який слідував за кометою 6 мільярдів кілометрів і був на її орбіті два роки – зіткнувся з кометою Чурюмова-Герасименка 30 вересня цього року – місія була припинена. Незадовго до загибелі «Розетта» змогла сфотографувати і передати на Землю фото зонду «Філи».
Ювілеї дня:
176 років від дня народження Рене Франсуа Оґюста Родена (1840-1917), французького скульптора, одного з засновників імпресіонізму в скульптурі. Автор таких відомих творів як «Бронзовий вік», «Людина йде», «Іоанн Хреститель», пам’ятників «Громадянам міста Кале», Гюго, Бальзаку, багатофігурної композиції «Брама пекла». Чимало фігур, виконаних для «Брами пекла» стали самостійними скульптурами. Серед найвідоміших – «Мислитель» (центральний образ композиції, нині існує понад 50 копій цієї скульптури; до того ж вона встановлена і на могилі скульптора), а інша – «Поцілунок». Цей твір давно став одним із культових утілень романтичного кохання в західному мистецтві. Чоловік і жінка, висічені з одного шматка мармуру, злилися в пристрасному поцілунку. Але Роден зобразив не просто абстрактних чоловіка і жінку, а конкретних людей – заміжню аристократку Франческу да Риміні та її коханця Паоло Малатесту, які є одними з численних героїв неперевершеної «Божественної комедії» Данте. Коханців викрив обманутий чоловік і заколов кинджалом. Після того всього нещасні ще й потрапляють на вічні муки до пекла. Власне таку сумну історію повідав нам Данте у «Божественній комедії». Роден спочатку хотів ввести цю пару в композицію «Брами пекла», але сюжет виявився настільки самодостатнім і популярним, що скульптор вирішив зберегти Франческу і Паоло як окремий твір. Чимало робіт видатного скульптора знаходиться в Парижі в музеї Огюста Родена (палац Бірона). Це двоповерховий особняк XVІІІ ст. з садом, на затишних піщаних майданчиках якого встановлені скульптурні композиції «Брама пекла», «Громадяни Кале» і знаменитий «Мислитель». Всередині будинку можна побачити як скульптури так і чисельні малюнки Родена. Свої колекції митець подарував державі. А в «Заповіті», адресованого молодим митцям, 77-річний Роден писав: «Більше терпіння! Не покладайтеся на натхнення. Натхнення взагалі не існує. Єдині чесноти художника – мудрість, уважність, щирість, воля. Виконуйте вашу роботу як чесні трудівники». Тут можна згадати іншого генія, щоправда музичного – Петра Ілліча Чайковського, який на запитання про натхнення, зауважив: «Яке до біса натхнення! Працювати треба…»
111 років від дня народження Івана Антоновича Крушельницького (1905-1934), українського письменника, мистецтвознавця, графіка. Син Антона Володиславича Крушельницького і Марії Степанівни Крушельницької. Здобувши гарну європейську освіту (навчався у Віденському університеті, відвідував лекції у Віденській Академії мистецтв, закінчив Празький університет) викладав у Стрийській гімназії, керував театральною школою при Музичному товаристві ім. М. Лисенка у Львові. Був членом літературних організацій «Горно», «Західна Україна». У 1932 році переїхав в Радянську Україну, де брав активну участь у літературному та громадському житті. Драматична поема «На скелях (Каверна №16)» на конкурсі Наркомосу в 1931 була удостоєна першої премії. Івану Крушельницькому належить також ряд графічних робіт, ілюстрації до творів Коцюбинського, Стефаника. Проте, молох репресій не оминув талановитого українця. Івана Крушельницького у грудні 1934 разом з рідним братом Тарасом (і ще 26-ма репресованими) розстріляли у Києві. Старшому виповнилося 29, а молодшому – 25 років. Їхній батько – Антін Володиславович Крушельницький загинув у Соловецькому концтаборі через три роки після загибелі синів. Мати – Марія Степанівна, пережила їх на рік.
87 років від дня народження Грейс Патриції Келлі (1929–1982), княгині Монако (з квітня 1956 р.), дружини князя Монако Реньє ІІІ, кінозірки 50-х років ХХ століття, однієї з найкасовіших актрис свого часу. Знялася в головних ролях у фільмах: «Високий місяць», «Сільська дівчина» (премія «Оскар») і «Вище товариство», а також у трьох фільмах Альфреда Хічкока - «Наберіть «М» для вбивства», «Вікно у двір» (дві вершинні кінороботи режисера), «Спіймати злодія». Одного разу Хічкок у бесіді з французьким кінорежисером Франсуа Трюффо сказав наступне з приводу Келлі: «Якщо секс надто відвертий і прямолінійний, він не залишає місця для хвилювання. Знаєте, чому я обираю для своїх фільмів стриманих і холоднуватих блондинок? Тому що коли бездоганна леді показує, що в сексі вона може поводитися зі сміливістю професіоналки, то від цього перехоплює дух. В картині «Спіймати злодія» я спеціально знімав Грейс крижаною принцесою, з її бездоганним крижаним профілем. І що вона робить на порозі свого номера? Впивається губами в губи Кері Гранта». Грейс Келлі народилася й виросла в знаменитій, строгій і багатій сім’ї. Її батько – директор Національної програми з фізичної підготовки – не покладав на свою молодшу з трьох дітей дочку жодних надій. В інтерв’ю журналу «Мак Колл» у 1955 році Джон Келлі сказав: «Я гадав, що старша, Пеггі, стане знаменитою. Адже в дитинстві що б Грейс не намагалася робити, Пеггі все робила краще». Декілька років тому у США вийшла друком чергова біографія актриси й принцеси Монако «Вище товариство. Життєпис Грейс Келлі» (High Society. The Life of Grace Kelly). Автор – Дональд Спото. До речі, Спото було надзвичайно важко збирати факти, працюючи над біографією Грейс Келлі. Інтерес до американської актриси з роками не спадає. Про неї пишуть книжки з аналізом зіграних кіноролей, про неї пишуть і глянцеві журнали, зазвичай під рубриками з промовисто сентиментальними назвами: «Великие женщины прошлого» чи «Истории великой любви». Знімають і фільми. Останній з них – кінострічка Олів’є Даана «Принцеса Монако» з Ніколь Кідман у головній ролі. Кідман була, як завжди, чарівна, а сам фільм критики у Каннах освистали – надзвичайно слабким виявився сценарій. Князівській родині кінострічка теж категорично не сподобалася.
Роковини смерті:
75 років з дня смерті Костянтина (Кость) Антоновича Левицького (1859-1941), визначного українського громадсько-політичного і державного діяча, адвоката і публіциста, дійсного члена НТШ і «Просвіти». З 1890 року займався приватною адвокатською практикою у Львові. Наприкінці ХІХ–поч. ХХ ст. Левицький, сприяючи піднесенню українського підприємництва в Галичині, брав активну участь у створенні цілого ряду важливих економічних організацій – «Народна Торгівля», страхова компанія «Дністер», Крайовий Союз Кредитовий (згодом – Центробанк). У 1889–1900 рр. редагував «Часопис Правничий», був багаторічним президентом Товариства Українських Правників у Львові. В 1899 виступив співзасновником, а згодом обраний і головою Української національно-демократичної партії. В 1907 році обраний депутатом австрійського парламенту, наступного року – галицького сейму, керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні. 9 листопада обраний головою уряду ЗУНР – Державного Секретаріату ЗУНР – ЗО УНР. Після окупації Галичини польськими військами (1919) був членом закордонного уряду Диктатора Петрушевича у Відні, в якому займав пост уповноваженого з питань преси і пропаганди, а з 1921 – уповноважений закордонних справ ЗУНР. 1924 року повернувся у Галичину, де продовжував громадську і наукову діяльність. У 1920–1930-рр. очолював Союз Українських адвокатів, був членом Ради адвокатів у Варшаві, директором Центробанку. В 1939 був заарештований органами НКВС, але після дворічного ув’язнення – звільнений. У липні 1941 став засновником і головою Української Національної Ради – органу, який мав представляти інтереси українського населення західних областей України перед німецькою окупаційною владою (ліквідована за наказом Гімлера в березні 1942). Помер у Львові. Є автором цінних історичних праць: «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Великий зрив» та ін.
