29 жовтня. Пам’ятні дати

29.10.2016 08:00 761

Щороку 29 жовтня у світі відзначається Всесвітній день боротьби з інсультом

День заснований у 2006 році Всесвітньою організацією боротьби з інсультом (WSO), яка об’єднує представників з 85 країн світу. Інсульт – захворювання, яке розвивається внаслідок раптового припинення кровопостачання частини головного мозку або крововиливу в порожнину черепа та стискання тканини мозку кров’ю. Наслідком цього є порушення функціонування та загибель нервових клітин ураженої ділянки, що, в свою чергу, викликає порушення або втрату функцій тих частин тіла, якими вони керують. В належності від локалізації враження, можливе порушення мови, чутливості, рухової функції, зору, пам’яті та ін. Термінове розпізнавання ознак інсульту та звернення за кваліфікованою медичною допомогою впродовж 3-6 годин від його початку дозволить зберегти життя хворого та попередити розвиток важких наслідків. Одними з основних факторів розвитку інсульту належить артеріальна гіпертензія, гіподинамія, паління, зловживання алкоголем, цукровий діабет тощо. 80% випадків інсульту можна уникнути, якщо дотримуватися здорового способу життя та приділяти увагу головним факторам ризику. Попри те, що останнім часом в Україні спостерігається тенденція до зменшення смертності від інсульту, наша країна продовжує займати перше місце в Європі за рівнем смертності від цієї підступної хвороби. Кожні 5 хвилин у одного з наших співвітчизників трапляється інсульт, і кожні 12 хвилин хтось із них помирає. За даними офіційної статистики МОЗ України, щорічно понад 100 тис. українців хворіють на інсульт. Третина з них – люди, молодші за 65 років. Торік в Україні запустили проект із налагодження дієвої інсультної допомоги ESO-EAST. Це – проект у рамках діяльності Європейської та Всесвітньої організацій із запобігання інсульту, Європейської організації неврологів та двох фармацевтичних компаній. Він триватиме 5 років, охопить країни Східної Європи і, як очікується, поглибить співпрацю фахівців цього регіону із західноєвропейськими фахівцями.

Події дня:

Цього дня 2011 року у Львові було урочисто відкрито «Арену Львів» – футбольний стадіон у Львові,  збудований для проведення матчів чемпіонату Європи з футболу 2012. Львівський стадіон став третім найдорожчим стадіоном в історії України (після НСК «Олімпійський» та «Донбас-Арени»). За кількістю місць для глядачів (34 915) «Арена Львів» посідає 4-е місце в Україні, за освітленістю поля, 2800 люксів – перше місце. Розробником проекту стадіону виступило «Конструкторське бюро Альберта Віммера» (спочатку була німецька фірма), яке проектувало стадіони для проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2008 року в Австрії. Разом з австрійцями працювала львівська фірма «Арніка». Будувати теж мали австрійці, але каменем спотикання стали гроші – компанія захотіла привезти до Львова власну техніку та австрійців-будівельників, що значно збільшило б кошторис, тому наприкінці жовтня 2008 року відбулись переговори між керівництвом Львова та корпорацією ІСД, в результаті чого, виконавцем і генпідрядником робіт було призначено маріупольське ВАТ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс». Цікаво, що спочатку головну спортивну арену Західної України хотіли назвати «Ламбергом» (німецька назва Львова), а дехто з політиків і взагалі пропонував дати стадіону ім’я Степана Бендери. Зрештою, зупинились на нейтральній назві «Арена-Львів». 15 листопада 2011 року на стадіоні відбулася перша офіційна гра – товариський матч між національними збірними України та Австрії. Матч закінчився перемогою української збірної з рахунком 2:1. Під час Євро-2012 на львівському стадіоні було зіграно 3 матчі групи В. Львівські «Карпати», які тренувалися на «Арені Львів» через високу орендну плату змушені були повернутися на свою стару базу – стадіон «Україна». Але «Арена Львів» став тимчасовою домашньою ареною донецького «Шахтаря», який в результаті воєнних дій на Сході України змушений був залишити рідну «Донбас Арену». На жаль, «Арену Львів» не оминають скандали. І не лише фінансові: три роки тому, у вересні 2013, дисциплінарний комітет ФІФА ухвалив рішення про дискваліфікацію стадіону з 27 вересня і протягом всього періоду проведення попереднього кваліфікаційного відбору на ЧС-2018. Таке рішення було прийнято на підставі доповіді FARE про використання на матчі фаєрів, демонстрації прапорів дивізії СС «Галичина», а також нацистського привітання. Тим не менш, міжнародні футбольні матчі під егідою УЄФА дозволено приймати лише двом стадіонам України – НСК «Олімпійський» у Києві, і «Арені Львів». Як відомо, поєдинки під егідою УЄФА не потрапляють під санкції ФІФА. Крім футбольних змагань, «Арена Львів» є чудовим музичним майданчиком – приміром, на ньому неодноразово виступав «Океан Ельзи».

Ювілеї дня:

360 років від дня народження Едмунда Галлея (1656-1742), англійського астронома і геофізика. Професор Оксфордського університету, директор Гринвіцької обсерваторії. Упорядкував перший телескопічний каталог зірок Південного неба; відкрив першу періодичну комету (комета Галлея) і передбачив її повернення в 1758 році. В результаті експедицій уклав першу детальну геомагнітну карту. На власний кошт видавав математичні праці Ісаака Ньютона та  Аполонія Пергського, чиї роботи з арабської сам і перекладав.

55 років від дня народження Олексія Сергійовича Горбунова (1961), українського актора театру і кіно, народного артиста України (2016). Знімався у фільмах: «Обвинувачується весілля», «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура», «Голод-33», «Злочин з багатьма невідомими», «Графиня де Монсоро», «Країна глухих», «День народження Буржуя», «Хайтарма», «Гвардія» та ін. Олексій Горбунов – киянин. Виріс на столичній Русанівці. Після школи намагався поступити до театрального інституту ім. Карпенка-Карого, але не пройшов за конкурсом. Пішов працювати в театр російської драми імені Лесі України – монтером, підсобним робітником у костюмерному цеху. Познайомився з багатьма видатними українськими акторами, зокрема,  з Адою Роговцевою і Костянтином Степанковим. Так склалося, що Костянтин Петрович став згодом його наставником у театральному інституті. Вже на останньому курсі вишу Олексій Горбунов почав зніматися в кіно. Його дебют відбувся в фільмі «Вантаж без маркування». То був 1984, акторові було 23 роки. Відтоді він знявся у величезній кількості кінофільмів і телесеріалів. Його фільмографія давно перевалила за сотню. Крім того, грав він і в театрі, але не так активно. Ті ж, хто не надто слідкує за новинками кіно і телебачення, добре знають Олексія Горбунова за радіоефірами. Його голос лунав на хвилях декількох радіостанцій, тішачи слухача глибиною та драматизмом на тлі метушливого стрекотіння інших голосів. Неперевершеним був Горбунов у читанні «чоловічої прози»: Гемінґвея, Чарлза Буковскі, Чака Поланіка, Ремарка. Цьому актору під силу багато що: може зіграти і витонченого аристократа і ницого гопника. Шкода тільки, що у зв’язку з кризою українського кіно він не може повною мірою реалізувати свій творчий потенціал.

Фото: twitter

45 років від дня народження Вайнони Райдер (1971; справжнє ім’я Вайнона Лора Горовіц), американської актриси, дворазової номінантки на «Оскар», володарки «Золотого глобусу» (1993). Починаючи з 1985 року – дебюту в кіно, Вайнона Райдер знялася у півсотні фільмів. Найвідоміші – «Едвард руки-ножиці», «Дракула», «Епоха невинності», «Маленькі жінки», «Перерване життя». Актриса народилася у родині надзвичайно творчих людей. Її батько походив з родини єврейських емігрантів з Харкова (справжнє прізвище – Томчин), письменник, редактор, власник пристойного архіву з психоделічної літератури. Мати – літераторка, переконана буддистка. Серед друзів родини – поети-бітники Аллен Гінзберг та Лоуренс Ферлінгетті. Друге ім’я – Лора, дівчинці дали на честь другої дружини Олдоса Хакслі Лори (англійський письменник з 1937 року мешкав у США). Хрещеним батьком Вайнони був Тімоті Лірі – відомий американський письменник, психолог, учасник кампанії з дослідження психоделічних препаратів, розробник програмного забезпечення. Тобто, з самого дитинства Вайнона зростала в творчій атмосфері, її оточували цікаві та неординарні особистості. Впродовж деякого часу сім’я мешкала в сільськогосподарській комуні – без світла, телевізора та інших цивілізаційних штучок. Саме тоді дівчинка пристрастилася до читання. Навіть хотіла стати письменником. Улюблена книжка Вайнони в юності – «Над прірвою у житі» Селінджера. У неї був важкий період дорослішання – підліткові комплекси, несприйняття однолітками (її навіть одного разу побили), але допомогло мистецтво – дівчина відвідувала акторські курси в Американському театрі-консерваторії. Вайнона Райдер не є зразком правильного голлівудського життя: вона не в шлюбі, не всиновлювала дітей, не займається благодійністю (можливо й займається, але про те ніхто не знає), не є послом доброї волі ООН, та й «Оскара» не має – її обходили більш удачливі (хоча іноді й менш талановиті) колеги. Єдине, що дала їй професія – слава і зірка на голлівудському бульварі. Декілька років тому актрису звинувачували у вживанні наркотиків та в крадіжці, вона переживала депресію, лікувалася від клептоманії. Ще вона ненавидить журналістів і вважає, що життя, сповнене падінь і злетів, блукань, помилок і раптових евристичних відкриттів набагато цікавіше за респектабельне сидіння в особняку. Щодо особистого життя актриси, то в неї були бурхливі романи з Джонні Деппом, Меттом Деймоном та Марком Волбергом. Одна з останніх ролей Вайнони Райдер у серіалі «Дуже дивні справи» (2016), де вона надзвичайно переконливо грає роль матері зниклого безвісти хлопчика. Доказ того, що актриса давно виросла з амплуа класичної інженю. «Бути знаменитою – це як бути міським сквером. Ти стаєш частиною громадської власності» (Вайнона Райдер).

Роковини смерті:

105 років з дня смерті Джозефа Пулітцера (1847-1911), американського журналіста і видавця угорського походження. Вважав, що «журналістика є, або принаймні, повинна бути однією з визначних інтелектуальних професій». Заповів свої статки на створення школи журналістики при Колумбійському університеті (відкрита в 1912 році) і заснування премій за кращий твір у царині літератури, мистецтва і музики (1916). На це залишив 2 мільйони доларів. Його волю виконали, і з 1917 року премія, названа Пулітцерівською, вручається щороку першого понеділка травня попечителями Колумбійського університету. Формальне оголошення про присудження премії за традицією робить президент Колумбійського університету (щорічно у квітні). Понад дві тисячі претендентів беруть участь у конкурсі на здобуття премії. Роботу в незалежному журі доручають 90 фахівцям, котрі й відбирають найдостойніших у всіх номінаціях. Розмір премії складає 10 тисяч доларів, але ця досить скромна (за американськими уявленнями) сума не відображає значення Пулітцерівської премії, яка є вершиною професійного визнання.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-