22 жовтня. Пам’ятні дати

22.10.2016 08:00 1618

Сьогодні день пам’яті Костянтина Калініна, українського авіаційного конструктора, фундатора української цивільної авіації, льотчика

Протягом десятиліть ім’я цього талановитого авіаконструктора було викреслене не тільки з історії української авіації, але й з історії взагалі. Від його імені радянські цензори залишили лише одну – першу – літеру в типах розроблених ним літаків, що перевозили пасажирів на всіх повітряних трасах тодішнього СРСР. Народився Костянтин Олексійович Калінін (1887-1938) у Варшаві. Закінчив Одеське військове училище, Гатчинську військову авіаційну школу. Учасник Першої світової війни. Брав участь у боях, був декілька разів поранений. У 1918-1919 роках служив в авіації Армії Української Держави і УНР. Після того, як український національно-визвольний рух зазнав поразки і до влади прийшли більшовики – почав служити в авіації Червоної Армії. Його кликав з собою в Америку Сікорський, але він вирішив залишитись на батьківщині. Навчався в академії Повітряного флоту в Москві, але за політичні переконання був виключений. Повернувся в Україну, працював завідувачем конструкторського бюро на Київському авіаційному заводі № 6, здобув вищу освіту у Київському політехнічному інституті (1925). Наступного року переїхав у Харків, де організував конструкторське бюро.  Протягом 1923–1938 рр. під керівництвом Калініна було створено 25 типів літаків та їх модифікацій. Серед них 19 цивільних машин і 6 військових. Крім того, було випущено 12 типів дослідних машин. У квітні 1938 року Костянтина Калініна було арештовано у підмосковному селищі Пушкіно, на дачі конструктора Гроховського, де він тимчасово мешкав із сім’єю, беручи участь у заводських випробуваннях літака К-13. Невдовзі, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР від 22 жовтня 1938 року «за участь в антирадянській діяльності, шпигунство і проведення шкідницької діяльності» авіаконструктора розстріляли (за іншими даними – помер у тюрмі від тортур і виснаження). Відомий учений математик Іван Артоболевський у 1972 році, коли не стало Ігоря Сікорського, сказав: «Ось були два великих авіаконструктори – Ігор Сікорський і Костянтин Калінін. Першого Америка похоронила як національного героя, а іншого у нас ніхто не знає. Його на вершині слави знищили молодим у себе вдома». До речі, американці знали і пам’ятали про розстріляного Калініна. У 1990 році, коли на батьківщині його навіть і не згадували, Міжнародний планетний центр (США) присвоїв планеті № 3347 назву «Костянтин». Як ішлося в тексті офіційного повідомлення — «На честь Костянтина Калініна (1889-1938) – видатного льотчика та талановитого конструктора, який розробив низку аеропланів різних типів, один з яких дістав Золоту медаль на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні 1928 року». У серпні 2014 року на території КПІ було відкрито пам’ятник видатному авіаконструкторові.

Ювілеї дня:

205 років від дня народження Ференца Ліста (1811–1886), угорського композитора, піаніста і диригента. Засновник і перший президент Академії музики в Будапешті. Написав понад 1200 творів, зокрема 13 одночастинних симфонічних поем, 2 концерти для фортепіано з оркестром, 19 рапсодій, пісні. Був неперевершеним виконавцем. Як влучно зазначив відомий російський критик Стасов, починаючи з Ліста «для фортепіано стало можливим усе». По суті, Ліст відкрив «нову еру піанізму», вивівши фортепіанну гру зі сфери камерності і салону до масової аудиторії та великої концертної зали.

160 років від дня народження Михайла Івановича Зубрицького (1856-1919), українського етнографа, фольклориста, історика. Був членом Наукового товариства імені Шевченка. З шкільних років приятелював з Іваном Франком, активно співробітничав з ним та Володимиром Гнатюком. Вивчав побут бойків. Автор розвідок з етнографії, фольклору, історії. Зібрав і частково опублікував українські народні пісні, оповідання, легенди, приказки, прислів’я тощо.

125 років від дня народження Освальда Бургардта (1891–1947), українського поета, літературознавця і перекладача. Народився на Хмельниччині, походив з родини німецьких колоністів. Закінчив Київський університет. Викладав німецьку та французьку мови в навчальних закладах Києва. Входив до літературної групи «неокласиків». Упорядкував антологію німецької поезії (у своїх перекладах) «Залізні сонети» (1925). За редакцією і з передмовою Освальда Бургардта видавалися в українському перекладі твори Джека Лондона. У 1931 році виїхав до Німеччини, викладав українську і російську мови в Мюнстерському університеті. Писав короткі прозові твори, ліричні вірші, поеми; багато перекладав. Автор книги есе «Спогади про неокласиків».

110 років від дня народження Фріца Кремера (1906-1993), німецького скульптора. Автор меморіалів жертвам нацизму на території колишніх гітлерівських концтаборів Бухенвальд, Равенсбрюк, Маутхаузен, пам’ятника Брехту перед будівлею театру «Берлінер ансамбль».

100 років від дня народження Марти Ієронімівни Калитовської (1916-1990), української поетеси, перекладачки у Франції. Навчалась у Львівському університеті. В 1943 році була заарештована гестапо. Після того, як їй вдалося втекти із в’язниці –  виїхала до Франції, де багато років працювала  секретаркою письменниці Софії Яблонської. Як поет Марта Калитовська дебютувала пізно: перша поетична збірка вийшла лише у 1955 році. Згодом побачили світ «Рими і не-рими», «Десять листів до Софії», «Світлотіні». Переклала окремі твори Рільке, Бодлера, Верлена, Аполінера.

100 років від дня народження Максима Мартиновича Паламарчука (1916-2000), українського економіста та економіко-географа, академіка НАН України, заслуженого діяча науки України (1976). Професор Київського університету. Автор праць з економіки промисловості, розміщення і теоретичної організації продуктивних сил, економічної географії України тощо.

80 років від дня народження Пітера Кука (1936) англійського архітектора, професора славетної англійської архітектурної школи Bartlett (1990-2006), засновника легендарної архітектурної групи Archigram. Попри усталену традицію, сер Пітер Кук спочатку став знаменитим викладачем, критиком і теоретиком архітектури і лише після цього – архітектором-практиком. У 1960 році він закінчив Школу архітектури Архітектурної асоціації в Лондоні і згодом повернувся туди викладати. Працюючи в бюро James Cubitt & Partners, Кук став одним із фундаторів легендарної групи 60-х – Archigram. У своїх проектах група експериментувала з модульними технологіями, просторовими капсулами, мобільним житлом і містами-утопіями. На початку 70-х він був директором Інституту сучасного мистецтва в Лондоні, а в 80-х – професором Академії мистецтв у Франкфурті, позиціонуючи її як провідну школу архітектури в Німеччині. Нині сер Пітер Кук пише статті та книги, виступає з лекціями по всьому світу, а інколи ще й будує. Найяскравішим зразком його концептуальних досліджень і пошуків є будівля арт-центру в австрійському Граці (2003; дивовижна споруда, як зауважує сам Кук – «провокація стосовно стереотипного мислення»). Архітектор упевнений, що нинішня архітектура стоїть перед величезною небезпекою перетворитися в сферу ширвжитку, стати виключно продуктом реклами та об’єктом бізнесу. «Справжня архітектура – це більше, ніж маркетинг і все, що стосується комерції та бізнесу. Її смисл – у гуманності, яка знаходиться за межами бізнесу», - вважає сер Пітер Кук.

Роковини смерті:

110 років з дня смерті Поля Сезанна (1839-1906), французького художника-постімпресіоніста. Якось Сезанн поклявся, що помре за роботою. Так воно й сталося. 15 жовтня 1906 року, в той час, коли художник писав на одному з  пагорбів в околицях Екса, почалася гроза. Протягом декількох годин він залишався під холодним дощем. Додому його привезли на возі з білизною, у безпам’ятстві. Наступного дня Сезанн пішов працювати у свій сад, але повернувся звідти ледве живий. 22 жовтня художник відійшов у вічність. Сезанн, як і Гоген та Ван Гог, справив надзвичайний вплив на розвиток живопису ХХ ст. Пікассо називав його своїм учителем. Син банкіра, не зважаючи на батьківську заборону, обрав важку долю художника. Останні роки Сезанн жив усамітнено в Ексі, куди до нього, як до гуру, приїздили молоді художники (в основному з оточення Гогена). Він одразу ж брав мольберт і вів їх на природу, бо вважав, що «розмови про мистецтво майже зайві. Важливою є лише робота, котра допомагає людині досягти успіху в своїй справі, і вона є достатньою компенсацією за несприйняття і нерозуміння, яке виказують невігласи».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-