Журналістська освіта: пристебніть пасок, починається зона турбулентності

Один за одним з’являються матеріали про не фаховість, відірваність випускників-журналістів від реальної медіа галузі. Начебто знання, отримані в університетах, на факультетах чи кафедрах на практиці виявляються недостатніми, ба навіть застаріло-зайвими при працевлаштуванні. Що ж, саме тут ми входимо в зону турбулентності журналістики і чекаємо… чекаємо.

Останніми роками кількість місць, де готують журналістів значно зросла. Як говорять, попит породжує пропозицію. Адже, наче після рясного дощу, в Україні за підготовку журналістських кадрів береться мало не кожне медіа чи освітній центр. То чи дійсно є попит на журналістські кадри? Напевно, ні в освітніх закладах, ні в самих медіа (на курсах у точу числі) відповіді на ці запитання не дадуть. Однак питання якості буквально підриває і без того не спокійну атмосферу в суспільстві.

Та питання навіть і не в цьому. Обираючи вищу журналістську освіту, майбутній випускник повинен розуміти, яка мета стоїть перед ним та що потрібно вкладати у слово «вища». Ні, це не стати одразу зіркою телебачення, відомим репортером чи вміти висококласно відзняти і змонтувати відео. Перш за все, любі майбутні журналісти за освітою, це отримати вищу освіту, фундаментальну, котра б дала вам змогу підтримувати розмову, творчо мислити, шукати нові, нестандартні підходи до вирішення завдань, мати потяг до постійного навчання та самовдосконалення тощо.

Але якщо ваша мета інша… наприклад, лише знімати, то для цього дійсно не обов’язково вчитися п’ять років. Вам знадобиться камера, декілька базових уроків, програма відеомонтажу і багато зусиль. Або ж оберіть альтернативу – курси, тренінги, коледж чи ВНЗ, де вам фахово протягом певного періоду розкажуть як стати  майстром операторського мистецтва. Така ж ситуація і з іншими «професійними» запитами.

Ні, я не відкидаю, що базові знання з усіх елементів журналістської діяльності повинні бути, однак не потрібно робити з цього панацею.

Не плекайте надію, що вам дадуть готові інструменти для написання матеріалів. Ні, вам дадуть вудочку (!), а ловити рибу – ваша особиста справа. Тим паче сьогодні, коли можливості перевершують навіть бажання.

То ж, дискутуючи про стандарти журналістської освіти, не забувайте, панове, про власну відповідальність також. А особливо сьогодні, коли журналіст є знаряддям у руках як друга, так і ворога. І тільки, припинивши дискусійні суперечки та почати діяти спільно та конструктивно можна досягти європейських (на яких ви наголошуєте) зрушеннях.

А поки що, пристебніть паски, панове…

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства