Українська церква VS Новинський: чи переможе Генпрокурор?

04.11.2016 17:00 1351

Нардеп і головний спонсор УПЦ МП Новинський проходить по епізоду узурпації влади та впливу на українську церкву як співучасник

Я знаю дуже багатьох людей, в сані та просто мирян УПЦ МП, для яких кримінальна справа проти Новинського є глибоко особистою. Деякі з них ніколи не бачили Вадима Владиславовича, але повною мірою відчувають на собі результати його церковної політики.

До моменту, коли пишеться матеріал, іподьякон Блаженнішого Онуфрія повинен був летіти на Афон. Ця по-своєму релігійна людина і молитвою, і грошима, і зв'язками робить все, щоб перетворити Українську Православну церкву Московського патріархату не тільки на слухняну єпархію РПЦ, а створити в Україні абсолютно ідентичну до нинішньої російської церкву з центром не в Україні. І, треба визнати, його робота небезуспішна.

Це – преамбула, яка повинна пояснити зацікавленим, що за поданням на зняття імунітету стоять речі куди більш глибокі, ніж справа проти Януковича.

В УПЦ МП за роки її існування завжди було дві церкви. Одна УПЦ. Та, освічена, яка пише книги, шукає церковної єдності, яка думає про церковну реформу, патріотична зрештою.

І друга - УПЦ МП, яка отримує гроші від Москви та підлещується до неї, відстоює триєдиний "русский мир", що проповідує для пастви повну відмову від цифрових технологій, але не гребує для себе мерседесами.

Перша частина - гарний людський, церковний та громадянський матеріал, друга - суміш гарних, щирих, але абсолютно слухняних людей та аморальних циніків, у яких іноді абсолютно нехристиянський спосіб життя та які перебувають на голці російського фінансування.

Окремо візьмемо керівництво УПЦ МП. Це дуумвірат Блаженнішого Онуфрія (віруючої людини, чия інтелектуальна та адміністративна стеля, як на мене, - посада ігумена монастиря), та керуючого справами УПЦ (сірий кардинал?) митрополита Антонія. Згідно з нашими даними, саме через нього здійснює свою політику в церкві її великий благодійник Вадим Новинський. До того ж, небезпідставна версія, що про багато речей, які робить Антоній, Предстоятель Онуфрій просто не здогадується, а якісь просто не розуміє.

Вчора генпрокурор Юрій Луценко вніс подання про притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Вадима Новинського. Наступного тижня свій висновок повинен дати регламентний комітет, а після цього питання буде виноситися до залу.

МАЛИЙ ВНЕСОК ЛУЦЕНКА В РОЗСЛІДУВАННІ ЦЕРКОВНОГО ПЕРЕВОРОТУ

Справа проти Новинського - це підсумок розслідування інциденту з тиском на покійного Митрополита Володимира (Сабодана).

Після офіційного листа про подання на Новинського у Полтаві Юрій Луценко озвучив подробиці:

- Справа Новинського є частиною кримінальної «справи Януковича», фактично «першої справи Януковича», яка повинна бути якомога швидше передана до суду, оскільки є досить перспективною.

Якщо Верховна Рада надасть дозвіл на притягнення до відповідальності Новинського, то справа швидко буде дорозслідувана та направлена до суду. Новинський проходить по епізоду узурпації влади та впливу на українську церкву як співучасник.

Тоді за наказом екс-президента Януковича ряд міністрів і впливових осіб, серед яких і Новинський, повинні були взяти під контроль життя Української православної церкви, очолюваної тоді нині покійним Блаженнішим Володимиром. Це розглядалося на ряді нарад у Януковича і свідки це підтверджують. Янукович поставив завдання добитися від Володимира рішення про відставку та призначення іншого кандидата. І це відбувалося шляхом тиску, шляхом фактичного позбавлення волі помічника Олександра Драбинка. Єдиним способом вирішення питання про звільнення Драбинка тоді була добровільна відставка Митрополита Володимира з посади, призначення ставленика Януковича - Антонія - на цю посаду та виїзд Драбинка за кордон.

Це все, що сказав Луценко. Але ці сторінки зовсім хворої та ганебної церковної історії обговорюються в пресі вже два роки. І те, що відсторонення, хвороба та смерть Блаженнішого Володимира стали предметом обговорення та розслідування правоохоронців, я вважаю величезним досягненням революції. Змінювати «царю» предстоятеля на свій розсуд, тиснути на керівника церкви, смикати його, вимагати від нього лояльності, арештовувати єпископа - всі ці штуки, які здавна використовуються на практиці російською владою, НІКОЛИ не повинні прижитися в Україні.

Більш того, якщо дійсно, дуже хворого Митрополита через тиск світської влади свідомо не лікували (я насилу пишу ці слова - умертвляли), про це мають дізнатися! Ця кримінальна справа має розглядатися абсолютно публічно й стати червоною лінією, точкою відліку життя українського православ'я. Цього хотів сам Блаженніший Володимир. За цією межею повинен залишитися період насильства влади «сім'ї» Януковича над церквою.

Я вперше за багато років щиро вдячна українському генпрокурору за послідовність. При цьому не мовчали свідки та учасники тих подій. На акаунтів співробітників фонду пам'яті Блаженнішого Володимира, на сайті фігуранта (потерпілого) та секретаря Блаженнішого митрополита Володимира Олександра (Драбинка) викладалися епізоди цього злочину та гріха. Це історія про те, як єпископи ділили крісло ще живого Предстоятеля, як усували за допомогою сфальсифікованої справи митрополита Олександра (вірного помічника та секретаря Блаженнішого Володимира), як він брав дозвіл на кожне відвідування Митрополита у Новинського. Це справа, коли вперше як свідки викликалися діючі єпископи. А митрополит Олександр пропонував церкві створити свою комісію у справі про перешкоджання лікування Предстоятеля.

У нашій країні останніми роками відбулося дуже багато злочинів, починаючи від розстрілу Майдану, і закінчуючи тортурами в сепаратистських катівнях наших військовослужбовців. Але справа злочинного тиску влади на Митрополита не може й не повинна потонути у великих і малих трагедіях. Відносини священика та кесаря, митрополита та президента (навіть не говорю про право Митрополита на життя та лікування), спільноти вірних і влади - це одна з базових речей у моралі здорового суспільства. Так само, як для церкви має стати уроком історія на тему: Спонсор - Предстоятель. Коли митрополит Олександр писав про ті приниження, яким піддавав нібито віруючий Нусенкіс покійного Блаженнішого Володимира, я задавалася питанням: а як правильно будувати ці відносини? Як церковним начальникам відсіювати з числа тих, хто приносить пожертви, російських агентів, шахраїв і манипуляторів, а залишати тих, для кого це євангельська милостиня?

Фото: РИА Новости

ЧИ МІГ НОВИНСЬКИЙ ВЧИНИТИ ПО-ІНШОМУ?

Повертаючись до Новинського. Я припускаю, що у нього був шанс уникнути переслідування. Але його щоденна робота в церкві стала продовженням історії з Блаженнішим. Давайте з вами подивимося на підсумок дворічної роботи благодійника. Цей короткий список «творчих успіхів» Вадима Владиславовича - результат спілкування з дуже багатьма кліриками УПЦ МП. Тому вважайте, що цей підсумок підведений здоровою частиною церковної спільноти.

Узагальнюючи почуте, можна зробити висновок:

Новинському вдалося домогтися слухняності священоначалія УПЦ МП Москві, чого не було при Митрополиті Володимирі.

Новинському вдалося створити з УПЦ МП образ церкви-мучениці, «яку принижують націоналісти та розкольники».

Новинський не полишає спроб створити абсолютну ворожість у відносинах з УПЦ КП і (за нашими даними) саме йому вдалося зірвати діалог УПЦ КП і УАПЦ.

Ресурси митрополії практикують зневажливий тон на адресу УПЦ КП (таким чином, дискредитується і питання єдності та питання церковної автономії як такої), а іноді й влади.

Новинський намагається створити з бабусь УПЦ МП загони самооборони від злісних розкольників, фактично залякуючи і паству, і священство.

Новинський шельмує різні рішення українського парламенту, неважливо - чи то звернення до Патріарха Варфоломія чи закон про зміну підлеглості.

Новинський збирає під парламентом мітинги (куди силоміць зганяють священство), протестуючі проти, наприклад, закону про зміну підлеглості.

Новинський задає реакцію офіційного церовного начальства, заздалегідь налаштовуючи його на конфлікт. Так, наприклад, у питанні почергового використання храмів громадами УПЦ МП і УПЦ КП з його допомогою митрополія спеціальним листом заборонила погоджуватися на подібні кроки.

ЖИТТЯ ПІСЛЯ НОВИНСЬКОГО: ЩО ДАЛІ?

Якщо питання арешту Новинського буде вирішено позитивно, це дещо зменшить конфліктну парадигму, але питання долі УПЦ МП навряд чи буде вважатися вирішеним. Масового переходу громад з МП в КП зараз не станеться. Вже не так сильно, але на людей все ж впливає фактор визнаності й невизнаності. Хоча, справа в іншому. Парафії не будуть йти від хороших священиків. Якщо відносини «батюшка - громада» склалися, а у настоятеля вистачає розуму та совісті не згадувати Патріарха Кирила та виховувати у пастви любов до своєї держави, вони не підуть.

Розмовляючи з різними священиками УПЦ МП, палкими прихильниками видворення Новинського, я чула наступне: «УПЦ КП запрошує до себе священиків тільки з храмами та людьми, їм не потрібні зайві роти. Крім того, якщо ти щось зробив у своїй церкві, якщо ти щось в ній значиш, що там побудував, то не так вже просто звідти піти в нове середовище. Адже в КП багато будуть дивитися на нас як на кон'юнктурників. Якщо ми хочемо отримати сильну УПЦ МП, то варто зміцнювати українські парафії, підтримувати та створювати проукраїнську партію, давати гарантії проукраїнським єпископам, і це стане поштовхом до розвитку. Тоді вже священики просто дозволять собі не боятися заборон митрополії спілкуватися з побратимами УПЦ КП».

Були священики (вони вже сьогодні причащають вірних, якщо вони ходять в храми і МП, і КП), які навіть готові вводити до церковних рад надійних для держави людей, які б слугували гарантією, що храм не перетворитися на лігво російської світу.

Закриття пропагандистських ресурсів митрополії має відбуватися за публічної та непублічної підтримки частини священства УПЦ МП. Критика митрополії стала банальною, час будувати. А якщо ми не будемо будувати, то пришлють нового Новинського, з грошима, звичайно. Адже Москва на великих цілях не економить.

Лана Самохвалова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-